Урок на тему "Мистецтво Іспанії"

МИСТЕЦЬКІ СКАРБИ ІСПАНІЇ

Іспанія — країна з особливою історією і культурою. В ній співіснують традиції різних культур і епох: карфагенської, еллінської, арабської.

«Золота доба» іспанського мистецтва припадає на XV-XVII ст.— період найвищого розквіту політичної могутності Іспанії. В цей час з'явилися видатні твори мистецтва, а іспанська мова була близька до того, аби стати міжнародною. Свого апогею досягає іспанський театр в особі драматургів Лопе де Вега і Педро Кальдерона. А наприкінці XIX — у XX ст. Іспанія подарувала світу двох ексцентричних геніїв — архітектора Антоніо Ґауді і художника Сальвадора Далі.

Антоніо Гауді- геніальний іспанський архітектор, його унікальний стиль поєднує природу, релігію, геометрію та фантазію. Був глибоко захоплений природою, тому часто брав форми дерев, раковин, скелетів і рослин за основу архітектурних проектів. Віра мала величезний вплив на його творчість. Вважав, що архітектура- це спосіб служити Богові. Наприкінці життя жив як монах. Загинув трагічно, його збив трамвай в 1926 році. Через бідний одяг і відсутність документів його сприйняли за жебрака і доставили до лікарні для незаможних де він і помер. Найвідоміший проект- Саграда Фаміліа- досі не завершений. Будівництво розпочалося у 1882 році, закінчити планують до 2030 ( понад 140 років). Гауді присвятив останні 15 років свого життя цьому проекту. Собор це не просто будівля, а Біблія з каменю. Кожна її частина символізує епізоди з життя Ісуса, Марії та християнської історії. Має 3 головні фасади. Фасад Різдва, фасад Страстей, фасад Слави. Після завершення собор матиме 18 веж, а центральна вежа досягне висоти 172.5 м, що зробить її найвищою релігійною спорудою світу. Вітражі зроблені так, щоб заливати інтер’єр різнокольоровим світлом. Будівництво фінансується виключно за рахунок пожертв і коштів зібраних від продаж квитків. Гауді залишив багато креслень і моделей, які зараз оцифровані. Сучасні архітектори використовують комп’ютерні технології та 3Д друк для швидшого завершення будівництва.

Парк Гуель. Спочатку це мав бути житловий комплекс із 60 приватними будинками на замовлення промисловця. Але через фінансові труднощі було побудовано лише 2 будинки, а територія перетворилась на громадський парк. Парк прикрашений тринкадіс- мозаїками з уламків кераміки, скла та плитки. Гауді використовував перероблені матеріали. Створив також хвилясту лавку, яка є однією з найдовших у світі. Також у парку є галереї з колонами, які нагадують стовбури дерев. Парк побудований на пагорбі. Роки створення 1900-1914.

Будинок Бальо- побудований у 1877 за стандартним проектом, а в10904-1906 Гауді перебудував його. Будинок майже повністю позбавлений прямих ліній. Усі форми хвилясті, асиметричні. Фасад будівлі нагадує кістки та черепи. Називають будинок кісток. Дах будівлі виглядає як спина дракона, вкритого кольоровою лускою. Всередині будівлі дизайн також нагадує морську тематику- стелі схожі на хвилі, вікна на медуз. 

                             АРХІТЕКТУРНІ І ЖИВОПИСНІ ПАМ'ЯТКИ

Щоб долучитися до різнобарвної культури Іспанії, відвідаємо Мадрид.

Увійдімо в іспанську столицю через унікальний витвір сучасної архітектури, який має символічну назву «Ворота в Європу» (1996). Пригадуєте знамениту «падаючу вежу» в італійському місті Піза? А в Мадриді їх аж дві. Це перші у світі нахилені хмарочоси (на відміну від Пізанської вежі, таким був задум їхніх творців). Архітектори Філіп Джонсон і Джон Бурдже прагнули здивувати світ, і їм це вдалося.

Мадрид — місто музеїв. Найбільш уславлений — Прадо. Побудований 1785 р. у стилі класицизм архітектором Хуаном де Вільянуева, Прадо містить найбільше зібрання творів європейського образотворчого мистецтва від XII до XIX ст. У ньому можна насолодитися шедеврами фламандського, італійського, іспанського живопису, а також мистецтвом інших країн.

