Урок на тему "Південно-Африканська Республіка"

Економіко-географічна характеристика

 Південно-Африканської Республіки.

Офіційна назва - Південно-Африканська Республіка (ПАР) - Republic of South Africa (Republiek van Suid-Afrika).

Державний устрій і форма правління. ПАР — унітарна держава, президентська республіка. Глава держави та уряду — президент. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Він складається з національної асамблеї та національної ради провінцій.

Територія - 1 221 тис. кв. км, у 5 разів більша, ніж територія Великобританії, і дорівнює території Німеччини, Франції та Італії разом узятих.

Довжина кордону: 4750 км. Берегова лінія: 2798 км.

Найвища точка - гора Нджесуті (Njesuthi) - 3408 м.

Населення - 43,7 млн. осіб.

Релігія: християнство (68%), індуїзм (1,5%), іслам (2%), анімізм та інші (28,5%).

Офіційні столиці: Преторія (адміністративна) - 1,5 млн. осіб, Кейптаун (законодавча) - 2,35 млн. осіб, Блюмфонтейн (судова).

Адміністративний поділ - 9 провінцій (province): Східний Кейп, Вільна держава, Гаутенг, КваЗулу-Наталь, Мпумаланга, Північно-західна провінція, Північний Кейп, Північна провінція, Західний Кейп.

Офіційні мови (загалом 11 мов): коса, зулу, свазі, ндебеле, суто, тсвана, педі, тсонга, венда, африкаанс, англійська.

Національна валюта - ренд = 100 центам

ПАР є членом ООН (вступила в 1945 році, з 1970 по 1994 вірчі грамоти не приймалися у зв'язку з політикою апартеїду), Організації Африканської Єдності (ОАЄ), Співдружності Націй.

Основні економічні показники ПАР: ВНП - 996 млрд. рандів, що у розрахунку на душу населення - 23 000 рандів. Реальне зростання ВНП - 3,1%. Інфляція - 7%.

Апартеї́д — офіційна політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948—1991 рр. проводили правлячі кола Південно-Африканської Республіки проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії.

В основу цієї політики було покладено ідею про відособлений розвиток європейського і неєвропейського населення Південної Африки. Внаслідок застосування норм апартеїду більшість населення ПАР була зведена до безправного стану. Кольорове населення (бантові, індійці, метиси) не мали таких цивільних прав, які мали білі. Наприклад, 23 млн чорношкірих не мали права голосу на виборах у парламент.

Режим апартеїду дискредитував уряд ПАР перед світовою громадою. В 1976 р. набрала чинності Міжнародна конвенція ООН про припинення злочинів апартеїду і покарання за нього. Ліквідація системи апартеїду почалася після приходу до влади в ПАР уряду Фредеріка де Клерка (1989). У 1991 р. президент ПАР Ф. де Клерк скасував дію основних елементів законів про апартеїд.

Південна Африка відкрила посольство в Києві у жовтні 1992 року, а Україна відкрила своє посольство в Преторії в 1995 році.

У 2008 році Південна Африка зайняла друге місце (після Гани) серед усіх африканських країн з експорту продукції в Україну. В 2009 році товарообіг між двома країнами зріс в 5,4 рази до $ 375,1 млн^[1].

Історія відносин

Південно-Африканська Республіка визнала незалежність України 14 лютого 1992 р. Дипломатичні відносини встановлені 16 березня 1992 р.

Посольство ПАР в Україні започаткувало свою діяльність у жовтні 1992 р. Посол ПАР в Україні також акредитований за сумісництвом в Молдові, Грузії та Вірменії.

Посольство України в ПАР працює в Преторії з грудня 1995 р. На сьогодні закордонну установу України в ПАР очолює М. В. Скуратовський, який 20 квітня 2004 р. вручив вірчі грамоти Президенту ПАР Т.Мбекі.

Двосторонні відносини між Україною і ПАР є дружніми. У політичній галузі обидві країни дотримуються схожих або надзвичайно близьких позицій (боротьба з міжнародним тероризмом, Близькосхідне врегулювання, участь у миротворчих операціях, роль ООН у вирішенні гострих проблем сучасності та ін.). Зростає торговельний обіг. Продовжується робота по зміцненню договірно-правової бази, розвитку міжпарламентських зв'язків.

Двосторонні економічні відносини регулюються цілою низкою документів, перш за все, підписаною Міністрами закордонних справ обох країн у листопаді 1998 року Торговельною угодою між урядом України та урядом Південно-Африканської Республіки. Ця Угода була ратифікована Верховною Радою України у березні 1999 р., а Національною Асамблеєю (парламентом) ПАР — у квітні 2001 р.

