Інтегрований урок позакласного читання з використанням ІКТ

6 клас

 

Тема уроку. Образ осені в літературі, музиці й живописі

Мета уроку:

• за допомогою слова, музики, живопису наблизити дітей до пізнання навколишнього світу, пробудити спогади про побачене і почуте;
• викликати бажання розповісти про свої враження від прекрасного у творчих роботах;
• вчити дітей виразно читати поетичні твори напам’ять;
• розвивати усне зв’язне мовлення учнів;
• сприяти формуванню компетентності спілкування рідною мовою;
• вплинути на емоції, почуття дітей;
• виховувати любов до природи, почуття прекрасного – джерела доброти, сердечності, чуйності і вдячності.

Обладнання:

• проектор;
• цикл музичних п’єс композитора П. Чайковського «Пори року» /«Осіння пісня»/;
• презентації «Образ осені в літературі, музиці й живописі»
• малюнки юних художників про осінь.
•  

Хід і зміст уроку

 

І. Організаційний момент.

    Емоційна готовність учнів до уроку

 

ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Учитель літератури: Дорогі діти! Наш урок незвичайний. Він присвячується трьом основним музам, які зображують навколишнє життя мовою мистецтва.

Ми поговоримо про їх особливості і взаємозв’язок, про те, як вони відтворюють картини природи. /Слайди 1-2/

 

ІІІ. Основний зміст уроку

1. Образ осені в художній літературі

Природа чарівна в усі пори року, але для кожного з нас є своя улюблена пора.

− Яку ж пору року найбільше любите ви? /Учні дають відповіді/

Сьогодні ми зупинимось на чарах Золотої Осені. Ось як її оспівує у своєму вірші Олексій Довгий: /під час читання віршів на екрані змінюються різні осінні пейзажі, слайди 3-6/

Учень:   Набродилось у житі літо,

   Колос хилиться до землі,

   Серпень яблуком ваговитим

   Нахиляється у гіллі.

   Перед хатою квіти пишні,

   Сонях вигнувся на межі,

   І так солодко пахнуть вишні,

   Що аж боляче на душі.

   Світла така, дуже сонячна Осінь.

   Легко і просто диха земля,

   Мріють берези в гаю злотокосі,

   Бабиним літом заткалась земля.

Учитель літератури: Ви уявили собі образ Осені за допомогою поезії.

Поет для передачі краси природи користується своїм інструментом – поетичним образним словом, поетичною мовою.

Мова, як відомо, основний засіб спілкування людей між собою. Вона виражаю головним чином думки. Але інша її сторона – інтонація – це єдність звука і змісту. Вона служить для вираження емоцій, тобто почуттів.

Інтонація буває питальна і стверджувальна, вимоглива і заперечна, мрійна і заклопотана… Можна одне і те ж саме слово зробити добрим і сердитим, несміливим і рішучим.

А тепер прислухайтесь до себе, чи все у вас інтонаційно переконливе? Послухайте, як виразно, поетично оспівує Осінь великий український лірик Володимир Сосюра:

Учениця: /Слайд 7/ Облітають квіти, обриває вітер

   Пелюстки печальні в синій тишині.

   По садах пустинних їде гордовито

   Осінь жовтокоса на баскім коні.

   В далечінь прозору без жалю за літом

Синьоока Осінь їде навмання.

   В’яне все навколо, де пройдуть копита,

   Золоті копита чорного коня.

   Облітають квіти, обриває вітер

   Пелюстки печальні й розкида кругом

   Скрізь якась покора в тишині розлита,

І берізка гола мерзне під вікном.

Учитель літератури: Тут автор створив піднесено-романтичний образ Осені. Ми можемо уявляти цей образ, навіть намалювати.

Неповторні і слова, і засоби, і форми, якими людина намагається передати чари Осені.

Учень: /Слайд 8/ Максим Рильський.

   Запахла осінь в’ялим тютюном,

   То яблуками. То тонким туманом,

   І свіжі айстри над піском рум’яним

   Зоріють над одчиненим вікном.

   У травах коник, як зелений гном,

   На скрипку грає, і пощо ж весна нам,

   Коли ми тихі та дозрілі станем

   І вкриє мудрість голову сріблом?

Учитель літератури: В чому полягає поетичне мистецтво? Про це розповідає М. Рильський у однойменному вірші:

Учениця:  Лише дійшовши схилу віку,

Поезію я зрозумів,

Як простоту таку велику,

Таке єднання точних слів.

