Відділ освіти Бердянського виконавчого комітету

Бердянської міської ради

 

Методичний кабінет

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1

 

 

 

 

 

 

Сценарій  «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!»

(урок мужності до Дня захисника України)

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

класний керівник

11-А класу

Шестопал О.А.;

вища категорія

Проведено

жовтень 2016 р.

 

 

 

 

 

 

2016 – 2017 н.р.                                                                                         

 

 

Мета: - формувати  в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого; поваги до захисників Вітчизни;

•    виховувати справжніх патріотів держави; любов до України, самовідданість і патріотизм її захисників, активну громадянську позицію українців (громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності);

Обладнання: епіграфи на дошці, свічка, фонограми пісень, презентація.

 

ХІД ЗАХОДУ

Україна — це мати, яку не обирають.

Україна — це доля, яка випадає раз на віку.

Україна — це пісня, яка вічна на цій землі

Ведуча: Шановні гості та всі присутні. Дозвольте привітати вас із  Днем захисника України.

Ведуча: День захисника́ Украї́ни — свято, що відзначається в Україні 14 жовтня в День святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва.

Ведуча: Сьогоднішнє свято - це данина любові та поваги до захисника Батьківщини, до ветеранів Великої Вітчизняної війни та учасників бойових дій в гарячих точках нашої планети.

Ведуча: Це свято для всіх людей військової справи, доблесті та честі.

Ведуча:  День захисника Вітчизни -

Мужності й геройства свято.

І ми вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

І тим, хто нині з автоматом

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину

Рідну землю свою - Україну.

Ведучий:

   Сьогодні до нас на відзначення Дня захисника України завітали учасники бойових дій на Донбасі: військовослужбовці Національної гвардії України м. Бердянська, учасники бойових дій АТО - старший лейтенант Шевцов О.І. і старшина Кузь І.Ю.

                Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Хай щастя й доля не покинуть вас ніколи.

Ведучий:  З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

Ведучий:   

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа — частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний гімн.

(Звучить  державний Гімн України – виконують всі присутні)

Учень:

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від заходу й до сходу,

Володарка земель і вод —

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір’я Лева,

Нам світить наш Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

 

Ведучий: Неоголошена війна. Це не тільки бойова операція для учасників АТО, це страшні будні для мільйонів українських сімей, які залишилися без господарів, без чоловіків, без батьків, без синів. Вони пішли боронити нашу незалежність, а вдома день і ніч мами молять Бога, щоб їхні діти залишилися живими. Але  не всі повернуться додому…

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Ведучий: На жаль, у наше місто  також прийшло це страшне слово – смерть. Загинули кращі:

Завада Богдан Олексійович

16 липня біля с. Маринівка Донецької області в зоні проведення АТО загинув командир роти спецпризначення військової частини № 3029, лейтенант Богдан Завада із м. Запоріжжя.

Богдан Олексійович Завада народився 26 червня 1979 року в м. Запоріжжя. Навчався з 1998 року в середній школі № 63. З 1994 року продовжив навчання в школі-комплексі № 7, яку закінчив у 1996 році. У цьому ж році вступив до Запорізького національного технічного університету на спеціальність “Інженер-механік автомобілебудування” на заочну форму навчання. Закінчив університет у 2002 році та отримав диплом спеціаліста. На військову строкову службу був призваний 23 грудня 1997 року у військову частину «Гепард» ВВ МВС України. У грудні 1998 року перейшов на службу за контрактом до військової частини 3029 «Гепард». Служив на різних посадах: починаючи з інструктора-стрільця і до командира механізованої роти спеціального призначення 9 полку спеціального призначення (військова частина 3019 «Гепард») Південного ТрКК ВВ МВС України. 16 вересня 2013 року отримав військове звання «лейтенант».
Був одружений, сиротою залишився  син Олексій.