У минулі роки була також підписана низка інших угод про співпрацю, включаючи угоду про співпрацю у галузі сільського господарства та про науково-технічне співробітництво, Конвенцію між Кабінетом Міністрів України та Урядом ПАР про уникнення подвійного оподаткування.

Торговельний оборот між Україною та ПАР у 2003 році склав 46 млн дол. (в тому числі експорт до ПАР — 16 млн дол., імпорт з ПАР — 30 млн дол.).

ЦІКАВІ ФАКТИ

1. Чемпіонат з футболу

Південна Африка у 2010 році була господарем фінального турніру Чемпіонату світу з футболу, який вперше проводився на африканському континенті. Церемонія відкриття чемпіонату відбулася на стадіоні Соккер-Сіті в Йоганнесбурзі. Вона тривала 40 хвилин, за які на стадіоні з'явилися 1 500 виконавців. За церемонією в телеефірі спостерігали близько 500 млн. осіб з 215 країн. Ще 85 тис. змогли побачити її безпосередньо на стадіоні. В ході театралізованого шоу африканці, одягнені в національний одяг, виконали традиційний танець під барабани, після чого ковдрами вистелили карту ПАР, а потім — карту світу.

2. Національний парк Крюгера

Націона́льний парк Крюгер (англ. Kruger National Park) — найбільший національний парк і тваринний резерв в ПАР. Є складовою частиною Прикордонного парку Великий Лімпопо. Національний парк Крюгера — один з найбільших заповідників світу. Парк Крюгера займає площу близько 2 мільйонів гектарів. Парк розташований у савані Лоувельд, яку перетинає багато річок. У річках парку живе понад 2 000 бегемотів, які потребують великої кількості вологи. Восени річки розливаються і зволожують землю навкруги, насичуючи ґрунт необхідними для росту рослин речовинами.

Парк Крюгер був названий на честь Пауля Крюгера — президента бурської республіки Трансвааль, який був ініціатором створення перших природних резерватів у Південній Африці.

У парку працює 3 500 осіб, які піклуються про тварин та обслуговують туристів. Забезпечення достатньої кількості води всім мешканцям парку — таким є одне з найважливіших завдань його працівників. З цією метою ведеться будівництво дамб і гребель, буріння водних свердловин. Крім того, випалюються чагарники, а це сприяє більш швидкому оновленню місцевої рослинності. Тваринам у парку роблять щеплення, що підвищує опір організму до хвороб, наприклад до чуми, сказу і запалення легенів.

3.   Столова гора або Меса (від араб., порт., ісп. mesa  «стіл») — гора з усіченою, плоскою вершиною і крутими (у верхніх частинах обривистими), інколи східчастими схилами.

Плоскі поверхні столових гір складені переважно стійкими до руйнування гірськими породами (вапняки, трапи, пісковики), що залягають горизонтально або майже горизонтально

Столова гора (нама: Huri ‡oaxa, гора, що здійнялась з моря; англ. Table Mountain, афр. Tafelberg) — гора з пласкою вершиною на південному березі Столової бухти біля південноафриканського міста Кейптаун. Обривається до мису Доброї Надії. Висота 1 086 метрів.

Складена пісковиками. Схили круті, вкриті верещатниками і заростями жорстколистних вічнозелених чагарників.

Гора є відомою туристичною пам'яткою, до вершини гори можна дістатися канатною дорогою. Гора є частиною Національного парку Столова гора.

4.   Острів Робена — острів-в'язниця, де протягом 8 років був укладений легендарний президент ПАР Нельсон Мандела та інші відомі вожді боротьби з режимом апартеїду. Роббенейланд^[1] (афр. Robbeneiland, англ. Robben Island) — острів в Атлантичному океані, розташований у Столовій бухті, за 8 км від материка, за 12 км від Кейптауна, Західна Капська провінція, ПАР. Вся територія острова розташована у власності держави, за винятком землі, на якій стоїть церква. Назва перекладається з голландської як «тюленячий острів»; колись тюлені водилися у навколишніх водах у великій кількості. Острів має приблизно круглу форму близько двох кілометрів у діаметрі, площа 5 км². У результаті багатовікової ерозії поверхню острова практично плоска та піднімається над рівнем моря лише на кілька метрів.
5.   Стелленбош (англ. Stellenbosch) — місто в ПАР в Західно-Капській провінції, розташоване приблизно за 53 кілометри на схід від Кейптауна, вздовж берегів річки Еерсте біля підніжжя гори Стелленбош. Це друге найстарше європейське поселення провінції, після Кейптауна, воно засноване у 1679 році губернатором Капської колонії. Відоме як «місто дубів» або афр. Eikestad завдяки великій кількості дубів, які посадив його засновник, Саймон ван дер Стель.
6.   Мис До́брої Наді́ї (англ. The Cape of Good Hope; афр. Kaap die Goeie Hoop) — скелястий мис, розташований у Південно-Африканській Республіці неподалік Кейптауна. Він не є найпівденнішою точкою Африки, але берегова лінія Африканського континенту тут уперше повертає на схід, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський. Зараз мис Доброї Надії — крута скеля.