Коли ні марній позолоті,

Ні всяким викрутам тонким

Немає місця як підлоті

У серці чистім і палкім.

Коли епітет б’є стрілою

У саму щонайглибшу суть,

Коли дорогою прямою

Тебе метафори ведуть.

Коли зринає порівняння,

Як з моря синього дельфін:

Адже не знає він питання,

Чом саме тут зринає він!

Слова повинні буть покірні

Чуттям і помислам твоїм

І рими мусять бути вірні,

Як друзі в подвигу святім.

Свій парус ладячи крилатий,

Пливти без компаса не смій!

Світ по-новому відкривати,

Поете, обов’язок твій.

Учень: /Слайд 9/Заглянемо хоч на хвилину в осінній ліс – світ, відкритий Олександром Олесем:

   Давно вже скошені лани,

Стоять степи похило,

А в лісі, в лісі восени

Так любо ще, так мило.

На липах листя золоте

Тріпоче понад вами,

Неначе знову ліс цвіте

Осінніми квітками.

Ось жовтий лист на зайця впав,

І заєць стрепенувся,

Схопивсь, на задні лапки став

І вбік кудись метнувся.

Он ледве чутно ходить лис.

То зникне між травою,

То вгору дивиться кудись

І крутить головою.

Навколо листя золоте

Тріпоче понад нами,

Неначе вдруге ліс цвіте

Осінніми квітками.

Учитель літератури: Тільки людина чуйна серцем, душевно багата може по-справжньому бачити і відчувати красу природи.

Ось як милується барвами осіннього лісу поет Борис Володимирович Завірюха:

Учениця: /Слайд 10/ Ти в осінньому лісі. Отож роздивись

В день погожий на барви казкові;

Кучеряві дуби в височінь піднялись

І ведуть таємничу розмову.

В золотистих косинках берізки стоять,

Мов дівчатка зійшлися у коло;

Пурпуровими кронами клени горять,

Розпаливши багаття довкола.

Ось калина рубінами грон пломенить,

Вся в промінні осіннього сонця,

І безхмарного неба яскрава блакить

Заглядає крізь крони в віконце.

Поет радіє, дивується, насолоджується побаченою красою:

Учень:  Летить багряне й золотисте

Березове й кленове листя;

Поміж зеленою травою

Лягає ніжною габою.

Мовчать переліски й діброви,

Не чуть пташиної розмови,

Осінній сон колише віти,

Голівками поникли квіти.

Повіє вітер – листя вмить

Зашепче щось, зашелестить,

Дивується, що тихе літо

Так швидко встигло пролетіть.

Немов казковий дідуган,

Всю землю оповив туман.

Учениця: Не лише в поезії, а й в прозових творах наші письменники ніколи не залишались байдужими до чар осені. /На екрані змінюються тексти письменників, слайди 11-13/

Ось у Коцюбинського:

«Вона любила осінню пору, коли повітря таке прозоре, що гори здавалось, зсувались… Ліс одягався тоді у жовте і червоне листя, а сонце обертало його у золото і вогні…»

Учень: А Михайло Стельмах так описує природу:

«Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу…

  Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золотозубий вересень.

  Він причепив до свого бриля червоний з вологістю кетяг калини й нитку бабиного літа…»

Учениця: Послухайте, як говорить про зміну в осінньому лісі Олександр Копиленко:

«Я іду лісом. Як змінилося тут усе за останній час! Землю вкриває м’який жовтий килим опалого листя…

Ідучи далі, я побачив білочку. Якою красунею стала вона! Шерсть подовшала, вона вже не така червоно-жовта, як раніше, а з ніжним сірим відтінком. На вухах у білочки з’явились довгі волосяні китички. Перестрибуючи з гілки на гілку, білка збирала горіхи, насіння дерев. Біля свого дупла вона розвісила сушити гриби. Буде чим харчуватися взимку!

А ось на горбі нора. Біля неї зогнило торішнє листя. Це борсук чистив своє дупло, готуючись до зимової сплячки. Тепер звірятко спить. Та чому на землі борсучі сліди?

А тому, що борсук ще не заснув міцно. Він іноді виходить, щоб погрітися на сонці.

… Цікавою була моя прогулянка до лісу. Я побачив там, як готуються до зими різні тварини.»

