Урок "Надання першої допомоги при різноманітних ушкодженнях та захворюваннях"

Тема: Надання першої допомоги при різноманітних ушкодженнях та захворюваннях

Мета:  дати уявлення про перебіг, симптоми гострих захворювань органів травлення, обміну речовин, нирок та сечовивідних шляхів; захворювань дихальних шляхів та серцево-судинної системи. Сформувати уявлення про правила та порядок надання першої допомоги при цих захворюваннях.

План

1. Захворювання органів дихання, симптоми;
2. Туберкульоз. Шляхи зараження, перебіг хвороби. Профілактика захворювання;
3. Захворювання серцево-судинної системи;
4.  Перша допомога при серцево-судинних захворюваннях;
5. Гострі захворювання органів травлення, обміну речовин, нирок та сечовивідних шляхів;
6.  Печінкова і ниркова кольки.

Література

1. Медико-санитарная подготовка учащихся / под ред. П. А. Курцева. - М.: Просвещение, 1991.
2. Основы медицинских знаний учащихся / под ред. М. И. Гоголева. - М.: Просвещение, 1995.
3. Захист Вітчизни: Підруч. для 10-11 кл. загальноосвіт. навч. закла­дів/М. М. Бака, Ю. О. Квашньов, А. О. Литвиненко, [С. І. ОперайлоІ; Заред. Ю. О. Квашньова та А. О. Лит­виненка. — К.: Вежа, 2006. — 448с.

Захворювання органів дихання

Хвороби органів дихання посідають значне місце серед уражень внутрішніх органів і майже так само поширені, як і захворювання серцево-судинної системи.                                                                                                                                             Для захворювань органів дихання характерні такі симптоми: задишка, ядуха, виділення харкотиння, ка­шель, кровохаркання, біль у грудній клітці.                                                                                                                                            Задишка виражається в збільшенні частоти (норми 16-20 вдихів-видихів за 1 хв) і зміні ритму та характеру дихання, що супроводжується відчуттям дефіциту повітря. Вона може бути інспіраторною (важко вдихну­ти), експіраторною (важко зробити видих) і змішаною.                                          Ядуха — крайній ступінь задишки, розвивається внаслідок спазму бронхів, набряку легень. Ядуха, що виникає раптово, як напад, називається астмою.                                                                                                                              Кашель — рефлекторно-захисний акт — виникає при подразненні слизової оболонки дихальних шляхів. Завдя­ки кашлю дихальні шляхи звільняються від харкотиння або випадкових частинок, що потрапляють в дихальні шляхи (вологий кашель). Сухий кашель є ознакою запа­лення верхніх дихальних шляхів або плеври (плеврит), здавлення бронхів пухлиною.                                                                                                                                                          Кровохаркання — виділення крові з мокротою у ви­гляді прожилок крові. Якщо виділяється криваве харко­тиння у великій кількості, то це називається легеневою кровотечею.                                                                                                  Біль, спричинений ураженням легень або плеври, відчувається в глибині грудей, особливо в бічних ділянках, і збільшується при глибокому диханні та кашлі.                                                                                                                               Розповсюдженим захворюванням органів вдихання є туберкульоз, пневмонія, бронхіальна астма.

