Урок "Опора і рух. Види скелета безхребетних тварин. Способи пересування тварин", 7 клас

Урок 37

Тема: Опора і рух. Види скелета безхребетних тварин. Способи пересування тварин.

Мета уроку:

• сформувати поняття опорно-рухової системи тварин та її види, розкрити особливості будови ОРС безхребетних тварин;
• розвивати логічне мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами та складати таблиці;
• виховувати культуру монологічного мовлення.

Обладнання і матеріали:

• мультимедійна презентація до теми уроку;
• роздавальний дидактичний матеріал.

Підручник: Біологія. 7 клас / Остапченко Л.І. та ін.. – К. Генеза, 2015.

 

Конструктор уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Початок уроку

Вправа «Девіз уроку»

На дошці вивішуються елементи девізів, з яких учням пропонується скласти девіз уроку.

Не просто слухати, а чути.	Ми будемо рухатись	Таємниці пізнавати
Не просто дивитися, а бачити.	Не просто відповідати, а міркувати	Дружно й плідно працювати
І оцінки заробляти	Швидко й точно міркувати	Успіхів в навчанні досягати
Будем гарно працювати	Ми будемо думати	І питання задавати

Наприклад:

Будем гарно працювати ,

Таємниці пізнавати

І оцінки заробляти.

 

ІІІ. Основна частина уроку

3.1 Мотивація та актуалізація

Візуальний тест на відповідність

	А
	Б
	В
	Г
	Д

Відповідь: 1в, 2д, 3г, 4б, 5а

Тестовий контроль знань (додаток)

 

Обговорення питання для кмітливих і допитливих на с.138

 

Міні-вікторіна

Уявіть змагання зі стрибків у висоту серед ссавців. Людина посяде в ньому почесне п’яте місце. На четвертому буде антилопа, на третьому – кенгуру, на другому – пума. Хто посяде перше місце з результатом 6 метрів? (Дельфін)

 

3.2 Вивчення нового матеріалу

 

Пояснення вчителя про симетрію тіла, порожнину тіла, види скелетів та його функції.

 

Самостійна робота учнів з підручником

Прочитати текст на с.139-140

Заповнити таблицю:

Тип тварини / Клас	Елементи будови, що виконують функцію опори і руху	Способи пересування

Обговорення за наслідками заповнення таблиці.

 

Вправа «Хвилинка-цікавинка»

У старовину пірнальники боялися тридакн: вірили, що вона може розчавити людину своїми «щелепами» або втопити їх, схопивши за ногу або руку. Насправді замикальних м'язи тридакни досить слабкі, а самого молюска нескладно відірвати від дна. У тридакнах знаходять найбільші перлини (Перлина Лао-цзи) вагою до 7кг, і для збільшення вартості для кожної з них придумали легенду про безіменного пірнальника, затиснутому рукою або ногою стулками черепашки і так загиблого. Звідси пішла інша назва молюска - «пастка смерті». Найбільша перлина з тридакни гігантської, добута на Філіппінських островах, мала розміри 23 х 14 х 15 см. Проте перли з тридакни не мають торгової вартості.

 

3.3 Закріплення знань

Вправа «Фотографічна пам'ять»

Учитель просить учнів знайти у тексті параграфа речення, в якому є такі словосполучення: «… суглобах окремі членики …» (Відповідь: У різних суглобах окремі членики можуть рухатись у різних площинах, здійснюючи складні рухи). Потім просить пояснити знайдене речення.

Після цього учні самостійно один одному готують завдання за вказаним підходом.

 

IV. Завершення уроку (рефлексія)

Вправа «Листок складних питань»

Записати 2-3 питання з теми, відповідь на які хотіли б отримати. Питання кидаються у спеціальний кошик.

 

Домашнє завдання: Опрацювати §33.

Додаток

Тест: Процеси життєдіяльності – 1

Варіант 1

1.Живлення організмів готовими органічними речовини називається:

А) автотрофним;                       Б) гетеротрофним;

В) міксотрофним;                     Г) хемотрофним.

2.За способом живлення білка звичайна належить до:

А) фітофагів;                            Б) зоофагів;

В) пантофагів;                          Г) некрофагів.

3.У кишковопорожнинних розрізняють травлення їжі:

А) порожнинне і клітинне;     Б) порожнинне і пристінкове;

В) клітинне і пристінкове.

4.Для дощового черва характерне дихання:

А) шкіряне;                             Б) зяброве;

В) легеневе;                            Г) трахейне.

5.Особливостями дихання ссавців є участь у процесі дихання:

А) діафрагми;                                Б) повітряних мішків;

В) внутрішніх ніздрів – хоан;      Г) ротоглоткової порожнини.

6.До клітин крові не належать:

А) еритроцити;                     Б) лейкоцити;

В) тромбоцити;                    Г) нейроцити.

7.Кров, яка насичена киснем, називається:

А) артеріальною;                 Б) венозною;

В) змішаною.

