Урок «Оксана Забужко. “Казка про калинову сопілку” як дзеркало стосунків між людьми»

Сарненський навчально-виховний комплекс «Школа-колегіум»

імені Т.Г.Шевченка

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку позакласного читання у 9 класі

«Оксана Забужко.

“Казка про калинову сопілку” як дзеркало стосунків між людьми»

 

 

 

 

Підготувала:

вчитель української

мови та літератури

Турик Ірина Ростиславівна

Оксана Забужко.“Казка про калинову сопілку” як дзеркало стосунків між людьми

Мета:

формувати компетентності:

предметні: ознайомити учнів із ознайомити учнів з біографічними відомостями про Оксану Забужко та специфікою її творчої спадщини,

комунікативні: розвивати комунікативні навички учнів,

ключові: формувати  вміння учнів аналізувати прочитаний матеріал, навчати будувати власні висловлювання  з приводу порушених проблем у творі, визначити тему, проблеми, розкрити власне розуміння образів;

соціальні:  визначати місце жінки в житті суспільства, проектувати стратегії життя відповідно до соціальних норм і правил, наявних в українському суспільстві.          

полікультурні: виховувати  розуміння цінності мудрості в житті людини, загальнолюдські цінності.

Тип уроку: урок позакласного  читання, урок-діалог.

Обладнання: портрет Оксани Забужко, ілюстрації до твору «Казка про калинову сопілку», схеми аналізу художнього твору

Випереджувальне завдання: прочитати твір «Казка про калинову сопілку», підготувати аналіз сюжету твору, характеристику образів, особливості мовлення  твору.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1.Оголошення теми та мети уроку

2.Ознайомлення з планом роботи на уроці

Епіграф уроку:

Перша і головна заповідь письменника: Не збреши. Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією – як у альпініста або водолаза… (О. Забужко)

 

Слово вчителя:

Оксана Забужко - наша сучасниця, відома українська письменниця. Її твори (лірика,оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.                   Знайомство з постаттю авторки

1.                   Метод «Передбачення»

Слово вчителя:

Прогляньте слова, записані на дошці: принциповість, творчість, ексцентричність, освіченість, жіночність, експресивність. Спробуйте створити емоційний портрет письменниці.

 Зверніть увагу на фото  письменниці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Уважно прочитайте її життєве кредо та дайте відповіді на питання:

• Як ви вважаєте, якою за характером повинна бути Оксана Забужко?

 -  Як вона має ставитися до України, політики та культури?

2) Прочитання  уривків з «Автобіографії» О. Забужко та складання опорного плану до них

1. Місце народження. «Народилася 19 вересня 1960 р. в місті Луцьку, де й минуло раннє дитинство (напівзруйнований замок на горі, бруковані вулички з облущеними, занедбаними бароковими будівлями, ввібране з вогким волинським повітрям досвідоме відчуття давньої й дуже автентично-української урбанної культури, якого не могло б мені дати жодне інше місто)».

2. Історія родоводу. «Пам’ять про цю затрачену, козацько-шляхетську культуру я вспадкувала також і ґенетично – з родинних переказів знаю, що правдиве родове прізвище ориґінально було не «Забужко», а «Забузькі» – з тих самих Забузьких», що були «за Хмельницького».

3. Випробування дитинства. «Батьки, впродовж кількох років переслідувані місцевим КҐБ (тато «проходив» по процесу В. Мороза, й обійшлося йому порівняно «легко» – звільненням з посади викладача інституту й фактичним позбавленням громадянських прав), – зуміли <…> перебратися до Києва».

4. Початок творчості. «Вірші я почала писати з п’ятилітнього, «дописемного» віку».

5. Заборона друкувати дитячі твори, «причому паралельно з «дитячими» віршами – про зайчиків, сонечко, дощик, – що їх охоче друкували якийсь час у періодиці (доки батька знову, вже в Києві, не дістало КҐБ, і саме наше прізвище не потрапило до «чорних списків»), я вже у вісім-дев’ять літ натхненно шкварила <…> «дисидентсько»-патріотичну лірику».

6. Коло обдарованості письменниці. «Я марила театром, писала п’єси й сама їх ставила з однокласниками та сусідськими дітьми».

7. Навчання у вузі. «Студентські роки на філософському факультеті Київського університету, з 1977-го по 1982-й – найпохмуріший період соціальної шизофренії <…>. Втікала, розуміється, в книжки».