Туберкульоз. Шляхи зараження, перебіг хвороби. Профілактика захворювання

Збудник туберкульозу — туберкульозна паличка — найчастіше вражає легені.                                                                                                                                                                        Згідно зі статистикою ВООЗ, щороку від туберкульозу (сухот) помирає понад 2 млн. людей. Туберкульоз — це хронічне інфекційне захворювання, що супроводжується інтоксикацією, алергізацією організму. Найчастіше ло­калізується в легенях (понад 80 % випадків), але може вражати практично всі органи: кістки, суглоби, очі, шкіру, лімфатичні вузли, мозок і мозкові оболонки.                                                                                                                                                          Збудник туберкульозу — туберкульозна паличка, або мікобактерія Коха. Вона може перебувати у вдихуваному повітрі, краплинах харкотиння, на посуді, одязі, рушни­ках та інших предметах, якими користувався хворий на туберкульоз. Мікобактерія дуже стійка до середовища і довго зберігає свою життєдіяльність, але під дією прямих променів сонця або при обробці дезінфікуючими речо­винами (хлорне вапно, хлорамін) мікобактерії гинуть протягом 5-10 хв.                                                                                                                              Основним джерелом інфекції є хвора людина. Проте можна заразитися також споживаючи молоко, молочні продукти, м'ясо хворих тварин. Зараження людини відбувається в основному повітряно-крапельним шляхом, рідше — через рот і зовсім рідко — контактне (через пред­мети побуту, якими користується хворий).                                                                                                  Передається інфекція через слиз і мокроту хворого при його кашлі, чханні, розмові з ним, а також через повітряний пил з бактеріями Коха. Найбільш вразливою людина стає після перенесення грипу, кору, пневмонії, при цукровому діабеті та СНІДі. Послаблюють організм і тим самим викликають захворювання погані умови життя, недоїдання, важка фізична праця. Друга група чинників, що спричинюють активізацію інфекції, - асоціальний спосіб життя (бездомні, переселенці), шкідливі умови пра­ці (шахтарі, металурги та ін.), перевтома, недосипання, схильність до алкоголізму, куріння, вживання наркотиків.                                                                                    Перебіг хвороби найчастіше латентний, легкий, особ­ливо на початку хвороби. Ось чому необхідно знати ранні ознаки захворювання: підвищена втомлюваність, загальна слабкість, невмотивована роздратованість, субфебрильна температура (37,1-37,4), схуднення, збільшення лімфатич­них вузлів, сухий кашель або покашлювання. Звичайно, остаточний діагноз мають установити лікарі-фтизіатри.                                                                                    Сучасна медицина має всі можливості для повного вилікування туберкульозу. Діагностичним методом для дітей і підлітків до 18 років є масова туберкулінодіагностика (проба Манту), що проводиться щорічно, незалежно від попередніх результатів. Вона дає змогу розпізнати по­чаткове інфікування і прояви хвороби на ранньому етапі. Всі підлітки з 15 років з метою раннього виявлення тубер­кульозу обов'язково повинні проходити флюорографічне обстеження один раз у рік.                                                                                    Туберкульоз — це соціально-економічна проблема, тому державою на основі Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» здійснюється комплекс протитуберкульозних заходів. Основним методом профі­лактики туберкульозу в дітей і підлітків є вакцинація. Вона спрямована на створення штучного імунітету, що перешкоджає проникненню в організм палички Коха.                                                                                    Велику роль у системі профілактики відіграє комп­лекс заходів, що підвищують опірність організму до інфекцій: правильне, регулярне і повноцінне харчування, збалансований режим праці й відпочинку, загартування, заняття фізкультурою і спортом, відмова від шкідливих звичок (куріння, пияцтво, наркоманія, токсикоманія).                                                        Щоб запобігти захворюванню на туберкульоз, потрібно тримати у чистоті житлові будинки, вулиці міст, громадські приміщення. Велике значення для очищення повітря в населених пунктах мають зелені насадження. Ізоляція хворих під час лікування обов'язкова.

Пневмонія (запалення легень) буває крупозною та вогнищевою. Крупозна пневмонія уражає легені й плевру, що їх покриває. Захворювання починається гостро: озноб,задишка, загальна слабкість, температура до 39-40°С, болючий кашель з в'язким харкотинням рудого кольору, явища інтоксикації, що супроводжуються безсонням, неспокоєм, запамороченням, маренням хворого. Нині, ко­ли широко застосовуються антибіотики, як правило, за 3-4 тижні настає повне виліковування пневмонії. При вогнищевій пневмонії площа ураження легень значне менша (частки легеневої тканини), тому частіше й швидше вдається досягти позитивного лікувального ефекту.                                          Під час лікування органів дихання дуже велике значення має догляд за хворим. Таких хворих регулярно пе­ревертають в ліжку з одного боку на другий. При задишці надають сидячого або напівсидячого положення з опуще­ними вниз ногами й опорою для рук (найкраще використо­вувати крісло), забезпечують провітрювання кімнат. Під час ознобу хворого накривають додатковою ковдрою, дають пити гарячий чай, обкладають грілками.                            Велике значення має повне відхаркування. Воно знач­но спрощується, якщо хворий лежить на здоровому боці. За вказівкою лікаря необхідно своєчасно почати дихальну гімнастику, поступово розширюючи комплекс вправ. При спостереженні за станом органів дихання визна­чають температуру тіла, частоту і ритм дихання, кількість харкотиння за добу, його характер (домішки крові, гною, їжі, запах). Температуру тіла вимірюють термометром у пахвовій западині протягом 10 хв, попередньо продезінфікувавши його і витерши насухо. Стовпчик ртуті повинен бути нижче поділки 35°.                            Частоту пульсу перевіряють накладанням 2-4 пальців на променеву артерію, злегка притискаючи її до промене­вої кістки. Пульс на правій руці досліджують лівою ру­кою, а на лівій — правою. Зазвичай пульс підраховують протягом 30 с і множать на 2. Частота дихальних рухів, як правило, відноситься до частоти серцевих скорочень як 1 : 4 і становить 16-20 вдихів за 1 хв у чоловіків і на 2-4 вдихи більше в жінок. Дослідження за диханням хво­рого ведуть (непомітно для хворого) візуально, спостеріга­ючи за рухом грудної клітки в жінок і живота у чоловіків.                                                                      Харкотиння для аналізу збирають у спеціальну банку з кришкою, що закручується. Як правило, його збирають вранці, до прийому їжі, після того як хворий почистив зуби. Для усунення запаху на дно банки наливають розчин марганцевокислого калію. Фіксують скарги хворого, ха­рактер та періодичність появи болю, кашлю, задишки.                                                                      Бронхіальна астма характеризується нападами ядухи, викликаними спазмами дрібних та середніх бронхів і на­буханням слизової оболонки. Внаслідок спазму і значного виділення слизу просвіт бронхів різко звужується, що ут­руднює дихання, особливо видих. Відповідно збільшу­ється залишковий об'єм легень, поступово розвивається емфізема (розширення) легень, пневмосклероз і явища легенево-серцевої недостатності. Хворий може загинути від самого нападу ядухи, так званого астматичного статусу. Тому при нападі бронхіальної астми слід негайно викли­кати лікаря і вжити термінових заходів для полегшення дихання: а) звільнити груди хворого від одягу і важкої ковдри; б) надати хворому напівсидячого положення в ліжку, щоб полегшити дихальні рухи; в) збільшити доступ у приміщення свіжого повітря; г) дати хворому кисневу подушку.                                                                      Кровохаркання, а також сильна легенева кровотеча найчастіше бувають при туберкульозі легень, пухлинах, абсцесі легень (гнійний нарив). Кров червоного кольору, піниста, виділяється з легень при кашлі. При кровохар­канні і легеневій кровотечі треба забезпечити хворому насамперед повний фізичний і психічний спокій. Хворий має лежати в ліжку з трохи піднятий тулубом — це полег­шує відхаркування і протидіє виливу крові в здорову час­тину легень. Він повинен менше рухатись, не розмовляти, не курити. Хворого треба заспокоїти, пояснити необхід­ність дотримання стану спокою. Повідомивши про крово­течу лікаря, потрібно до його приходу дати хворому випити кілька столових ложок розчину кухонної солі (одну столову ложку солі розчиняють у склянці води).