Південно-Африканська Республіка – країна з величезним економічним потенціалом, багатими трудовими й природними ресурсами, цікавою історією, різноманітним етнічним складом та найбільшою часткою білого, азійського та змішаного населення на континенті. За класифікацією ООН, Південна Африка є країною із середнім рівнем прибутків. У країні найбільша розвинута економіка в Африці. Це єдина африканська країна у «Великій двадцятці» (G-20). Водночас у ній зберігається високий рівень бідності та безробіття, передусім серед чорношкірого населення. За розміром ВВП ПАР перебуває в третьому десятку країн світу, а в межах Африки поступається лише Нігерії та Єгипту. За військовою потужністю ПАР поступається в регіоні Єгипту та Алжиру, але це перша та єдина в Африці держава, що мала ядерну зброю та добровільно відмовилася від неї.

      ПАР – одна з небагатьох африканських країн, де не було жодного державного перевороту. Однак прикрою сторінкою в історії ПАР став расовий конфлікт між темношкірою більшістю та білою меншістю. Своєї кульмінації він досяг після того, як у 1948 р. був установлений режим апартеїду – офіційної політики расової дискримінації та гноблення, що її впродовж більш ніж 40 років проводили правлячі кола ПАР проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії. Метою цієї політики було створення «Південної Африки для білих». Зміна політичної системи відбулася після перших нерасових виборів на початку 90-х рр. ХХ ст. 

   Нинішню ПАР часто називають Райдужною країною. Назву вживають як метафору нового, різнокультурного та багатонаціонального суспільства, яке долає наслідки апартеїду. 

ПАР – це приморська держава, що компактно розташована на крайньому півдні Африки. Межує з країнами, що розвиваються: на півночі з Намібією, Ботсваною та Зімбабве, на північному сході – із Есватіні та Мозамбіком. На території країни є анклав – країна Лесото. Північні сухопутні кордони проходять в основному малозаселеними напівпустельними територіями.

  Південну Африку називають «Країною двох океанів». Вона має протяжну берегову лінію, що забезпечує вихід на заході до Атлантичного океану, на сході – до Індійського. Це зумовлює наявність кількох великих морських портів, які гарантують країні вихід до всіх морських напрямків: Азії, Європи, Америки. 

       Історичний чинник

       У середині ХVІІ ст. територію сучасної ПАР почали колонізувати голландці, які заснували перше поселення на місці сучасного Кейптауна. Голландських поселенців називали бурами (з нід. – селяни). Пізніше до Південної Африки прибували нові колоністи: французькі гугеноти, переселенці з Німеччини. З початку ХІХ ст. з’являються англійці. Після зіткнень з ними бури почали просуватися вглиб материка. У ході двох англо-бурських війн наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. усі бурські колонії визнали суверенітет Великої Британії. У 1910 р. був створений Південно-Африканський Союз, який став домініоном Британської імперії й членом Співдружності Націй. У 1961 р. була проголошена незалежність Південно-Африканської Республіки, яка вийшла із Співдружності Націй у зв’язку з несприйняттям політики апартеїду іншими державами-членами цієї організації. Після демонтажу апартеїду у 1994 р. членство ПАР у Співдружності Націй було поновлено, а національна економіка країни стала привабливою щодо іноземних інвестиційних програм.

     Особливість історичного розвитку країни зумовлена співіснуванням у межах національної економіки ПАР високорозвинутої метрополії та відсталої колонії, що перешкоджає реалізації далекосяжних планів з інноваційного розвитку. Неготовність переважної більшості африканської частини південноафриканського суспільства до повноцінного входження в сучасні економіку, політику, соціальну сферу зумовлена   всім попереднім колоніально-расистським порядком. 

Природні умови та ресурси. Рельєф ПАР досить різноманітний. Низовинні ділянки трапляються лише біля кордону з Мозамбіком. Внутрішні райони — це підвищені плато, краї якого припідняті. На сході здіймаються химерні складчасті Драконові гори. Тут знаходиться найвища вершина країни — гора Каткін-Пік (3660 м). Південна частина ПАР закінчується Капськими горами.

