Урок на тему "Кольоровий світ Лесі Українки: малюємо віршами"

Конспект уроку для 3 класу

Тема: Кольоровий світ Лесі Українки: малюємо віршами

Мета: Познайомити дітей з поезією Лесі Українки через сприйняття кольорів, розвивати уяву та любов до рідної мови.

Очікувані результати

учень/учениця:

•        Знає про дитячі роки Лесі Українки (зокрема домашнє ім'я — Лоня) , її захоплення музикою, природою та вишиванням.
•        Розуміє, що Леся Українка збагатила українську мову словом «промінь».
•        Розрізняє «кольорові» образи в поетичному тексті (на прикладі уривка «На зеленому горбочку...») та може назвати відповідні художні деталі: зелений горбочок, вишневий садочок, біла хатинка, золоте сонце.
•        Вміє візуалізувати прочитане: створює ілюстрації до вірша, використовуючи обмежену палітру кольорів, почутих у тексті.
•        Застосовує творчу уяву під час вправ «Кольорові окуляри» та «Кольоровий кошик», підбираючи кольори відповідно до емоційного забарвлення слів.
•        Взаємодіє з однокласниками в ігровій формі, висловлюючи компліменти та вдячність («Слово-промінчик»).
•        Аналізує власний емоційний стан за допомогою рефлексії «Веселка вражень», співвідносячи свій настрій із певним кольором.

                              

                                            Хід уроку

 

1. Вхід у казку: «Кольорові окуляри»

Вступне слово вчителя

(Вчитель витримує паузу, таємниче усміхається і дістає з красивої скриньки або просто імітує руками жест одягання окулярів)

— Діти, сьогодні ми не просто учні, ми — справжні дослідники невидимих світів. Подивіться на мене уважно... Бачите ці невидимі дужки? Це — Чарівні Кольорові Окуляри.

Зазвичай ми бачимо світ таким, як він є. Але варто лише одягнути ці скельця, як кожне слово, яке ми вимовляємо, починає виблискувати власним кольором. Слова перестають бути просто звуками — вони стають фарбами!

Я пропоную вам зараз усім разом заплющити очі, взяти свої «окуляри» (покажіть руками, як ви їх одягаєте) і налаштувати їх на хвилю нашої уяви. Готові? Раз, два, три — одягаємо!

Обговорення кольорів

Тепер, коли ми дивимося на світ крізь чарівні скельця, я буду називати слова, а ви спробуйте відчути, якого вони кольору. Тут немає правильних чи неправильних відповідей — тільки те, що бачить ваше серце.

•         «МАМА» — Подивіться на перше слово. Воно найрідніше — Мама. Яким воно стало? Можливо, воно ніжно-рожеве, як пелюстка троянди? Чи золотисте, як сонечко, що гріє нас зранку? Чому ви обрали саме цей колір? Що він вам нагадує: тепло маминих рук чи її лагідну усмішку?
•         «УКРАЇНА» — А тепер погляньте на слово Україна. Яке воно величне! Чи бачите ви в ньому синь нашого неба та золото пшениці? А може, для когось воно яскраво-зелене, як наші густі ліси, чи червоне, як ягоди калини біля хати? Які відтінки зараз заповнили ваш клас?
•         «ВЕСНА» — І, нарешті, слово-пробудження — Весна. Чи відчуваєте ви, як від нього пахне першою травою? Якого кольору це слово? Можливо, воно ніжно-блакитне, як пролісок, що пробивається крізь сніг? Або яскраво-жовте, як перший промінчик, що лоскоче ваші носики?

— Бачите, як багато кольорів навколо нас, коли ми вмикаємо уяву! Навіть звичайні слова можуть сяяти, мов веселка. Саме з таким кольоровим настроєм ми сьогодні вирушаємо в подорож нашою казкою. Залиште ці окуляри на собі — вони допоможуть нам побачити дива там, де інші бачать просто літери.

Порада вчителю: Під час обговорення можна використовувати наочність — картки з кольоровими плямами або прозорі кольорові фільтри, через які діти можуть подивитися на клас.

2. Подорож у дитинство: «Маленька Лоня»

Розповідь вчителя (з елементами візуалізації)

— Діти, зніміть на хвилинку ваші чарівні окуляри, але не ховайте їх далеко. Зараз ми вирушимо в минуле, у той час, коли велика поетеса Леся Українка була такою ж маленькою, як і ви. Вдома її називали дуже ніжно — Лоня.

Уявіть собі затишний будиночок, оточений старим садом. Маленька Лоня була надзвичайною дівчинкою. Поки інші діти просто бігали, вона могла годинами слухати, про що шепоче листя на деревах або як співає вітер у димарі.

•         Музика: Леся так сильно любила музику, що іноді здавалося, ніби її пальчики самі знають, як грати на фортепіано. Вона називала інструмент своїм найкращим другом.
•         Природа: Вона знала назви всіх квітів і вірила, що в кожному дереві живе своя лісова пісня.
•         Рукоділля: Але була в неї ще одна пристрасть — вишивання. Лоня могла годинами сидіти з голкою, створюючи на полотні справжні дива. Для неї кожен стібок був наче слово в поезії.

Творче завдання: «Кольоровий кошик»

— А тепер знову одягніть свої Чарівні Окуляри. Перед вами стоїть плетений кошик, а в ньому — безліч мотків шовкових ниток.

Уявіть, що Леся вирішила вишити не просто сорочку, а «Вишиванку Весни». Весна тільки-но прийшла, вона ще зовсім молода, ніжна й свіжа.

Запитання до дітей:

1.    Які нитки першими витягне з кошика Лоня?
2.    Чи будуть це темно-зелені нитки густого лісу, чи, можливо, салатові, як перші листочки на березі?
3.    А де вона додасть блакитного кольору? Можливо, там, де на вишиванці пробігатиме чистий весняний струмок або світитиметься клаптик квітневого неба?

Слова вчителя: «Діти, подивіться у свої уявні кошики. Виберіть три кольори, якими б ви допомогли Лесі вишити весняні квіти. Хто хоче розповісти, чому саме ці кольори пасують Весні?»

Колективна творчість (інтерактив)

— Давайте створимо нашу спільну «карту ниток». Я називатиму елемент природи, а ви — колір нитки, яку б обрала Лоня:

•         Перший пролісок: (Діти відповідають: білий, сріблястий, світло-синій).
•         Молода травичка: (Салатовий, яскраво-зелений).
•         Сонячний зайчик на вікні: (Золотий, жовтий, лимонний).

Висновок: Бачите, ми з вами щойно стали справжніми співавторами Лесі Українки. Ми відчули світ так, як відчувала його вона — через красу, працю та любов до всього живого.

3. Малюємо віршами: робота з текстом

Читання вірша (Слово вчителя)

— Діти, ми вже навчилися бачити кольори у словах та вибирати нитки для вишиванки. А тепер послухайте, як сама Леся Українка вміла «малювати» за допомогою лише паперу та пера.

Заплющте очі й уявіть, що перед вами — чисте біле полотно. Я буду читати уривок її вірша «На зеленому горбочку...», а ви дозвольте словам розквітати на вашому уявному полотні.

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

 

Вправа «Словесна палітра»

— А тепер розплющуємо очі. Наші чарівні окуляри допоможуть нам знайти всі «кольорові» слова у цьому вірші. Давайте зберемо їх у нашу палітру, як справжні художники.

Вчитель: «На якому горбочку стоїть хатинка?»

(Діти: На зеленому!)

— Правильно, це колір молодої трави, життя та спокою.

Вчитель: «У якому садочку вона заховалася?»

(Діти: У вишневому!)

— А який це колір? Це густий темно-червоний, колір спілих ягід та затишку.

Вчитель: «А яка була сама хатинка?»

(Діти: Біла!)

— Так, чиста, світла, наче вимита вранішньою росою.

Вчитель: «І хто ж додав останній мазок на нашу картину — золотий та яскравий?»

(Діти: Сонце!)

 

Творча хвилинка: «Кольоровий слух»

— Зараз ми з вами зробимо диво. Ми не просто будемо малювати, ми спробуємо намалювати те, що почули.

Завдання:

1.     Оберіть один рядок із вірша, який вам найбільше сподобався (наприклад: «На зеленому горбочку» або «Вийшло сонце, засвітило»).
2.     У своєму зошиті або на аркуші намалюйте маленьку ілюстрацію до цього рядка.
3.     Головна умова: Використовуйте лише ті кольори, які ми щойно знайшли у «Словесній палітрі» — зелений, вишневий (бордовий), білий та сонячно-жовтий.

