Урок на тему: "Поняття громадянства в Україні. Основні права і свободи громадян України"

Про матеріал

Мета уроку - поглибити знання учнів про основні права і свободи громадян, їх класифікацію; формувати повагу до прав людини, розуміння важливості їх дотримання; формувати вміння аналізувати нормативно-правові акти; виховувати повагу до прав людини.

Перегляд файлу

Тема уроку. Поняття громадянства в Україні. Основні права і свободи громадян України.

Поняття громадянства в Україні
Права та свободи людини і громадянина
Основні права і свободи громадян України

1. Поняття громадянства в Україні

Громадянство України – постійний правовій зв’язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов’язках.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року і прийнятими відповідно до них законодавчими актами України.

Громадянство – це особливий правовий зв’язок між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов’язки.

Основні принципи громадянства України:

В Україні існує єдине громадянство. На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне громадянство.
Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування).
Питання законодавчого регулювання громадянства в Україні належить до компетенції Верховної Ради України.
Політичні права і виборче право.
Сталість правового зв’язку між особою і державою, що існує в просторі і часі.

Набуття громадянства України

Право на громадянство є невід’ємним правом людини, і громадянин України не може бути позбавленим громадянства чи прав змінити його. Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом, а Українська держава гарантує й захищає конституційні права й обов’язки своїх громадян та забезпечує виконання ними обов’язків перед суспільством.

Згідно із Законом України «Про громадянство України» належність до громадянства України визначається за такими категоріями осіб:

Усіма громадянами колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
Особами, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етичного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
Особами, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також дітьми таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;
Особами, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Підстави набуття громадянства України

Ст. 6 Закону «Про громадянство України» встановлює, що громадянство України набувається за такими підставами:

За народженням (філіація від лат. Filius – син). Філіація є основним способом набуття громадянства України. При цьому, громадянство за народженням набувається на основі принципів «права крові» або «права ґрунту». У першому випадку дитина набуває громадянства батьків (одного з батьків) незалежно від місця народження, в другому – дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. У Законі України «Про громадянство України» як основний закріплено принцип крові – особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

В окремих випадках застосовуються і елементи принципу ґрунту:

якщо особа народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
якщо особа народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;
якщо особа народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;
якщо особа народилася на території України і одному із батьків якої надано статус біженця в України чи притулок в Україні, і яка не набула за народженням громадянства України жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
якщо особа народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
якщо на території України знайдена новонароджена дитина, обоє з батьків якої не відомі (знайда).

2. За територіальним походженням. За цією підставою згідно зі ст. 8 Закону України «Про громадянство України» громадянами України реєструються:

особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба повно рідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до ст. 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти;
дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства, за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;
дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, і набула за народженням громадянство іншої держави або держав, яке було припинене, за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

Внаслідок прийняття до громадянства
Внаслідок поновлення громадянства. Поновлення у громадянстві України здійснюється шляхом реєстрації громадянами України осіб, які після припинення громадянства України не набули іноземного громадянства і подали заяву про поновлення у громадянстві України, а також осіб, які після припинення громадянства України набули іноземне громадянство, повернулися в Україну на постійне проживання і подали заяву про поновлення у громадянстві України. При цьому, у громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство України у зв’язку з тим, що вони набули громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Внаслідок усиновлення.
Внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Внаслідок встановлення над особою, визначеною судом недієздатною, опіки.

Передбачені пунктами 5-7 частини першої ст. 9 Закону України «Про громадянство України» підстави набуття громадянства України (у разі усиновлення дитини громадянами України або встановлення над нею опіки чи піклування громадян України чи встановленні опіки над іноземцями або особами без громадянства, які визнані судом недієздатними та проживають в Україні на законних підставах) є прикладами натуралізації за законом.

Діти, усиновлені громадянами України, стають громадянами України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживають вони постійно в Україні чи за кордоном. При цьому не має значення: обидва подружжя – усиновителі є громадянами України чи лише один з них. Подібне правило діє у випадках встановлення над дитиною опіки чи піклування та встановлення опіки над особою, яка визначена судом недієздатною.

У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.
Внаслідок встановлення батьківства. При вирішенні питання щодо набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років слід мати на увазі, що це може відбуватися лише їхньою згодою.

10. За іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Такими підставами можуть бути, наприклад, оптація (вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в зв’язку з переходом частини території від однієї держави до іншої або проголошенням частини території колишньої держави новою незалежною державою) або трансферт (перехід частини території супроводжується зміною громадянства без права вибору).

Прийняття до громадянства України

Іноземні громадяни та особи без громадська можуть бути за їх клопотанням

прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) відмова від іноземного громадянства;

2) постійне проживання на території України протягом останніх п’яти років.

Це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати громадянами України, за умов, якщо вони народилися чи довели, що хоч би один із їх батьків, дід чи баба народилися на її території і не перебувають у громадянстві інших держав.

3) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

4) наявність законних джерел існування;

5) визнання і виконання Конституції України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

паспорт громадянина України;
свідоцтво про належність до громадянства України;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
тимчасове посвідчення громадянина України;
проїзний документ дитини;
дипломатичний паспорт;
службовий паспорт;
посвідчення особи моряка.

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням особи в порядку, встановленому цим законом.

У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка

порушила клопотання про вихід, має невиконані зобов’язання перед державою або майнові зобов’язання, з якими пов’язані істотні інтереси громадян чи державних організацій, кооперативних та громадських об’єднань.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка порушила клопотання про вихід, притягнуто до кримінальної відповідальності як звинуваченого або щодо неї є вирок суду, який набрав законної сили і підлягає виконанню.

Громадянство України втрачається :

1) внаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, в поліцію, органи юстиції або в інші органи державної влади та управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України;

2) якщо громадянство України набуто внаслідок подання за відомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) якщо особа, яка перебуває за межами України, не стала на консульський облік протягом п’яти років.

Громадянство України втрачається з дня видання указу Президента України.

Порядок зміни громадянства

При зміні громадянства батьків, внаслідок якої обоє стають громадянами якоїсь країни або обоє виходять з громадянства якоїсь країни, змінюється відповідно громадянство їх дітей, які не досягли 14 років. Якщо відомий один із батьків дитини, то при зміні громадянства цього батька відповідно змінюється громадянство дитини, яка не досягла 14 років.

Якщо батьки дитини мають різне громадянство, то дитина може набути громадянство одного з батьків, який за це буде клопотати, і обов’язково при згоді другого батька. Якщо громадянином країни стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає на території цієї країни, стає громадянином цієї країни. Якщо громадянином країни стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає поза межами країни, може набути громадянства цієї країни за клопотанням про це батька, який набуває громадянства цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку всиновлює подружжя, один з якого є громадянином якоїсь країни, а другий – особою без громадянства, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є особою без громадянства і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином однієї країни, а другий іншої, стає громадянином однієї з країн батьків за згодою усиновителів.

Зміна громадянства дітей віком від 14 до 16 років у разі зміни громадянства їх батьків, а також у разі усиновлення, може відбуватися тільки за згодою дітей у порядку, передбаченому у законі.

Права та свободи людини і громадянина

Права – це певні можливості (свободи) учасників соціального життя, які об’єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства. Залежно від того, хто саме є носієм цих можливостей, розрізняють права людини, громадянина, права сім’ї, права нації, права інших спільнот і груп. Права – це певні можливості учасників соціального життя.

У Загальній Декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, проголошується, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах (ст. 1), що кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст.2). Ці положення зафіксовані в ст. 21 Конституції України, яка передбачає: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними», і в ст. 24, яка встановлює: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Частина 2 ст. 24 Конституції спеціально підкреслює принцип рівності чоловіка і жінки.

Основні права людини – це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх.

Правовий статус особи – це відносини між особою і державою та суспільством, передбачені та гарантовані Конституцією та законами України.

Конституційні права, свободи і обов’язки називають основними тому, що вони визначають найбільш важливі, істотні відносини і зв’язки між громадянином і державою.

Тому цілком закономірно, що одним з перших розділів Конституції України є розділ II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» (ст.ст. 21–68). Коло цих прав і свобод більше порівняно з попередньою Конституцією, а їх зміст у переважній більшості багатший. До того ж права і свободи визнаються не лише за громадянами України, а й за іншим особами, які проживають на її території (іноземцями), особами без громадянства.

3. Основні права і свободи громадян України

Права людини закрiпленi, перш за все, в таких мiжнародно - правових актах:

1. Загальна Декларація прав людини (10 грудня 1948 р.)

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (16 грудня 1966 р.)

3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (16 грудня 1966 р.)

4. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 р.)

Становище людини в державі характеризується її правовим статусом.

Правовий статус особи — сукупність рис соціального положення, які характеризуються реальними можливостями у життєдіяльності людини щодо задоволення їхніх потреб та інтересів.

Права людини – це захищена і гарантована державою можливість щось робити і здійснювати.

Свободи людини — це відсутність яких-небудь обмежень, утисків у чомусь (діяльності, поведінці), можливість вибору моделі поведінки.

Те саме, що права, але здійснюються самостійно і від держави вимагається лише не обмежувати можливості для реалізації цих свобод.

Обов'язки людини — встановлена державою межа та міра обов'язкової поведінки, невиконання якої тягне настання юридичної відповідальності.

Права людини – поняття, що стосується всіх осіб, які перебувають на території України (громадян України, іноземців, біженців).

Права громадянина стосуються громадян України і передбачають як права людини, так і права громадянина України.

Особисті (громадянські права і свободи) – можливості людини здійснювати певні дії для її фізичного існування та задоволення своїх життєво важливих потреб, встановлені державою і закріплені нормативно. Ці права людина отримує з народження.

Особистими правами за Конституцією України є:

право на життя (ст.27);
право людини на повагу до її гідності (ст.28);
право на свободу та особисту недоторканність (ст.29);
на недоторканність житла (ст.30);
на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.З1);
на невтручання в особисте та сімейне життя (ст.32);
на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33);
на свободу думки і слова (ст.34);
на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).

Політичні права і свободи – можливості людини здійснювати певні дії, спрямовані на участь в управлінні державою.

Політичними правами за Конституцією України є :

право на об’єднання політичні партії та громадські організації (ст.36);
право брати участь в управлінні державними справами (ст.38);
право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39);
право на звернення громадян (ст. 40).

Економічні права і свободи – можливості людини здійснювати певні дії у сфері економічних відносин для задоволення своїх матеріальних потреб.

Економічними правами за Конституцією України є :

право на власність (ст. 41);
право на підприємницьку діяльність (ст.42);
право на працю (ст.43);
право на страйк (ст.44).

Соціальні права і свободи – це гарантовані державою можливості людини, спрямовані на забезпечення соціальних умов життя.

Соціальними правами за Конституцією України є :

право на відпочинок (ст. 45);
право на соціальний захист (ст. 46);
право на житло (ст.47);
право на достатній життєвий рівень (ст. 48);
право на охорону здоров 'я (ст. 49);
право на безпечне для життя і здоров 'я довкілля (ст. 50);
право на вільну згоду на шлюб та захист материнства, батьківства, дитинства і сім'ї (ст.51);
права дитини (ст. 52).

Культурні (духовні) права і свободи – це можливості людини, встановлені та гарантовані державою, користуватися культурним надбанням людства із практичним використанням та застосуванням.