Межове розміщення країни на півдні материка та різновисотність території визначають кліматичне розмаїття. ПАР знаходиться в тропічному та субтропічному кліматичних поясах. У січні (літо Південної півкулі) середні температури коливаються від +18 °С до +27 °С. Взимку (липень) — вони змінюються від+7 °С до+10 °С. Дуже велика різниця в кількості опадів, у цілому кількість опадів змінюється від 30 мм на рік у пустелі Калахарі до 2000 мм на схилах Драконових гір, які повернуті до океану. В центральній частині країни випадає 600—700 мм.

Річок у ПАР багато, але великою можна назвати лише Оранжеву. Вона та її повноводні притоки беруть початок з Драконових гір і течуть на захід.

Рослинний і тваринний світ, там де вони збереглися, а це національні парки, гори та пустелі, де не живуть люди, доволі багаті та різноманітні. На сході типова савана та рідколісся з притаманними для неї в Африці тваринами. В сухих субтропіках переважають коротколисті вічнозелені кущі. На сході вологі мусонні ліси. У внутрішній та південно-західній частині ПАР домінує рослинність пустель та напівпустель.

Як і інші африканські країни, а це визначається особливостями геологічної будови материка, ПАР має такі мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне вугілля та уран (енергоносії), руди чорних і кольорових металів (залізна та марганцева, мідь, цинк, титан, свинець, нікель, цирконій, вольфрам, золото, срібло, платина тощо), хімічна та будівельна сировина, алмази та корунд.

Населення. Природні умови визначають нерівномірність заселення території. Густота населення в країні невелика — понад 37 осіб на 1 км². Більшість населення ПАР мешкає у східних регіонах, де випадає найбільша кількість опадів, більш родючі землі, багатші природні ресурси і більше можливостей для працевлаштування. Приблизно половина населення мешкає у містах. Згідно з останнім переписом 77 % населення ПАР складають африканці, білі — 11 %, метиси (нащадки змішаних шлюбів європейців і африканців) — 9 %, вихідці з Азії (в основному індійці) — близько 3 %. Природний приріст населення, порівняно з іншими африканським державами, невеликий. Частка міського населення — близько 50%. Як і в інших країнах Африки, дуже строкатий національний склад населення. Майже 18% жителів країни становлять нащадки європейських поселенців, переважно з Нідерландів і Великої Британії.

Рівень урбанізації: 61%. Найбільші міста: Йоханнесбург (3,4 млн. осіб), Дурбан (3,3 млн. осіб)

Домінуюча релігія: християнство. Релігійний склад: християни з впливом місцевих культів - 11,1%, п'ятидесятники та харизматики - 8,2%, католики - 7,1%, методисти - 6,8%, голландські реформатори - 6,7%, англікани - 3,8%, мусульмани-суніти - 1,5%, інші християни - 36%, інші - 2,3%

Валовий національний продукт ПАР становить 28% ВНП усього африканського континенту, перевищує ВНП Нігерії, Кенії та Єгипту разом взятих. Південна Африка є також африканським лідером у плані розвитку сучасної інфраструктури і фінансової системи та інструментів їх використання.

Сучасні фінансово-промислові сектори країни вдало спираються на потужні високорозвинені системи зв'язку, розгалужені мережі доріг і залізниць, повітряного транспорту та електропостачання. Фінансовим і промисловим центром країни є провінція Готенг, яка виробляє до 37% ВНП країни. Проте у порівнянні з найвищими світовими показниками економіка ПАР виглядає досить скромно. Її ВНП складає лише 0,5% глобального ВНП (приблизно те ж саме відношення і по населенню). Крім того, вона надто чутлива до коливань світових ринків і міжнародної бізнес-кон'юнктури.

Енергетика, зв'язок, громадський транспорт, практично вся південноафриканська інфраструктура, переживає зараз етап революційних перетворень для успішного входження в ХХІ століття. Колишні державні монополії перетворилися на рентабельні громадські підприємства, деякі чекають приватизації і виходу на міжнародні ринки.

Провідні галузі промисловості:

•                   фінанси - 20,3%,
•                   обробна промисловість - 18,7%,
•                   торгівля - 13,1%,
•                   туризм - 10%,
•                   гірничодобувна - 6,5%,
•                   сільське господарство - 3,2%.

Основною галуззю промисловості традиційно була гірничодобувна, але наприкінці 60-х років на провідне місце вийшла обробна промисловість. Розвивається видобуток золота, алмазів, платини, марганцю, хромової, залізної і мідної руд, кам'яного вугілля, азбесту, уранового концентрату. Високо розвинуте машинобудування, металургія. Швидко розвиваються хімічна і легка промисловість. Налагоджено виробництво рідкого палива з вугілля. Великі кошти держава вкладає у розвиток військової промисловості і в суднобудування. Здійснюється програма розвитку атомної промисловості і створення ядерної зброї.

Майже вся товарна продукція сільського господарства виробляється у фермерських господарствах осіб європейського походження, які використовують найману працю африканців.

Найважливіші культури - кукурудза, пшениця, сорго, ячмінь. Вирощуються: цукрова тростина, чай, бавовна, арахіс, соняшник, тютюн, фрукти, виноград, цитрусові. Основна частина земельних угідь використовується для пасовищного тваринництва.

Експорт:

•                   золото,
•                   сировина мінерального походження, включаючи вугілля, чорні метали і вироби з них,
•                   платина,
•                   продовольство,
•                   а також алмази,
•                   електроенергія,
•                   машини та обладнання.

Імпорт:

•                   машини,
•                   устаткування і транспорті засоби,
•                   хімічні продукти,
•                   мінеральне паливо,
•                   чорні метали.

Основні торговельні партнери - Німеччина, США, Великобританія та Японія.

Сільське господарство

За світовими стандартами продуктивність землеробства ПАР невисока. Частково це пояснюється примітивними методами обробітку земель. Іншими чинниками є ерозія ґрунтів та недостатня кількість опадів. У країні обробляється лише 12-15% земель, 10% з яких відрізняються високою родючістю, однак навіть родючі землі потерпають від раптових паводків і змивання родючого шару. Ерозія ґрунтів досягла найбільших масштабів в колишніх бантустанах. У сільськогосподарських районах нерідкі засухи, які є основною причиною нестійких врожаїв в окремі роки.

Найбільша частка в загальній вартості сільськогосподарської продукції доводиться на кукурудзу - основу раціону чорного населення. Важливе місце займає пшениця, що вирощується переважно в Західно-Капській провінції. У менших кількостях вирощується овес, жито, ячмінь, кафрське і звичайне сорго.

У загальній вартості сільськогосподарської продукції друге місце після кукурудзи займають фрукти. Велика їх частина йде на експорт. У прибережних районах провінції Квазулу-Натал обробляється цукрова тростина.

В ПАР розвинене м'ясне і молочне виробництво. Баранина, свинина і м'ясо домашньої птиці забезпечують внутрішнє споживання.

Гірничодобувна промисловість

Сильні позиції ПАР на світовому ринку визначаються передусім багатством її надр. У 1997 році продукція гірничодобувної промисловості становила 8% ВВП і близько 67% загальної суми експортних надходжень. У 1996 році частка золота у вартісному обсязі продукції гірничодобувної промисловості складала близько 42%.

У 1996 році продаж алмазів приніс країні 10% загальної суми експортних надходжень. Незважаючи на просочування в 1990-ті роки на світовий ринок алмазів з Росії й Анголи, південноафриканська компанія "Де Бірс", як і раніше, грає головну роль в питаннях контролю світових цін і виробництві алмазів.

ПАР - один з провідних експортерів кам'яного вугілля в країни Європи й Азії.

Промисловість

Промисловість ПАР має багатогалузеву структуру. Провідні галузі - чорна металургія, автомобілебудування, швейне виробництво, пивоваріння і виноробство, а також різноманітна харчова промисловість. Лише незначна частина продукції південноафриканських підприємств реалізується за межами Півдня Африки. ПАР займає провідні місця серед експортерів різних видів озброєння. Продукція обробної промисловості складає найбільшу частку ВВП, протягом 1990-х років вона дорівнювала приблизно 24%.

У 1996 році уряд ПАР розпочав приватизацію багатьох державних підприємств.

Транспорт і зв'язок

Оскільки в ПАР немає судноплавних річок, внутрішнє транспортне сполучення здійснюється за допомогою автомобільних шляхів, залізниць а також літаками транспортної авіації.

Головний промисловий центр країни Йоганнесбург розташований за 1290 км від Кейптауна і приблизно за 480 км від Річардс-Бея і Дурбана, основних портів країни. Таким чином, транспортування вантажів до морських портів здійснюється залізницею або автотранспортом.

Інші важливі морські порти країни - Іст-Лондон, Мосселбай, Порт-Елізабет і Салданья.

Провідна авіакомпанія "Саут Афрікен еруейз" забезпечує авіаперевезення всередині країни і за рубежем. Міжнародні аеропорти розташовані поблизу Йоганнесбургу, в Кейптауні та Дурбані.