Учитель літератури: У літературі, як ви переконалися, слово виступає не тільки звуковим сигналом, а й звуковим образом. За допомогою різних художніх засобів /які ми будемо з вами вивчати пізніше/ мова може глибоко і повно передавати думки героїв, описувати їх почуття, переживання, виражати погляди автора на життя.

А прослухавши художні твори на уроці, ви побачили, як наші письменники і поети за допомогою слова, за допомогою мови можуть передати почуття любові до рідної природи, почуття захоплення, зачарування осіннім пейзажем.

 

2. Образ осені в музиці

 Учитель музики: /Слайд 14/ Музика взяла від мовної інтонації її здатність виражати емоції і безмірно розвинула, збагатила її.

Вираження почуттів і настроїв є найсильнішою стороною музики. Музична інтонація – це втілення художнього образу в музичних звуках.

Учениця:  Найтонший звук народжується в тиші,

Найдальший промінь – з неба далини,

Живий струмок – з росинок найчистіших,

А мужнє слово – з серця таїни.

Мова, наша мова, мова кольорова,

В ній гроза травнева, тиша вечорова,

Мова, наша мова, літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

 Це слова із пісні Ю. Рибчинського «Наша мова». /Учні виконують цю пісню./

Учитель музики: У цій пісні спостерігається дуже тісний зв’язок між змістом і мелодією, між мовною і музичною інтонацією, між музикою і живописом.

Стенографією почуттів називав музику Лев Толстой і «мовою   душі» – композитор і критик Стасов.

У всі часи музику намагались використовувати для впливу на почуття і волю людей. Вона пробуджує все краще, знаходить відгук у кращих куточках людської душі.

«Музика починається там, де закінчуються слова», – говорив            Г. Гейне.

І справді, один і той же твір іноді трактується різними людьми по-різному: одному бачиться нива, що колишеться від вітру, інший чує плескіт хвиль, а третій сприймає цю музику як вираження хвилювання душі.

Учениця:  Знов музика. Я забуваю все

В палких її обіймах я щаслива,

Вона в собі чарівне щось несе,

Вона – моя подруга незрадлива.

Торкається мене, і я – не я,

Купаюсь в її звуках, завмираю,

Душі її підспівує моя,

Я в ній себе гублю і знов шукаю.

Ніхто мене не зрозуміє так,

Як ти, сумна, задумлива, весела,

Ти – друга я , я – друга ти, ніяк

Я не збагну, у чому твоя сила.

 /Учнями виконується пісня «Осінь» на вірші О.Плещеєва/

   Осінь наступила, висохли квітки,

Дивляться журливо голії кущі.

В’яне і жовтіє травка на лугах,

Тільки зеленіють озимі на полях.

Хмара небо криє, сонце не блищить,

Вітер в полі віє, дрібен дощ мрячить,

Дружно зашуміли бистрі ручаї,

Пташки відлетіли в теплії краї.

Учитель музики: Ця пісня композитора Ц. Кюі створює своїми музичними засобами образ Осені. Помірний темп, мінорний лад, спокійний характер.

Музична інтонація наближається до виразної розмовної інтонації. І в другій строфі у зв’язку із текстом змінюється динаміка і, навіть, гармонія.

Завершується пісня спокійно, трохи журливо, але смуток її легкий, світлий.

Пісня відрізняється від інших і своєю музичною мовою, бо мелодія розвивається від простої, монотонної інтонації до більш складної, багатої. Це називається музичний розвиток образу.

Розповідаючи про осінь в музиці, не можна не згадати про цикл музичних п’єс  композитора П.І. Чайковського під назвою «Пори року». Послухайте одну із них і скажіть, яку, на вашу думку, зображено пору року.

/Слухають «Осінню пісню» П. Чайковського, слайд 15/

Це лірична п’єса, музичний образ жовтня.

Слухаючи «Осінню пісню», ми ніби бачимо, як через сірі, мінорні осінні хмари намагається пробитись мажорний сонячний промінь. Здається, вигляне – і знову сховається за хмари.

Оце прагнення до сонця, до світлого мажорного звучання придає особливу чарівність і людяність цій з виду скромній перлині російського мистецтва.

 

3. Образ осені в живописі

Учитель образотворчого мистецтва: Найтісніше зблизили музику і живопис художник І. Левітан та композитор П.І. Чайковський.

Дивний дар був у Левітана: все, що народжувалось під його пензлем, починало співати.

Осінь можна передавати різними видами мистецтва, а особливо живописом. Ось перед вами малюнки, виконані нашими юними художниками. В цих малюнках за допомогою акварельних фарб і кольорових олівців автори намагалися показати своє бачення осені і своє ставлення до неї.

