Виховний захід "Свято рідної мови"

1. Добрий день вам, милі люди!

     Хай вам щастя – доля буде,

     Не на день і не на рік,

     А на довгий – довгий вік

2. Починаймо наше свято!

     Людей зібралось багато,

     Щоб веселитись і співати

      І рідну мову прославляти.

Вчитель:

Яка багата на свята наша планета! Яких тільки свят не відзначає наше людство! Тож дуже приємно, що не залишилася без уваги і мова . Так 21 лютого – Міжнародний день рідної мови!

     Шановні гості, друзі! Запрошуємо вас до нашої господи - на сіль, хліб, на щире слово, бесіду мудру, свято наше - торжество рідної мови.
1. Раді ми вас привітати,
Бо у нас сьогодні свято – 
Будем нашу рідну мову шанувати.
2. Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина,
А найбільша наша мати

Рідна Україна.
3. Моє коріння - рідний край,
Основа - пісня й вишитий рушник,
Джерельна мова, рідна світанкова 
І в синім небі журавлиний крик…
4. Тут у рідній нашій школі

    Ми зібрались в дружнім колі

   Рідне слово величати

   Мові батьківській вінок сплітати.

( танок «Музика рідного дому»)

 

Учитель. Сьогодні у нас свято рідної мови. Прислухайтесь, любі діти, до цих звуків. 

(Звучить у запису гавкання собак, нявкання котика, мукання корови і т. д.) 

• Ви впізнаєте, чиї це звуки? (Відповіді дітей.) 
• Такі звуки видають тварини, за допомогою них вони передають якусь інформацію: чи то нагадують, що час їсти, чи то небезпека якась загрожує. А зараз послухайте чарівний спів пташок навесні. (Звучить запис співу птахів.) 
• Такі звуки нас зачаровують, радують наш слух, і ми із задоволенням їх слухали б і слухали. А тепер послухаємо дивовижну музику, що її створила людина.(Звучить у запису класична музика.) 
• Щойно ви почули різні звуки, вони бувають дуже приємні для людини і не зовсім, все це немовні звуки. А людська мова складається з мовних звуків, які ми можемо промовляти і записати буквами. Звуки складаються в слова, а слова — в речення, і ми чуємо мову людини та розуміємо її. За допомогою мови люди спілкуються між собою, передають інформацію, розуміють одне одного, творять поезію, складають казки...
•  

1. Звуків дуже є багато,
   У природі все звучить.
   Свище вітер, грім завзято
   В темнім небі гуркотить.
   Навесні співає пташка
   І струмочок жебонить.
2. Джміль гуде, дзвенить комашка,
   Все по-своєму звучить.
   Звуки всі пізнати можна,
   Хоч багато в світі їх.
   Розбере дитина кожна,
   Де тривога, сум чи сміх.
3. Але звуки ці — немовні:
   Стукіт, грюкіт, шелест, свист.
   Хоч приблизно та умовно
   Ними скаже щось артист.

Учениця

Знайте всі, мої шановні,
Не забудьтеся, бува.
У людей є звуки мовні,
Що складаються в слова.
Звуки, зібрані у слово
Ще в далеку давнину,
Утворили рідну мову —
Українську, чарівну.
( Пісня «Рідна мова»)

Вчитель:

• Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого: в тобі мово, неосяжна душа народу – його щирість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.

Учень.

У 1924 році в відбувся всесвітній Конгрес мовознавців світу. Конгрес визначив, що наймелодійнішою є італійська мова. Другою визнано українську мову.

Ми, українці, повинні пишатися з того, що нашу мову так високо оцінив всесвітній Конгрес знавців мов.

З того часу минуло чимало років і сьогодні в нашій країні відзначають Міжнародний день рідної мови, а ми це робимо у нашій школі.

Чарівниця. Я — Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків і дуже хочу почути, що ви знаєте про мову, і як ви розмовляєте, тому що мова — це найбільше багатство народу, а ви, українці, — славні нащадки нашого народу.

