Урок. "Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуація. Інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей. Класифікація інженерних споруд."

ПЛАН - КОНСПЕКТ

проведення заняття з учнями 11 класу з предмету «Захист  України»

РОЗДІЛ:   ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ТЕМА: Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Мета:

ознайомити учнів з обладнанням інженерних споруд та порядком їх використання для захисту населення;

виховання в учнів відповідального ставлення до інженерних споруд.

Навчальні питання:

1.        Призначення, класифікація захисних споруд.
2.        Класифікація інженерних споруд, їх обладнання та порядок використання.

Метод проведення: розповідь, бесіда.

Місце проведення: кабінет.

Час: 45 хв.

Матеріальне забезпечення:

Підручник «Захист Вітчизни», плакат.

Міжпредметні зв’язки: фізична культура.

Хід уроку

1.                    Організаційний момент (3 хв.)

Шикування учнів в одну (дві) шеренги, перевірка зовнішнього стану учнів, рапорт вчителю (тренування декілька разів ( у разі потреби ).

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів (5 хв.)

Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу    (30 хв.)

3.1  Призначення, класифікація захисних споруд

Захисні споруди цивільного захисту призначаються для захисту в мирний час персоналу, який переховується від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, які загрожують масовому ураженню людей, а також у воєнний час - від сучасної зброї масового ураження.

В мирний час захисні споруди використовуються для господарчих потреб.

За захисними властивостями споруди поділяються на:

найпростіші укриття (відкриті та перекриті щілини),

сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ);

Сховища відповідно діляться на класи, а протирадіаційні укриття (ПРУ) на групи.

За призначенням захисні споруди будують для захисту населення та для розміщення органів управління (пунктів управління, вузлів зв’язку) і медичних установ.

За місцем розташування споруди бувають:

вбудовані (за техніко-економічними, експлуатаційними показниками мають перевагу);

що окремо розташовані (допускаються в тих випадках, коли за об’єктивними причинами будівництво вбудованих унеможливлюється).

За термінами будівництва є такі, що побудовані завчасно, а також такі, що швидко зводяться (з/б плити з висотою ґрунту не менше 1,2 м зверху).

Захисні споруди за місткістю умовно поділяють на споруди:

малої місткості (до 150 осіб),

середньої місткості (151 – 600 осіб)

великої місткості (600 осіб та більше).

3.2 Укриття найпростішого типу – відкриті і перекриті щілини,
їх підготовка та можливості щодо захисту

Найпростіші укриття – це споруди, що зменшують радіуси ураження людей світловим випромінюванням, проникаючою радіацією, ударною хвилею та послабляють дію радіоактивних випромінювань.

У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин (мал. 1).

Мал.1. Перекрита щілина

Це найбільш масові захисні споруди, що можуть бути збудовані населенням у найкоротший термін. Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею
(в 1,2 – 2 рази), світловим випромінюванням і проникаючою радіацією.

 Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання – повністю, від ударної хвилі у 1,5 – 3 рази, від проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання – у 200-300 разів, а також надійно захищає від осколкових
і кулькових бомб, від запалювальних засобів.

Відкрита щілина - зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15 м., глибина її – 1,8 – 2,0 м., шириною:
зверху – 1,1 – 1,3 м., на дні – 0,8 м.

Будівництво щілини починається з розмітки і трасування, тобто визначення її плану на місцевості. Копають спочатку на ширину дна. В міру заглиблення поступово підрівнюють крутизну, доводячи до потрібних параметрів. Стінки (крутизну) щілини укріплюють дошками, жердинами, очеретом, іншими наявними матеріалами. Коли є час і в разі потреби, щілину перекривають колодками, шпалами або малогабаритними плитами. Зверху покриття влаштовують шар гідроізоляції з толю, руберойду, хлорвінілової плівки або утрамбовують шар глини і насипають шар ґрунту товщиною 50-60 см. У перекритій щілині роблять вхід з однієї або з двох сторін з дверима і тамбуром. Для вентиляції встановлюють витяжну коробку. Нормальна місткість щілини - 10 - 15 чоловік.

3.      Протирадіаційні укриття і сховища, їх захисні властивості, обладнання та порядок використання

Сховища є найбільш надійним захистом від усіх уражальних чинників: високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів і уламків зруйнованих будинків і споруд тощо, а також засобів масового ураження і звичайних засобів ураження. Воно обладнане комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

За місцем знаходження сховища бувають збудованими (у підвалах будинків) і відокремленими (поза будинками). Їх споруджують заздалегідь,
у мирний час, але можуть будувати і в період загрози нападу або під час воєнних дій (швидко зведені).

