Урок на тему "Романтизм у європейській літературі. Ернст Теодор Амадей Гофман як представник гротескної течії романтизму."

Тема. Романтизм у європейській літературі. Ернст Теодор Амадей Гофман як представник гротескної течії романтизму.

Мета: підготувати учнів до сприйняття творів письменників-романтиків, ознайомити з основними фактами життя і творчості німецького письменника, викликати захоплення його особистістю, формувати літературні, комунікативні компетентності, виховувати інтерес до літератури і мистецтва.

Хід уроку

І.Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Він був гарним юристом, літератором, музикантом та живописцем. Але незважаючи на всі таланти, помер  у цілковитій бідності. У 12 років він уже вмів грати на органі, скрипці, гітарі та арфі. Створив першу в історії романтичну оперу. Усе життя вважав, що його переслідували невдачі. Спочатку від нього відмовились батьки. Потім йому довелось вивчити юридичну справу, яку він ненавидів всією душею, потім загинула його донька. Моцарт – той композитор, який став для нього взірцем майстерності. Він настільки захоплювався композитором, що навіть змінив одне зі своїх імен на Амадей. У нього  жив  улюблений кіт Мурр. Хазяїн цього кота стверджував, що пухнастий друг не тільки спить на його рукописах, а й любить лазити за ними в шухляду, щоб читати вголос. Улюблені заняття : малювання, музика, театр, література. Риси характеру: професіонал, талановитий, дотепний співрозмовник, дивак.

Хто цей дивак? Про кого йде мова?

Так, це німецький письменник-романтик Ернст-Теодор-Амадей Гофман, чиє життя і творчість ми розглянемо на уроці.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

•          Які уявлення викликає у вас слово романтизм?

Робота за схемою «Романтизм».

1. Роки (80-90 18-го ст. – 30-40 ХІХ ст..)
2. Історія (Французька буржуазна революція, «Декларація прав людини і громадянина», громадянська війна, голод, жорстокий терор,доба наполеонівських війн). Романтизм виник тоді,коли Європа пережила сильне духовне потрясіння і глибоке розчарування у зв’язку з цими подіями.
3. Ідеї ( розчарування, песимістичне й трагічне розуміння життя, звернення до жанру лицарського роману та доби Середньовіччя,ствердження духовної самобутності і неповторності кожної окремої людини).
4. Відкриття (розуміння краси народного мистецтва, зв’язок романтичної літератури з музикою, живописом, створення сучасних жанрів роману, поеми, ліричної поезії).
5. Митці. Література: Вальтер Скотт, Джорж Байрон, Генріх Гейне, Адам Міцкевич, Персі Біші Шеллі, Е.Т.А. Гофман та ін..

Живопис: Ежен Делакруа, Франсіско Гоя, Іван Айвазовський.

Музика: Ріхард Вагнер, Ніколо Паганіні, Роберт Шуман, Ференц Ліст, Джузепе Верді, Фредерік Шопен.

   ІІІ. Вивчення нового  матеріалу.

1.Робота в групах.

І група. Німецький романтизм (учні складають повідомлення за матеріалом підручника «Зарубіжна література» для 10 класу авт. О. Ісаєва, Ж. Клименко, с. 78-79 ). Почалось усе з того, що в 1796 р. в університетському містечку Єна зібрала ся прогресивно налаштована молодь (філософи, письменники, вчені) і заснувала школу (гурток) так званого єнського романтизму. Звідси і виникла назва першого етапу німецького романтизму (1795–1805) — ранній, або єнський. Яскравими його представниками є брати Август Вільгельм і Фрідріх Шлегелі, Людвіг Тік, Новаліс. Другий етап розвитку німецького романтизму отримав назву гейдельберзький (1806–1815). Він пов’язаний з університетом у місті Гейдельберг, де було створено потужний гурток романтиків, що переслідували дещо інші цілі, ніж єнські. Щоб підняти національний дух німецького народу, гейдельберзькі романтики, серед яких були відомі вчені-філологи брати Якоб і Вільгельм Грімм, звернулись до фольклору. Вони свято вірили в те, що народні твори здатні підживити національну свідомість, під тримати віру німців у невмирущість їхньої культури, у торжество добра. Саме тому в цей час розвивається так званий фольклорний романтизм. Третій етап — пізній романтизм (1815–1848). Це період Реставрації в історії всієї Європи, позначений у цілому зростанням промисловості та розширенням торгівлі. Однак Німеччина залишалась переважно аграрною країною, у якій панували кріпацькі відносини. Індустріальний розвиток відбувався досить повільно, тривала політична боротьба за об’єднання німецьких земель, поширювались ідеї демократії (насамперед серед студентства). Усе це не могло не позначитися на розвитку романтизму. Центр романтичного руху переходить до Берліна (саме тому цей етап ще називають берлінським). Однак у подальшому місто втрачає свою провідну роль, оскільки романтизм поширюється по всій країні. Поступово в німецькій романтичній літературі відчутнішим стає трагізм. Автори менше звертаються до абстрактних філософських питань і все більше — до проблем реальної дійсності. У художніх творах звучить критика панівного ладу. Так, видатний представник цього періоду Ернст Гофман спрямовує нищівну сатиру проти карликових німецьких князівств, де кожен монарх вигадує свої закони (повість «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»).