Хочу до вас я звернутися, діти.
Можна людині без мови прожити,
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень 1

Як же людині без казки і слова,
Без задушевної пісні й розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини — це щастя, це — диво!

Чарівниця

Правильно думаєш. Мова — це диво.
З нею людина розумна й щаслива.
Знаючи мову, спілкуються люди,
Мова загине — й людини не буде.

Учень 2

Як же без мови? Не уявляю!
Я щохвилини про щось та й питаю.
А коли мови не будемо знати,
Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця

В світі ми — люди і правильно, діти,
Людям без мови не можна прожити.
Ще повідомити хочу вам я
В кожній країні є мова своя.
Кожна людина свою мову знає.
Любить безмежно її й поважає.
Рідна одним мова східна — японська,
Іншим найкраща — китайська, естонська.
Мова у світі панує англійська,
Нам найрідніша своя, українська.

Учень 3

Ми з вами всі живемо в Україні,
Мова чудова й пісні в нас чарівні.
Треба, щоб мову ми вчили і знали,
Й нею чистенько усі розмовляли.

(Танок «Василечки».)

Вчитель Найкращий дар, що його має людина від Бога – це мова. Як без мови сказати, що голова думає, що відчуває серце? Різними мовами говорять люди.

Вчитель. Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

     Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 45 мільйонів людей, а в Україні – 30млн.

    Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

1.     На землі народів Бог створив багато,

     Їм подарував скарби усяких мов,

     І у кожну мову, мов дбайливий тато,

     Вклав свою небесну велич і любов.

 

2.     Всі народи світу – то Господні діти,

      Всіх народів мови – то Господній дар,

      Але мова мами – найрідніша в світі,

      В ній є все: і святість, і краса, і чар.

 

3. Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

4. Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

5. Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

6. Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця.

 (Танок «Вишеньки»)

Вчитель: У світі існує близько 6 000 розмовних мов і близько половині їх загрожує зникнення. Тож у 2000 році міжнародна організація ЮНЕСКО, прагнучи підтримати мову як ознаку культурної приналежності особи оголосила 21 лютого міжнародним днем рідної мови.

1. Мова кожного народу
   неповторна і — своя;
   в ній гримлять громи в негоду,
   в тиші — трелі солов’я.
2. На своїй природній мові
   і потоки гомонять;
   зелен-клени у діброві
   по-кленовому шумлять.

Вчитель: Рідне материнське слово для кожного є оберегом. Воно таїть у собі надбання віків, пам'ять усього народу, оберігає й передає всі виміри духовних скарбів поколінь.

Бережімо рідне слово, бо в ньому і гомін лісів, і переливи струмків, і шепіт трав, і високий дух пращурів, і сила нашого сьогодення, і поступ майбутній.

1.     О слово, ти як дивная сопілка,

     То звеселяєш, то хвилюєш нас

     Тобі вклонялись Леся Українка

     Й благословенний батько наш Тарас.

 

1. Пісенна, ніжна і дзвінка

     Мова Шевченка і Франка.

 

2. О слово рідне! Шум дерев!

     Музика гір блакитнооких

     Шовковий спів степів широких

     Дніпра між них левинний рев.

 

3. Бог нам гарну мову дав,

     Щоб ми не мовчали

     І всі звуки і слова

     гарно вимовляли.

 

4. Впала з неба в землю сонячна краплина,

     Із краплини тої виросла калина,

     Стали до калини звертатись дівчата

      Білим цвітом коси почали квітчати.

 

5. Солов’ї змостили гнізда на калині

      Із тих пір по світу диво-пісня лине,

     Солов’їна пісня, мово калинова,

     А від них і наша українська мова.

 

6. Мовонько моя ти калинова,

     Звита з любові й тепла

     Ти матусі щира колискова,

     Первоцвітом в серці розцвіла.

