Дана розробка уроку надасть можливість пізнавально, креативно та цікаво провести підсумковий урок за творчістю В. Королева-Старого.
Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології – це добрі духи, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звірків. Свої маленькі будинки-нори хухи влаштовують між корінням лісових дерев. Зимою впадають у сплячку аж до весни. Хухи мають здібність змінювати забарвлення своєї шерсті в залежності від того місця, де вони перебувають. Вони рідко спілкуються з людьми. А побачити їх можуть тільки ті, хто має добре серце. Хоча дехто вважає Хух мстивими і злими духами, але існує багато історій про те, що вони часто допомагають мандрівникам, що заблукали у лісі. Крім цього, вони нерідко попереджують людей про небезпеку.
«Була вона й сама пухка, як мох. Мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривало все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку — «братики». Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки». «Як і всі інші Хухи, Моховинка так само мала мінливу вовничку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають Хухи. Моховинка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. Але ж коли вона бігала по соснових старих глянцях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. Біля потоку була вона блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіалковою, на снігу ставала білою».
Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності. Але ж на пам'ятку цього дня я б просила в тебе ось про що. Не забудь, що ти обіцяв, коли вже замерзав у заметі. А по-друге, розкажи людям, що з тобою трапилось. А тепер ходи здоров!.. А дід щасливо дійшов до своєї хати і з того часу почав переконувати і дітей, і дорослих, що не слід боятися маленьких, добрих і гарнесеньких хух...