Урок "Ніна Бічуя. « Шпага Славка Беркути». Повість про школу та проблеми дорослішання, про роль батьків у вихованні дітей та їхнього дозвілля.

Тема: Ніна Бічуя. « Шпага Славка Беркути». Повість про школу та проблеми дорослішання, про роль батьків у вихованні дітей та їхнього дозвілля.

          Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Ніни Бічуї; розкрити                основну думку твору, йюго ідейно-художнє багатство;

            розвивати навички виразного читання та аналізу твору; розкрити      роль батьків у вихованні дітей;

           виховувати в учнів чесність, порядність, доброту, повагу і любов до батьків; цінувати родинні стосунки.

Обладнання: підручник,  мультимедійна презентація.

Теорія літератури: психологізм

Тип уроку: урок-дослідження

                                              Хід уроку

                                                    Дитина — дзеркало сім’ї:

                                                    як у краплі води відбивається сонце - 

                                                    так у дітях відбивається

                                                    моральна чистота матері й батька

                                                                       В. Сухомлинський

I. Оголошення теми і завдань уроку.

 

II. Мотивація навчальної діяльності.

Бесіда з учнями

•        Прочитайте епіграф. Як ви можете пояснити слова В. Сухомлинського?
•        Що для вас означає родина?
•        Чи відіграють батьки роль у вашому вихованні? Розкажіть яку.
•        Який стиль спілкування між батьками та дітьми притаманний у вашій родині?
•        Які ви знаєте прислів’я та приказки про сім'ю?

                                                                                        ( Слайд №1,2)

 

 

Скласти сенкан до слова родина.

Родина

Міцна, дружна

Виховує, навчає, розвиває

Вчить всього в житті

Любов

Отже, сьогодні ми з вами поговоримо на уроці про роль батьків у вихованні дітей. Родинне виховання — це перевірений століттями досвід національного виховання дітей у сім’ї. Воно є потужним джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки, громадянського змужніння, глибоких людських почуттів, любові до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани рідної мови, історії, культури.

Родина, образно кажучи, закладає коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.

Через родину наші діти приходять у суспільство. У сім’ї їм вручають естафету поколінь, котру вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям і, тим самим, майбутньому. Жоден навчальний заклад не може дати дітям того, що дає нормальна сімейна атмосфера. Діти наслідують дорослих, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку, як на приклад і праобраз власних дій.

Тому недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, від добрих батька й матері піде й добра дитина».

Про роль родини у вихованні дітей і піде розмова при вивченні твору Ніни бічуї « Шпага Славка Беркути»

 

 III. Засвоєння навчального матеріалу.

Ознайомлення учнів із життєвим і творчим шляхом Ніни Бічуї.

Учитель:

 Чи знаєте ви про існування незвичної міжнародної нагороди ордена Усмішки? Ним діти відзначають відомих людей, які дарують їм радість. Майже тисяча достойників із 45 країн світу незалежно від професії стали лицарями ордена Усмішки! Серед них — Ніна Леонідівна Бічуя — українська письменниця й перекладач з польської.

 Повідомлення учнів про Ніну Бічую

                                                                                    ( Слайд №3)

Учень1.

    Ніна Бічуя народилася 24 серпня 1937 р. в місті Києві. Усвідомлення, що стане письменницею, прийшло до неї дуже рано, щойно вона навчилася читати. Про суворе воєнне та повоєнне дитинство письменниця згадувала так: «Незважаючи на те, що в той час йшла війна, мама навчила мене читати, коли мені було п’ять років. Розпочала я з поважних книжок — інших не було. Першою книгою, яку прочитала, була повість Марка Твена “Принц і жебрак”. Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на полях газети — пером. Чорнило ми робили з бузини¹. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розпливалося... Так ми вчилися».

Учень2.

                Після закінчення факультету журналістики Львівського державного університеті' ім. Івана Франка Н. Бічуя працювала в редакціях періодичних видань, Театрі юного глядача у Львові, товаристві «Просвіта» . Для дітей вона написала твори «Шпага Славка Беркути », «Канікули у Світ-логорську», «Яблуня і зернятко», «Звичайний шкільний тиждень». Вона також є автором книжок «Дрогобицький звіздар», «Квітень у човні», «Родовід», «Десять слів поета», «Бенефіс», «Землі роменські» таін.

                 Твори письменниці, написані понад тридцять років тому, порушують важливі морально-етичні проблеми, тому цікаві й сучасному читачеві. Так, у 2010 р. «Видавництво Старого Лева» надрукувало її повість «Шпага Славка Беркути», а «Піраміда» книжки «Землі роменські» (2003) та «Великі королівські лови» (2011).

            Учитель:

                  Повість Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути» була надрукована в 1968 р.         Події в ній розгортаються уЛьвові в 60-х роках XX ст. Головними героями твору є учні 7-Б класу Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус.