 

7. Ти тополі тихая розмова,

     В сонячному просторі луна,

               Ніжна, як сопілонька вербова,

               Музика в століттях чарівна

 

8. Ти – привітна пісня журавлина,

     Срібне щебетання солов’я

     Ти від серця і до серця линеш,

     Мовонько, порадниця моя!

 

9. Велична, щедра і прекрасна мова

     Прозора й чиста, як гірська вода,

     Це України мова барвінкова,

    Така багата й вічно молода.

(Пісня «Червона калина»)  - Оля Кіраль

 

Вчитель. Іван Карпенко-Карий у листі до свої доньки писав: «Ні один народ в Європі не переживав того, що ми, українці… Горе наше, що багато людей лічать нашу мову мужицькою і соромляться скрізь нею говорити, а вона красна і блискуча, тільки треба уміть нею користуватись, джерело, з котрого тече ця мова, чудове й величезне – 30 мільйонів народу…»

 

 

                   Вона ніколи не вмирала,                 Не раз над нею насміхались,

Вкраїнська мова голосна                 Були такі, сказати слід

І хоч не раз її топтали                      І все ж бо нею розмовляли

Знов оживала, мов весна.                І прадід і увесь мій рід.

                        І ми шануймо нашу мову,

                        Топтать нікому не дамо.

                        Бо наше слово, вільне слово

                        Для нас, українців дано.

1.         Одна Батьківщина і двох не буває

         Місця де родилися завжди святі

         Хто рідну оселю свою забуває,

         Той долі не знайде в житті.

 

2.          Чи можна забути ту пісню, що мати

         Співала малому, коли засипав?

         Чи можна забути ту стежку до хати,

         Що босим колись протоптав?

 

3.         У рідному краї і серце співає

         Лелеки здалека нам весни несуть.

         У рідному краї і небо безкрає,

         Потоки, потоки мов струни течуть.

 

4.          Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

         Під вікнами мальви в саду материнка

         Оспівані щедро в піснях.

 

5.          Тут мамина пісня лунає і нині,

         Їх підхопили поля і гаї,

         Їх вечорами по всій Україні

         Співають в садах солов’ї.

 

6.            І я припадаю до неї устами,

           І серцем вбираю, мов спраглий води.

           Без рідної мови, без пісні, без мами.

           Зблідніє, збідніє земля назавжди.

           Одна Батьківщина і більш не буває

           Місця, де родилися, завжди святі.

(Пісня «Я маленька україночка»)

Учитель. «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», закликає нас Кобзар. Ось ми і вчимося любити, шанувати мову свого народу. Де б ви не були - ніколи не забувайте той клаптик землі, де ви народилися і виросли, ту мову, якою вам співали колискову, якою ви вимовили перші свої слова.

А чи знаєте ви пісні українські?
Адже пісня - душа народу
Учні. Так, знаємо

Учениця.
Народна пісня - голос невсипущий,
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний
Не вийде з мови сущого життя.

Учитель. Українська народна пісня. Вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва . Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе у ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна. Кажуть, допоки живе мова, то до тих пір живе народ. Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, радість і смуток, любов і гнів, пожартувати. Тож давайте заспіваємо.

Жартівлива українська народна пісня «Грицю, Грицю...»
Грицю, Грицю, до роботи - В Гриця порвані чоботи.
Грицю, Грицю, до телят - В Гриця ніженьки болять.
Грицю, Грицю, молотити - Гриць нездужає робити.
Грицю, Грицю, врубай дров - Кахи, кахи - не здоров.
Грицю, Грицю, роби хлів - Кахи, кахи - щось охрип.
Грицю, Грицю, до Ганнусі - Зараз, зараз, приберуся.

 

Вчитель. Любов до рідної мови почи­нається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, над­звичайною ніжністю і простотою. У них — мате­ринська ласка і любов, світ добра, краси та спра­ведливості, щира віра в магічну силу слова.

1.Лиш народився, голос я почув

щасливий, радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тоді відчув

матусин голосок привітний.

