Урок на тему " Жнивні пісні"
ЖНИВНІ ПІСНІ
План
1.Походження жнивних пісень, їх класифікація та зміст
2.Музичні особливості жнивних пісень
3.Пісні на косовиці, зміст та музичні особливості
Походження жнивних пісень, їх класифікація та зміст
Жнивними називають пісні, які супроводжували період жнив. Жнивні пісні – це своєрідний апофеоз землеробської праці. За своїм походженням вони такі ж давні, як і праця хлібороба. Це, зокрема, підтверджує подібність жнивних пісень всіх слов’янських народів.
Тематика жнивних пісень дуже широка: від теми тяжкої праці до щедрої похвали золотій ниві, що «сто копів зродила» і подарувала господареві на цілий рік достаток, уславлення завзятих женців.
Залежно від певного етапу жнив, характеру обряду і основного змісту жнивних пісень їх можна поділити на 3 групи:
- зажинкові, що супроводжували ритуальні дійства, пов’язані з початком збору врожаю. Вони виконувалися як замовляння, тому в них збереглися мотиви звертання до сил природи та до самої ниви:
Чия то красна нивка?
Люба би му всяка днинка;
А хто її розно орав,-
Гаразд би ся на все імав.
- жнивні пісні – твори, якими супроводжувалась праця на полі у період розпалу жнив. Тематично вони є образним продовженням зажинкових пісень. Найпоширенішими є мотиви опису поля, його величання, процесу життя і самих женців:
Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька...
Там женьчики жали.
У жнивних піснях поряд з оспівуванням роботи на ниві з’являються архетипні образи небесних світил, - місяця, сонця, ясних зірок, які супроводжували людей у їхній праці. У піснях пізнішого періоду (часу панщини, кріпацтва, наймів) часто звучать нарікання на важку непосильну працю без відпочинку.
- обжинкові складають третю групу жнивних пісень, вони супроводжували святковий комплекс завершення праці на ниві. У них переважають ноти бадьорості, оптимізму, задоволення з того, що нарешті вдалося завершити найтяжчий етап хліборобського року.
Як бачимо, хлібороби з піснею йшли в поле і поверталися додому, з піснею працювали й відпочивали, піснею урочисто вінчали успішне закінчення жнив. Жнивні пісні відзначаються винятковою простотою та реалістичністю, надзвичайною щирістю й ніжністю:
Уже сонечко закотилося,
Нам додомоньку захотілося,
Закотилося та за гороньку,
Та надходить сон на головоньку.
Навіть мотиви втоми женців від важкої праці під гарячим сонцем втілені в світлих образах, сповнені надій на відпочинок, радість, молодечі зустрічі, на щастя. Ці пісні в умовах тяжкого гніту панщини зміцнювали сили трудової людини, як чиста джерельна вода у спеку. Бо ж за словами М.Максимовича, «эта жизнь без песни была бы как вол молотящий».
Музичні особливості жнивних пісень
Епіцентром побутування жнивних пісень є Білорусія та Україна, де збереглися найдавніші зразки фольклору.
Давні жнивні пісні, як і колядки та веснянки, мали вузькоооб’ємні безполутонові звукоряди, малорозвинуті мелодичні строфи. Пізніше їх ладоінтонаційний склад змінюється. Деякі з них наближаються до протяжних хорових, вбираючи в себе риси українських багатоголосних пісень; деякі мають розширений діапазон, збагачений в ладовому відношенні. Усі пісні виконуються змішаним або чоловічим хором. Пісні співаються в унісонно-гетерофонній манері, стилем парландо.
Заключна частина наспіву нерідко виконується з прискоренням (наприклад: «Й уже сонце на лину»). В одній місцевості (селі) побутує один, рідше – два – три жнивних наспіви. Наприклад, у пісні «Ой ясно, ясно, де ясно сонце сходить» мелодія має досить вільну будову. Імпровізаційною є не тільки мелодична лінія, а й ритмічний малюнок. Цікава її ладова будова – фа мінор з підвищеним IV ступенем хоч мелодія починається і завершується на II ступені.