                 Не все, що читатимете, буде вам зрозумілим із сучасної точки зору. Наприклад, «товариський суд», на якому учні й учителі розбирають поведінку Славка Беркути. Як у краплині роси відображається світ, так через життя шкільного колективу ви побачите певні типові ознаки тогочасного радянського суспільства з його недовірою до людини, безпідставним її засудженням і публічним покаранням. Саме так сталося з головним героєм твору Славком Беркутою, якого звинуватили у вчинках, що він не здійснював.

        IV.  Робота над твором Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути».

1.     Літературний диктант «Чи знаєш ти текст?»

1). Що заборонене купили хлопці в могазині? (Вино)

2). Хто назвався в міліції чужим прізвищем? (Юлько Ващук)

      3). Кого найбільше любив малювати Юлько? (Коней)

      4). У скільки років тяжко захворів Славко? (8)

      5). Як вилікував себе Славко? ( Катався на ковзанах)

      6). Куди Славко з Юльком вирішили піти в похід? ( До Блакитних печер)

       7). Як називав Юлько Стефка Вуса? ( Соловей-розбійник)

       8). Якого птаха спас Славко? (Сороку)

        9). Як взимку після гри в сніжки Славко спас Юлька? (Віддав Юльку свою шапку)

        10). Яким видом спорту став серйозно займатися Славко? (Фехтуванням)

         11). За що судили Славка?( начебто Славко пиячив у під'їзді)

          12). Хто допоміг Славкові виправдатися на суді? (жінка-міліціонер)

                                                               Слайд №4

2.     Учні діляться на 3 групи,  кожна отримує завдання.

 

1 група – образ Юлька Ващука (за схемою)

2 група – образ Славка Беркути ( за схемою)

3 група –  тема, ідея, проблематика твору

                                                        Слайд №5

Зразок характеристики героїв:

1.     Портрет.
2.     Риси характеру.
3.     Стосунки із батьками.
4.     Дружба із однолітками.
5.     Ставлення до живих істот.
6.     Яким у майбутньому виросте герой.

Орієтовні відповіді.

1 група. —   Юлько Ващук 

                                                                   Слайд №6

           « Дивний хлопчик!Різні книжки потрапляють до рук. Зверху — шкільна читанка, під читанкою — Шекспір і Діккенс. Не завжди зрозумілі слова, і думки заплутуються в пам’яті і часом залишаються без найменшого зв’язку зі змістом.

Хлопець шматує папір, шпурляє геть олівці, а потім знову знаходить — червоний, синій, — малює коней, синіх з червоними гривами, і в тому полум'ї раптом чує музику, якої не дарували струни. Може, не такий уже він поганий? Просто музика буває різна?

Толстой сказав: усмішка робить обличчя гарної людини ще кращим, у добрих людей — добрий сміх. Крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю стягає губи у сердитій гримасі, — ні, від усмішки його обличчя не кращає. Не буде він сміятися, та й хіба це обов’язково? Можна бути іронічним і суворим. Трохи вниз куточки уст і вгору ліва брова (гримаса виходить жалібна, ображена), хлопцеві здається, що він виглядає, як римський імператор Гай Юлій Цезар на малюнку в підручнику історії.

          І подумки Юлько вимальовує доокруж себе коло — заворожене, як у казці, — не переступиш ані ззовні, ані зсередини...

          Юлько зустрічає погляд батька, і той погляд змушує хлопця до лицемірства.

         —    Так, — погоджується над силу Юлько і затискає уста, підводить                угору ліву брову — тепер це вже самооборона, захист, — дивиться насмішкувато і говорить неправду, про котру всі знають, що це неправда, але чомусь удають довірливих:

            —    Яке це має значення, сину! Ти ж добре вихований хлопчик і  повинен розуміти...

            Паленіє, мовчить Юлько і дивиться недобрим поглядом — не треба й старатися; губи самі затискаються, а ліва брова здригається».

            Славко виховувався в інтелігентній сім'ї службовців. Мама була домогосподаркоюі всю свою любов віддавала синові. Дуже опікала нащадка. Батько говорив, що вихована людина повинна завжди приховувати свої почуття,отже, лицемірити. Юлько займався музикою, хоча це йому не подобалося, але чи хіба можна не слухатися батьків. Батьки своєю надмірною опікою придушували у хлопцеві талант.

          Коли Юлькові було 8 років , то він дружив із Славком. Ця дружба була вигідна хлопцеві. Юлько гарно навчався у школі, а Славко щиро заздрив товаришеві, хотів бути схожим на нього. Славко завжди захищав товариша, приходив йому на допомогу. Юлькові це подобалося. Коли ж хлопці були у 7 класі, то Юлько заздрив Славкові, тому що той добився великих результатав у спорті і займався улюбленою справою.

 

 

2 група -  Славко Беркута.                                          

                                                                       Слайд №7

 «Добре високим і сильним — їх не штовхають навіть у тих випадках, коли вони надумають ходити серединою тротуару. А якщо ти у вісім років скидаєшся на дошкільнятко, до того ж у тебе ноги болять у суглобах при кожному

кроці, то, мабуть, краще ходити попід стінами: безпечніше. Однак Славко не тримався стін. Досить уже було цього в лікарні, тоді ноги боліли так, що здавалося — не вони його тримають на землі, а він їх тягне за собою.

               Хлопець стояв біля матері — маленький, блідий, давно не стрижений і         тому трохи схожий на дівчинку. Недовірливо дивився на лікаря — цей високий, широкоплечий дядечко, мабуть, кепкував собі, бо ж ніякого екзамену він не складав, а лежав у лікарні; з тугою думав, що не можна буде грати у футбол, бігати, стрибати.

                    А що ж тоді можна? Аж до зими був слухняний і покірний, ковтав якісь ліки, ходив на кварц і щоранку прокидався з надією: «Ану ж минулося?» Надія розвіювалась, як тільки ступав на підлогу і робив перший крок. Ноги стали худі, тоненькі, як дві тички, Славко якомога скоріше натягав штанці, аби не бачити своїх ніг.

                      Почалася зима. Тоненький ясинець постягував калюжі, а потім ударив справжній мороз, і хлопчик не витримав більше послуху. Натягнув черевики з ковзанами. Ноги підгиналися, не слухались, кривуляли. Прикушував губу, стояв якусь мить зажмурки з болю, а тоді таки йшов. Вибирався з дому крадькома, аби ніхто не довідався, повертався, то вже геть сили не мав, а наступного дня знову йшов на лід. Спершу біля дому, неподалік, пізніше — в парк і врешті на ковзанку.

                    Ноги ставали міцнішими, пружніли м'язи, і вже не доводилося весь    час думати: як добре великим і сильним — їх ніхто не штовхає...

                 Мама потім ніяк не могла повірити, що хлопець сам себе вилікував.

         Тільки ж не завжди буваєш переможцем. Не розв'язувалися задачі з                   арифметики — кортіло списати у Юлька Ващука. Не запам’ятовувався вірш напам'ять — і як же вранці не хотілося вставати з ліжка і йти до школи, а потім спідлоба поглядати на вчительку: викличе — не викличе, запитає — не запитає... — і думати при цьому: «Добре Юлькові, завжди він усе знає».

                Юлько вміє малювати, гарно малює Юлько. Славко брався і собі.              Нічого          не виходило.

                        —    Шкода паперу, — сміявся тато, — спробуй краще вистругати     літака, ось тобі дощечка, ніж; спробуй вистругати літака — два крила, хвіст, пропелер. І ніколи не намагайся робити щось тільки тому, що це роблять інші. Своє шукай, — сказав тато.»

                         Славків батько бум механіком. У сім'ї панувала доброта, взаємодопомога, щирість і любов . Батьки не змушували хлопця займатися не улюбленою справою, а знайти заняття для душі. Хлопчик ріс хворобливим, але мав мету в житті. Славко не тільки сам вилікувався, але й став одним із найкращих юних фехтувальників. До друзів хлопець ставився добре, був завжди чесним, справедливим, із співчуттям ставився до тварин. У складну хвилину батьки повністю підтримали Славка і не вірили, що він скоїв злочин.

3 група  (записати у зошити)

            Тема повісті — зображення становлення характерів підлітків, протистояння підлості й порядності, відповідальність за себе та інших.

Письменниця пропонує поміркувати над дилемою: яким краще бути — талановитим негідником чи не зовсім успішним у навчанні лицарем честі?

Утвердження ідеї про те, що тільки в боротьбі з життєвими труднощами гартується характер справжньої людини, орієнтирами для якої є загальнолюдські цінності Теорія літератури. Психологізм. Запис визначення в зошити.

Проблеми твору:

•    Батьки та діти
•    Колектив і особистість
•    Життєвий вибір
•    Добро і зло

              V. Підсумок уроку. Рефлексія.

•    Виховання в якій сім’ї є справжнім, не лицемірним? Чому?
•    У вашому класі є Юльки Ващуки? Чому не люблять таких учнві?
•    Що вас найбільше вразило в образах Юлька та Славка?
•    Чи був хуліганом Славко?

                                                                                  Слайд №8

Учитель:

Хочеться закінчити урок віршем Надії Красоткіної

Батьки і діти — це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль.

Це — сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вуста й на вічні рани сіль.

Як на троянді — колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти...

Чомусь таке трапляється на жаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі,

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда і без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває

Й запам'ятати треба в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш день і ніч.

А діти — це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

Любов така, яка не має меж!

 

VI. Домашнє завдання.

1.     Створити модель щасливої сім'ї.
2.     Підготувати матеріал до характеристики образу Стефа Вуса