Захворювання серцево-судинної системи

Захворювання серцево-судинної системи — стено­кардія, інфаркт міокарда, гіпертонія, інсульт та ін. - здебільшого спричиняються відкладанням холестерину, жирів, фібрину (нерозчинний білок крові) на внутрішній поверхні артерій. Ці речовини, поступово проникаючи у стінку судини, утворюють так звані атероми і, звужуючи просвіт судини, перешкоджають кровопостачанню сер­цевого м'яза. Будь-яке порушення кровопостачання сер­цевого м'яза називають ішемічною хворобою серця (ІХС).              Хвороби серця і судин викликають різноманітні зміни в людині: виникають порушення кровообігу і кро­вопостачання органів і тканин, що недостатньо забезпе­чуються киснем, поживними речовинами, гормонами; погіршуються не лише обмін речовин і виведення про­дуктів обміну з організму, а й діяльність усіх життєво важливих його систем.                            Проявляються захворювання серцево-судинної системи болем у ділянці серця, порушенням ритму серцебиття, задишкою, набряками тіла, синюшністю (ціанозом). Серцева недостатність призводить до розвитку не лише перелічених вище хвороб, а й ревматизму, атеросклерозу, варикозного розширення вен та ін. Вона нерідко спричинює запаморочення, шок, непритомність.                                                                                                                                                          Хоча ІХС (зокрема, стенокардія й інфаркт міокарда) здебільшого виникає раптово, серцево-судинні захворюван­ня розвиваються поступово. Існують різноманітні фактори ризику, які збільшують ймовірність серцевого захворю­вання в людини. Доведено, що чоловіки страждають ІХС втричі частіше за жінок, а також, що небезпеку захворю­вання на ІХС різко збільшують такі несприятливі фактори, як тютюнопаління, зайва вага тіла, значний вміст жирів у раціоні харчування, високий кров'яний тиск (гіпер­тонія), діабет, недостатність фізичного навантаження. Ішемічну хворобу серця спричинюють порушення прохідності коронарних (вінцевих) артерій, які постачають кров'ю серцевий м'яз. Клінічні прояви ІХС: стенокардія, інфаркт міокарда і раптова смерть.                                                                                    Стенокардію зумовлює скороминучий тимчасовий дефіцит кровопостачання серцевого м'яза, що виникає внаслідок атеросклеротичного ураження коронарних ар­терій (>90 %), спазму чи анатомічних відхилень. Харак­терні симптоми стенокардії: раптовий гострий, здавлюю­чий або пекучий біль у грудях, відчуття тяжкості, стис­кання чи жар за грудниною, у лівій нижній половині грудної клітки. Напад нерідко супроводжується страхом смерті, нудотою, блюванням, прискореним сечовипус­канням, пітливістю; пульс і артеріальний тиск істотно не змінюються.                                                                                                                              Інфаркт міокарда — це змертвіння частини серцевого м'яза внаслідок його кисневого голодування. Основна причина — гостра блокада коронарної артерії атероскле­ротичними масами або тромбом навіть при помірному звуженні судини. Характерні симптоми інфаркту міо­карда: сильний, пекучий або здавлюючий біль у грудній клітці (за грудниною) понад 15 хв з поширенням у шию, нижню щелепу, ліву руку або у верхню частину живота; шкіра хворого бліда або посиніла, вкрита потом; нудота або блювання; пульс частий, рідкий або неритмічний; можливі ядуха або непритомність.                                                                                                                                            Зупинка серця або раптова аритмічна смерть настають зненацька, за кілька хвилин, внаслідок порушення ритму серця; спостерігається різке падіння артеріального тиску (фактично до 0); дихання припиняється після зупинки серця. Причини — серцево-судинні захворювання; важкі травми грудної клітки; сильні кровотечі; ураження елект­ричним струмом і блискавкою; раптове різке охолоджен­ня; гострий психоемоційний стрес; велике фізичне на­вантаження. Характерні симптоми схожі із симптомами клінічної смерті.                                                                                                                                                                        Інсульт (апоплексичний удар) може бути внаслідок порушення кровопостачання певної ділянки мозку (ішемічний інсульт) чи руйнування мозку при розриві су­дин (геморагічний інсульт, або крововилив у мозок).              Ха­рактерні симптоми: наростаючий або раптовий головний біль, порушення мови, блювання, швидке або миттєве знепритомнення, різного розміру зіниці, часте шумне ди­хання, слабкість або параліч у руці й нозі з одного боку.                                                                                                                                             Гіпертонічний криз — стан, при якому потрібна невід­кладна допомога, оскільки він супроводжується швидким підвищенням артеріального тиску (часто діастолічний, або «нижній», тиск вище 130 мм рт. ст.), крововиливами в сітківку обох очей, порушеннями функцій життєво важ­ливих органів (мозок, серце, нирки). Характерні симпто­ми: дуже сильний головний біль, блювання, пригальмова­на або плутана свідомість, судоми, кома, тяжка задишка з хрипами, які чути на відстані (набряк легень).

Перша допомога при стенокардії: допоможіть хворому прийняти таблетку або краплі нітрогліцерину під язик; якщо через 5 хв біль не минув, прийом нітрогліцерину можна повторити; дайте розжувати таблетку, що містить 325 мг аспірину (ацетилсаліцилової кислоти); якщо біль або почуття дискомфорту в грудях через 10 хв після цього не проходять, негайно викликайте бригаду швидкої допомоги, повторіть прийом нітрогліцерину; деяким хво­рим можуть знадобитися нітрати подовженої дії (нітротайм, сустак, нітронг, нітросорбіт усередину або як мазь) — найкращий з них нітротайм (мікрогранули з нітрогліце­рином у швидкорозчинній желатиновій капсулі).                                                                                                                                            Перша допомога при інфаркті міокарда: якщо немає вираженого (менше 100 мм рт. ст.) зниження артеріаль­ного тиску, прискореного пульсу (більш ніж 100 ударів у хвилину) або рідкого пульсу (менше 60 ударів за хви­лину), дайте хворому під язик нітрогліцерин та одну таб­летку ацетилсаліцилової кислоти (доза 325 мг); негайно викличте швидку медичну допомогу для надання кваліфікованої допомоги; намагайтеся заспокоїти і підбадьорити хворого, оскільки багато хворих у момент нападу відчувають страх смерті.                                                                                                                              Перша допомога при раптовій зупинці серця почина­ється з прекардіального удару і передбачає повний ком­плекс реанімаційних заходів, описаних вище.                                                                                                                              Перша допомога при гіпертонічному кризі: посадіть хворого зі спущеними ногами; з'ясуйте, чи не забув він прийняти ліки (якщо потрібно, дайте йому призначений лікарем засіб); викличте швидку допомогу, особливо тоді, коли хворий скаржиться на постійний біль у грудях або посилене серцебиття; якщо хворий із гіпертонічним кризом скаржиться на головний біль, не давайте йому аспірин та інші препарати з ацетилсаліциловою кисло­тою, щоб не спровокувати крововилив у мозок.                                                        Перша допомога при інсульті: викликавши швидку допомогу, покладіть хворого в стабільне положення паралізованою частиною тіла вверх, відновіть прохідність дихальних шляхів (треба видалити з рота слиз, висунути вперед нижню щелепу). При тяжких розладах дихання починайте штучне дихання. До приїзду швидкої допо­моги не залишайте хворого наодинці, намагайтесь його заспокоїти і підбадьорити.

Гострі захворювання органів

травлення, обміну речовин, нирок та сечовивідних шляхів

Гострий біль у животі може виникнути внаслідок захворювань органів шлунково-кишкового тракту або сечостатевої системи. Проте, крім гострого болю, іншими ознаками гост­рих хвороб можуть бути: шлунка — спрага, печія, відриж­ка, блювання і шлункова кровотеча; кишок — проноси, запори, метеоризм і шлункова кровотеча; сечовивідних шляхів — розлад виділення сечі, набряки, запалення.                                                                                                                              Насамперед потрібно встановити причини, що призве­ли організм до такого стану. При харчовій інтоксикації найефективнішим засобом є промивання шлунка водою за допомогою зонда чи шляхом викликання штучного блювання — дати випити багато теплої води (1,5-2 л) з наступним подразненням кореня язика. Промивати слід до «чистої води». А для найшвидшого видалення токсичних речовин з кишечника хворому необхідно дати проносне (25 г на півсклянки води) або 30 мл рицинової олії. Забо­роняється їсти протягом 1-2 діб, можна пити (якомога частіше) воду. Хворого потрібно зігріти, обклавши гріл­ками ноги, живіт.                                                        Перша допомога при отруєнні грибами — така сама, ли­ше під час промивання шлунка краще використовувати слабкий розчин перманганату калію, а для випорожнення кишечника, крім проносного, застосовувати очисні клізми. При ботулізмі здійснюють аналогічні процедури, однак основним методом лікування є застосування антиботулінової сироватки.                            При потраплянні кислот у шлунок ефективним є про­мивання теплою водою (6-10 л) з додаванням гашеної магнезії (20 г на 1 л рідини), вапнистою водою, але не давати питної соди, бо вона сприяє всмоктуванню отрути в організм. При отруєнні концентрованими лугами також необхідно негайно промити шлунок теплою водою (6-10 л) або 1 % -м розчином лимонної чи оцтової кислоти.                                                                                                                При гострих запальних процесах у черевній порож­нині, що супроводжуються шлунковою чи кишковою кровотечами, необхідно створити хворому стан спокою, на живіт покласти грілку з холодною водою або краще пузир з льодом. Не можна годувати, поїти, ставити очисні клізми, промивати шлунок чи кишечник, давати ліки, а потрібно якнайшвидше доставити хворого до лікарні.                                                                                                  При гострих затримках сечі, причиною яких най­частіше є захворювання передміхурової залози, спинного мозку, камені сечового міхура, що викликають розтягнення сечового міхура; потрібно вжити заходів для зняття спазму сечовивідних шляхів. Хворому дають випити склянку холодної води, кладуть теплу грілку на промежину, ство­рюють звук падаючої води водопровідним краном, став­лять невелику очисну клізму і свічки з беладоною. Якщо це не допомагає, то хворого доставляють до лікарні, де йому випустять сечу за допомогою катетера.                                                                                    Очисні клізми ставлять також при запорах і метео­ризмі (скопиченні газів у товстій кишці). Для цього ви­користовують скляну градуйовану кварту Есмарха або гумову одно-двохлітрову грілку з відвідною трубкою дов­жиною до 1,5 м, з краном або затискачем, що регулює по­дачу води, і скляним (пластмасовим) наконечником.                                                                                                                Хворого кладуть на кушетку, застелену клейонкою, на лівий бік, ноги згинають у колінах і підтягують до жи­вота, щоб розслабити м'язи черевного преса. Пальцями лівої руки розсовують сідниці, а правою рукою всовують попередньо змащений вазеліном наконечник у пряму кишку на глибину 12 см і пускають воду. Щоб у кишечник не потрапило повітря, перед пуском води його треба ви­пустити з трубки, заповнивши її водою, і не виливати всю воду, а залишити в трубці, затиснувши її затискачем. Хворий повинен утримувати воду в кишечнику, хоча це й важко, протягом 10 хв. Цю процедуру повторюють кілька разів, поки не випорожниться кишечник. У домашніх умовах і особливо для дітей до 5 років для очисних клізм використовують гумові груші з м'яким наконечником.