Сергій Андрійович Шерстньов

Сергій Шерстньов народився у 1988 році в Бердянську, навчався в гімназії №2, закінчив ВПУ №9. У 2007 році був призваний у армію та направлений до навчального центру “Десна”. Перейшов на контрактну службу, через півтора роки звільнився в запас. Працював у Бердянській виправній колонії інспектором. Із початком часткової мобілізації в Україні одним з перших прийшов на призовний пункт та записався добровольцем. 25 березня з першою командою бердянських добровольців прийняв присягу та був мобілізований у 79 окрему аеромобільну бригаду м. Миколаїв. При прориві укріпленого району російських найманців, підрозділи 79-ї аеромобільної бригади з Миколаєва потрапили в засідку бойовиків на кордоні України з Російською Федерацією. Там і загинув наш земляк Сергій Шерстньов. Він був неодружений, у Бердянську в нього залишилися мати, батько і брат. У Бердянському економіко-гуманітарному коледжі БДПУ, де навчався Сергій, відкрито пам’ятну дошку за захист державного суверенітету і територіальної цілісності України.  

Станіслав Володимирович Карачевський

Народився в Бердянську в 1981 році. У 1998 році закінчив загальноосвітню школу №5. Випускник військово-морського інституту ім. Нахімова. Майор військової частини 1100 Військово-повітряних сил Військово-морського флоту України. 6 квітня 2014 року в Криму в офіцерському гуртожитку двома пострілами із автомату АК-74 російський військовослужбовець застрелив Станіслава Карачевського, який проходив службу в одній з військових частин ВМС ЗС України та готувався до переїзду в м. Миколаїв, відмовившись порушити Присягу на вірність народу України. Похоронений Станіслав Карачевський у почесному секторі Бердянського кладовища №2. У загиблого залишились дружина, мати та двоє малолітніх дітей. У загальноосвітній школі №5, де навчався Станіслав, учителі та учні організували в пам’ять про нього меморіальний куточок.

Віталій Володимирович Піддубний

Народився у 1977 році, проживав у Бердянську в мікрорайоні “Ліски”. Як розповідають друзі та родичі, був добрим, чуйним, завжди всюди першим. Активіст Самооборони Бердянська.У зону проведення антитерористичної операції поїхав у складі 3-го батальйону оперативного призначення НГУ “Донбас”. 26 липня разом з бійцями потрапив у засідку під Лисичанськом та був застрелений. У Бердянську в нього залишились дружина та двоє дітей — син та донька.

Віктор Вікторович Дев’яткін

Народився 3 травня 1988 року в с. Шовкове, яке адміністративно підпорядковується Бердянську. У 2005 році закінчив середню школу в с. Роза. З 2005 по 2006 рр. навчався в Бердянському машинобудівному професійному ліцеї (колишнє училище №19), після чого пройшов строкову службу в армії. З 2010 працював під Києвом у ЖЕКу слюсарем-покрівельником. У 2014 році пішов добровольцем до лав ВСУ та служив у 11-й авіаційній бригаді. 10 лютого в результаті обстрілу Краматорська 26-річний Віктор Вікторович Дев’яткін загинув. Він був не одружений. У загиблого залишилися батьки та дві сестри. 

Володимир Леонідович Довганюк

Народився 17 січня 1967 року в Бердянську. Закінчив загальноосвітню школу №5. Навчався в Краснодарському вищому військовому училищі. Проходив військову службу на офіцерських посадах: начальника групи (м. Семипалатинськ), помічника начальника штабу (м. Бровари та м. Київ), пройшов шлях від офіцера відділу служби до начальника відділу управління. Володимир Довганюк учасник бойових дій в колишній Югославії, Ліберії, Сьєра-Леоні. За час проходження військової служби полковник В.Л. Довганюк сумлінно й бездоганно виконував службовий обов’язок. Був нагороджений багатьма заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України. 10 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції полковник Володимир Леонідович Довганюк загинув. Він поклав своє життя, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України.

Олег Олександрович Щербань

Народився у 1972 році. У серпні 2014 року пішов в АТО, служив у 55-й окремій артилерійській бригаді. Цей підрозділ був у Дебальцево, Пєсках, Волновасі та інших гарячих точках. 3 червня в боях під Мар’їнкою Олег Щербань був важко поранений. Від отриманих поранень він помер у шпиталі.

