Тема уроку: Основні поняття комп’ютерної графіки. Види комп’ютерної графіки.
Мета:
Навчальна:
Розвивальна:
Виховна:
Наочність: презентація, роздатковий матеріал, ПК.
Хід уроку:
1.1 Вітання з учнями, налаштування на урок (учні вибирають смайлик, які у них очікування від уроку)
1.2 Мотивація.
Запитання:
– Хто з вас любить малювати?
– Чи можна малювати за допомогою комп’ютера?
– Як ви думаєте, чим комп’ютерні малюнки відрізняються від тих, що ми створюємо олівцем?
1.3 Оголошення теми та мети уроку
Бесіда:
Які пристрої допомагають створювати або переглядати зображення на комп’ютері?
(Монітор, мишка, графічний планшет, сканер, принтер.)
Де ми можемо зустріти зображення, створені комп’ютером?
(У мультфільмах, іграх, рекламі, книгах, дизайні тощо.)
Вчитель розповідає, супроводжуючи слайдами презентації.
Комп’ютерна графіка — це галузь інформатики, що вивчає способи створення, обробки й збереження зображень за допомогою комп’ютера.
Перед початком роботи з графічними редакторами слід мати уявлення про способи представлення графічної інформації в комп'ютері. Розглянемо поняття растрової і векторної графіки.
2.1. Растрова графіка
Для того, щоб комп'ютер зміг обробляти малюнки, вони повинні бути представлені в числовій формі, або, як прийнято говорити, закодовані. Для кодування малюнок розбивають на невеликі одноколірні частини. Усі кольори, які використані в зображенні, нумерують, і для кожної частини записують номер її кольору.
Рисунок 1 Збільшене растрове зображення
Запам'ятавши послідовність розташування частин і номер кольору для кожної частини, можна описати будь-який малюнок.
В залежності від кількості використовуваних кольорів, можна закодувати більш-менш реалістичне зображення. Зрозуміло, що, чим менше кольорів у малюнку, тим менше номерів доводиться використовувати, і тим простіше закодувати зображення.
У найпростішому випадку використовується тільки чорний і білий колір. Малюнки, закодовані описаним способом, називаються растровими зображеннями, растрами або бітмапами, від англійського слова bitmap – „карта біт”. Частини, на які розбиваються зображення, називають пікселями (picture element – „елемент малюнка”). Пікселі часто називають точками. Малюнок з безлічі пікселів можна порівняти із мозаїкою. З великої кількості різнобарвних камінчиків збирається довільна картина (Рис.1).
На практиці не використовують розмір пікселів, а задають дві інші величини: розмір малюнка і його роздільну здатність.
Розмір зображення описує його висоту і ширину. Можна задати розміри в метрах, міліметрах, дюймах або будь-яких інших величинах. Але в комп'ютері найчастіше розмір задається в пікселях. На старих моніторах, з великим зерном кінескопа, малюнок вийде великим, а на сучасному принтері, у якому використовуються дрібні точки, малюнок вийде дуже маленьким. Яким же він повинний бути насправді? Для цього задається роздільна здатність зображення.
Роздільна здатність – це щільність розміщення пікселів, що формують зображення, тобто кількість пікселів на заданому відрізку. Найчастіше роздільна здатність виміряється в кількості точок на дюйм – dpi (Dot Per Inch). При відображенні малюнків на моніторі, використовують роздільну здатність від 72 dpi до 120 dpi. Під час друку найпоширенішою роздільною здатністю є 300 dpi, але для одержання високоякісних відбитків на сучасних кольорових принтерах можна використовувати і більшу роздільну здатність.
Растрові зображення досить широко використовуються в обчислювальній техніці. Фотографії і малюнки, введені в комп'ютер, зберігаються саме у вигляді растрових зображень. Більшість малюнків у всесвітній комп'ютерній мережі Інтернет являють собою растрові файли.
Але растрові зображення володіють одним дуже істотним недоліком: їх важко збільшувати або зменшувати, тобто масштабувати.
При зменшенні растрового зображення кілька сусідніх точок перетворяться в одну, тому губиться розбірливість дрібних деталей зображення. При збільшенні - збільшується розмір кожної точки, тому з'являється східчастий ефект. Крім того, растрові зображення займають багато місця в пам'яті і на диску. Щоб уникнути зазначених проблем, винайшли, так званий, векторний спосіб кодування зображень.
Для роботи з растровими зображеннями використовують такі програми: Paint, Photoshop, GIMP.
2.2. Векторна графіка
У векторному способі кодування геометричні фігури, криві і прямі лінії, що утворюють малюнок, зберігаються в пам'яті комп'ютера у вигляді математичних формул і геометричних абстракцій, таких як коло, квадрат, еліпс і подібні фігури.
Наприклад, щоб закодувати коло, не треба розбивати його на окремі пікселі, а варто запам'ятати його радіус, координати центра і колір. Для прямокутника досить знати розмір сторін, місце, де він знаходиться і колір зафарбування. За допомогою математичних формул можна описати самі різні фігури. Щоб намалювати більш складний малюнок, застосовують кілька простих фігур. Наприклад, взявши прямокутник, зафарбований в чорний колір, додавши два білих прямокутники і ще один чорний, ми можемо одержати малюнок тридюймової дискети (Рис. 1.2).
![]()
Будь-яке зображення у векторному форматі складається із множини складових частин, які можна редагувати незалежно один від одного. Ці частини називаються об'єктами.
За допомогою комбінації декількох об'єктів, можна створювати новий об'єкт. Для кожного об'єкта, його розміри, кривизна і місце розташування зберігаються у вигляді числових коефіцієнтів. Завдяки цьому з'являється можливість масштабувати зображення за допомогою простих математичних операцій, зокрема, простим множенням параметрів графічних елементів на коефіцієнт масштабування. При цьому якість зображення залишається без змін.
Використовуючи векторну графіку, можна не задумуватися про те, готуєте ви мініатюрну емблему чи малюєте двометровий транспарант. Ви працюєте над малюнком абсолютно однаково в обох випадках.
У будь-який момент можна змінити розмір зображення без втрат якості.
Для роботи з векторними зображеннями використовують такі програми: Inkscape, CorelDRAW, Adobe Illustrator.
Вправа 1. «Вгадай тип графіки»
Учитель показує зображення, учні визначають — растрове воно чи векторне.

Можуть бути, наприклад, такі зображення:

Вправа 2. «Порівняй».
Учитель допомагає учням скласти таблицю «Переваги і недоліки растрової та векторної графіки».
|
Вид графіки |
Переваги |
Недоліки |
|
Растрова графіка |
|
|
|
Векторна графіка |
|
|
Завдання:
Учні дають відповіді на запитання: