Урок на тему " Проголошення незалежності України"

Підготувала викладач історії Алєксєєнко В.С.

Урок №28. Проголошення  незалежності України.

Тип уроку: комбінований.

Мета уроку : схарактеризувати процес здобуття Україною незалежності. Дати оцінку подіям 24 серпня і 1 грудня 1991р. Розвивати в учнів історичне і логічне мислення. визначати хронологічну по­слідовність подій періоду боротьби за незалежність України; ха­рактеризувати внутрішньополітичну і зовнішньополітичну ситуа­цію в України в 1990—1991 рр.; описувати основні події, пов'язані з боротьбою за незалежність України; називати причини, наслідки і значення проголошення незалежності Україною. Виховувати учнів у дусі гармонійного поєднання національних і загальнолюдських цінностей.

Методика проведення уроку: розповідь, бесіда з учнями, інтерактивні методи: «Мікрофон», «Мозковий штурм»

Матеріально – технічне забезпечення уроку: 

ТурченкоФ.Г., Панченко П.П. Тимченко С.М. Новітня історія України (1939 – 2001) Підручник для 11 –го кл. серед. загальноосвіт.навч.закл. – К. : Генеза, 2016. – 384 с

стінна карта «Україна в період боротьби за незалежність ( 1985 - 1991.) », атлас,  дидактичний матеріал,  портрет Л.М.Кравчука , схема «Фактори, що сприяли появі незалежної України.», документ «Акт проголошення незалежності України»

Основні терміни і поняття:  декларація про державний суверенітет УРСР, демократичні вибори, «група 239», ДКНС(ГКЧП), Акт проголошення України, Президент України, СНД.

Основні дати:

19 - 21 серпня 1991 р. – спроба державного перевороту в СРСР.

24 серпня 1991 р. – акт проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. – референдум і вибори Президента України.

Епіграф уроку:

Вставай, народе, в єдину лаву,

Шикуй братерство всіх наших мов,

Вставай творити свою державу,

Вставай, народе, твій час прийшов.

Д. Павличко

ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент уроку.

Привітання вчителя та  явка учнів групи.

ІІ.Актуалізація опорних знань

Сьогодні  ми завершуємо вивчення теми уроком «Проголошення незалежності України». Давайте проаналізуємо уривок з вірша Дмитра Павличка, винесений як епіграф сьогоднішнього уроку. Як ви вважаєте, які події могли надихнути автора на написання цих рядків?

   Орієнтовна відповідь учнів. Написати цей вірш поета надихнули зміни, які сталися в СРСР в період перебудови.

Фронтальне опитування.

Що таке перебудова?

     Перебудова — спроба партійно-державної верхівки СРСР вивести країну з гострої кризи, що охопила всі сфери суспільства і набула всеохоплюючого  системного характеру.

Якими були результати виборів до ВР УРСР 1990 р.?

Центральною подією в суспільному житті України були вибори народних депутатів України та місцевих рад у березні 1990 р. На 450 мандатів до Верховної Ради УРСР претендувало близько 3 тис. кандидатів. Опозиційні сили створили для координації дій на виборах Демократичний блок. Переважну більшість депутатських місць у Верховній Раді здобули представники комуністичної партії України, а демократичний блок отримав майже третину місць. Уперше в історії України Верховна Рада  15 травня 1990 р. почала працювати в парламентському режимі (сесія  тривали не 1—2 дні, а 60 робочих днів). У Верховній Раді утворилися: парламентська більшість (група «239»), парламентська опозиція (Народна Рада — 125 чол.). Представники опозиції Д. Юхновський, О. Ємець,. Д. Павличко, Л. Танюк,В. Яворівський очолили 7 із 23 постійних комісій українського парламенту. Саме з ініціативи Демократичного блоку 16 липня 1990 р. було прийнято Декларацію про державний суверенітет в Україні.

Коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет в Україні?

За допомогою інтерактивної технології  «Мікрофон» надається можливість учням в уявний мікрофон назвати  швидко  основні положення Декларації про державний суверенітет в Україні:

• Право української нації на самовизначення і створення національної держави в існуючих кордонах.
• Принцип народовладдя, що здійснюється на конституційних засадах.
• Самостійність у вирішенні державних питань. Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову.
• Збереження громадянства СРСР; гарантування прав і свобод громадянам УРСР.
• Територія України в існуючих кордонах є недоторканою.
• УРСР – економічно самостійна держава, яка створює свою банківську, цінову, фінансову, податкову систему, формує бюджет, запроваджує свою грошову одиницю.
• УРСР – самостійно здійснює охорону природи, захист усіх форм власності.
• УРСР -  самостійно вирішує питання розвитку науки, культури, освіти і духовного розвитку громадян, забезпечує національно – культурне відродження.
• УРСР – має право на власні Збройні сили, внутрішні війська й органи державної безпеки.
• УРСР – нейтральна держава, позаблокова, зобов’язується не застосовувати, не виробляти і не розповсюджувати ядерну зброю.
• УРСР самостійно налагоджує міжнародні відносини.
• УРСР  визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права загальнолюдських цінностей.

Чим було зумовлено загострення політичної боротьби восени 1990 р.? До яких наслідків це призвело?

Повна втрата контролю за процесом перебудови.

Запізнення з реформуванням СРСР.

Відсутність міцного центристського руху, що міг би стати опорою поміркованого курсу.

Загальна організаційна слабкість демократичних сил.

Із якою метою було проведено Всесоюзний референдум 17 бе­резня 1991 р.? Якими стали його результати й наслідки?

17 березня 1991р. відбувається Всесоюзний референдум, республіканське всенародне опитування, регіональний (західні області) референдум.

Як підсумки: за СРСР як оновлену федерацію суверенних республік висловилося 70,5 % осіб. За Україну у складі СРСР на засадах Декларації про Державний суверенітет проголосувало 80,2 % осіб. За незалежну Україну проголосувало 88 % громадян.

Проте було зрозуміло, що громадська думка починає схилятися в бік незалежності України.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Під час роботи на уроці ми  з'ясуємо причини, наслідки і значення проголошення незалежності України , а також поміркуємо над питанням, записаним на дошці: -   Чи є проголошення незалежності України випадковим чи воно було проявом історичної закономірності? Свою відповідь обґрунтуйте.

IV. Вивчення нового матеріалу.

План уроку:

1.  Спроба державного перевороту в СРСР і Україна.

2.Проголошення, незалежності України. Розпад СРСР.

3. Референдум 1 грудня 1991 р. та вибори президента України.

1. Спроба державного перевороту в СРСР і Україна.

 Розповідь учителя.

Наміри реформувати СРСР змусили противників діяти. 19 серпня 1991 р. реакціонери здійснили спробу державного пе­ревороту. Блокувавши і позбавивши зв'язку М. Горбачова на йо­го кримській дачі у Форосі, найближчі соратники президента СРСР оголосили про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП), до якого ввійшли вісім осіб: віце-пре­зидент СРСР Г. Янаєв, прем'єр-міністр В. Павлов, голова КДБ В. Крючков, міністр оборони Д. Язов, міністр внутрішніх справ

Б. Пуго.

ДКНС заявив про свій намір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій і масових рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався конт­роль над засобами масової інформації, у деяких регіонах Радян­ського Союзу на шість місяців запроваджувався надзвичайний стан. Рішучість заколотників на словах не підкріплювалася їх­ньою рішучістю в діях. Військам, виведеним на вулиці, не було поставлено чіткого завдання, до того ж, вони не горіли бажанням воювати з власним народом.

Проте змовники одразу ж зіткнулися з рішучою протидією ке­рівництва РРФСР на чолі з президентом Росії Б. Єльциним. На за­хист демократії виступили десятки тисяч жителів Москви, а також деяких інших міст СРСР. Серед захисників Білого дому в Москві під синьо-жовтим прапором були й представники України. Рішучі дії Б. Єльцина підтримала більшість урядів країн світу. Заколот провалився.

Події серпня виявили реальні, а не декларативні позиції й на­міри всіх політичних сил і державних органів в Україні. Керівни­цтво ЦК КПУ опинилося на боці заколотників. Секретаріат ЦК на­діслав на місця шифрограму, у якій схвально оцінював переворот і пропонував парткомам «організувати» підтримку дій ДКНС.

Присланий заколотниками в Україну генерал В. Варенніков заявив, що в разі не підтримки рішень ДКНС, проведення страйків, акцій непокори будуть застосовані війська. Він, заручившись під­тримкою першого секретаря КПУ С. Гуренка, намагався схилити Голову Президії ВР УРСР Л. Кравчука до визнання ДКНС. Та спро­би виявились марними. Кравчук, вважаючи, що будь-які масові ви­ступи населення можуть спровокувати заколотників до введення військ до Києва та інших міст, масових арештів, закликав до спо­кою і витримки. Він заявив, що будь-які зміни мусять відбуватися на основі закону і немає підстав для введення в республіці надзви­чайного стану. Тим самим він не визнав правомочними розпоря­дження ДКНС на території України. Військові та міліція на тери­торії України не підтримали заколотників. Союз офіцерів України запропонував організувати загони добровольців для захисту україн­ського парламенту, а також закликав військових — громадян Укра­їни — не виконувати розпорядження ДКНС.

Деякі місцеві Ради, особливо в західних областях, рішуче та недвозначно засудили заколот. У зверненні керівників Львівської обласної Ради до населення області містився заклик «при спробі на­сильницького усунення демократично обраної народом влади відпо­вісти масовими актами громадської непокори». Харківська міська Рада кваліфікувала дії ДКНС як найтяжчий злочин.

В Україні проти заколотників послідовно й рішуче виступи­ла тільки опозиція — представники Руху і новоутворених демо­кратичних партій. Вони виступили з пропозицією засудити зако­лот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР, закликали до організації загального страйку.

Тим часом у ніч з 20 на 21 серпня віддані ДКНС війська здій­снили спробу штурму Білого дому в Москві. Під час штурму заги­нуло троє осіб. Спецпідрозділи, які мали завершувати операцію, відмовились від будь-яких дій. Стало зрозумілим, що заколот про­валився.

22 серпня Президія ВР УРСР ухвалила рішення про скликан­ня позачергової сесії парламенту.

2. Проголошення незалежності України.

Розповідь учителя.

Незважаючи на прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет, Україна продовжувала залишатися в скла­ді СРСР, хоча з цього часу діяла самостійніше, сміливіше, мен­ше озираючись на Москву. Упродовж короткого часу (від літа 1990 до літа 1991 р.) Верховна Рада УРСР ухвалила низку законів і по­станов із важливих проблем економічної політики та державо­творчого життя. Серед них — Закон «Про економічну самостій­ність України» (серпень 1990), закони «Про заснування посади Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Кон­ституції (Основного Закону) Української РСР», «Про вибори Пре­зидента Української РСР», «Про Президента Української РСР» (липень 1991) та інші.

Аналогічні події розгорнулися в інших союзних республіках.

Позачергова сесія Верховної Ради України 24 серпня 1991 р. розглянула надзвичайно важливе для долі народу питання: про політичну ситуацію в республіці та заходи, які необхідно вжи­ти для недопущення можливості повторення подібних дій у май­бутньому.

Сесія прийняла історичний документ — Акт проголошення незалежності України, у якому, зокрема, підкреслювалося: «Вер­ховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки уро­чисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподіль­ною і недоторканною. Віднині на території України мають чин­ність виключно Конституція і закони України».

Тим самим було покладено край юридичному існуванню УРСР. На карті світу з'явилася нова суверенна держава — Україна.

(Учень зачитує Акт проголошення незалежності України.)

Акт проголошення незалежності України — це документ ве­ликої історичної ваги, який, відновивши історичну справедли­вість, став закономірним наслідком процесу розвитку українсько­го народу.

Причетність КПУ до спроби державного перевороту ДКНС (рос. ГКЧП) призвів до прийняття указів президії Верховної Ра­ди «Про тимчасове призупинення діяльності КПУ» від 26 серпня 1991              р. та «Про заборону діяльності КПУ» від 30 серпня 1991 р.
В атмосфері національного піднесення 4 вересня 1991 р. було прийнято історичне рішення про підняття над будинком Верховної Ради України національного синьо-жовтого прапора, який 28 січня 1992              р. був затверджений як Державний Прапор України.

3.Референдум 1 грудня 1991 р. та вибори президента України.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Акт про­голошення незалежності України. Однак, згідно з чинним на той час законодавством, питання про реалізацію права народу Украї­ни на самовизначення виходило за межі компетенції Верховної Ра­ди УРСР і мало вирішуватися виключно всеукраїнським референ­думом. Тому того ж дня, крім Акта проголошення незалежності України, було прийнято й постанову Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», якою, зокрема, передбача­лося провести 1 грудня 1991 р. всеукраїнський референдум на під­твердження Акта проголошення незалежності України.

На питання бюлетеня 90,32 % громадян, які брали участь у референдумі, відповіли: «Так, підтверджую». Позитивну відповідь дало населення всіх областей України й Криму незалежно від їх національного складу. Результати голосування ознамену­вали повноправне входження України до світового співтовариства вільних держав. Почалася хвиля дипломатичного визнання Укра­їни як незалежної держави.

1 грудня 1991 р. жителі України обирали першого президен­та самостійної держави.

До виборчого бюлетеня по виборах Президента України було включено шість кандидатів — В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук'яненко, Л. Табурянський, В. Чорновіл, І. Юхновський. Ще один кандидат у Президенти України О. Ткаченко на останньому ета­пі боротьби зняв свою кандидатуру і закликав виборців голосува­ти за Л. Кравчука. Опозиція не спромоглася виставити єдиного кандидата: Рух висунув голову Львівської обласної Ради В. Чорновола, однак його лідери І. Драч і М. Горинь, як і Українська республіканська партія, агітували за голову УРП Л. Лук'яненка, Партія демократичного відродження України (ПДВУ) — за керів­ника Народної Ради в парламенті України академіка І. Юхновського та за одного з лідерів ПДВУ, народного депутата В. Гриньова.

