29 вересня о 18:00Вебінар: Крок уперед чи стоїмо на місці: реалії роботи вчителя початкової школи

Урок "Олег Чорногуз. « Веселі поради». «Як вибирати ім’я» "

Про матеріал

Шановні колеги, вашій увазі пропонується урок з позакласного читання для учнів 7-8 класів, який містить уривок «Як вибирати ім'я» Олега Чорногуза.

Перегляд файлу

Тема. Олег Чорногуз. « Веселі поради».  «Як вибирати ім’я»

Мета: ознайомити учнів життям і творчістю О.Чорногуза, здійснити аналіз твору, звертаючи увагу на актуальність порушеної проблеми у творі, розвивати навички виразного та вдумливого читання, виховувати повагу до творчості О.Чорногуза, прищеплювати працелюбність, наполегливість, старанність.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань.

Бесіда.

  • Що таке гумор?
  • Чи потрібен сміх в житті людини?
  • Погоджуєтесь ви з твердженням, що сміх подовжує життя людини? Чому ви так вважаєте?
  • Які гумористичні, сатиричні твори ми з вами уже вивчили?
  •  Назвіть відомих вам письменників-гумористів.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

  1. Випереджувальне завдання для учнів. Презентація творчості О.Чорногуза (учнівські)

Учні паралельно складають хронологічну таблицю життя та творчості О.Чорногуза

  1. Орієнтовний матеріал для вчителя

Оле́г Фе́дорович Чорногу́з (*15 квітня 1936, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область) — український письменник, журналіст, редактор журналів «Перець» та «Вус», автор численних книжок гумору та сатири.

Заслужений діяч мистецтв України (1996); Національна спілка письменників України, секретар (з 1988 двічі Олег Чорногуз обирався секретарем Національної  спілки письменників України ),  член президії. Свою творчу дiяльнiсть вiн розпочав у редакцiях районних газет на Вiнничинi.

                                                                             Біографія

Українець; батько — Федір Данилович (18851948), лікар-ветеринар; мати — Оксана Андріївна (18911980), домогосп.; дружина — Лідія Степанівна (1942), к. мед. н., лікар-кардіолог лікарні «Феофанія»; син Ярослав (1963), журналіст, співак-бандурист, артист Національної заслуженої капели бандуристів.

Олег Чорногуз закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (19591964).

19611963 — зав. відділу листів Погребищенської райгазети.

19631964 — зав. відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

19641983 — ст. фейлетоніст, зав. відділу фейлетонів журналу «Перець».

19831986 — зав. редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986 — головний редактор журналу «Перець».

Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. Івана Багряного, родини Воскобійників, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобельської премії за сатиру і гумор.

Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (05.2006), орден — Хрест Івана Мазепи(23 лютого 2010 року).                    Член ради Товариства «Вінничани у Києві».

Книжки сатири і гумору: «Моральна підтримка», «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов», «Українські колобки», «Українські кентаври», «Тиха ніч над хатою моєю» (збірка романсів і пісень написані разом з сином Ярославом), книжка публіцистики «Вуйко з Донецька», дитячі книжки — «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака».

Романи: «Аристократ із Вапнярки» (1979), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі»(2006), «Той, що живе зі смертю»(2006), «Золотий скарабей», (2007) «Ремезове болото»(2007), «Воскреслий із мертвих»(2009), «Гроші з неба»(2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006).

За творами Олега Чорногуза створені п'єси, кінофільми.

Захоплення: риболовля.  Олег Чорногуз перекладений на 22 мови світу.

3.      Збірка О. Чорногуза «Книга веселих порад» (загальна характеристика) » Радянський письменник, Київ, 1971. Гумор i сатира
  Це широко популярна й одна з оригінальніших  книг автора.  «Книга…», яка, як і окремі романи, неодноразово виходила тиражами 115 тис. примірників і перекладалася на інші мови. Більшість з цих творів свого часу вважалися українськими бестселерами.

-             Що ж варто знати кожному читачу перед тим, як знайомитися з порадами письменника?

Ось що він пропонує, при цьому висловлюючись «Я не збираюся ні обдурювати, ні обкрадати дорогого мені читача»:

-             «Поради мої, порівняно з окремими нашими романами, - коротенькі, жваві, захоплюючі. Подаючи й розробляючи докладно кожну з них, я опирався не лише на те, що давно вивчено й описано, а на свій багатий життєвий досвід».