8.Тварин, які не мають сталої температури тіла, називають:

А) холоднокровними;        Б) теплокровними.

9.Для плазунів характерними ознаками кровоносної системи є:

А) незамкнутого типу, два кола кровообігу, трикамерне серце;

Б) замкнутого типу, два кола кровообігу, трикамерне серце;

В) замкнутого типу, одне коло кровообігу, трикамерне серце;

Г) замкнутого типу, два кола кровообігу, трикамерне серце з перетинкою.

10. Трубчасті звивисті канали, які відкриваються одним кінцем (війчастою лійкою) у порожнину тіла, а іншим (видільною порою) – назовні – це:

А) протонефридії;              Б) метанефридії;

В) мальпігієві судини;       Г) нирки.

11.Для кісткових риб характерні такі органи видільної системи:

А) Тулубові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Сечівник;

Б) Тазові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Сечівник;

В) Тулубові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Клоака;

Г) Тазові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Клоака.

12. Кінцевим продуктом білкового обміну птахів є:

А) аміак;                             Б) сечовина;

В) сечова кислота.

 

 

 

 

Тест: Процеси життєдіяльності – 1

Варіант 2

1.Живлення організмів готовими органічними речовини відмерлих організмів називається:

А) нектаротрофним;                          Б) сапротрофним;

В) автотрофним;                                Г) міксотрофним.

2. Для виноградного слимака характерний спосіб захоплення їжі як:

А) фільтрація;                                   Б) зіскоблювання;

В) всмоктування;                              Г) заковтування.

3. У ссавців розрізняють травлення їжі:

А) порожнинне і клітинне;             Б) порожнинне і пристінкове;

В) клітинне і пристінкове.

4. Для кімнатної мухи  характерне дихання:

А) шкіряне;                                     Б) зяброве;

В) легеневе;                                    Г) трахейне.

5. Особливостями дихання жаб є участь у процесі дихання:

А) діафрагми;                                 Б) повітряних мішків;

В) внутрішніх ніздрів – хоан;       Г) ротоглоткової порожнини.

6.Безбарвні клітини крові – це:

А) еритроцити;                              Б) лейкоцити;

В) тромбоцити;                             Г) нейроцити.

7. Кров, яка насичена вуглекислим газом, називається:

А) артеріальною;                          Б) венозною;

В) змішаною.

8. Тварин, які мають сталу температуру тіла, називають:

А) холоднокровними;                 Б) теплокровними.

9. Для молюсків характерними ознаками кровоносної системи є:

А) незамкнутого типу, два кола кровообігу, трикамерне серце;

Б) незамкнутого типу, одне коло кровообігу, трикамерне серце;

В) замкнутого типу, одне коло кровообігу, двокамерне серце;

Г) замкнутого типу, два кола кровообігу, трикамерне серце з перетинкою.

10. Миготлива клітина з пучком війок, що женуть назовні з тіла профільтровану рідину з продуктами обміну – це:

А) протонефридії;                      Б) метанефридії;

В) мальпігієві судини;               Г) нирки.

11. Для ссавців  характерні такі органи видільної системи:

А) Тулубові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Сечівник;

Б) Тазові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Сечівник;

В) Тулубові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Клоака;

Г) Тазові нирки-Сечоводи-Сечовий міхур-Клоака.

12.Кінцевим продуктом білкового обміну хрящових риб є:

А) аміак;                                   Б) сечовина;

В) сечова кислота.

 

Леонід Тендюк

Смерть в океані (уривок)

 

