Урок "Народні традиції. Народні ігри."

ТЕМА. НАРОДНІ  ТРАДИЦІЇ.  НАРОДНІ  ІГРИ.

МЕТА. Поглибити уявлення і знання дітей про народні традиції здорового 

             способу життя; ознайомити із дитячими народними іграми, які

             виховують дружні товариські стосунки, вміння пізнати одне одного,

             дають людині радість і бадьорість; виховувати зацікавленість і любов

             до українських народних ігор, прагнення берегти традиції свого

             народу.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

                 

                                       Хід уроку

І. Організаційний момент

1. Прочитай прислів’я.

Підказка: Починай читати зі стрілочки через одну букву у заданому напрямку (за годинниковою стрілкою).

 

 

 

 

 

 

(Здоровому все здорово)

2. Гра «Побажай здоров’я»  Робота в парах.

 - Кожний народ цінує здоров’я. Народні знання про здоров’я зберігаються у словах вітання й прощання. Пригадайте такі слова, побажайте одне одному.

Наприклад:

Будь багата, як земля, весела, як весна, здорова, як вода!

Будь великий, як верба, здоровий, як вода, а багатий, як земля!

Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна,  робоча, як бджола, багата, як земля свята!

Великий рости, щасливим будь, себе не хвали, іншого не гудь!

Дай, Боже, разом двоє: щастя і здоров’я.

Нехай вам добро із роси, із води, із усякої лободи.

Пошли вам Боже здоров’я, та з неба дощ, та хліб, та цвіт, та всячину!

 

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

• Діти в Україні з давніх – давен не тільки допомагали дорослим у праці,

а й любили гратися й розважатися, співати й танцювати, і тому росли вони вправними, дужими й гарними. Сьогодні на уроці ми поглибимо уявлення і знання про народні традиції здорового способу життя. Вирушимо в цікаву і незвичайну мандрівку, яка називається «Дитяча гра».

 

ІІІ. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

1. Бесіда з елементами розповіді.

• Кожна людина починається із знання свого родоводу! Усіх членів сім'ї

завжди об’єднував живлющий родинний вогник. Тут, біля родинного вогнища, вчили поважати свій родовід. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх ближніх, учили дітей допомагати близьким, любити одне одного. Зібравшись усією родиною вирішували, як відзначати свята, що варто робити наступного дня.

• Погляньте на дошку. Тут знаходяться ваші родовідні дерева. Про що вони розповідають?

 

2.Інформаціна хвилинка.

(Заходить дівчина в українському костюмі і розповідає про значення гри.)

• Знання та пам'ять  про народні звичаї і традиції зберігається передусім

у родині. З давніх – давен у нашого народу збереглася ще одна традиція: у будень працювати від зорі до зорі, а у вихідні свята – відпочивати. Вихідні і свята допомагають людям переключитися й набратися сил, бо протягом тижня вони тяжко працювали. «У суботу – не робота, у неділю – нема діла»,- кажуть у народі. «Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається»,- мовить народна мудрість. Ох, і хитра штука – гра! Це не пустощі, а своєрідне мистецтво. В іграх передається характер народу. Народна гра виховує дружні й товариські стосунки, бо кожному в житті потрібен друг, товариш. У грі змагаються, пізнають одне одного. Гра вносить радість і бадьорість у житті людей.

 

3.Практична робота.

- Які українські народні ігри ви знаєте?

- Хочете дізнатися, в які ігри грали наші бабусі та прадідусі, коли були маленькими? Слухайте і запам’ятовуйте їхні назви.

Рік в українців починався, як і в усіх інших слов’янських народів навесні, а відбувалося це на свято Явдохи – 14 березня. Явдоня була покровителькою земної природи і знаменувала пробудження життєвої сили землі.

 Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків». Бо за уявленням наших предків весну приносили на крилах птахи. З Явдохи починаються і магічні весняні ігри – «У зайчика», «Мак», «Хто пасе череду», «Щезла зима», «Великодній дзвін», «Чий батько дужчий», «Голубка», «Кривий танець». Разом з дітьми виходили зустрічати весну й дорослі.

    -    Скажіть мені, назви яких ігор ви запам’ятали?

    -    Давайте і ми з вами пригадаємо одну із веснянок.

( Співають і танцюють веснянку. Додаток №1).

— А у які народні ігри граєте ви?

— Чим вони вам подобаються?

4.Розучування  лічилок.

    - Ми з вами познайомимось із народними іграми, але щоб визначити, хто буде грати головні ролі потрібно проказати лічилку. Давайте ми з вами вивчимо декілька.

Раз, два, три, чотири, п’ять – Вийшов зайчик погулять. Як нам бути, що робити? Треба зайчика зловити. Будем знову рахувать: Раз, два, три, чотири, п’ять!

Сітка, вітка, дуб, дубки, Поставали козачки, Шабельками – брязь: Вийди, князь!        *             *             * Ішли коні під мостами З золотими копитами. Дзень,брень, вийшов пень!

 

5. Робота в групах.

— Об'єднайтеся у групи. Розучіть правила народної гри, а потім проведіть цю гру з класом.   (Учитель видає групам картки з іграми.)

 

Котики

Розпочинається гра так. Хтось один затискає в руці невеличкий предмет і піднімає стиснуті кулаки вгору, примовляючи:

Ці – ці, ці – ці, в якій руці?

Тут є, тут нема,

Тай поїхав до млина,

Треба сісти рибку з’їсти,

Поки дома нема.

Ці – ці, ці – ці, в якій руці?

 

Вовк і кози

Упоперек майданчика креслять дві лінії на відстані півметра одна від одної. Це рів, де причаївся «вовк». Решта дітей — «кози». Кози стрибають через рів, а вовк намагається їх упіймати. Як упіймає кількох, обирають іншого вовка і знову починають стрибати.

 

У воріт

Двоє дітей стають піднявши вгору зчеплені руки. Наче ворота утворюють. Пошепки домовляють між собою, хто який колір обирає. Один каже:

• Я буду червона, а другий – зелена.

Всі інші беруться за руки і йдуть один за одним. Їх безперешкодно

пропускають. А перед останніми двома руки швидко опускаються. Ті, хто утворює ворота, запитують в один голос:

• Червона чи зелена?

Затримані відповідають, а потім стають за тим, чію барву назвав,

утворюючи нову пару. Так грають, поки всі діти утворять пари.

    

                                               Голубка

Дівчата й хлопці, взявшись за руки, йдуть із піснею по колу. Всередині кола стоїть дівчина – Голубка. Після закінчення куплету вона вибирає собі з – поміж хлопців Голуба. Під час повторення пісні вже хлопець вибирає собі Голубку. Таким чином, створюється друге коло, яке рухається в зворотному напрямку.   (Додаток №2)

 

ІV. Підсумок уроку

Перегляд презентації «Українські народні ігри».

- Подивіться, в які ігри грали ваші однолітки. Спробуйте запам’ятати їх назви та правила гри.            (Презентація)

- В яку гру вам би хотілося пограти?  Чому?

ДОДАТОК  №1

ВЕСНЯНКА

 Діти стають у коло, беруться за руки, йдуть кругом і співають на мотив коломийки:

Ой, з – за гори високої

вітрець повіває,

вже веснонька ясний промінь

на світ розсіває.

 

Ой, веснонько чарівная,

ходи, поспішай ся,

ставай собі тут у коло,

з нами забавляйся.

 Ставши в ряд, повертаються обличчям до сонця і співають на мотив пісні «Дощик, дощик, крапає дрібненько»:

Сонце, сонце, сонечко ясненьке,

ти потішиш, розвеселиш                  (Двічі)      

серденько маленьке.                       

 

Сонце, сонце, сонечко весняне,

ти зігрієш, ти підкріпиш                (Двічі)

те поле зоране.

 

Сонце, сонце, проміннячко гоже,

засвіти нам, заясній нам,                  (Двічі)

Бог тобі поможе.

 

 

 

ДОДАТОК  №2

ГОЛУБКА

Ми голубку уловили,

Всі довкола обступили.

Ти, голубко, чого тужиш?

Бери собі, кого любиш!