-             «Я повинен попередити читачів: мої поради цікаві тим, що в них нікому не нав’язую своєї думки, не пропоную вивчати напам’ять кожну пораду чи окремий її абзац. Ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді».

-             «Мої поради не менш корисні, ніж поради перукаря чи кухаря».

-             «Цінні мої поради тим, що в них є камуфляж. Що означає «камуфляж по-українськи», не берусь точно сказати».

-             «Якщо ви повністю будете дотримуватись моїх порад, як букви закону, то зможете зробити чималеньку кар’єру, вирости в очах своїх ближніх».

-             «Книга призначена для найширшого кола читачів: її можуть читати не тільки майбутні рецензенти, а й навіть упорядники четвертого тому «Україна сміється»».

Форма «веселих порад» як різновид прозового лі тературного фейлетону в українській літературі трапляється рідко. Скількох проблем сьогодення торкається автор, подаючи матеріал у формі викладу поглядів людини, умудреної життєвим досвідом. Поради люблять давати практично всі. Головний герой твору на цьому ділі собаку з’їв. Він компетентний практично в усіх життєвих питаннях, тому не пропускає жодної можливості висловити свою точку зору. А враховуючи те, що деякі люди не надіються на себе, а роблять так, як їм підказали, то оповідач зрідка дозволяє собі посміятися з таких людей, виявити своє лукавство. Влучне слово, дотепність, афористичність вислову, доброзичливість гумору, самобутність мови, художній лаконізм — характерні ознаки стилю автора. А ще письменник виявляє себе як добрий знавець життя і побуту людей, про що свідчить ситуація, описана в гуморесці «Як вибирати ім’я». Творчий геній народу витворив загадку: «Що належить тобі, але користуються ним»частіше інші?» Згадали? Звичайно, це ім’я.

Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, які зображено в сатиричному або гумористичному плані.

4.Виразне читання уривку «Як вибирати ім’я»      Олег Чорногуз «Книга веселих порад»  1971
А хто вiдмовиться вiд слави iнтелектуала? Кому не хочеться стати iнтелiгентом чи знаменитим мемуаристом? Якщо ви не вмiєте користуватися телефоном чи не знаєте, про що розмовляти з дружиною, то ця книга стане для вас справдi першим другом i порадником.
Може, ви й досi не знаєте, звiдки походить ваше прiзвище, чи не навчились розгадувати сни, - у "Книзi веселих порад" про все це є.
Книга справдi весела й дотепна.
ПЕРЕДМОВА
Книга, що претендує на настiльну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови - те ж саме, що кiнокартина без кiножурналу. Варто вам зустрiтися з таким випадком, як ви одразу почуваєтесь обкраденим.
- А де кiножурнал? Що за неподобство? Може, я ради кiножурналу й прийшов сюди.
Те ж саме буває i з читачем. Iнколи вiн бере в руки книгу, щоб тiльки познайомитися з її передмовою, а передмови нема. Читача одразу огортає сум. Йому здається, що його обдурюють.
Я не збираюся нi обдурювати, нi обкрадати дорогого менi читача й тому передмову пишу сам. Без допомоги будь-якого доктора чи кандидата наук. Призначення передмови? Якщо читач не все зрозумiє з "Книги веселих порад", то в цьому, безперечно, йому допоможе передмова.
Пропонуючи свою скромну працю на суд сучасного читача й критика та своїх колег, я мав на метi звернути увагу на шiсть таких пунктiв.
Пункт перший. Поради мої, порiвняно з окремими нашими романами, - коротенькi, жвавi, захоплюючi. Подаючи й розробляючи докладно кожну з них, я опирався не лише на те, що давно вивчено й описано, а на свiй багатий життєвий досвiд. У цьому читачi можуть переконатися, прочитавши будь-яку з моїх порад.
Пункт другий. Я повинен попередити читачiв: мої поради цiкавi тим, що в них нiкому не нав'язую своєї думки, не пропоную вивчати напам'ять кожну пораду чи окремий її абзац. Бо це не рецептурник. Але скажу: користуючись цiєю "Книгою" як домашнiм посiбником (книга для цього й писалась - книга для дому, книга для сiм'ї), ви можете смiливо наслiдувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремi тези чи положення, а згодом перевiрити це на власному досвiдi.
Пункт третiй. Перегортаючи "Книгу веселих порад", вам не обов'язково запасатися спецiями: перцем, лавровим листям чи канiфоллю, як це ви робите, читаючи "Українськi страви" чи поради вiдомого собаковода. Тут ви не знайдете рецептiв виготовлення салатiв iз помiдорiв, бурякiв та хрону, яєчнi, омлетiв, супiв, бульйонiв, борщiв, м'ясних, молочних, рибних страв, страв iз домашньої птицi й дичини, соусiв, гарнiрiв, компотiв, тортiв, борошняних виробiв, напоїв домашнього приготування: квашi, варенухи, медовикiв, спотикачiв, тернiвки, малинiвки, вишнiвки, мусельця, мокрухи, бурячихи, морелiвки iз меляси.
Не зустрiнете в "Книзi" порад, як самому виготовити запчастини до автомашини "Запорожець", трактора ХТЗ чи холодильний агрегат до "Донбасу-8". Зате, придбавши за невелику плату таку книгу, можете дiзнатися про походження вашого прiзвища чи навчитесь грати в бiльярд.
Не гортайте даремно "Книги", якщо вас цiкавить питання: "Виготовлення кришок для домашнього консервування, дерев'яного ополоника чи макогона".
У моїй "Книзi" ви не знайдете, навiть у пiдтекстi, таких порад, якi вам може дати майстер-перукар ("Як стати гарною?"). Даремно потратите час, якщо шукатимете порад, як стати молодим чи вберегтись вiд лисини. Не дiзнаєтесь, як водити без намордника боксера або чим годувати тримiсячну лягаву. Але скажу чесно, що мої поради (хоч не пов'язанi зi скороварками чи з тим, як пошити спiдницю так, щоб вона трималася на одному гудзику) не менш кориснi, нiж поради перукаря чи кухаря. Тут ви не дiзнаєтесь, як уберегтись вiд лисини, але натрапите на пояснення, навiщо за лисого виходять замiж. Можливо, вам нiколи не вдасться навчитись готувати картоплю по-уланiвськи чи крученики по-козацьки, але достеменно знатимете, як поводитися в черзi й про що розмовляти з дружиною.
Пункт четвертий. Цiннi мої поради тим, що в них є камуфляж. Слово, здається, французького походження, як папа (не римський), бульйон. Що означає "камуфляж по-українськи", не берусь точно сказати. Та й це не так важливо. Важливо, що я так думаю, i, певен, той камуфляж у моїх порадах є.
Пункт п'ятий. Якщо ви повнiстю будете дотримуватися моїх порад, як букви закону, то зможете зробити чималеньку кар'єру, вирости в очах своїх ближнiх, навчитесь, як з'їсти ненависного вам начальника з допомогою карася чи рака. А це вже не так мало. А якщо глянути в корiнь, то це чи не вартiше того, як стати "сама собi модистка" чи виростити чуприну в 75-рiчного дiда.
Пункт шостий. Книга призначена для найширшого кола читачiв: її можуть читати не тiльки майбутнi рецензенти, а й навiть упорядники четвертого тому "Україна смiється". Закiнчуючи передмову, вважаю за свiй обов'язок висловити щиру подяку моїм майбутнiм рецензентам - нашим вiдомим критикам: Юрiю Iвакiну, Борису Буряку, Вiталiю Дончику, Iвану Зубу, Володимиру Пугачу, Борису Мiнчину, Володимиру П'янову, Анатолiю Янченку, Юрiю Ячейкiну та, безумовно, Маргаритi Малиновськiй.
Прошу пробачення в тих, кого тут не названо, i в тих, хто найближчим часом збирається виїхати на плечах сатири в критики. Їм теж красно дякую, бажаю здоров'я, творчих успiхiв. Гадаю, вони обiзвуться на сторiнках "ЛУ" з рецензiєю (позитивною) на мою "Книгу", i я, зрозумiло, тодi зможу знайти їх i обговорити їхню статтю при зустрiчi в "Енеї". Вдячний також видавництву, яке взялося видати "Книгу" й тим самим увiковiчнило себе. Щиру подяку висловлюю: директоровi видавництва, головному редакторовi, завiдувачу редакцiї прози, редакторовi, коректорам, лiнотипiсту, головному бухгалтеровi та касиру. Останнi двоє, на мiй погляд, стоять найближче до лiтераторiв i оцiнюють наш труд цiлком об'єктивно.
Автор