Його віднесли в сусідню з моєю, операційну палату, в якій недавно побував і я.
Спливло небагато часу, і звідти долинув неймовірний стогін і крик. Тубільцю, мабуть, без належної анестезії відсікали руку.
— Степане! — покликав я.
Але ніхто не обізвався.
— Очеретний! Де ти?
Невдовзі Степан з'явився сам.
Очі запалі, тіло в синцях й подряпинах.
— Що трапилося?
— Краще не питай! — хитнув він головою, стривожений чи, може, наляканий тим, що сталося.
— А все-таки?
— Все-таки...— затнувся приблуда.— Тубілець залишився без руки. Я його випадково врятував від смерті.
— Від смерті?
— Так.
Степан узяв із долівки кокосовий черпак, жадібно випив воду.
— Ми з Теувіні, моїм знайомим рибалкою, запливли на зовнішні рифи, за якими підводні карнизи відразу переходять у безодню,— віддихнувши, мовив він.— На мілководді, де ми зупинилися, під час відпливу, натикаючись на загату, яку тубільці споруджують із коралових брил, добре ловиться золота макрель.
Решта човнів подалася ближче до океану й зависла над урвищем, де трапляються косяки великої риби.
Серед надводних скель, неподалік від нас заякорив човен лише Менеуа. Його ще звуть: Той, Кому Не Таланить. І, як бачиш, сердезі таки не пощастило.
— Часом не моя «хрещена мати» — акула — тому причина? — поцікавивсь я.
— Ні, Васько,— відказав Степан.— Слухай, що було далі. Так ось. Ти бував на Самоа, знаєш, напевне, як ведеться риболовля. Тутешні остров'яни також використовують сіті — закидушки й остроги, а ще в ковбанях та вузьких проходах між рифами ставлять загати.
Спочатку ми з Теувіні ловили разом: коли траплявся косяк, кидали на нього сіть. Вціляли острогою. Кілька разів Теувіні пірнав до підводних загат. І щоразу в руці звивалася гриваста, з синюватим полиском макрель.
Потім на великому катамарані до нас підплив молодий тубілець. Він почав щось говорити. Жестикулюючи, Теувіні мені пояснив, щоб я залишився, а він з прибульцем кудись попливе.
— Тебе залишили в океані, а самі подалися до берега? — здивувавсь я.
— Ні, до берега вони й не збирались — попливли туди, де кінчалася надводна торочка бар'єрного рифу. З океану, мабуть, очікували косяк. І справді незабаром я побачив, як тубільці почали кидати на воду сіті.
Теувіні ловив із юнаком, який узяв його на свій човен. Я залишився сам.
Рибалка з сусіднього човна — Той, Кому Не Таланить — теж нікуди не поплив. Він то жбурляв острогу, то пірнав, повертаючись на поверхню з рибиною в руці.
Глибини в тих місцях, де ми стояли, незначні — в людський зріст, можливо, трохи більше.
Очеретний, схвильований, ходив по палаті, раз по раз підтверджуючи свою оповідь жестами.
— Присядь, заспокойся,— порадив я, збираючись дослухати його загадкову історію.
В океані, де людина залишається віч-на-віч із стихією, яких тільки див не буває!
Ну, по-перше, «ласку» акули я відчув на собі... На Маврікії — острові в Індійському океані — мені розповідали, як одного разу кити перекинули човен рибалки. Врятувався неборак випадково і теж майже неймовірно: напівпритомного його приніс до берега дельфін.
Зустрічі з морськими зміями, хижою рибою муреною, іншими мешканцями глибин. Та хіба все те дивовижжя можна перелічити!
Остров'яни — люди кмітливі й відважні. Океан для них і супротивник, і брат. Ніхто так добре не пірнає, як вони, особливо ловці перлин та шукачі морських губок. І те, що розповідав Очеретний про старого тубільця — Менеуа, його підводні мандрівки, мене не здивувало.
Але...
— Не перебивай — слухай! — таки присів на циновку Степан.— Заякорившись над відмерлою кораловою брилою, я вирішив перепочити. Запасливий і обачний Теувіні взяв у човен кокосових горіхів. Зелені, покриті ворсистою кожурою,— із прохолодним, солодкуватим кокосовим молоком. У спілих кокосах був поживний м'якуш — копра.
Ото я й заходився лущити горіх, добираючись до його серцевини.
Голова старого Менеуа то з'являлася, то знову на кілька хвилин зникала під водою.
Дві-три хвилини, хоч це й неабияк багато, для полінезійських нирців, як ти знаєш, ніщо. Тож я, спочатку наляканий і здивований тривалим перебуванням Менеуа під водою, далі не звертав на нього уваги. Нехай собі пірнає, дитя води!
Усівшись на дні катамарана, я продовжував жувати копру. Та ба! А де ж рибалка? Він би повинен був давно вже випірнути. Спливала хвилина за хвилиною, а його не було.
Відв'язавши човна, я помчав до скелі, де був припнутий катамаран Менеуа.
Скочив у воду і... жахнувся. Серед хаотично розкиданих коралових уламків, густо порослих водоростями й травою, завис, ніби припнутий за руку до дна, недавно зниклий з очей тубілець.
Що з ним трапилося? Не роздумуючи, я пірнув на поміч... На мене глянули вилізлі з орбіт очі; груди утопленика були розсічені, а в кучерявій бороді уже вовтузився рачок. Проте не це видовище вразило найбільше. Людина була прикута до коралової брили. Кисть правиці по саме зап'ястя затисло, немов лещатами.
— Тридакна?!— вихопилось у мене.
— Вона, Васько,— скрушно мовив Степан.
— Так ось, виходить, що!
Тридакна — велетенський молюск, стулки якого бувають близько двох метрів завдовжки. Прирослі до скель, вони то розтуляються, то щільно змикаються, коли драглиста темно-синя мантія молюска фільтрує й проціджує крізь себе воду.
Я чував про тих, хто необережно наступив або доторкнувся рукою до тридакни. Вона ставала для них могилою.
— Не буду тобі, друже, розповідати,— перевів подих Очеретний,— яких я доклав зусиль, орудуючи і веслом, і металевим шворнем, щоб розтулити перламутрові лещата гігантського молюска та звільнити з пастки нещасного Менеуа.
Тубільця я відкачав, і, як бачиш, він живий. Але руки позбувся.
— Ось тобі й Той, Кому Не Таланить. Мабуть, немарно ж назвали його так на Фунафуті,— закінчив сумну оповідь Очеретний.