Урок "Основи самозахисту: Національні бойові мистецтва. Хортинг."

ПЛАН - КОНСПЕКТ

проведення заняття з учнями 10 класу з предмету «Захист  України»

Тема:   Основи самозахисту

Заняття: Національні бойові мистецтва.  Хортинг.

Мета:

ознайомити з основними тактико-технічними принципами проведення захватів в стійкі;

навчити правильності та швидкості виконання захватів;

прививати любов до бойового мистецтва та прийомів самозахисту.        

Навчальні питання:

1.     Основи самозахисту - захист від ударів рукою та ногою.
2.     Розучування і тренування прийомів без зброї: прийоми самострахування, захвати та звільнення від них, больові прийоми.

Метод проведення: практичний (розповідь, демонстрування вправи, відпрацювання , тренування у чіткості виконання вправи).

Місце проведення: спортивна зала.

Час: 45 хв.

Матеріальне забезпечення:

Підручник «Захист Вітчизни», плакат.

Міжпредметні зв’язки: фізична культура.

Хід уроку

1.                    Організаційний момент (3 хв.)

Шикування учнів в одну (дві) шеренги, перевірка зовнішнього стану учнів, рапорт вчителю (тренування декілька разів ( у разі потреби ).

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів (5 хв.)

Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу    (30 хв.)

Основні тактико-технічні принципи проведення захватів в стійкі.

Хортинг - це вид спорту, заснований на передовому сучасному досвіді підготовки професійних спортсменів з різних видів бойових мистецтв,
що включає в себе комплекс ефективних прийомів самооборони, синтезованих
і відібраних в строгу послідовну програму вивчення захисних і атакувальних технічних дій, комплексна система різнобічної підготовки бійця, готового виступати на змаганнях з будь-яким повно контактним правилами єдиноборств.

Робота із захватами в виді спорту хортинг дуже різноманітна, включає
в себе атакувальні захватні дії, звільнення від захватів, зміни захватів
і випередження захватів, різні збивання і різноманітні специфічні моменти партеру, пов'язані з контролем утримання, больового та задушливого прийому. Всі захватні дії в хортингу застосовуються в умовах обопільного опору. Суперник миттєво реагує на ваш захват діями. Таким чином, підходячи до розділу вивчення різновидів захватів, необхідно розглянути основні принципи захватної техніки, варіанти та підготовку захватних частин руки.

По різновиду безпосереднього застосування захвати рукою можна розділити на повні і фіксуючі.

Повний захват рукою - це захватна дія, при якій захоплена частина суперника щільно контролюється по всій її окружності.

Повним захватом можна вважати захват кистю руки зап'ястя супротивника, так як пальці вашої кисті здатні повністю обхопити його передпліччя біля зап'ястя. При цьому ви фіксуєте пальці, стискаєте кисть, а його зап'ясті додатково не дає зісковзнути з передпліччя вашому захвату.

Повним захватом вважається захват під плече руки, ноги, шиї, так як в цьому випадку ваша рука повністю обвиває захоплену кінцівку або шию суперника по всьому колу.

Повним захватом можна вважати захват тулуба, тулуба і шиї супротивника двома руками, коли ваші руки створюють міцне захватне кільце навколо

захопленої частини і ви повністю контролюєте переміщення цієї частини.
Повним захватом вважається захват кінцівки суперника в одному місці двома долонями, коли пальці ваших долонь створюють повний обхват його кінцівки, що також йому ускладнює можливість звільнення від захвату.

Фіксуючий захват рукою - це захватна дія, при якій захоплена частина суперника контролюється з одного боку її кола.

Фіксуючим захватом вважається прихват суперника однією рукою за плече, гомілку, стегно, шию. Винятковою особливістю фіксуючого захвату рукою є неучасть у ньому великого пальця руки. Така захватна дія виконується відкритою долонею, коли всі пальці долоні, включаючи великий, зібрані разом.

Фіксуючий захват може мати різні напрямки, як притягувальний, при якому долонею робиться зачіп за захоплювану частину, так і відштовхуючий або відвідний в сторону, при якому долоня діє за принципом упору в потрібну сторону. При виконанні фіксуючих захватів від ступеня стиснення пальців залежить рухова можливість рук і кількість груп м'язів, що беруть участь в роботі. Тому стискаються тільки три пальці, а великий і вказівний повинні бути трохи розслаблені і бути на додатковому контролі.

Перебуваючи в захваті, спортсмен як би розподіляє свою вагу тіла на суперника через крапки захватів, чим збільшує свою стійкість. Цей розподіл зусиль дає можливість більш вільної дії ногами і гарного контролю дій суперника, який намагається звільнитися з-під дії сил, що притискують його до опори. Концентрація цього тиску на одну руку і ослаблення іншої дає можливість завантажувати потрібну ногу суперника. Через такий захват спортсмен руками відчуває положення суперника, який допомагає йому вибірково застосовувати технічні дії. Дуже важливо пам'ятати про те, що вже на початковій стадії формування техніки хортингу необхідно вчитися виконувати прийоми зі стану опору на суперника. Якщо постійно намагатися виконувати кидки з вільного стану, не впливаючи на суперника через захват, то згодом у сутичках складно буде їх застосовувати.

Захват руки на одній стороні вважається захисним тому, що, виконавши цей захват, спортсмен не має можливості правильно виводити з рівноваги суперника, а значить він його тримає з метою захисту. Крім того, однойменний захват однією рукою небезпечний тим, що в будь-який момент можна отримати удар далекою (різнойменною) рукою або ногою суперника, тому що дистанція досить близька, а достатнього контролю над суперником односторонній захват не забезпечує, тому він може бути тільки попереднім і використовуватися для переходу на основний атакувальний захват.

Хортингіст в двобії виконує, в основному, конкретні і результативні, а значить відомі його суперникові прийоми з певних захватів. У зв'язку з цим в процесі вдосконалення дій в захватах кожному спортсмену необхідно напрацьовувати свою схему вибору і послідовність взяття захватів проти конкретних типів суперника. Спортсмени в сутичці можуть перебувати в таких положеннях, що стосуються захватів: поза захватом, в обопільному захваті, коли захват тримає один із спортсменів. Поза захвату обидва можуть піти на швидкий розрив дистанції, перейти до ударних дій або виконати кидок захватом частини тіла (кидок захватом рук, ніг, тулуба), в цьому випадку теоретично у них є рівні можливості виконати захват і кидок. У випадку, коли захват тримає один спортсмен, а другий - без захвату, і такі моменти в сутичках створюються дуже часто, перевагу має спортсмен, який тримає захват, тому інший спортсмен відразу прагне нанести удар будь-якою вільною від захвату частиною тіла.

Отже, працюючи над захватами, необхідно враховувати надійність кожного з них, навчитися визначати силу захвату, а також відчувати відношення сили і стійкості Вашого захвату до сили і стійкості захвату суперника. Цей принцип лежить в основі володіння перевагою в обміні захватами з суперником на протязі усього двобію.

IV. Підсумок уроку (5 хв.)

Наголошення темі уроку та % досягнення поставленої меті.

Оголошення оцінок.

V.  Домашнє завдання (2 хв.)

Практичне тренування першого комплексу вільних вправ,

мал. Найбільш уразливі місця