ЯК ВИБИРАТИ IМ'Я
Це питання, безперечно, хвилює кожного, хто збирається стати батьком чи матiр'ю. Питання, як на мiй погляд, не таке вже й дрiбне. Бо й справдi, яке iм'я дати дитинi? Чим керуватися? З чого починати?
Перш за все, слiд забути про будь-якi сiмейнi традицiї, якщо вони якимось дивом збереглись у вашiй сiм'ї. Все то пережитки минулого. Тепер новi часи, новi iмена. Не варто в цi днi згадувати батька Арсена чи дiда Андрiя, а тим бiльш прадiда Данила. Не треба згадувати й маму, бабу, прабабу. Не варто задумуватись i над майбутнiм. Хай вас не хвилює вже тепер, як поставиться ваш син чи донька до пiдiбраного вами iменi. Це їх не цiкавить. Вони ще до цього не доросли. Єдине, що в цi щасливi для вас днi має вас цiкавити, так це "Книга власних iмен" та поради знайомих.
"Книга iмен" запропонує вам чималенький список, i ви зможете знайти сяке-таке iм'я для нащадка. Але моя вам щира порада: не заглядайте туди. Не мине й дня, як до вас завiтають вашi знайомi, що двi, а то й цiлих три ночi не могли заснути. Все думали, яке б ото вашiй дитинi iм'я пiдiбрати.
- Чи, може, все ото даремно? - з острахом цiкавляться вони. - Ти що, з отiєї книжки, батьку, надумав своїй дитинi iм'я пiдбирати? А ми ж для чого? Ми тобi друзi чи ми тобi хто? Викинь книжку, поки не пiзно.
Ви, нiяковiючи, вiдкладаєте книгу вбiк.
- Закинь її, - радять вашi знайомi.- Що ти з нею носишся, як iз крашанкою! Ось тобi справжнi iмена. Це моє, це Митькове, це тьотя Фрося написала, це Гарик, це Жорик. Чи, може, ти вже без нас придумав, так кажи!
- Та жiнка хоче, - починаєте ви так, нiби щойно когось ненавмисно пiдрiзали. - Не я, а жiнка хоче, як син народиться, то назвати Назаром, якщо донька - то Соломiєю...
- Що? - скрикують усi троє чи четверо, скiльки там уже до вас прийшло. - Нам не почулось? Ти так оце сказав, як ми почули, чи ти ще нiчого не сказав?
- Та це все жiнка. Дiд у неї був Назар. Замiсть батька їй. Вона ж у мене сирота, так от це вигадала. У дiдову пам'ять. Виховував, мовляв, у люди вивiв.
- Забобони, - кидає хтось.
- Факт, пережитки. Нiби тому дiдовi тепер не все одно... Ти що, перед жiнкою по шнурочку ходиш?
- Та нi... Що ви?..
- А в тебе своя думка є? В тебе своє iм'я є?
- Та я думав. На батькову честь - загинув на початку вiйни...
- Ну й правильно. Ото на батькову честь i називай. А то вигадають - Назар! Хто тепер iз таким iменем ходить? Тьху! Називай на честь батька й не вигадуй. Чи, може, жiнка не погоджується?
- Та погоджується.
- Ну й чудесно! Значить, iм'я вже є. Свiй список можна рвати? Чи не так? То як же зватимуть твого спадкоємця?
- Тимофiй!
- ??
А по хвилi:
- Ну, ти вибач. Це, звичайно, вашi сiмейнi справи. Вам виднiше. Але ми радили б i про дитину подумати. Ти подумав, як воно, беззахисне, пiде в свiт iз таким iменем? Тимофiй! Тимiш! Уявляєш?!
- Збожеволiти мало! - пiдтримує друга жiнка. - Що люди про батькiв подумають? Оце вже буде балачок.
- Оригiнальне щось треба, - знову друг. - Щоб вiдбивало наш дух, епоху. А ти - Назар, Тимофiй! Що ж ти кожному стрiчному пояснюватимеш, на чию честь ти так свою дитину назвав? На честь дiда чи баби? Не смiши людей...
- Гаразд, - здаєтесь ви. - А якi у вас пропозицiї?
- У нас? Ось список. Я, наприклад, пропоную назвати його iменем вiдомого спiвака. Звичайно, не нашого. Ну, якогось французького чи iталiйського. Скажiмо, Антонiо. Чим погано? Або на честь Жана Маре. Моїй жiнцi цей артист дуже подобається. Для доньки - Лола. Гарно? I взагалi, яке кому дiло, Лола чи Жан?..
Ото довго не дискутуйте, згоджуйтесь одразу. Знайомi завжди дiло кажуть. Берiть у них список i поспiшайте в пологовий будинок. Список передайте через санiтарку чи медсестру разом iз записочкою:
"Люба! Всi пропонують назвати сина (як буде син) Жюлем. Якщо донька - то Лолою. Гадаю, нашi знайомi мають рацiю. Назар i Тимофiй - архаїзми. Не сподобаються цi, то вибери зi списку, що додаю. Цiлую. Твiй Вася".
Оскiльки я теж батько i менi теж знайомi пропонували Список iмен, то я хочу його винести на широкий суд, щоб нашi товаришi й друзi не сушили собi голiв. Ось цей список:
Жiночi iмена: Чоловiчi iмена:
Жюля Жюль
Iя Мюль
Лола Прiам
Пiама Люс
Люсi Гарик
Гонората Жорик
Ферфуфа Роллан
Естера Iрек
Сосiпатра Анжел
Паола Руслан
Кюнна Кизил-Кум
Якщо ж ви вважаєте, що цей список неповний, не вiдчаюйтесь, вашi знайомi доповнять. Останнє, що я вам пораджу, це не забудьте за гармонiю iменi й прiзвища. Це дуже важливо. Подаю приклади: Нiнель Кукурудза, Травiата Пацюк, Жульєна Миска, Анжела Кендюх, Вольдемар Копистка, Гонората Пузир, Геракл Гарбуз, Жузi Коза, Неда Баран, Аттiла Шкапченко й Аполлон Козолуп.
Якщо ця гармонiя є, вважайте, що iм'я ви вибрали правильно. Дiти вам дякуватимуть. Особливо, як пiдростуть.

 Тема: розповідь-порада про специфіку та особливості обирання батьками імені для своєї дитини.

Ідея: висміювання тих, хто намагається у нав’язливій формі вплинути  на рішення батьків стосовно надання імені власній дитині, зважаючи при цьому не на родинні традиції, а виключно на його оригінальність.

Основна думка твору: ім’я кожної дитини – це:

-             Реалізація батьків, рідних;

-             Втілення кращих традицій багатьох українських родин, що ґрунтуються на обізнаності, менталітеті співвітчизників, віруванні, тощо;

-             Її своєрідна життєва візитна картка.

4.5. Жанр: гумористичне оповідання.

4.6. Проблематика:

-  Ім’я – код людини;

-  Вплив оточення на вибір молодого подружжя;

-  Мода і родинні традиції при обиранні імені для дитини.

 

  1. Бесіда за твором.
  1. Про що йдеться у передмові?
  2. Перші враження після прочитання твору?
  3. Визначте тему твору? Ідею?
  4. Який сміх присутній у творі?
  5. Які проблеми порушує автор?
  6. Чи є цей твір актуальним нині? Доведіть.
  7. Чи радили ви комусь ім’я дитини? 
  8. Чи зустрічались у вашому житті цікаві імена?
  9. Пригадайте, як раніше називали дітей?
  1. Творче завдання: розповісти про походження твого імені. Хто вас називав? Чому саме так ім’я було вибрано для вас?

V. Закріплення матеріалу. Тестування «Як вибирати ім’я»

1.«Книга веселих порад» була видана у:

А. 1971

Б. 1981

В. 1976

2.Перш ніж давати дитині ім’я, про що слід забути в першу чергу?

А. Поради знайомих.

Б. Будь-які сімейні традиції.

В. День янгола, в який народилась дитина.

3.Книга, до якої  варто звернутися при виборі імені?

А. «Книга імен та прізвищ» 

Б. «100 відомих людей»

В. «Книга власних імен»

4.Чого слід дотримуватися при виборі імен:

А. Гармонії імені і прізвища

Б. Списку родичів

В. Поради батьків

5.Перший, хто прийде на допомогу у виборі імені дитини:

А. Батьки

Б. Знайомі

В. Книги

6.Як звали батька, який загинув на війні,  на честь якого хотіли назвати хлопчика?

А.  Назар.

Б. Тимофій

В. Гарик

VІ. Підсумки

Що нового ви дізналися на уроці?

Що вам сподобалося?

VІІ. Домашнє завдання. Прочитати О.Чорногуз «Як поводитися у кіно». Скласти власний список антиправил та антипорад.

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Евдок Егор
    Дайте ответы
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
22 липня 2018
Переглядів
2874
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку