Урок
Тема: Особливості українського декоративно ужиткового мистецтва (Бісероплетіння)
Мета уроку:
- ознайомити учнів бісероплетінням як видом ДУМ, сприяти розвитку пізнавальних інтересів учнів, виховувати повагу до української стародавньої культури, культурно-історичних традицій; пробуджувати почуття краси, прекрасного, зміцнювати бажання відроджувати традиції народу, заохочувати до вишивання виробів;забезпечити засвоєння учнями про традиційні для України види рукоділля і декоративно-ужиткового мистецтва; формувати вміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати, оцінювати;
- навчити працювати з моделями та зображувати власні схеми;
- розвивати образне мислення, увагу, фантазію, кмітливість, асоціативну пам'ять, естетичний смак;
- виховувати організованість у роботі та відповідальність за свої дії.
Тип уроку: комбінований
Хід уроку
І. Організація учнів.
Заздалегідь записую на дошці вислів: «Мистецтво слухати майже рівнозначне мистецтву говорити» (П’єр Буаст).
Доброго дня, діти! Щиро рада знову бачити вас усіх. Оскільки сьогодні нам доведеться багато слухати й багато говорити,я хочу розпочати наше заняття зі слів відомого французького філософа П’єраБуаста та дати вам таку настанову:
Давайте ми будемо вчитись
Один одного слухати, діти,
Чужу думку завжди поважати,
А свою — влучно промовляти.
За такої умови у нас обов’язково все буде добре!
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Бесіда
Давайте ми з Вами згадаємо що з вивчали на попередньому уроці
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Довгими осінніми та зимовими вечорами збиралися молоді жінки та дівчата на вечорниці. Линула пісня, а вправні руки майстринь, не спиняючись ні на хвилину, пряли. У вільний від хліборобських клопотів час треба було багато встигнути, щоб навесні пишно прибрати до свята хату тканими доріжками, скатертинами, ряднами, заквітчаними веселковими узорами; треба було виготовити свій посаг, щоб рушниками обдаровувати дружок і сватів. Селянинові потрібно було чимало різних тканин, адже кожен сам забезпечував свої власні потреби у виготовленні одягу, обладнанні житла.
Люди прагнули зробити гарним своє речове середовище, прикрасити свій побут. Так виникло декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.
«У безцінних скарбах народного мистецтва живе добра поетична душа великого українського народу, який з давніх-давен прикрашав усе, що служило йому в побуті, витонченим різьбленням, прадавньою вишивкою, барвистим орнаментом, бісероплетінням. Усе в умілих руках талановитих майстрів ставало оберегом» (Володимир Гресь).
IV. Оголошення теми і мети уроку (запис на дошці та за потреби в зошити)
V. Вивчення нового матеріалу
Людина за своєю природою — художник. В усе, що її оточує і до чого торкаються її руки, вона намагається втілити красу.
Творити і цінувати красу українці уміли здавна. Створюючи потрібні й корисні речі, вони обов’язково їх прикрашали.
Мистецтво створення побутових речей (посуду, рушників, меблів, прикрас) та їхнього художнього оздоблення дістало назву декоративно-прикладного або декоративно-ужиткового.
Загадкове слово «декор» у перекладі з латини означає «прикрашаю».
Неможливо уявити побут людини без найнеобхідніших предметів: меблів, посуду, тканин, одягу, ваз для квітів... Предмети, які не тільки виконують свої практичні функції, а ще й мають естетичні якості, належать до творів декоративно-ужиткового мистецтва.
Діти, на сьогодні вам було завдання підготувати кілька повідомлень. Хотілось би розпочати із повідомлення про історію виникнення і розвитку бісероплетіння.
Історія виникнення та розвитку бісероплетіння
Одного разу, під час мандрівки морем, фінікійські купці висадилися на берег Сирії і вирішили приготувати собі їжу на багатті. Камені, на яких стояв горщик з їжею, виявилися великими шматками селітри. Від сильного жару вони розплавилися і, з’єднавшись із піском, утворили рідке скло. Тому саме фінікійські купці продавали скло й вироби з нього. А назва «бісер» походить від арабського слова «бусра» або «бусер», що означає – «фальшиві перли».
Батьківщиною бісеру вважають Стародавній Єгипет. Тут бісер і намистинки були не тільки прикрасою, а й засобом обміну на інші товари. Бісер за своєю цінністю переважав золото й срібло. Потім бісер швидко поширився в Римі та помандрував у Візантію, а звідтіля - до ще молодої Венеції. Венеціанський бісер заполонив увесь світ, приносячи колосальні прибутки своїй республіці.
Властивості бісеру та його магічне значення
Ми вже знаємо, що бісер виготовляють зі скла, а скло часто використовується магами й віщунами як засіб для ясновидіння. Тому найпростіші вироби, фенечки, володіють властивістю «відганяти» лихе око і заздрість. Відомі випадки, що за допомогою виробів з бісеру можна зняти головний біль і справитися зі стресом. Оскільки бісерні вироби, особливо прикраси, легко вбирають негативну енергію, то їх часто носять як обереги та амулети.
Кожен майстер вкладає частину своєї душі у виріб, який виготовляє, а це залежить від того, з яким настроєм і бажанням майстер робить свою роботу. А вироби ручної роботи володіють енергетикою, властивою тільки їм. От чому деякі речі нам здаються «теплими», а інші не викликають ніяких емоцій.