Робота з портретом Е.Т.А. Гофмана. Спогади сучасників про письменника.

…У ньому була зовнішня різкість, різкі рухи, високо підняті плечі, високо і прямо посаджена голова, неслухняне волосся, підстрибуючи хода.

…Він говорив швидко і раптом замовкав.

…Він був не такий, як усі, наче зітканий із протиріч: м’який лагідний погляд – й іронічна посмішка, добрий гумор – і зла іронія.

…Друзів у нього було мало, більшість не розуміла дивака і не любила його.

Висновки. Сама індивідуальність письменника видавалась як сучасникам, так і пізнішим дослідникам його творчості складною і суперечливою. З одного боку, мрійник, ентузіаст, з другого – прозаїчна людина.

Теорія літератури. Особливим видом комічного в літературі є гротеск (від фр. grotesque — химерний, незвичайний, італ. grotta — грот, підземелля) — це художній засіб, який поєднує у фантастичній формі жахливе і смішне, потворне й високе та розкриває алогізм життєвих явищ. Е. Гофман є представником гротескної течії романтизму.

ІІ група. Розповідь про письменника. Народився 24 січня 1776 в Кенігсберзі (нині Калінінград). Син чиновника. Батьки розійшлися, коли хлопчикові було три роки; його виховував дядько – юрист за професією. У 1800 році Гофман прекрасно закінчив курс юридичних наук в Кенігсберзькому університеті і пов’язав своє життя з державною службою. До 1807 року працював у різних чинах, у вільний час займаючись музикою і малюванням. Після університету він отримав місце ассесора в Познані, де був радо прийнятий в суспільстві. У Познані молодий чоловік так пристрастився до гульні, що був переведений в Полоцьк з пониженням на посаді. Там Гофман одружився з полькою з добропорядної буржуазної сім’ї і одумався. Кілька років родина бідувала, Гофман періодично працював як диригент, композитор і декоратор в театрах Берліна, Бамберга, Лейпціга і Дрездена, писав статті про музику для журналів.

Після 1813 справи його пішли краще після отримання невеликої спадщини. Місце капельмейстера в Дрездені ненадовго задовольнило його професійні амбіції. Він став одним з основоположників романтичної естетики, представляв музику як «невідоме царство», що розкриває людині сенс його почуттів і пристрастей. Під час битви при Ватерлоо Гофмани опинилися в Дрездені, де пережили всі тяготи і жахи війни. Саме тоді Гофман підготував до друку збірку «Фантазії в дусі Калло» , куди увійшли новели «Кавалер Глюк», «Музичні страждання Йоганна Крейслера, капельмейстера», «Дон Жуан». У 1816 р Гофман отримав в Берліні місце радника юстиції, що забезпечує твердий дохід і дозволяє присвячувати час мистецтву. У літературній творчості він проявив себе як класичний романтик.

У новелах, повістях «Золотий горщик» , «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» , романі «Еліксир диявола» світ представлений немов видимий у двох планах: реальному і фантастичному, причому фантастичний постійно вторгається в реальний (феї п’ють каву, чаклунки торгують пиріжками і т. п.). Письменника вабила область таємничого, позамежного: марення, галюцинації, несвідомий страх – його улюблені мотиви.

Помер 25 червня 1822 в Берліні.

ІІІ група. Багатогранність таланту митця ( учні використовують інфографіку в підручнику О. Ісаєвої на с.81) Ернст Теодор Амадей Гофман – надзвичайно талановита людина. Він зробив значний внесок у розвиток світового мистецтва, його творчість була новаторською в романтичній літературі Німеччини. Гофман утілював у собі той знаменитий універсалізм, у якому романтики бачили високе вираження особистості. Богом подаровано йому талант письменника й поета, музичного драматурга  й композитора, художника й графіка, диригента і співака. Писав у різних жанрах: романи, новели, казки, лібрето до власних опер, есе та критичні статті. Його твори часто мають казкові сюжети, де люди співіснують з феями, чаклунами та духами. Використовував фантастику, сатиру, іронію та гротеск для висміювання вад суспільства та людей.  Автор першої німецької романтичної опери «Ундіна», а також симфоній, хорів та камерних творів. Писав професійні музичні статті. В юності опанував гру на клавірі, органі, скрипці. Створював малюнки та карикатури. Працював як театральний декоратор. Попри любов до мистецтва, він професійно займався юриспруденцією, що часто конфліктувало з його творчим покликанням. 

ІV група. Творчість Е.Гофмана. Основною темою його творчості стали взаємовідносини мистецтва й життя, а основними образами — художник і філістер. Гофман вустами одного зі своїх персонажів проголосив: «Як вищий суддя, я поділив весь рід людський на дві нерівні частини. Одна складається лише з хороших людей, але поганих або зовсім не музикантів, інша — зі справжніх музикантів…». Кого ж митець вважав «хорошими людьми»? Це ті, кому романтики дали іншу назву — філістери. Задоволені своїм земним існуванням, вони ведуть споживацький спосіб життя, їх не цікавлять високі духовні цінності, а головна цінність для них — це мати користь з будь-чого. Їм Гофман протиставляє так званих «справжніх музикантів» — романтичних мрійників, «ентузіастів», людей, які високо цінують духовну красу осо- бистості. Отже, слово «музикант» тут не варто сприймати буквально, адже йдеться не про професію або вид заняття, а насамперед про світогляд людини. Щоправда, слід зауважити, що герої творів Гофмана, яких він відносить до ентузіастів, таки справді зазвичай є митцями: поетами, художниками, акторами та музикантами. Ховаючись від про и буденного життя, «справжні музиканти» знаходять притулок у створеному їхньою фантазією ідеальному світі, де панують спокій, гармонія та свобода. Однак реальність постійно повертає цих мрійників до буднів і вони немов змушені жити у двох світах — сірому буденному та яскравому фантастичному. «І чи не найтрагічнішим є для Гофмана те, що філістери витісняють ентузіастів із реального життя, відводять їм у ньому жалюгідну роль, залишаючи їм царство фантастичного. До митців філістери ставляться з презирством як до “несерйозних людей”, які “присвятили все своє життя справі, котра служить лише для насолоди й розваги”…» Гофман переконаний, що музикантами народжуються, а філістерами стають. На його думку, людина має робити вибір — і річ зовсім не в тім, якому роду занять вона присвятить своє життя. Головне полягає в іншому — людина не має присвячувати себе служінню гаманцю і шлунку, вона покликана прагнути до духовного самовдосконалення. Звідки ж узявся в думках Гофмана цей поділ на два світи?  Письменники-романтики завжди прагнули втекти у вигаданий світ, який багато в чому відрізнявся від суворої дійсності. Сам же Гофман усе життя розривався між двома світами. Щоб заробляти гроші, він змушений був займатися справою, яка не була йому до душі, — тягнути ярмо чиновницької праці. І слід відзначити, що Гофману вдалося досягти певних успіхів у юридичній галузі. Гофман звертався у своїй літературній творчості до різних жанрів (писав романи, новели, повісті-казки, есе, лібрето до своїх музичних творів). Одним з найкращих творів сам майстер уважав роман «Життєва філософія кота Мура». Створив знамениту різдвяну повість-казку «Лускунчик і Мишачий король». Водночас, читаючи казки Гофмана, ми замислюємось і над проблемами реального життя. Серед найвідоміших творів Гофмана й інша повість-казка — «Золотий горнець» , героєм якої є студент Анзельм. Він, як і багато інших персонажів Гофмана, немов живе між двома світами, а читачу випадає стежити за тим, який же із цих світів остаточно завоює героя. Особливе місце у творчості письменника займає повість-казка «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Цей твір, як і «Золотий горнець», відносять до капричо — чарівних літературних казок з вельми складним загадковим сюжетом.

ІV. Контрольно-оцінювальний етап уроку.

Доповнити картку записами.

1776р. народився в…. Закінчив … факультет університету. … - перший літературний твір. Фантастичні казки і повісті   … . … - перша збірка «Фантазії в манері Калло». 1819р. … - повість казка. З 1814 до … Гофман мешкає в Берліні.  … - велике кохання поета. … - дружина Гофмана. «Немає нічого дивовижнішого, ніж…»(Гофман). Опера Гофмана - … . Українською мовою Гофмана перекладали … .

V. Домашнє завдання. Прочитати 1,2 розділи повісті-казки «Крихітка Цахес».