8. Перша збірка. «1985-го вийшла нарешті друком і моя перша збірка поезій – жорстоко потрощена і, властиво, переполовинена цензурою <…> із незрозумілим заголовком «Травневий іній» (я пропонувала інший – «Нельотна погода», але в ньому редактори запідозрили небезпечний натяк на політичну ситуацію в країні)».

9. Період відродження. «1990-го року вийшла друком моя (вже справді моя, а не редакторська!) друга поетична книжка, уґрунтована головно на «пост-чорнобильському» досвіді, якщо зрозуміти широко, – «Дириґент останньої свічки». Одночасно суспільна атмосфера тих років «нового відродження пхала мене до шаленої інтелектуальної активності – надто багато вартостей треба було переоцінити».

10. Здобутки на науковій ниві. «Без ужитку зосталася й моя дисертація («Естетична природа лірики як роду мистецтва»), захищена 1987-го року з великим галасом ентузіастичних рецензентів, – видно, «пропащим дисертаціям» судилося бути для Забужків родовим прокльоном.

Дисертація, як і всі інші мої писання в нехудожніх жанрах, була так само способом зрозуміти щось посутнє про себе саму, як є ним і вірші, і була в ній одна ідея, з якої я донині горда, – що існують два принципово відмінні типи мистецького світовідчуття (і не тільки в літературі!) – ліричний, «внутрішній», і епічний, «зовнішній»: перший – жіночий, другий – чоловічий».

11. Період літературного мовчання і творчості. «Далі був період «автостопу» – 1990–1994-й: роки мандрів і відкриття зблизька тих світів, котрі доти лишалися для мене суто «книжними». Поетична збірка, яка підсумувала ці метання (душевні в тому числі – бо в міжчасі було розлучення, було жорстоке витверезення від національно-визвольної ейфорії 1991-го <…>) – ця книжка, «Автостоп», вийшла наприкінці 1994-го. Одночасно я працювала над романом, який остаточно, в готовому вигляді, уклався теж восени 1994-го, в Пітсбурґу, і якому я завдячую свою нинішню скандальну славу – «Польові дослідження з українського сексу».

12. О. Забужко і Т. Шевченко. «В міжчасі – для психологічної противаги здійнятому довкола несмачному лементу (мабуть, авторка натякає на працю    Ж. Дусової «Некулінарні дослідження з сирого тіста») – написала нову дослідницьку книжку, «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу». Шевченко допоміг витримати психологічну дистанцію щодо багатьох речей, котрі інакше могли б зовсім згнітити духа».

13. Робота з перекладу. «З іноземних перекладів відзначу довго й старанно готовану, спільно з американськими колеґами, англомовну книжку вибраних поезій, що вийшла 1996-го року в Торонто, – «Королівство Повалених Статуй».

3)Проблемне питання :

- Хто, на вашу думку, найчастіше є героєм творів Оксани Забужко? Про що її твори?

2. Робота над текстом твору «Казка про калинову сопілку »

2.1.Слово вчителя: Повість "Казка про калинову сопілку" - справжнє диво. Своєю чистою, як джерельна вода, мовою, розповіддю про селянський побут, фольклорними цитатами, ліричністю дуже нагадує драму-феєрію Лесі Українки "Лісова пісня". Може, тим, що обидві авторки – українки, волинянки, що саме любов до рідного краю – Волині – надихнула їх на створення таких шедеврів?!

2.2.Жанр твору

Оксана Забужко називає свій твір повістю "Казка  про калинову сопілку".

За визначенням В.Лесина, "повість - переважно прозовий епічний твір, в якому змальовано широку картину життя окремих персонажів протягом тривалого часу".

Казка - "давній за походженням і популярний в народі епічний жанр фольклору".

Звернемося до нашого твору. Безперечно, це повість: ми слідкуємо за життям, працею, вихованням дітей у родині Василя та Марії протягом 20 років. Але ж поряд з цим у повісті багато жанрових ознак казки: дідова дочка й бабина дочка, трикратні повтори-звернення Ганни - панни до батька попа, і сатани про суть вчинку Каїна, змій-перелесник, калинова сопілка, що сама співає, фантастична кінцівка твору. Все це дає підстави стверджувати що повість Оксани Забужко тісно переплітається з казкою. І все ж перевагу надаю ознакам повісті: відповідній спосіб художнього зображення дав можливість письменниці показати рух життя, розвиток характеру головної героїні - Ганни – панни, а численні побутові подробиці вказують, що дія, описана в повісті, відбувається в українському селі кінця XVIII -першої половині XIX ст.

