23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Урок на тему: Степан Бандера – борець за Незалежність України

Про матеріал
Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — в центральну Берлінську в'язницю.
Перегляд файлу

Тема: Степан Бандера – борець за Незалежність України

Цілі уроку

навчальна: поглибити знання учнів з питання спроби відновлення Української Держави, ознайомити учнів з періодом Українського Державного правління;

розвиваюча: розвивати вміння вести дискусію, мати своє незалежне судження, аргументувати його, закріпити вміння та навички роботи з історичними документами;

виховна: виховувати почуття гордості та поваги до учасників подій червня 1941р., зрозуміти цінність відновленої справедливості.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент уроку

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

    Розповідь вчителя

Не буває історії без «білих плям» та загадок. І це природно, адже вона розповідає про минуле, і чим це минуле давніше, тим більше в ньому забутого, втраченого, того, що вже не може дати відповідей допитливим дослідникам. В українській історії чи не найбільше невідомого стосується найближчого до нас ХХ ст. «Білі плями» української історії ХХ ст. є наслідком зумисних дій: знищення документальних джерел чи навіть фізичної ліквідації людей як носіїв пам’яті про події, які слід було забути. Чому саме останні сто років мали зникнути з пам’яті народу? Річ у тім, що цей період був надзвичайно важливим для українців, він став часом їхнього національного пробудження. Тоді чітких обрисів стала набувати головна мета українського нац.- визвольного руху – створення незалежної української держави, яка стала національною ідеєю українців. У ХХ ст. українці кількаразово відроджували свою незалежність. І неодноразово її втрачали, аж поки визвольний рух не досяг мети в 1991р.                                                           

ІІІ. Актуалізація знань 

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1 січня 1909, с. Старий Угринів, нині Калуського району, Івано-Франківська область, Україна  15 жовтня 1959, Мюнхен, Баварія, ФРН)  український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б[2].

Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — в центральну Берлінську в'язницю. З початку 1942року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії[, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився.

Друга світова війна та післявоєнні роки.

Після вбивства радянським агентом Судоплатовим Євгена Коновальця Провід ОУН очолив полковник Андрій Мельник, соратник Коновальця з часів боротьби УНР та спільної праці в лавах УВО. У серпні 1939 року в Римі відбувся другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді голови ПУН. Проте група молодих націоналістів на чолі з Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем і була відірвана від діяльності Організації, почала домагатися від ПУН та його голови полковника Андрія Мельника зміни вичікувальної тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. У лютому 1940 року утворився «Революційний Провід ОУН» на чолі з Бандерою.

Через рік Революційний Провід ОУН скликав II Великий Збір ОУН, на якому одностайно обрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН-Б стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН-Б з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український легіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвоюнародами. Ця частина ОУН відома під назвою ОУН-революціонерів (ОУН-р) (пізніше  ОУН-СД, популярна назва бандерівці).

Перед вибухом німецько-радянської війни Бандера ініціює створення у Кракові Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність.

Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Ця подія стала спробою «поставити перед фактом» керівництво Третього Рейху та змусити визнати українську боротьбу. Проте Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників». Як вислід — гітлерівці заарештували Бандеру після акту проголошення віднови Української Держави  5 липня 1941. Якийсь час Провідник перебував у берлінській поліційній тюрмі на Принцреґентен-штрассе (також В. Стахів). У січні 1942 року разом з кількома соратниками з ОУНР потрапив до «Целленбау» — відокремленого бараку («бункеру») в концтаборі «Заксенгавзен», відомого місця утримування найбільш важливих в'язнів Райху та кращими умовами ув'язнення у порівнянні з умовами концтабору.[26][27][28]

Степан Бандера і кілька інших провідних членів ОУН у вересні[29] (чи грудні) 1944 р. звільнені нацистами з ув'язнення. Гітлерівці пробували приєднати до своїх сил ОУН-Б і УПА як союзників проти Москви. На чолі цього руху вони планували поставити генерала А. Власова. Після таємної наради (брали участь Бандера, Мельник, А. Лівицький, П. Скоропадський) таку гітлерівську пропозицію Степан Бандера відкинув. Також гітлерівцям поставили умову: зректись усіх претензій на українські землі, визнати повноважним органом влади України спеціальний комітет, який мав діяти окремо від «комітету народів Росії» А. Власова.

Одним зі співв'язнів провідника в бункері «Целленбау» був, зокрема, польський генерал Стефан Ровецький — головний командант Армії Крайової, з яким вони мали таємну розмову. Пізніше генерал писав своїм соратникам: «… вже зараз мусимо рахуватись з втратою наших східних земель на користь українців.»

Данило Яневський подає, що С. Бандера стверджував про самочинність переходу до повстанських форм боротьби проти гітлерівського гніту Волинської крайової ОУН.

На Крайовій ширшій нараді Проводу ОУН-Б на Українських Землях у лютому 1945 р., що була трактована, як частина Великого Збору ОУН-Б, обрано нове Бюро Проводу в такому складі: Бандера, Шухевич, Стецько. Цей вибір підтвердила Конференція ЗЧ ОУН-Б 1947 р. і тоді Степан Бандера став знову Головою Проводу всієї ОУН-Б. Як Провідник ОУН-Б, Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. Він інтенсивно організує крайовий зв'язок і бойові групи ОУН-Б, які втримують контакт з Краєм постійно аж до його смерті.

У 1948 році в Закордонних Частинах ОУН-Б утворюється опозиція, якій Степан Бандера протиставився в площині ідейній, організаційній і політичній. Він категорично виступає проти ідей демократизації ОУН та відмови від авторитарних, тоталітарних методів у її діяльності. Посилаючись на твердження опозиції, що ідеологія і програма ОУН не витримали проби життя в зустрічі з настроями цілого українського народу, Бандера заперечив її погляди як невірні і на тому тлі розвинув теорію подвійної політичної програмовості ОУН — одна програма, за його твердженням, мала б бути призначена для членства і прихильників націоналізму, а друга для сторонніх чинників. Перша повинна бути основним вірую Руху і базою для виховання кадрів та в основному мала б залишитися незмінною незалежно від зовнішніх обставин. Бандера вважав, що таку програму ОУН вже створила, має її і вона не потребує ніяких змін ні доповнень. Друга програма повинна існувати для зовнішнього вжитку. Вона може мінятися залежно від обставин і міжнародного положення. Вона повинна узагальнювати передусім моменти тактики і їх широко пропагандивно використовувати

У грудні 1950 р. Бандера пішов з посту Голови Проводу ЗЧ ОУН-Б. 22 серпня 1952 р. він пішов також з посту Голови Проводу всієї ОУН-Б. Але це його рішення не було, одначе, прийняте ніякою компетентною установою ОУН-Б і Бандера залишився надалі Провідником ОУН-Б до своєї смерті в 1959 році.

1955 р., відбулася 5-та Конференція ЗЧ ОУН-Б, яка наново вибрала Головою Проводу ЗЧ ОУН-Б Степана Бандеру і з того часу знову інтенсивно проведено роботу Організації.

 

Перегляд відео Степан Бандера. Ціна Свободи

https://www.youtube.com/watch?v=13PzICwrYJc.

 

 

Проблемне питання: .Як ви думаєте, події сьогодення є продовженням чи наслідком подій 1941 року?

 Домашнє завдання

Написати історичне есе на тему: «Хто не пам’ятає свого минулого, приречений пережити його знову»

 

docx
Додано
6 березня
Переглядів
174
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку