урок "Наш край наприкінці ХУІІІ – у першій половині ХІХ століття."

Тема. Наш край наприкінці ХУІІІ – у першій половині ХІХ століття.

Мета уроку: ознайомити учнів з історією рідного краю  наприкінці ХУІІІ - в першій половині ХІХ ст., показати її в контексті долі українських земель у складі Російської імперії; формувати вміння і навички здобувати знання з літератури, краєзнавчих музеїв, творів місцевих авторів; користуватися виступами однокласників як джерелом знань; виступати з повідомленнями на історичну тематику; виховувати любов до історії рідного краю.

Обладнання: карта, експонати шкільного музею, диск «Мій край, моя історія жива», виставка книг, набір фотоматеріалів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-подорож.

Епіграф : «Людина може не знати багатьох мов і бути освіченою людиною, але не можна вважати освіченою ту людину, яка не знає історії свого народу»

                                                                  /М.Чернишевський/

                                           Хід уроку.

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

   «Іду стежками тернівськими,

Де міря даль вітрець баский.

Ти славний долями людськими,

Мій краю рідний тернівський.»

                                 / «Пісня про Терни» І.Житник/

Учитель.        -  Сьогодні, діти, ми здійснимо заочну подорож в історію нашого краю. А що таке наш край, рідний край? Так, це місце, де ти народився і виріс. Для нас цим місцем є рідне селище Терни, Недригайлівського району, Сумської області.

ІІІ. Актуалізація знань учнів.

   Бесіда.

     -  Давайте згадаємо, до яких етнічних територій належали наші землі? /Слобожанщина/ До складу якої держави наприкінці ХУІІ – на початку ХІХ ст.. входили наші землі? Який адміністративний поділ існував на цих землях?  До якого генерал-губернаторства належали?  А губернії?  А повіту?

ІУ. Вивчення нового матеріалу

 Учитель:   - Наша подорож матиме декілька зупинок. Будьмо уважними, щоб не пропустити необхідної зупинки. Під час подорожі нам допомагатимуть учні-пошуковці, які будуть і екскурсоводами. Вони готували повідомлення і ознайомлять нас з ними.  За необхідності  все, що вас цікавить, ви можете записувати.

    - Отже, перша зупинка: «Господарське життя нашого краю наприкінці ХУІІІ – на початку ХІХ ст.». / на дошці виставляє плакати з назвами зупинок/ Слухаємо повідомлення.

/повідомлення учня/

    - Таким чином, зростало виробництво хліба на продаж, збільшилися площі під коноплями, тютюном та льоном. З’явилися посіви цукрових буряків. В маєтках місцевих поміщиків застосовувалися кінні косилки, віялки та молотарки. Використовувались мінеральні добрива, а саме, чилійська селітра. Великі тернівські землевласники Дмитрієви – Мамонови та Щербатови активно прагнули перебудувати свої маєтки для роботи на ринок.

Учитель: - Такі зміни відбувалися в с/г, а як же стосовно промисловості?

/ повідомлення  про винокурний і селітровий заводи /

- Зверніть увагу на словник, який є на дошці. В ньому ви знайдете незрозумілі для вас поняття і терміни.

- Тепер ознайомимося з історією заснування Тернівського цукрового заводу.

/ повідомлення учня/

/ доповнення учня  /

 - А як же розвивалася торгівля? /повідомлення  /

               Сільськогосподарська і промислова продукція ( хліб, цукор, горілка) тернівських поміщиків реалізовувалась на місцевих базарах та ярмарках. Найбільшими були Покровський, Різдвяний та Великодній ярмарки. Надходила продукція і на загальноросійський ринок. Ринкова ціна цукру-піску доходила до 6 крб. за пуд, а горілку по 7 – 8 копійок за градус.

Учитель. - Який висновок ми можемо зробити з почутого?

- На прикладі нашого селища ми бачимо, що наприкінці ХУІІ – на початку ХІХ ст. господарська система, яка ґрунтувалася на кріпосництві, продовжує існувати. Поміщики ніяк не хочуть відмовлятися від праці кріпаків. Але в той же час неухильно починають розвиватися ринкові відносини. Поміщики перетворюються на підприємців. Все це вело до поглиблення суперечностей в феодально-кріпосній системі господарювання.

     - Що ж стало проявом цих суперечностей? / масові повстання селян./

Учитель. - Наступна зупинка «Антикріпосницькі виступи на території нашого краю»

/ повідомлення учня/

• До нашого часу збереглося приміщення пральні і ставок / фото /

/ повідомлення учня « Життєвий шлях С.Гаркуші /

/ доповнення  «Легенди про Гаркушу» /

• У нашому селищі пам’ять про Гаркушу збереглася в назвах криниці та яру, які до цього часу так і звуться  Гаркушині. /фото/

  - Про Семена Гаркушу наш місцевий поет, в минулому вчитель нашої школи, нині покійний, І.П.Герман склав вірша. Ось його фото, зроблене бібліотекарем нашої школи О.І.Яловцем. / фото /

/ учень читає вірш «Гаркушина криниця» /

 - Учень з нашого класу Сергійко     живе неподалік цього місця і приніс нам посмакувати води з тої криниці.  / на столі ківшик з водою /

• Про Семена Гаркушу писали художні твори Стороженко, Квітка-Основ’яненко.  В 1859 році в «Русском слове» був надрукований матеріал історика Миколи Маркевича про С.Гаркушу на 113 журнальних сторінок. Наш земляк із села Бродок, що біля Кулішівки Володимир Стецюра написав повість «Семен Гаркуша», з якою ми можемо познайомитися в книзі нашого місцевого краєзнавця А.М.Лісного. Ще один земляк з Недригайлова Володимир Яковенко, в минулому журналіст, зібрав історичні відомості про С.Гаркушу і написав на цю тему кіносценарій «Гаркуша».  Наш земляк Дмитро Білоус із Курманів склав поему «Гаркуша – лицар Слобожанський»

Ось послухайте уривки з цієї поеми.  / Декламує учень/

До речі, в минулому році  в березні  ми відзначали 280-річчя з дня народження народного месника.

Учитель. - Перейдемо до наступної зупинки «Розвиток культури на території нашого краю».

• Як розвивалась освіта в нашому селищі розповість

/ повідомлення  /

- В ці роки, в одному з сіл нашого району була знайдена цікава знахідка. Про неї ми дізнаємося з уривку фільму  «Мій край, моя історія жива», знятого завідуючим Недригайлівським краєзнавчим музеєм І.Абаровським та редактором районної газети «Голос Посулля» І.Скрипченком.

/ демонстрація фільму /

• В цьому епізоді ми побачили церкву в с.Констянтинів. Такі ж церкви були і в нашому селищі. / фото /

    Народний побут нашого селища частково представлений у нашій виставці. Традиційною для земляків була вишиванка з рослинним орнаментом. Одяг виготовляли з домотканого полотна. В ХУІІІ – ХІХ ст.. вже з’являються спідниці. Жінки і чоловіки носили безрукавки і свити переважно чорного або коричневого кольору. Зимовим одягом служили кожухи, який можна було пошити з 7-9 овечих шкур. Голову покривали хусткою, особливо жінки, а чоловіки носили шапки. У жарку погоду – солом’яні брилі. Найпоширенішим взуттям були личаки і постоли, які виготовлялися з лика лози, липи, в’яза. З кінця ХУІІІ ст.. поширились сап’янові чоботи та й то переважно серед заможного населення.

      Посуд був дерев’яний і глиняний з рослинним орнаментом.

      Хати-мазанки були чотирисхилі, покриті снопиками. Матеріалом для стін була глина, змішана з соломою, або лозяна ліска, обмазана глиною. Заможніші могли збудувати хату із колод, покладених у зруб.

      Основними стравами наших земляків були: хліб, з яким пов’язано багато звичаїв та повір’їв, вареники, галушки. З м’ясної їжі дуже полюбляли сало, свинину, ковбасу. Так один німецький етнограф позаминулого століття стверджував, що українці люблять сало, як ведмідь мед. Полюбляли і борщ, який в піст був пісним, тобто без м’яса.

        Цікаво проходили свята. Саме сьогодні одне з таких свят «День Варвари Великомучениці». Варвара була християнкою, а її батько язичником. Не хотіла коритися батькові Варвара. За непослух він відрубав їй голову. За легендою вона вміла дуже добре вишивати, що і самому Ісусу Христу вона вишила ризу. Цей день, 17 грудня, -  поворот на весну. Протягом цих трьох днів варять кутю і узвар - на  добробут і здоров’я. У цей день не можна прати, білити, але можна досхочу вишивати.

ІУ. Закріплення знань

Прийом «Відкритий мікрофон»

•  Давайте обміняємось враженнями від почутого і побаченого на уроці.

У. Домашнє завдання.

Опрацювати записи в зошиті .

Підготуватися до уроку узагальнення.