Перед входом до Прадо відвідувачів зустрічає пам'ятник великому іспанському художнику Дієґо Веласкесу (1599-1660) (скульптор Анісето Маринас) — представнику мадридської школи «золотого століття» іспанського живопису.

Шедевр Веласкеса «Меніни» («Фрейліни») (1656) особливий для історії світового мистецтва, адже в ньому художник зробив те, що до нього не робив ніхто. Він побудував сцену таким чином, що глядач мимоволі відчуває себе її учасником. У центрі — інфанта (принцеса) Маргарита в оточенні фрейлін. Вони завітали до майстерні художника і показані так, немов позують. Але ж художник зобразив самого себе позаду них, перед великим полотном, над яким у цей момент працює. Його уважний погляд на когось спрямований. На кого? Підказка — у дзеркалі на стіні. Там нечіткі, але впізнавані обличчя короля і його дружини. Отже, саме їхні портрети пише художник у цей момент. Зауважте, яку мізерну роль він відвів найвищим особам — королівському подружжю. Хто ж тоді головний персонаж картини? За композиційною побудовою — це Маргарита, улюблениця Веласкеса, а в сенсі прихованого змісту — сам художник, його власне ставлення до героїв картини.

Подорожуючи півднем Іспанії (Севілья, Кордова, Гранада), бачимо зразки мавританської архітектури і декоративного мистецтва. Унікальна мавританська культура поширилася тут внаслідок мусульманських завоювань. Арабська у своїй основі, вона увібрала традиції Давніх Греції, Риму, Юдеї і частково збереглася до наших днів.

Одне з найпрекрасніших творінь — Альгамбра( Червоний замок), резиденція правителів Гранадського емірату. Зачаровують принади мусульманської архітектури: витончені арки, стрункі колони, вимощена різнокольоровим мармуром підлога, різнобарвні полив'яні кахлі на стінах. І повсюди — мереживо декоративного різьблення, від якого неможливо відвести погляд. Побудована у 13-14 ст. Найвідоміша частина Альгамбри- Двір левів. В його центрі розташований фонтан із 12 мармуровими левами, що символізують силу і захист. У залах і галереях створена природня акустика, яка підсилює звуки води у фонтанах і тихі розмови.

Сальвадор Далі (1904-1989)- видатний художник-сюрреаліст, майстер привертання уваги. Його поведінка, висловлювання та зовнішній вигляд стали його візитівкою. Відомі вуса були схожі на вуса Дієго Веласкеса. Жив так ніби життя- це велике мистецтво. Одного разу він з’явився на виставці з глибоководним шоломом і заявив, що це допоможе йому зануритися у підсвідоме.  Одна з найвідоміших робіт- “Постійність пам’яті”, де зображені м’які годинники, які показують що час не є сталим, а гнучким і суб’єктивним.

МУЗИЧНА МОЗАЇКА

Іспанська композиторська школа здобула світову популярність завдяки Енріке Гранадосу (1867-1916), Ісааку Альбенісу (1860-1909) і Мануелю де Фалья (1876-1946). Сучасна Іспанія подарувала світу і оперних знаменитостей — Пласидо Домінго, Хосе Каррераса, Монсеррат Кабальє.

Пригадайте: який музичний інструмент асоціюється з Іспанією? Звісно, гітара, хоча походження її до кінця не з'ясовано (чи не здаються вам суголосними назви античної кіфари і гітари?).

І, безсумнівно, символ Іспанії — фламенко. Фламенко — це єдність танцю, супроводу гітари і своєрідного співу. Фламенко — це обов'язково імпровізація. Кілька гітаристів можуть грати без репетицій найскладніші композиції. Мистецтво танцівника, гітариста, співака передавалося від учителя до учня. Один з найвидатніших гітаристів фламенко — Пако де Лусія (1947-2014).

Одним із найвідоміших творів класика іспанської музики Мануеля де Фальї став комедійний балет «Трикутний капелюх» (1919), хореографію якого створив видатний балетмейстер Леонід Мясін, а декорації та костюми — Пабло Пікассо. Музика сповнена інтонаціями гітарного звучання, ритмів болеро, фламенко, хоти, фанданго.