Печінкова і ниркова кольки

Печінкова колька є типовим проявом жовчнокам'яної хвороби — захворювання, що характеризується утворен­ням каменів у жовчному міхурі або в жовчних каналах. Напад печінкової кольки спричиняє запалення жовчного міхура, зумовлене рухом каменю в жовчних каналах та їх закупоркою. З'являються болі в правому підребер'ї, часто дуже сильні, що віддають у праве плече і лопатку, супро­воджуються нудотою і блювотою, жовтушністю шкіри.                                                                                                                              Профілактика жовчнокам'яної хвороби — це насам­перед правильне харчування (прийом їжі невеликими порціями 4-5 разів у добу, обмежене вживання жирної та гострої їжі); прийом при необхідності жовчогінних пре­паратів. У період загострення хвороби слід звернутися до лікаря і  лікуватися під його наглядом, оскільки непра­вильне застосування ліків може призвести до коми. Дозволяється тільки прийом баралгіну або но-шпи, які мають бути в домашній аптечці.                                                                                                                               Під час різноманітних захворювань нирок і сечоводів (туберкульоз, пієлонефрит, пухлини, нирковокам'яне хвороба) раптово виникає гострий напад болю в попере­ку, що переходить на пахову ділянку, статеві органи і стегна, — ниркова (уремічна) колька. Вона супровод­жується різким болем ори сечовиділенні, його частотою, зміною кольору сечі тощо.                                          Перша допомога при нирковій кольці: для зменшення болю випити хворому 0,1 % -й розчин атропіну, таблетку беладони, прикласти теплу грілку до поперека або при­йняти теплу ванну. Проте слід пам'ятати, що подібні напади болю спостерігаються і при гострих запаленнях органів черевної порожнини, коли застосування цих засобів заборонено. Тому необхідно негайно проконсуль­туватися з лікарем.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає перша допомога при гострих захворюван­
   нях органів шлунково-кишкового тракту і сечовивідних
   шляхів?
2. Розкажіть про промивання шлунка беззондовим методом і
   правила застосування клізм.
3. Як надається перша допомога при печінковій і нирковій
   кольках?
4.  Розкажіть про характерні симптоми захворювань органів
   дихання. Як здійснюється догляд за хворими при гострій
   пневмонії, бронхіальній астмі, легеневій кровотечі?
5. Якими симптомами характеризуються захворювання
   серцево-судинної системи?
6. У чому полягає перша допомога при стенокардії, інсульті,  інфаркті міокарда? При раптовій зупинці серця?