(Вчитель вмикає тиху мелодію сопілки або спокійну класичну музику, поки діти малюють)

 

— Подивіться на ваші малюнки! Хоча вірш один для всіх, у кожного з вас вийшла своя унікальна історія. Хтось намалював тепле сонце, а хтось — затишну білу хатинку в зеленій траві. Це і є магія поезії: вона дає кожному з нас свої фарби.

 

4. Гра «Слово-промінчик»

— Діти, чи знаєте ви, що поети не лише пишуть вірші, а й іноді створюють нові слова? Леся Українка була справжньою чарівницею мови. Саме вона подарувала нам усім чудове слово — «ПРОМІНЬ».

До неї люди казали «луч», а Леся вигадала це світле, тонке слово, яке так схоже на струну золотої арфи. Одне маленьке слово здатне прогнати темряву, зігріти квітку і розвеселити сумну дитину.

Сьогодні ми з вами створимо своє власне сонце, яке буде світити нам навіть після уроку.

 

Проведення гри: «Коло світла»

(Вчитель дістає заздалегідь підготовлений жовтий паперовий промінчик. Можна також покласти у центрі кола велике коло — «серце сонця»)

— У мене в руках — той самий Лесин Промінчик. Зараз ми будемо передавати його одне одному. Кожен, до кого він завітає у долоні, має стати маленьким джерелом світла.

Умови гри: Тримаючи промінчик, ви можете обрати одну з двох добрих справ:

1.    Подякувати Лесі: Сказати комплімент поетесі за її творчість (наприклад: «Лесю, дякуємо за твої кольорові вірші!» або «Лесю, ти була дуже сміливою дівчинкою»).
2.    Подарувати світло другу: Сказати щирий комплімент сусідові чи сусідці по парті (наприклад: «Оленко, у тебе сьогодні сонячна усмішка» або «Максиме, ти дуже влучно знайшов кольори у вірші»).

(Діти передають промінчик під супровід лагідної музики. Вчитель стежить, щоб кожна дитина отримала свою порцію «світла»)

— Подивіться, як стало світло в нашому класі! Ми назбирали цілий оберемок добрих слів.

(Вчитель прикріплює паперові промінчики до великого сонця на дошці)

— Наші чарівні окуляри сьогодні допомогли нам побачити, що світ — це не просто картинка, а диво, розфарбоване нашими почуттями. Леся Українка вчила нас, що навіть коли навколо сіро, ми можемо самі «вишити» свій день яскравими нитками любові та надії.

5. Підсумок: «Веселка вражень»

— Наша подорож у світ маленької Лоні та її кольорових віршів добігає кінця. Ми сьогодні були і художниками, і майстрами вишивки, і справжніми винахідниками слів.

Подивіться на портрет Лесі Українки. Вона дивиться на нас із минулого, але її слова живуть прямо зараз — у ваших малюнках, у ваших «промінчиках» і у ваших серцях.

Зараз ми створимо навколо поетеси справжню «Веселку вражень». Кожен із вас має обрати свій особливий колір настрою, з яким він іде з цього уроку.

 (На столі перед дітьми лежать різнокольорові стікери або вирізані з паперу пелюстки/кружечки)

Вчитель пояснює значення кольорів (орієнтовно):

•         Жовтий або помаранчевий: «Мені було сонячно і дуже цікаво!»
•         Зелений чи салатовий: «Я дізнався щось нове, наче розцвів разом із весною».
•         Блакитний чи синій: «Мені було спокійно, я мріяв і слухав музику слів».
•         Рожевий чи червоний: «Я відчув радість і тепло від спілкування з друзями».

— Підійдіть до дошки та прикріпіть свій колір навколо портрета Лесі. Нехай ці стікери стануть яскравим вінком шани для нашої поетеси.

Фінальне слово

(Коли діти прикріпили всі кольори, утворюється яскравий ореол навколо портрета)

— Подивіться, яка дивовижна веселка у нас вийшла! Ми прийшли на урок із різними думками, а зараз ми об'єднані цим спільним сяйвом.

Леся Українка колись написала: «Я в серці маю те, що не вмирає». Сьогодні ви теж поклали у свої серця щось невмируще — красу рідного слова та вміння бачити дива у звичайних речах.

Дякую вам за ваші відкриті серця і за те, що сьогодні ви дивилися на світ крізь «Чарівні Окуляри» доброти. Урок завершено, але казка залишається з вами!