2.У нім звучала ласка і тепло,

і слово було ніжне і пестливе,

до себе вабило воно,

лунало світло і тремтливо.

3.Матуся до серденька притискала

і колискову пісню заспівала.

І пісня та була сама краса,

що в сповитку мене обдарувала.

Пісня «Колискова».

 

Вчитель: Український народ любить жартувати. Хоч би якою стомленою була людина, але, почувши дотепний жарт, - усміхається. Пожартуємо і ми.

 

Таємниця
Їде дядько на возі, назустріч йому кум.
- Що везеш куме?
Кум устав із воза, підійшов і каже на вухо:
- Овес.
-А чому так по секрету говориш?
-Щоб кобила не почула.
Досадив
Їхав раз дядько слабенькою конячкою, а вона і пристала. Так він сам запрягся, а конячку прив'язав до воза та каже:
-От бачиш, конячко, не схотіла їхати, так іди пішки!

 

— Закрий щільніш кватирку, Борю,

Бо дуже холодно надворі...

— А як закрить її щільніше,

Хіба надворі потепліша?

 

- Рома, ти до скількох вмієш рахувати?
- До кінця.
- Ну, порахуй ось ці кубики. - Один, один, один ... Все!

 

- Женя, ти на якій вулиці живеш?
- Я вдома живу, а на вулиці гуляю.

 

 - Хай на душі стане всім легко і хороше від чарівної пісні, що звучить для вас усіх.

(Пісня «Весела господарочка»).

Учитель. Народна мова - безмежний океан. Це і дума, поема, казка, легенда, переказ, приказка, прислів'я. Немає у світі людини, яка б не любила казок, або хоча б не чула їх. А ви любите казки? Тоді давайте пограємо у гру. Я зачитаю уривок із казки, а ви всі (діти,) відгадайте, з якої це казки.

 

1. «Я за три копи куплена,

Упівбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

2. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

3. «Мій котику, мій братику!

Несе мене лиса

За кленові ліса,

За крутії гори,

За бистрії води...» («Котик і півник»)

4. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

5. Далі казка ось така:

Знайшов Півник колосок,

Змолов борошна мішок,

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі,

Мишенят не пригощав,

Бо жоден із них не працював. («Колосок»)

6. Кличе дочка собачку Хвінку:
- Ходи, Хвіночко, не лежи ...
 

Чарівниця: До перлин української мови належать скоромовки, чистомовки, прислів’я і приказки.

Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. Пригадаємо деякі з них.

Скоромовки

1. Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ.
2. В ямі не спиться вусатому сому

     Сому вусатому сумно самому.

3. Корж із маком – їжа з їж, сядь, їжаче з нами їж.
4. Рак пішов гуляти в сад, не дійшов, бо повз назад.
5. У чаплі чорні черевички, чапля чапа до водички.

Чистомовки

1. Це-це-це – не розбий яйце

Цю-цю-цю – я пасу вівцю

Ця-ця-ця – мекає вівця

Ці-ці-ці – ми їмо млинці.

2. Ор-ор-ор – на грядці  помідор

Ри-ри-ри – урожай збери

Ряк-ряк-ряк – на городі вітряк

Ряк-ряк-ряк – солодкий буряк

Рюк-рюк-рюк – смачний урюк

3. Ча-ча-ча – у нас нема м’яча

Чі-чі-чі –дай мені ключі

Оч-оч-оч – хоч трохи помовч

Чу-чу-чу – я уже помовчу

Прислів’я приказки про мову.

1. Гостре словечко коле сердечко.
2. Менше говориш, більш почуєш
3. Не кидай слів на вітер
4. Красно говориш, а слухати нічого
5. Голова без розуму, як ліхтар без світла
6. Слово до слова, складається мова
7. Каже рідко, та їдко
8. Народ скаже, як зав’яже
9. Мова – коштовний скарб народу

Вчитель

    Загадка – народний твір, який з’явився ще задовго до того, як люди навчилися читати й писати.

    Відгадування загадок розвиває кмітливість, уміння зіставляти, порівнювати предмети чи явища і знаходити в них схожість. Нашу мову неможливо уявити без загадок. Пропоную вам провести змагання. Для цього необхідно об’єднатись у  дві команди.

1. Часом чорні, криві, від роду німі

А стануть у ряд, - враз заговорять(Букви)

2. Стоїть при дорозі на одній нозі,

Капелюшок має, а нікого не вітає. ( Гриб)

3. Хто зубів багато має, та ніколи не кусає? (Гребінець)
4. Хто на зиму роздягається, а на літо одягається? (Дерева)
5. Все життя один одного обганяють, а випередити не можуть? (Ноги)
6. своїх очей не маю, а інших бачити допомагаю. (Окуляри)
7. У воді вона живе, нема дзьоба, а клює (Риба)
8. Завжди в роті, а не проковтнеш? (Язик)
9. Без рук, без ніг, а всіх вкладає в ліжко? (Сон)
10. Як написати трьома літерами «мерзла вода» (Лід)
11. Без рук, без сокири, а зроблена хатина? (Гніздо)
12. Удень спить, а як ніч прийде,на вогонь летить? (Метелик)
13. У зеленій оболонці, а в середині – як сонце? (Кавун0
14. Повзун повзе, сімсот голок везе.(Їжак)
15. Стоїть дід над водою і хитає сивою головою (Очерет)

• Усіх вас нехай порадує веселий танець!

(Танок «Велике прання»)

Чарівниця

• А тепер настав час усім разом вірші складати. Останнє слово другого рядочка будете добирати за змістом в риму.

Щоб розумним й мудрим стати,
Треба рідну мову ... (знати).
А щоб вміти говорити,
Треба рідну мову ... (вчити).
Знає кожен з нас чудово —
Не прожити нам без ... (мови).
Рідна ж мова пелюсткова,
Мудра, світла, ... (світанкова).
І дзвенить щодня і в свято,
Бо вона така ... (багата).
І така джерельно-чиста
Наша мова ... (промениста).
Чарівна і калинова
Наша мова ... (веселкова).
В ній такі слова чудові,
Хліб і сіль на ... (рушникові).
В ній в віках батьки і діти,
Як без мови в світі ... (жити)?
Понад світом хай лунає.
Хай ніхто не ... (забуває).
Рідну мову українську,
Мудру, щедру, ... (материнську).

 

Учитель. Діти, придивіться уважно, які чудові вишиванки ми зібрали. Це роботи ваших мам, бабусь та вас самих.
    Виряджаючи сина у дорогу, за українським звичаєм, мама дарувала вишиваний рушник, який повинен вберегти його від лиха та біди. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишитого рушника. А ще існує давня традиція: гостям на рушнику підносять хліб, як символ гостинності нашого народу.

Вчитель

Наше свято завершується. До ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність рідної мови – нашої гордості.

1. Серце народу – це мова, це слово,

Нації гордість,культура, престиж

Той, хто цурається рідної мови

Ранить народ в саме серце, мов ніж.

2. Мова загине – народ оніміє,

Нема майбуття у німої юрби

Поки є мова – в людей є надія,

Є пісня радості й пісня журби.

3. Мова – це людства досягнення дива-

Веде в майбуття нас крізь простір і час

Мова моя українська, чарівна

Є найрідніша для кожного з нас!

4. Мова моя українська, пречиста,

Рідна, як Небо й земля!

Ніжна, барвиста, свята й промениста

Нею любов промовля

Учень

Тож розправ свої крила, лети на свободу

І над світом чарівно звучи!

Залишайся навічно у серці народу

Мово рідна моя, не мовчи!

Учениця

Ось скінчилось наше свято,

І прощатись вже пора

Побажаємо Вітчизні

Учні (разом) Щастя, миру і добра!