Товариші по службі розповідають, що Олег був чесним і сміливим бійцем, розвідником, тому завжди йшов попереду. У Бердянську Олег Щербань жив у мікрорайоні “Скловолокно”. У нього залишилася мати, брат і сестра.

Олег Миколайович Семеновський

Народився 12 липня 1978 р. у м. Приморську. Закінчив Бердянську загальноосвітню школу №7, курси підготовки інспекторів прикордонної служби при Національній академії державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, пройшов перепідготовку спеціалістів. Службу розпочав командиром стрілецького відділення на заставі. У зону проведення антитерористичної операції поїхав старшим прапорщиком, інспектором-дозиметристом Державної прикордонної служби України.

У ніч на 2 липня був поранений під час обстрілу терористами пункту пропуску Новоазовськ на кордоні з Росією в Донецькій області. Помер у лікарні від отриманих поранень.

Удома в с. Луначарське залишилася дружина та двоє синів, які навчаються в ЗОШ №7, яку закінчив їх батько. У цій школі створено пам’ятний стенд на честь героя.

Юрій Геннадійович Коваль

Народився 2 серпня 1960 року в селі Борисівка Приморського району, Запорізької об. Після школи навчався в Омському політехнічному інституті, після закінчення якого жив та працював у м.Бердянськ. Юрій Коваль (позивний Директор) з самого початку війни знаходився на передовій у складі добровольчих батальйонів: «Самооборона Бердянськ», «ОУН», «ПС», «Карпатська січ». Був одним із засновників ДБ «Берда», разом з яким брав участь у звільненні с. Широкіно.
З 6 серпня 2015 року воював у зоні АТО у складі 93 ОМБР. Під час утримання шахти Бутовка був двічі поранений.

Загинув 29 липня 2016 року під м. Лисичанськ Луганської обл. Похований у місті Бердянськ. Був одружений. Без батька залишилося четверо дітей.

Хай палають свічки  пам’яті про загиблих героїв АТО, а розмірений бій хронометра відче­канить час скорботи, душевного болю та жалю...

Ведучий

Нехай пам’ятають про наших героїв,

Що за волю поклали безцінне життя,

Що творили історію, наше минуле,

У яке вже нема вороття.

Ведучий

  Вшануймо пам’ять героїв АТО — героїв, які полягли в боротьбі, захищаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність нашої України. Вічна пам’ять героям, вічна слава!

 (Оголошується хвилина мовчання - метроном)

Ведучий

 Хай світло цієї свічки буде дани­ною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради панування справедливості жертвував - собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Ведучий

Україно! Крізь тенета неволі, крізь за­грави пожару, шал битв і побоїщ, твої сини мріяли про тихі води та ясні зорі. Україно! Сьогодні на всі п’ять материків і на всі чотири сторони світу вид­но, як ми живемо, як будуємо свою країну, як сіє­мо в землю зерно навпіл із надією для себе, дітей своїх і добрих людей.

Ведучий: Сьогодні діти нашої матері-України, наші бійці в зоні АТО сумлінно виконують свій си­нівський обов’язок. Вони — теперішній голос нашо­го сумління, наша гідність. Вони своїм прикладом показують силу та незламність українського духу.

Ведучий: Запрошуємо до слова наших гостей.

(Виступи учасників АТО)

Ведучий: Усі ми віримо, що скоро ми переможемо, бо правда на нашому боці і на нашу благословенну землю прийде мир.

 

 Коли закінчиться війна

розжарена від бомб земля – воскресне.

Ти знімеш з себе автомат, герою, бронежилет і …

І не секрет для всіх тепер ти – великий воїн і солдат…

 

 Все знову буде добре, брат,

 не буде більше рвати «Град» над головою

 і тільки хлопці,  що у ряд…

 від куль, снарядів і гранат…

 ніколи не прийдуть назад…

 

 Живи, живи,  герой й солдат,

 за всіх, хто не прийшов назад

 з святих і вічних…

 І та земля, що прийняла

 до себе хлопців – тепер також

 свята, свята – на всі століття і віка…

 

 Все знову буде добре, брат,

 не буде більше рвати «Град»  над головою

 і тільки хлопці,  що у ряд …

 від куль, снарядів і гранат…

 ніколи не прийдуть назад…

 

 А ти живи, живи, герой і брат,

 великий воїн і солдат –

 за всіх, хто не прийшов назад

 з війни, з безодні  живи, живи –

 на цій землі – святій і рідній Україні…

Ведучий:  Звичайно ж, у кожному домі, у кожній сім’ї  ми будемо молитися, за кожного нашого воїна. Нехай українські солдати повертаються додому живими та неушкодженими, нехай Бог помагає нашим хлопцям здолати всіх ворогів нашої української землі!