Уже в першому турі виборів, набравши 61,6 % голосів, пе­реміг Голова Верховної Ради України, в недалекому минулому за­відувач ідеологічного відділу ЦК КПУ, секретар ЦК КПУ, Леонід Макарович Кравчук. Він і став першим Президентом незалежної України (1991 — 1994).

(Демонструється портрет першого Президента незалежної України.)

    Один із відповідальних працівників Держдепартаменту США на сторінках американського тижневика «Тайм» так прокоментував результати українського референдуму: «Росія може існувати без України, Україна може існувати без Росії. Але Радянський Союз не може існувати без України. Він закінчився».

    Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією на шляху повної ліквідації центральних владних структур.

8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі, неподалік від Мінська, президенти Л. Кравчук (Україна), Б. Єльцин (Росія), С. Шушкевич (Білорусія) констатували, що вихід республік зі складу СРСР й утво­рення незалежних держав стало реальним фактом і що СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Вони підписали угоду про створення Співдружнос­ті Незалежних Держав (СНД), до якої можуть приєднатися респу­бліки колишнього СРСР та інші країни. Україна увійшла до скла­ду СНД на правах асоційованого члена.

Незалежність України стала фактом, що визнавався всіма державами в СНД і за рубежем. Це стало подією всесвітнього історичного значення. Заслухаємо думку З. Бжезинського: «Незалежна Україна змінює всю геополітичну карту Європи, її поява — одна з трьох найбільших геополітичних подій XX століття. Перша подія — розпад у 1918 р.   Австро-Угорської імперії. Друга — поділ Європи в 1945 р. на два блоки. Поява незалежної України може вважатися третьою подією». («Світ про Україну», 20.01.1993р.),

За допомогою інтерактивної технології «Мозковий штурм» учні називають  фактори, що сприяли появі незалежної України. Після розмови з учнями узагальнюємо за схемою, яка написана на таблиці і виставлена біля дошки.

Фактори, що сприяли появі незалежної України.

І. Міжнародні фактори:

1. Порушення міжнародного балансу сил у зв’язку з прогресуючим розпадом соціалістичної системи.

2.Активізація Регіональних конфліктів (Перська затока і Югославія)

ІІ. Внутрішньосоюзні фактори:

1.Погіршення соціально - економічної та політичної ситуації в СРСР.

2.Фактична втрата центром контролю за подіями на місцях.

3.Поразка путчу, тимчасова деморалізація консервативних сил.

4.  Намагання    Росії зберегти домінуючу роль у період після путчу.

ІІІ. Національні фактори:

1.Діяльність в Україні законних за радянським правом органів державного управління.

2. Бажання київської номенклатури позбутися опіки центру.

3. Певна стабільність українського товарного ринку.

4.Активізація національно – демократичного крила політичних сил республіки.

5. Вплив путчу  на зміни суспільної думки щодо незалежності України.

6. Тривалий досвід боротьби народу України за створення власної незалежної держави.

V. Закріплення нових знань.

Бесіда за запитаннями

Коли відбулася спроба державного перевороту в СРСР.

Хто її очолював?  Яку мету ставили заколотники?

Якою була реакція на заколот в Україні

Коли було проголошено незалежність України?

Із якою метою було проведено референдум 1 грудня 1991 р. Яким був його результат?

Хто став першим Президентом України?

Повернімося до проблемного питання, яке було поставлене на початку уроку: чи було проголошення незалежності України випадковістю чи це була закономірна подія?

    Радянський Союз був останньою великою імперією, яка в 70—80-х роках XX ст. переживала загальну кризу. Перебудова прискорила процес розпаду СРСР, на уламках якого виникли суверенні держави, серед них і Україна. Якщо враховувати віковічне прагнення українців до незалежності, свободи, то проголошення незалежності України було швидше закономірним, ніж випадковим явищем.

VІ. Підсумки уроку.

19 – 21 серпня 1991 р. Реакційні сили здійснили спробу державного перевороту з метою збереження СРСР і тоталітарного режиму в ньому.24 серпня 1991р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. Підтвердив це історичне рішення. Першим Президентом нової незалежної держави став Л.Кравчук.

VІІ. Домашнє завдання.

1.Опрацювати параграф підручника

2 Скласти політичний портрет Л.М.Кравчука

3. Підготуватися до контрольної роботи за темою: « Розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності України»