За місткістю розрізняють:

малі сховища (150-300 осіб),

середні (300-600 осіб),

великі (понад 600 осіб).

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ) промислового виготовлення, ФВУ очищає зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини і щілини.

В усіх сховищах передбачаються два режими вентиляції: чистої, коли зовнішнє повітря очищається від пилу , фільтровентиляції, коли воно проходить крізь поглинальні фільтри, де очищається від радіоактивного пилу, отруйних речовин, СДОР бактеріологічних засобів.

Мал.2. Варіанти сховищ

Система водопостачання забезпечує людей водою для життя і гігієнічних потреб від зовнішньої водопровідної мережі.

На той випадок, коли водопровід перестане діяти, передбачено аварійний запас води або її джерело.

Кожна захисна споруда має систему каналізації для відводу фекальних стоків. Санвузол влаштовують у приміщенні, ізольованому перегородками від секцій сховища, обов’язково з витяжкою.

Система опалення сховища працює від опалювальної мережі будинку, під яким воно знаходиться.

Освітлюється сховище від міської (об’єктної) електромережі, в аварійних випадках – від автономної електростанції, а якщо її немає – від акумуляторів або ліхтарями.

Запас продуктів харчування робиться з розрахунку не менше ніж на дві доби для кожної людини у сховищі.

Медичне обслуговування здійснюють санітарні пости і медпункти об’єктів народного господарства.

За призначенням у сховищах передбачаються основні та допоміжні приміщення.

До основних приміщень належать: приміщення для осіб, що укриваються; пункти управління; медичний пункт; операційно-перев’язочні, передопераційно-стерилізаційні (тільки у лікувальних установах).

Мал.3. Обладнання сховища

1 - захисно-герметичні двері; 2 - шлюзові камери; 3 - санітарний вузол;
4 - приміщення для відпочинку людей; 5 - аварійний вихід; 6 - фільтровентиляційна камера; 7 – медичний пункт; 8 - склад для продуктів.

До допоміжних приміщень належать: тамбур – шлюзи (тамбури); фільтровентиляційні приміщення; санітарні вузли; захищені ДЕС. електрощитові; приміщення для зберігання продовольства та ємностей запасу питної води; приміщення артезіанської свердловини; дренажні станції перекачування; балонні приміщення; приміщення для дозиметричного контролю, роздягальні, приміщення для брудного одягу, душові (тільки для сховищ АЕС).

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій.

До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди,
а й будівлі господарського призначення (погреби, підпілля, овочесховища), пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Мал.4. Варіанти ПРУ

Захисні властивості укриття визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма- випромінювання. Наприклад підвали дерев'яних будинків послаблюють радіацію в 7-12 разів, а кам’яних – у 200-300 разів.

У ПРУ, розрахованому на 50 чоловік і більше, повинно бути не менше двох виходів розміром 80х180 см., причому бажано, щоб вони були розташовані в протилежних кінцях укриття під кутом 90° один до одного.

Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна
і зайві двері, насипають шар ґрунту на перекриття і роблять, якщо треба ґрунтову підсипку ззовні біля стін, що виступають вище поверхні землі.

Для герметизації приміщень ретельно замуровують тріщини, щілини, отвори у стінах і стелі, біля вікон і дверей, припасовують двері, оббивають їх повстю, ущільнюють дверні рами валиком з повсті або з іншої м'якої тканини. Укриття, що вміщує до 30 чоловік, провітрюється природною вентиляцією через припливний і витяжний короби.

Для створення тяги витяжний короб встановлюють на 1,5-2 м. вище припливного. На зовнішньому вигляді вентиляційного короба роблять дашок, а в припливному коробі – щільно підігнані засуви. У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бачки з водою з розрахунку 3-4 л. на одну людину на добу, а в туалеті виносну тару або влаштовують люфт-клозет з вигрібною ямою. Крім того, в укритті встановлюють нари (лавки) для відпочинку, стелажі для продуктів харчування. освітлення – від електромережі або переносними електричними ліхтарями.

IV. Підсумок уроку (5 хв.)

наголошення темі уроку та закріплення вивченого матеріалу:

визначити захисні споруди за місткістю.

Оголошення оцінок.

V.  Домашнє завдання (2 хв.)

вивчити матеріал конспекту.

Учитель предмету «Захист України»     Борис ДАЦЕНКО