 

Ведучий

Вкраїно-богине! Вкраїно-кохана,

Молитва боляща, розтерзана рано...

Я лину до Бога, бо вмію літати,

Я буду молитись, я буду благати,

За тебе, Вкраїно, за тебе, свободо,

За долю пресвітлу вкраїнському роду.

Я вірю: Всевишній і Діва Марія Почують молитву, молитву надії. 

 

Молитва за Україну

О, Боже ласкавий, з високого неба,
Послухай молитву й благання до Тебе.
Спаси Україну від злої навали,
Щоб більше дітей батьки не ховали.

 

 В молитві до Тебе всі руки складаєм,
Всі щиро благаєм:
Не дай рідну землю розділити й забрати,
Не дозволь в Україні знов кров проливати.

 

Захисти нас, Ісусе, єдина надіє,
І Ти, Непорочна Діво Маріє.
Послухай моління наших сердець,
Інакше прийде Україні кінець.

 

Хай танки й бетеери не роз’їжджають,
Хай ворожі літаки не літають,
Хай не здригається від гулу земля,
Хай небо чисте над нами сія.

Не дозволь чужинцям рідну землю топтати,
Не дозволь матерям сльози знов проливати.
Захисти нас любов’ю і віру нам дай.
Щиро молиться нині український наш край!

 

В дні великого посту, в час молитви і віри,
Прибігаєм до Тебе, Мати Божа Маріє,
Просим щиро і молим гіркими сльозами:
Заступися, Небесна Царице, за нами.

 

Ведучий:  Усім нам, починаючи від маленьких дітей, закінчуючи дорослими, потрібно пам’ятати про тих, хто оберігав нашу землю,  наші домівки. Хто боровся за мир та незалежність.

Вірш «Пам’ять»

Священна пам’ять в спадок нам дана

Вона вогонь незгасний запалила

Там, де солдатська вирита могила,

Де громом прокотилася війна…

Не владний час війни зітерти слід.

І вдячна Пам’ять вічно буде жити,

Як кров бійця, живі палають квіти

На тлі печальних мармурових плит.

Я в літаку і в танку не горів,

В атаках не дивився смерті в очі

Та пам’ять забувать моя не хоче

Невтішних в своїм горі матерів.

З кривавої жорстокої війни

Вони синів своїх і досі виглядають,

До пожовтілих знімків припадають

Й пряде зажура пасма сивини…

Мій дід у сорок другому упав

На  білий сніг,

Що чорним став від бою.

Моє життя він прикривав собою

Щоб я в шаленім вирі не пропав

Милує зір цвітіння біла повінь

Зігрій, надіє, радосте земна

Йдемо до обелісків, як на сповідь

І згадуєм полеглих імена.

Ведучий: Щиро, від усього серця вітаємо Вас зі святом - Днем захисника України. Насправді - небагато в нас таких важливих дат, як день тих, чия професія - захищати Батьківщину.

Ведучий: Захисників України  вшановує вся  країна..

Ведучий: Ми хочемо, щоб війна швидше закінчилась і у світі запанував мир. І особливо хочемо, щоб усі воїни, які доблесно захищають нашу Батьківщину повертались живими в найближчий час.

 

Ведучий: Ми бажаємо мирного неба та яскравого сонця в нашому житті, незламної волі, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я, звершення всіх Ваших мрій і побажань, високих досягнень у нелегкій праці на благо держави.

 

Ведучий: Наш захід дійшов до кінця.

Ведучий 1, 2: До нових зустрічей.

(Катерина Бужинська «Солдат України»)