Подивимось на результати їх роботи і послухаємо їх думки.

/Висловлювання учнів/

Учитель образотворчого мистецтва: Ось перед вами репродукції картин:

1. Ісаак Ілліч Левітан. «Золота осінь».
2. Ілля Семенович Остроухов. «Золота осінь». /Демонструємо на екрані слайд 16/

Вдивіться в ці репродукції і послухайте вірш Максима Рильського «Художник»:

Учениця:  Густими фарбами земними

Він звеселяє полотно,

І чим рясніш воно цвістиме,

Тим довше житиме воно.

Не кожну фарбу, що потрапить

Йому під руку, він бере,

Життя не кожний марний клапоть, –

Лиш те з життя, що не умре.

Але буває, що в дрібниці,

У сонця відсвіті легкім

Велике сяєво таїться,

Як в іскрі, – блискавка і грім.

Листка осіннє опадання,

Повита інеєм трава −

Вість про весняне розцвітання,

Розгадка давнього жива.

Та найпишніше там цвітіння,

Найвище серце там зліта,

Де рух, де дія, де горіння,

Чуттів і мислей повнота.

Учитель образотворчого мистецтва: Осінь на картинах Левітана дуже різна. Художник залишив близько ста картин, які зображують осінь. /Презентація картин, слайди 17-22/

Перед вами репродукція картини «Золота осінь» /слайд 23/, яку художник написав у 1895 році. Це святковий день осені: дерева у розкішному золотому вбранні, осяяні сонцем.

Колорит картини теплий: в ній більше оранжевих і жовтих фарб. На передньому плані – невеличка річка, що віддзеркалює блакитне небо. Ця голуба вода вносить свіжість в прекрасний образ осінньої природи. Повітря чисте і прозоре.

Здається, життя зупинилось, досягнувши своєї розкішності. Картина захоплює своєю красою і правдою життя, викликає замріяність і тихий смуток. Адже поблякла трава, дерева, які скидають листя, говорять про те, що скоро закінчиться ця дивна пора.

Але ж не назавжди облітає листя з дерев, знову прийде літо. Про це говорять зелені посіви біля будиночків на дальньому плані картини.

Коли в’яне трава і з дерев опадає листя, сходи озимини ніби говорять: «ЖИТТЯ В ПРИРОДІ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ».

Учень:   Згоріло літо в лісі на дубах −

І у серцях людських поосеніло.

І засріблились промені в чубах,

І збронзовіло загоріле тіло.

Ввійшли у себе корінь і зело.

Зерниться думка і вагоме слово,

І те, що буде, і що вже було,

Готується до проростання знову.

  /Ол. Довгий. Музика бджоли/

Учениця: Віктор Соколов. Осіннє

   Запахло осінню, і небо

Прозоре стало, як слюда.

І вже задумливо із себе

Пожовкле листя дуб скида.

А ми йдемо у даль з тобою,

Мов промінь – стежка золота,

І десь за синьою горою

Лишились молоді літа.

Та в нас дорога ще далека,

А осінь близько – не біда,

Для весен, для життя нового

Пожовкле листя дуб скида.

/Пісня «Осінь золота прийшла». Виконують учні./

 

ІV. Підведення  підсумків уроку

Учитель літератури: Діти, ви ознайомились з багатьма поезіями, уривками з прозових творів, прослухали музичні твори, пісні, ознайомилися з репродукціями картин про осінь.

• Який же образ осені виник у вашій уяві?

 

V. Оголошення результатів навчальної діяльності

 

VІ Домашнє завдання

Написати твір на тему: «Золота осінь».

/На екрані демонструються матеріали на допомогу в написанні твору «Золота осінь» слайди24-25/

 

 

 

 

 

 

 

Використані  джерела

 

1. etud.mybiz.pl.ua
2. http://gallerix.ru/album/200-Russian
3. http://klipariki.net/animation/
4. Колягин Ю.М., Алексеенко О.Л. Интеграция школьного обучения // Начальная школа. – 1990. – № 9. С. 28-29.
5. Овдійчук Л. Взаємодія мистецтв на уроках літератури як один із чинників формування естетичних почуттів та уподобань школярів // Українська мова і література в школі – 2003. – № 4.
6. Савченко О.Я. Дидактичні особливості інтегрованих уроків // Початкова школа – 1992. – № 1.