У піснях «Ой літає соколонько» та «Ой ланочку наш, додомоньку час» будова стрункіша, в них відчувається зв’язок з танцем.
Для багатьох жнивних пісень характерні архаїчні елементи старовинних наспівів – нерозвиненість мелодичної строфи, побудованої на повторності коротких поспівок, звукоряди вузького обсягу (наприклад: «Лежали барвін..., барвінковії», «Вгору, сонінко, вгору»...)
Ці пісні вирізняються плавним і розміреним ритмом, неквапливим рухом мелодії по нисхідному тетрахорду, типовим кадансом: II ступінь – тоніка.
У пісні «Утомлені женці» (в запису Ф. Колесси), йдеться про тяжку підневільну працю на панській ниві, мелодія має невеликий діапазон, що не виходить за межі квінти. Відповідно до змісту з’являються скорботні інтонації, що відтінені хроматизмами.
Жнивні пісні продовжували жити ще й у радянські часи на колгоспних святкуваннях обжинок, звісно, в дещо оновленому вигляді тексту і манері виконання. Наприклад, у пісні «Котився вінок з лану» замість «вінка», який котиться, співали «комбайн котився з лану»; тоді ж виконання цих пісень стало багатоголосним.
Очевидно, що працівники культури, організовуючи жнивне свято в сучасних сільськогосподарських господарствах, теж можуть використовувати стародавні жнивні пісні.
Пісні на косовиці, зміст та музичні особливості
Косарські пісні – твори, які виконувалися як супровід до праці під час косовиці та по завершенні роботи. Їх виникнення та виконання пов’язано з традицією – посвяти в косарі. Основна їх частина співалася після прийняття нового члена до громади косарів. Зрозуміло, що головними образами в цих творах є косарі:
Вийшли в поле косарі косить ранком на зорі,
Гей, нуте, косарі, бо нерано почали...
Давність традиції косарських пісень засвідчує той факт, що їхні провідні мотиви – косіння трави, образи срібної коси, чистої роси – наявні в інших творах, зокрема в щедрівках, де вони широко представлені (наприклад: «Там Василь сіно косить»). У цьому виявляється їхня річна календарність та безперервність. Частина косарських пісень походить з пізнішого часу, ніж архаїчна календарна обрядовість, тому вони менше пов’язані з ритуалами. Значна кількість зафіксованих косарських пісень має коломийковий розмір:
Ой косив я сіно-сіно, косив я отаву,
Ой любив я дівчиноньку біляву, чорняву.
Косарські пісні ближчі до лірики, ніж жнивні, особливо в тих місцевостях, де обжинкові наспіви мало поширені. До косарських пісень частково належать балади, соціально-побутові, лірично-побутові пісні, в яких косовиця лише згадується. Наприклад: «Ой косить хазяїн та на сіножаті» (чумацька), «Зажурилася, гей, молода удівонька, що не скошена зелена дібровонька» (балада).
Часто в косарських піснях звучать мотиви важкої праці та недолі вдови, що сама не може впоратись із роботою в полі:
Зажурилась бідна удівонька,
Що не кошена дібровонька.
Цими мотивами косарські пісні перегукуються з вдовиними піснями. Окремі з них своїм меланхолійним настроєм, мотивами кохання, переживаннями ліричного героя наближені до родинно-побутових пісень:
Косарі косять, вітер повіває,
Десь моя мила з іншим розмовляє...
Отже, на косовиці можна почути пісні широкого жанрового і тематичного діапазону: власне косовицькі, жнивні, ліричні, жартівливі, танцювальні, навіть петрівчані та купальські. Але ці пісні не становлять єдиного жанру.
Жнивні пісні замикають літні обрядові пісні. Усі календарно-обрядові пісні – від колядок до жнивних пісень - виникли на єдиній основі і в одну епоху, коли стався перехід до осідлого землеробства. Через це в тематиці та змісті обрядових пісень існує багато спільного.
Питання для самоконтролю
- Що таке жнивні пісні?
- Проаналізувати групи жнивних пісень, пояснити їх тематику.
- Охарактеризувати музичні особливості жнивних пісень.
- Назвати особливості жанру косарських пісень.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку