Урок на тему "Християнська церква в xi-xv ст.

Розділ. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя.

Тема. Християнська церква в XII—XV ст.

Мета: ознайомити учнів з становищем католицької церкви; розкрити суть єретичних рухів; показати, як церква боролася з ними; з'ясувати, чому виникли жебрущі ордени; дати уявлення про церковну кризу XIV ст.; формувати вміння визначати причинно-наслідкові зв'язки між окремими подіями; розвивати вміння учнів працювати з підручником, додатковою літературою, історичними джерелами, картам: виховувати почуття толерантності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

Запитання і завдання

1. Назвіть основні центри християнізації Європи.

2. Коли відбувся розкол єдиної християнської церкви на католицьку і православну?

4. Якою була роль церкви у хрестових походах на Схід?

III. Мотивація навчальної діяльності.

Яку роль в житті суспільства відігравала католицька церква?

Яка віра була в Київській державі?

IV. Вивчення нового матеріалу.

Оголошення теми, мети уроку.

Проблемне питання: Чому колись могутня влада римських пап від XIV СТ. занепадає?

Початок роботи за планом ( підр.с-136 парагр 14)

1. Єретики і боротьба з ними. Інквізиція

Робота з термінами:

 (с-136) Єресь, єретик, інквізиція (с - 220)

Розповідь учителя

Церква у Середні віки переймалася не тільки зовнішніми проблемами, а і внутрішніми. Уже в перші століття існування християнської церкви існували погляди на природу Христа і Божественної Трійці, що відрізнялися від офіційних поглядів на церковних соборах. Такі погIляди називались єретичними, а діячів, що їх висловлювали, засуджували і проклинали як єретиків.

Колективна робота з підручником (с – 136) за запитанням:

Чому ж виникали єресі?

Хто ставав єретиком?

Центри єретичних рухів?

Складання схеми----- дошка:

 Єресейні вчення( катари ( альбігонці), вальденси)

 Робота в малих групах:

1. альбігойське вчення (137)
2. вальденське вчення (137)
3.  
4. Однією з найбільш відомих і поширених єресей було вчення катарів («чистих»), яких ще називали альбігойцями за назвою міста Альбі — центру розповсюдження єресі. Це вчення поширилося на півдні Франції у XII—XIII ст. Катари навчали, що земля і порядки на ній не є Божим творінням, а породжені дияволом. Вони вчили, що людина повинна порвати з земним світом і лише тоді зможе врятувати свою душу. Катари створили велику церкву, яка була ворожою Римській. Вони вели суворий спосіб життя і готові були прийняти мученицьку смерть заради своєї віри.

 

Приблизно тоді ж виникла інша єресь — вальденсів. Легендарний засновник учення — П’єр Вальдо, багатий купець, зворушений сторінками Біблії, де йшлося про «святу бідність»,— роздав своє майно бідним і зі своїми учнями став проповідувати Євангеліє. Вальденси поділялися на «досконалих», які поривали всі зв’язки із зовнішнім світом і навчали своїх прихильників наслідувати Христа, і «братів», яким до зволялося працювати. Катари і вальденси заперечували необхідність існування церковної ієрархії та закликали до створення релігійних громад, що існували за часів Христа і його учнів-апостолів. Заклик до створення «бідної церкви» був близьким для тих, хто прагнув «дешевої» церкви і незалежності від пап.

 

Робота з документом ( самостійна робота з підручником с 137)

 Запитання до документа

1) Якими є основні положення вчення альбігойців?

2) Яким є ставлення автора документа до альбігойців?

АЛЬБІГОЙСЬКА ЄРЕСЬ

Група єретиків, що живуть у наших краях, вірять і мають сміливість стверджувати, що існують два божества: перше — добрий Бог і друге — дивне божество... Вони стверджують, що світ і все, що в ньому відчутне на дотик, створено злим богом. Вони відкидають хрещення дітей, тому що в них немає віри, і, цитуючи Євангеліє, кажуть, що той, у кого немає віри, буде засуджений. Вони не вірять у воскресіння плоті й цитують св. Павла, який сказав: «Ні плоть, ні кров не потраплять до царства Божого». Вони називають обряди католицької церкви безглуздими, тому що, кажуть вони, ці вчення від людей і не мають опори...

 

Розповідь учителя

Переслідування вальденсів і катарів не могло зупинити поширення єресі Європою. Тоді папа Інокентій III закликав усіх християн до хрестового походу проти земель, «заражених єрессю». Боротьба проти єретиків була вигідна французькому королю, який прагнув після об’єднання під своєю владою півночі Франції приєднати до своїх володінь багатий південь. Хрестові походи проти єретиків на півдні Франції дістали назву

 Альбігойських війн (1209—1229 рр.). дошка, запис у зошит

Складання опорного конспекту за підручником

Проти кого були направлені ці війни? (с – 138)

Результат?.

Якими були причини і наслідки Альбігойських війн?

 

Що таке інквізиція? З якою метою була створена?

(коротке повідомлення учня) дошка ілюстрації.

Колективна робота з підручником ( с – 138)

Заходи католицької церкви для боротьби з єресю?

. Жебрущі ордени ченців

Розповідь вчителя

 Не всі люди, що замислювалися над спасінням душі, були єретиками. Духовні шукання освічених людей Середньовіччя вели їх шляхом власного усвідомлення вчення Ісуса. Частина невдоволених порядками, що існували в церкві, стала на шлях єресі, інша намагалася діяти на межі між єрессю та офіційною церквою.

 

Робота учнів в групах з підручником ( с- 139)

1. Орден францисканців.
2.  Орден домініканців.

Опрацюйте відповідний матеріал підручника і заповніть таблицю « Жебрущі ордени ».

Критерії для порівняння	Францисканці	Домініканці	Домініканці
Мета створення
Особливості діяльності

 Учнівські повідомлення на теми:

«Франциск Ассизький»

«Святий Домінік»

Найвідомішим у ХIIІ ст. оновлювачем християнства був Франциек Ассизький (1182—1226 рр.). Завдяки його діяльності проповідь набула особливого значення, а він став одним із засновників нових, жебрущих орденів.

Франциек народився в сім’ї купця з італійського міста Ассизі. Молодість він провів у бенкетах і всіляких розвагах, але знайомство з Євангелієм змінило життя Франциска. Вирішивши в усьому наслідувати Христа, він відмовився від майна, залишив дім і, живучи як жебрак, усі сили віддавав молитвам, посту і проповідям Слова Божого. Не маючи церковної освіти, він звертався до слухачів зрозумілою їм простою мовою. У пристрасних молитвах Франциск доводив себе до такого стану, що у видіннях зустрічався з Ісусом, Богоматір’ю та святими, а інші люди нібито навіть бачили, як у Франциска відкривались і починали кровоточити рани на зап’ястях і ступнях — у тих місцях, де прибивали тіло Ісуса до хреста.

Із часом у Франциска знайшлися послідовники, з яких згодом і утворився чернечий Орден францисканців.

Орден францисканців суттєво відрізнявся від усіх чернечих орденів, що існували на той час. Так, вони дійсно жили в євангельській бідності, не усамітнювались у тиші за стінами монастирів, а йшли до народу, несли до нього Слово Боже. Францисканці не були самітниками і з любов’ю ставилися до навколишнього світу, як до прекрасного творіння Бога. В ордені всі були рівними.

Францисканці створили новий вид чернецтва. Монахи-жебраки швидко здобули авторитет серед простого народу. Поява нового ордену поставила проблему перед папою: визнати його чи оголосити монахів єретиками. Папа Інокентій III збагнув, що новий орден може стати опорою папства і посилить авторитет католицизму. Поступово, як і інші ордени, францисканці нажили майно, побудували монастирі. В останні роки свого життя Франциск відмовився від керівництва орденом.

Одночасно з францисканцями виник Орден святого Домініка. Домініїс (1170—1221) народився в Іспанії, але тривалий час жив у Південній Франції, де своїми проповідями намагався боротися проти ідей єретиків-альбігойців. Тут, у Франції, у Домініка виникла думка створити братство ченців спеціально для боротьби проти єретичних учень. На відміну від францисканців, домініканці велику увагу приділяли вивченню Святого Письма. Монахи-домініканці славилися своєю вченістю, часто обіймали кафедри в кращих університетах. Найвидатніші богослови Середньовіччя Альберт Великий і Фома Аквінський були домініканцями.

Найбільш підготовлені для диспутів із єретиками, домініканці відігравали головну роль у трибуналах, проводячи допит і здійснюючи суд над єретиками. Домініканці називали себе «псами господніми» (латин. Domini canes). Вони повинні були освічувати світ, проповідувати істину і, наче пси, охороняти церкву від єретичних вчень. На емблемі ордену було зображення пса, що несе у щелепах палаючий смолоскип.

Домініканці прагнули якнайдалі розповсюдити католицьку віру, їх проповідники вже наприкінці XIII ст. читали свої проповіді в Китаї та будували там храми.

3. Церковна криза. Занепад папства

Розповідь учителя

Із початком XIV ст. Європа вступила в період, що відзначався різними бідами і катастрофами. Вони засвідчили глибоку кризу середньовічного європейського суспільства. Не оминула ця криза і церкву.

Колективна робота з підручником

У чому полягали головні причини церковної кризи? ( с – 140)

1 В Європі першочерговими стали державні та національні інтереси.

2 Римські папи прагнули повернути свій вплив у суспільстві.

Робота в групах:

1 – конфлікт між папою Боніфацієм VIII та французьким королем Філіппом IV.

3. «Авіньйонський полон» Коли? Де? Зміст?

Церковну кризу було започатковано ляпасом залізної рукавиці по щоці папи римського Боніфація VIII від Iканцлера і зберігана королівської печатки Французького королівства Гійома Ногаре. Не витримавши образи, папа через декілька тижнів помер. Його наступник, Климент V, як уже згадувалося, переніс папську резиденцію до міста Авіньйон, яке, хоч і належало Неаполітанському королівству, з усіх боків було оточене володіннями французького короля. Так папська влада потрапила під французький вплив. 70 років тривав Авіньйонський полон пап (1309— 1378 рр.).

 Розповідь вчителя

Ці події засвідчили, що ідея об’єднання християнського світу під духовною і світською владою пап не відповідала реаліям часу, бо в житті Європи почали відігравати роль інші чинники, зокрема державні, національні інтереси. Ідею універсальної держави, що об’єднувала всіх, заступила ідея національної держави, що об’єднувала людей тільки за певною ознакою: на той час це було підданство якомусь королеві.

На цьому негаразди з папством не скінчилися. Повернення пап до Рима позначилося подією, що дістала назву Великої схизми.

Колективна робота з підручником ( с – 140)

Боротьба за владу між папами?

Скільки пап? Де вони існували?

Що таке « Велика схизма»? Час існування?

Чим закінчилася?

Дошка----- опорний конспект. ( с – 140)

Слово вчителя

Давайте повернемося на хвильку в сьогодення, в Україну.

Яка подія відбулася нещодавно в нашій українській церкві?

Що таке Томос? ( повідомлення учня)

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Графічний диктант ( додаток)

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Робота над проблемним питанням.

 Заключне слово вчителя

Події, які було розглянуто на уроці, мали надзвичайно важливе значення для історії Європи. За відносно невеликий історичний період суттєво змінилася її політична карта. На місці неозорих володінь Риму виникли нові держави, що започаткували в Європі добу Середньовіччя.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 14 підручника

2