Отже, "Казка про калинову сопілку" - це повість і казка водночас, тобто це твір жанру мішаної форми, оскільки в ньому наявне перехрещення різних способів художнього зображення. Є в цьому творі елементи і ліричні, і драматичні, але вони підпорядковані епічній організації художнього матеріалу.

2.3.  Сюжет  повісті "Казка про калинову сопілку".

Сюжетом повісті О.Забужко "Казка про калинову сопілку" є розповідь про давню українську трагедію роду.Твір має багато своїх прапопередників. Це й античний біблійний сюжет про Авеля та Каїна і народні казки й балади про калинову сопілку, і вірш Ліни Костенко "Калинова сопілка", і літературна казка Б.Грінченка, Л.Шияна та інших.Також письменниця непомильно використовує  літературні твори, фольклорні цитати, створює  дивовижний твір про історію українського селянського побуту, про велику трагедію українського роду, про Добро і Зло. Повість невелика за розміром та складається з  невеликих частин, що тісно пов'язані за змістом,  композиція твору струнка, чітка, красива.

Експозиція: у родині Василя та Марії вродилася дівчинка з місяцем на лобі: Ганна – панна.Мати  зичить щастя донечці, бо сама  вийшла заміж за свого Василя "на зло" своєму батькові , бо ж не віддав її заміж за любого й коханого.

Зав'язка:  народжується друга дівчинка-мізиночка. Оленкою назвали. І ніби поділили Василь та Марія дітей. Василь бавився з Оленкою, Марія пишалася своєю Ганною - панною, а люди казали: "Дідова дочка й бабина дочка".

Розвиток дії: підростали дівчатка, ворожнеча між ними збільшувалася. Ганна - панна завидувала Оленці, особливе загострення стало відчутним після сватання Дмитра до Оленки.

Кульмінація: настає  неділя – остання Оленчина дівоцька. Заздрість роздирає душу Ганні, тому вона зазиває сестру до лісу та вбиває її ножем. «Ніби  не допустила вона сестру до її долі до її щастя...»

Т.Л.Ретардація - (уповільнення) - це ті епізоди епічного твору, в яких автор свідомо моделює затримання в розвитку тих процесів, які набували значної гостроти.

Ретардація: в селі поширюється звістка про зникнення Оленки, минає час,  забувати стали в селі про дідову дочку. Аж тут прийшла чумацька валка, і розповів один з чумаків про сопілку, що вирізав з калини у їхньому лісі.Коли  хлопець притулив сопілку до губ, то вона жалібним голосом розповіла про злочин сестри.

Розв'язка: Ганнуся із посміхом зізнається у злочині. Коли послали по залогу, щоб взяти дівчину в бійницю та закувати в пута,то  в хаті було порожньо, тільки на полу зостався  слід, мов смоляним віхтем черкнуло. Щезла бабина дочка.

2.4. Тема та ідея твору

Тема:  сумна розповідь про двобій Добра і Зла, про велику трагедію українського роду.

Ідея:  акцентувати увагу глядачів на важливому значенні дотримання цінностей християнської моралі, необхідності морально-етичного виховання молоді.

2.5. Діалог із художнім текстом. Прочитавши повість О. Забужко «Казка про калинову сопілку», ви помітили, що авторка майже не відводить місця в тексті описові внутрішніх переживань Оленки, зображуючи її передусім з погляду рідної по матері сестри (не зведеної, як в казці, та й не від батька дівчини. На початку твору ми дізнаємося, що Ганнусю прижито від коханого чоловіка, за якого Марія не вийшла заміж, проте всупереч батькові провела ніч і завагітніла Ганнусею, доля Оленки – бути дочкою Марії від некоханого Василя). Спробуємо зрозуміти старшу сестру.

2.6. Бесіда з учнями

• Коли Ганнуся відчула, що Оленка їй стала тягарем? (Коли збиралася на весілля в сусіднє село, а та захворіла. Читаємо у творі: «У Ганнусі тепер дедалі, то більше визрівало почуття, ніби батьківська хата випихає її з себе», «Ганнуся не могла позбутися дошкульного, як загнана скабка, відчуття, немов сестра її не пускає, – не від себе <…>, не пускає у її, Ганнусину, власну долю» .
• Яке місце у творі відводиться легенді про Каїна та Авеля? (Згадується двічі: на початку з розмови з батьком Ганнуся дізнається про вчинок Каїна, запитуючи себе: «Якщо їх виставлено там на кару, то чому обох скарано однаково?». Ця оповідь постійно осмислюється героїнею, яка шукає пояснення вчинкові Каїна і врешті-решт знаходить: «Каїн і нестак пімститися братові хотів, як направити вчинену йому від Бога кривду: не супроти братові вила підіймав, а Богові давав до знаку, що порушена Ним у світі рівновага». Ганнуся лякається такого висновку, адже зростала у вірі в Бога, і тому одразу визначає, що Каїн гордий (як і сама героїня) і Бог його випробував. Але думка про те, що Бог прийняв Авелеву жертву, а Каїна – ні, не йде з її голови).
• Чому О. Забужко вдається до містифікації твору? Прочитайте уривки, які свідчать про це. (Народження Ганнусі, сни Марії, уміння старшої дочки знаходити воду, бачити чуму, покійників, зустріч з князем – смертю і дияволом, вагітність та таємниче зникнення). Яку роль виконує у цьому баба-прочанка, ворожка?
• Чому вчинок Ганнусі стає відомим лише після того, як чумаки вирізали сопілку і заграли на ній? У яких творах фольклору наявний подібний сюжет?
• Які риси ґендерної ідентичності властиві героям твору? Думку аргументуйте. (Марія, Ганнуся – маскулінні, Оленка, Василь – фемінні).
• Яку роль у повісті виконує Дмитро? Як ви поясните вчинок Марії, коли той замість Ганнусі, сватає Оленку? Про що відбулася розмова між хлопцем та майбутньою тещею? Про що вона свідчить?
• Чому Ганнуся боялася залишитися старою дівою? Як вплинули на неї соціальні стереотипи, що діяли на селі?
• Коли Оленка відчула свою перемогу над Ганнусею? (під час сватання Дмитра до неї, коли сестри зустрілися очима).
• Як почувала себе Ганнуся, вбиваючи сестру? Чи готувалася до цього? Як себе поводила? Чи зуміла врешті-решт героїня звільнити свою долю від тягаря мати сестру?

2.7. Займи позицію.

- Сім'я є головним місцем ґендерного насильства. Вона готує своїх членів до життя в суспільстві, закладає ґендерні стереотипи, ґендерний розподіл праці. Як авторка говорила  про жіночу долю у творі?

Прокоментуйте слова:

• "от вам і всенький жіноцький вік – не встигаєм оханутися, а вже й дочка на виданні, а ти – вже бабою, дарма, що й тобі ще брови не злиняли, - агов, люди, а де ж моє життя, в яку ополонку провалилося за щоденним поранням - шпортанням, хата - поле - город - кури - гуси - свині - корови, дитячі хвороби, ниючи надвечір крижі, й не згадати коли востаннє на небо дивилася?... Мовчи, бабо, знай мовчи, менше гріха буде",
• «вже ж, звісне діло, дочки — чужа радість»;
• «посаг треба Ганнусі справляти, королівський має бути посаг, щоб ніхто потім не смів цвікнути, що взяв її голу-босу».
• Чи погоджуєтеся ви з цією думкою?

ІV. Перевірка засвоєних знань і вмінь

1.Продовжити речення ( за кожне речення 1 бал):

• Марія більш за все в житті цінує …
• Для Василя найважливішим   є…
• Ганна зростає …
• Оленка цінує в людях…
• Причиною  ворожнечі між сестрами є …
• Найбільшим злочинцем у творі є…

2.Скласти ґроно:  «Ганна » та «Оленка», «Марія»  та «Василь».

VІ. Підведення підсумків уроку

Узагальнення матеріалу вчителем   

2. Рефлексія :

- На цьому уроці я дізнався про …

 - Казка змусила задуматися над …

3.Оцінювання навчальної діяльності учнів  на році, мотивація виставлення оцінок

VІІ. Інструктаж до виконання домашнього завдання

Написати відгук про твір, охарактеризувати образ Оленки.