Роль кольору у бісероплетінні
Вважається, що червоний колір – колір любові. Але в бісерних виробах це не так. Червоні та оранжеві відтінки бісеру дуже добре захищають свого господаря від лихого «ока». Однак велика кількість бісеру цих кольорів може викликати сильні кишкові та шлункові розлади.
Жовтий колір також добре захищає. А жовтий бісер з металевим блиском має властивість притягувати прибуток до господаря.
Якщо є проблеми, пов’язані із самотністю, то найкраще підійде голубий або зелений колір без металевого блиску.
Чорний та білий бісер без металевого блиску добре очищає біополе людини від негативних емоцій, робить його розум твердим, а волю – непохитною.
Бузковий бісер з металевим блиском наближає людину до нових романтичних стосунків.
Все про бісер
Бісер (від арабського бусра – «штучні перли») – дрібні різнобарвні круглі або багатогранні скляні чи металеві зерна з наскрізним каналом, який виробляють на скляних заводах витягуванням та видуванням. Для виготовлення бісеру використовують емальоване або пофарбоване прозоре скло. Залежно від форми й розміру матеріали для виготовлення бісерних прикрас поділяють на:
- бісер – дрібні, злегка приплюснуті або круглі намистинки діаметром не більше 2 мм
- січений бісер – скляні палички, довжина яких рівна діаметру ( 2- 3 мм )
- намистинки – круглий бісер діаметром більше 2 мм
- стеклярус – довгі скляні палички (довжина більша ніж діаметр 5-10 мм ) круглі або багатогранні
- блискітки – маленькі плоскі пластинки, які посередині мають дірочку для кріплення
Розмір круглого бісеру позначають номером. Що більший номер – то дрібніший бісер. Найчастіше використовують бісер 6 – 11 розмірів.
Техніки виконання бісерних прикрас
Паралельне плетіння. Саме з цієї техніки, зазвичай, починається знайомство з бісероплетінням. Техніка паралельного плетіння – протягування кінчиків дроту крізь набрані бісерини нового ряду назустріч один одному. Зовні готові вироби складаються з паралельних рядочків, кожен з яких складається з набраних послідовно бісеринок.
Дугове або кругове плетіння (французьке плетіння). За допомогою цієї техніки плетуть різноманітні листочки, пелюстки та квіточки. Плетіння ведеться навколо центральної осі.
Плетіння петлями. Елементи, зроблені за допомогою цієї техніки, зовні нагадують петельки. Петельне плетіння застосовують як додатковий вид техніки. Однак, зустрічаються готові вироби, які виконані повністю в цій техніці.
Мозаїчна техніка. На дріт нанизується потрібна кількість бісеринок, а потім у зворотному напрямку, нанизані на дріт бісеринки, пропускаються через непарні бісеринки.
Вироби з бісеру
Бісерні промисли існували на початку ХYIII століття в Чернігівській губернії, у Галичині. Особливо були розвинені художні ремесла на Поділлі, Гуцульщині, у Тернополі, Чорткові, Борщі, Городенці, Коломиї, Косові, Чернівцях. Продавали вироби на місцевих ярмарках або їх пересилали в Москву, Петербург, Київ, Полтаву.
Намистом прикрашали одяг, шию, руки, ноги та й, зрештою, все, на що їх можна одягти, пришити, прив’язати. В Індії такі вироби називали хар, в Ефіопії – чале, в Болгарії, Румунії, Молдові – гардан, у Білорусії – горлячки, в Литві – каролінес, у Росії – ожерелки, цепочки та фенечки, в Україні – гердан, сиплячки.
Ні для кого з вас не секрет, що раніше, як то кажуть в сиву давнину, наші бабусі прикрашали свою голову стрічками та віночками. А от ваші матусі носили на волоссі лише бантики та шпильки. Та зараз все дуже змінилося. Сьогодні дуже модно прикрашати своє волосся різноманітними прикрасами – це резиночки, обідки, бантики, стрічки і, звичайно, заколки, свій одяг різними брошками та ґерданами. У світі існують цілі торгівельні марки (бренди), які спеціалізуються на випуску таких товарів. Та як правило, вони коштують надзвичайно дорого. Тому рукодільниці всього світу намагаються зробити ці прикраси своїми руками.
VІ. Практична робота
«Розглянемо зразки гердан і розпочнемо створювати власні схеми»
6.1. Вступний інструктаж
Проводжу інструктаж про правила поведінки з певними видами матеріалів, розповідаю про техніку безпеки. Показую за потреби як виконувати схеми.
6.2. Поточний інструктаж
Слідкую за потреби за дотриманням правил техніки безпеки, проводжу поточні групові та індивідуальні інструктажі.
6.3. Заключний інструктаж
Підводжу підсумки практичної роботи, вказую на недоліки та найкраще виконання.
VІІ. Підсумок уроку.
Чи сподобалося вам працювати на сьогоднішньому уроці?
Які проблеми у вас виникли?
Що нового дізналися?
VІІІ. Домашнє завдання.
Продовжити створювати власну схему гердана
Пошуковці готують інформацію про інструменти матеріали та пристосування для роботи з бісером, а особливо для бісерного ткацтва
ІХ. Мотивація оцінок за урок виставлення їх в журнал та щоденники
Х. Прибирання робочих місць