Урок "Останній шкільний урок"

Останній шкільний урок

 

Минуле не вернуть,

Не виправить минуле.

Вчорашнє – ніби сон,

Що випорхнув з очей.

Як луки навесні

Ховаються під мулом,

Так криється воно

Покровом днів, ночей.

Але воно живе –

Забуте й незабутнє,

А час не зупиняється,

А молодість біжить.

І миті жодної

не можна повернути,

Щоб заново,

по іншому прожить!

                                                                                     Василь Симоненко

Класний керівник:

Доброго дня, мої дорогі діти! Сьогодні у нас із вами останній урок, остання вихована година, де я у вас повинна щось виховати, а ви – щось засвоїти. Скажу вам, як той професор у анекдоті: «Я запізнилася!». Бо прийшла до вас, уже до вихованих, свідомих, розумних, таких, що потрібно було або зламати… або залишити все так як є. Так мало минуло часу, а вже потрібно прощатися! Ще місяць і ми вже, навіть, не зустрінемося. Та поки що ми тут, хочеться чи не хочеться, разом і можемо сказати один одному усе, що думаємо, поки що, поки не пізно, щоб не запізнитися разом.
Сьогодні з нами  ваша перша вчителька, турботлива, завжди розуміюча Ольга Іванівна. Перша  мама і підтримка у шкільних поневіряннях. Тож давайте пригадаємо разом,

Як вперше тут ви всі стояли,

Розгублені, малі, кумедні,

З-за квітів ледве виглядали.

Вас вчителька взяла за руку

І повела у перший клас.

Терпляче вас всього навчала...

Як швидко пролітає час.

Непрохані роки ідуть та ідуть.

Вже 8, 12, 16 минає…

Я вчора був учень – тепер випускник.

Час дійсно іде і дитинство минає…

Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих (списаних) зошитах, альбомах, аплікаціях, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці вашої першої вчительки, яка вас знає і пам’ятає, її пам’ять зберігає навіть більше ніж ви думаєте.

Презентація про шкільні роки. 

Я запрошую до слова першу вчительку, Ольгу Іванівну.

Перекличка - хто вчився з нами за 11 років? Ольга Іванівна проводить уроки письма, мови, риторики, читання, фізкультхвилинки, повертає перші зошити та малюнки учнів.

Класний керівник:

Переступили ви наступну сходинку і потрапили у «велику школу» з великою кількістю класів і кабінетів. Як легко можна було б загубитись у цьому шумливому шкільному морі, якби вас не підтримали директор, завуч, класний керівник, учителі. А тепер із цього моря ви віллєтеся у бурхливий океан дорослого життя. Цей океан людей і їх стосунків не дозволить нікому розслабитися. То ж будьте пильними, уважними, корегуйте свої дії з життєвою погодою і живими та здоровими повертайтеся у свою гавань, якою для вас є і буде рідний дім та рідна школа. Вони дійсно рідні, бо вони у наших серцях, розумі, душі…

 

Перевірка домашнього завдання:

 

2 учнів працюють біля дошки і письмово відповідають на запитання

– Дитинство! Де ти?;  

- Чи є вітаміни у плодах освіти?

 

Фронтальне опитування: – За що ти любиш свій клас?

 

А зараз -  запитання - загадки:

 

1. Без чого хліба не спечеш?   Скоринки
2.  Коли гусяче пір'я бува розумніше за гуску?  Перо - ручка
3.  Яке дерево з корінням росте вгору?  Всі
4.  У чому не можна провертіти дірку?  Вода
5.  Чого пес махає хвостом? Хвіст не може махати псом
6.  Чому поросята вниз дивляться? Соромно, що мати свиня
7.  Яку річку можна переламати?  Прут
8.  На що борошно у млині падає?  На муку
9.  Чи може страус себе птахом назва­ти?  Ні
10.  В якому морі ловлять рибу жителі трьох частин світу? Середземне
11.  Що довше: Дніпро чи Ворскла? Ворскла – 7 літер
12.  Коли собака схожа на зайця?  Їде без квитка
13.  У назві якої річки є три ноти?  Міссісіпі
14.  Який півострів скаржиться на свою величину?  Ямал
15. Море без берегів. Саргасове

16. У якій країні заборонено поросятам давати ім`я Наполеон? Франція

17. На якому материку немає вулканів? Австралія

 

Бажаю Вам антарктичного здоровя, американської самовпевненості, африканської пристрасті, європейської  свободи, азійської працездатності, австралійської унікальності, адже всі ви – справжні унікуми школи.
        

 Лунає дзвінок

 

Класний керівник. А ось і довгождана велика перерва. Ну що, поприкалуємось?

Та давайте краще помріємо, поговоримо про те, чого б нам хотілося. Із торби витягують аркуші з мріями про школу і озвучують їх.

 

Скажіть-но друзі, ви б хотіли,

Щоб раптом вчителі всі  захворіли.

 

І щоб на місяць чи на рік один

Оголосили в школі карантин.

 

А як частенько ми бажали,

Щоб завуча чорти украли,

І десь далеко занесли

Щоб ми без розкладу жили.

 

Щоб математичка забула про урок,

З уроку пролунав раніше щоб дзвінок,

 

Російська щоб десь зошити забула,

А українська на уроці щоб заснула.

 

Щоб на фізиці всі прилади зламались,

На хімії всі колби підірвались.

 

І щоб перерва 45 хвилин тривала,

А на урок щоб 10 вистачало.

 

Щоб наш завзятий класний керівник

Десь на безлюдний острів зник.

І щоб туди з собою взяв

Усі щоденники й журнал.

 

Щоб воєнрук взяв протигаз

І з ним поїхав на Кавказ,

Назад щоб скоро не вернувся,

І  наш урок щоб не відбувся.

 

Щоб англічанку в Англію забрали

І там подовше потримали.

І хай вона загубить словники –

Нехай у них гніздяться павуки.

 

Історичка щоб  пішла у Спарту

Й назад дорогу не знайшла.

 

Трудовики  щоб всі  взяли сокири

Пішли в тайгу і ліс валили.

 

Географічка щоб сяк-так,

Зібравши карти у рюкзак,

Пішла в пустелю, чи у гори,

Ну в крайнім випадку – на море.

 

Щоб дощ на фізкультурі йшов,

Або щоб вчитель не прийшов.

І завалився щоб спортзал...

Ну все, облом! Дзвінок вже пролунав!
 

 Класний керівник.

Закінчуючи школу, мені хотілося б згадати тих, хто стояв за вашими спинами, підтримуючи у важку хвилину, розв’язував за вас задачі, писав твори... повторно вивчав шкільну програму. Це – ваші батьки. Ваші батьки, разом з учителями готували вас до дорослого життя і вивели на цей поріг – шкільний, останній поріг у доросле життя. На ньому і закінчиться ваше навчання  у школі.

Шановні присутні! Є у світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово – мама... Мамина пісня, батьківська хата, дідусеві казки, бабусині вишиванки – все це родовідна пам’ять, наша історія. Слово «берегиня» – це поєднання найсвятішого: МАТЕРІ, ВІТЧИЗНИ, БОГОРОДИЦІ. Це символ надії, віри, любові. Наші дорослі діти давно збагнули цю святу істину.

Притча про мам

Якось добрий Бог вирішив створити… мам

Шість днів та ночей Він роздумував. Та ось з’явився ангел і мовив:

- Ти стільки часу тратиш на неї!

- Так…Але ти читав вимоги замовлення?

Вона мусить складатися із 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все – від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

- Шість пар рук?

- Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в трьох парах очей, що вона мусить мати.

- Аж стільки! – вигукнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

    - Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли запитує : «Що ви там робите, діти?», - навіть якщо вона знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який вскочив у халепу: «Розумію сину, і люблю тебе».

- Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати.

- Не можу, - відповів Господь, - Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

- Надто тендітна, - сказав зітхаючи.

- Але витривала! – відповів Господь із заполом.

- Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

- Чи вміє вона думати? – запитав янгол.

- Не лише думати. А вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її щоки.

- Тут щось стікає, - мовив здивовано.

- Так, це – сльоза, - відповів зі смутком Бог.

- Але для чого вона? – спитав ангел.

- Щоб висловлювати радість, смуток, розчарування, біль…

- Господи, Ти – справжній геній! – вигукнув захоплено ангел.

Тихим, меланхолічним голосом Бог прошепотів:

- Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу.

Я вважаю, кожен з вас знайде слова вдячності для своєї матусі. Дорогі випускники, пам’ятайте, що матері ні купити, ні заслужити не можна. То ж бережіть своїх матерів, шануйте їх. Знайте, що ранню старість і хвороби приносить не стільки праця, як сердечні рани, хвилювання і переживання за своїх дітей. Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана на ніжній материнській душі, яка гоїться дуже довго.

Батьки ранимі,як і мами,

Колюче слово ранить серце.

Глибокі в моїм серці рани,

Як важко рани з серця стерти.

Батьки становляться дідами,

Не сплять ночами до світання,

Стають ніжнішими від мами –

Онуки їх любов остання.

Внуча своїм маленьким серцем

Сприймає дідову любов,

Не зачиня до серця дверці,

Бо їх єдна єдина кров.

Проходять роки, але дорогий ваш тато, залишаєшся, як і раніше, молодим, люблячим і добрим! Для вас він завжди буде найкращим у світі!

 

Повторення вивченого матеріалу:

 

 Ви багато років навчались в цій школі. Зараз ми перевіримо, чи добре ви знаєте своїх вчителів, однокласників, рідну школу (учні вибирають запитання і відповідають):

-Хто був вашим сусідом по парті в першому класі?

-Який надпис на стіні у їдальні?

-Хто дуже часто просив у вчителів ручку і дуже часто забував повертати?

-Портрети яких поетів зображені в кабінеті української мови?

-Який навчальний кабінет найбільший за площею?

-Хто виступав в ролі Діда Мороза, Святого Миколая на шкільних святах?

-У кого в класі день народження  на Покрову, 14 жовтня?

-Що можна приготувати, але не можна з їсти?

-Який номер телефону в школі?

-Скільки сходинок на шкільному порозі?

- Скільки учнів в класі мають по батькові Сергіївна?

-Скільки вчителів мають ім’я Ольга?

-Хто наймолодший у класі?

-Що зображено на підручнику з біології?

-Який шкільний предмет ви вивчали протягом 9 років і його назва не змінилася?

Класний керівник.
Було насправді, чи наснилося

В ці дні наприкінці весни?

І в тому, що усе скінчилося,

Немає вашої вини.

Дорослі учні по дитячому

У пам’яті моїй стоять…

Додати ніби то нема чого,

Та все ж ще раз хочу сказать.

Я хочу вам подякувати за те, що саме ви були моїми учнями, моїм класом. Знаєте з нами, вчителями, відбувається цікава річ, дещо зворотня по відношенню до вас. Коли ви прийшли до нас у 5 клас: малі, рухливі, безпосередні, я відчувала себе достатньо дорослою, старшою, вашою мамою. Та ви росли, мужніли, ставали самі старшими, хлопці майже всі вже вищі мене: статні, красиві юнаки, дівчата: могли б виграти будь-який конкурс краси. Так от, пройшло 7 років нашого спільного життя у школі, і тепер я відчуваю себе вже не вашою мамою, яка набагато старша вас, а вашим  другом, правда трохи старшим. Виходить парадокс: замість того, щоб постарішати – я з вами помолодшала, проте я добре розумію, що це лише в душі, а шкода… Сьогодні я не зможу добрати слів, щоб повністю сказати, які ви в мене є. Тому я скажу коротко:

 

Віталік Нестерчук

Не піддавайся негараздам й злу,
Не підпускай невдачі на поріг,
Ти подолаєш перепони і біду,
Бо вже багато подолати зміг!
Не дай собою править, керувать,
Будь завжди на коні чи на ногах,
Запам’ятай, майбутнє не пізнать,
Але водночас все в твоїх руках!

 

Андрій Луб`яний

Хто це, хто це, скажіть люди,
Цей красунчик з Голівуду.
Чи проїжджий це актор,
Чи якогось штату мер.
Будь мужнім, сильним, відданим стійким,
Нехай тебе підтримують і ждуть,
Життя хай буде довгим і легким,
Щаслива зірка освітляє путь!

 

Влада Салашна

У тебе буде все гаразд,
Твоє життя ще чистий лист,
Даси всьому у ньому лад,
ТИ – найуспішніший юрист!
Тиха, спокійної вдачі,

Але сили волі позичить й ледачим.

 

Оля Євтушенко

Довгих кіс вона має

Але скрізь і всюди все встигає.

В школі свято як веде,

Знають всі: не підведе!

Активістка  по життю,

Волонтер за суттю,

Без твоєї допомоги

Боюсь залишитись.

Твір напише, декламує,

З хлопцями порозмовляє,

Ні на мить не засумує

Ще й усіх сфотографує!

 

 Юля Камнєва

У гаях солов’ї затихають,

Бо у Юленьки ноти переймають.

З пелюшок вона співає

І прекрасний голос має.

Приємна посмішка,

Красива і запальна,на сцені всіх чарує гарним співом.

Але вона нам не говорить «До побачення»,

бо готується перемогти на Євробаченні.

Талант організатора має,

Завжди в усьому допомагає.

 

Таня Довгаль

Розумна і смілива до всього,
Не образить вона й малого.
У спілкуванні хист багатий має,
Усім добра вона бажає.
Усмішка мила, привітна.

Дасть відсіч усім і у всьому

Бо звикла іти напролом.

 

Діма Борківець

Знай, умій, бережи, вір, старанно працюй,
Подарунків не жди та про те не сумуй!
Кожен день, як один, як останній в житті.
Свій талан збережи, не згуби в побуті!
Будь, живи, пам’ятай, йди вперед, не хвались,
Двері в світ відкривай, піднімися увись!

 

Катя Максакова

Утри сльозу, сумувати не слід,
Не повернеш, що було, отакий наш світ!
Все спішить, біжить вперед, ти не відставай,
Жде цікаве все тебе, просто вір і знай!
Будуть хвилі радісні на путі твоїм,
А нещастя болісні оминуть твій дім!

 

Саша Шило

Такі незламну волю і терпіння
Стрічає рідко ваше покоління.
Береш ти спокоєм і гідністю своєю
Та доброю відкритою душею!
Нехай тобі усе в житті вдається,
Як хочеться, нехай так і ведеться.
Хай кожен крок веде вперед, до свята
І не чекає за помилки плата.
Хай буде все, чого душа бажає,
І Бог, і доля завжди помагає!

 

Влад Гришко

У тебе під ногами світ,
Багато різних перспектив
Та не забудь в потоці літ,
Де перший крок ти свій зробив.
Успішним будь, щасливим будь,
Невдачі легко відбивай,

Амбіції свої забудь.
Стаєш на гідний славний путь,
По ньому впевнено ступай!

 

Каріна Горбачова

У кожного своя
Доля за плечима
І, повір мені, твоя
Доля солов’їна!
Ти знайдеш себе в житті,
Хай не все і зразу,
Не було такого ще,
Щоб воно відразу.

 

Маринка Смолік
Не зламаєшся, встоїш,
Нічого не бійся.
Кожен крок, як і свій вірш,
Виписуй, не крийся!
Хай поможуть тобі Бог
І хороші люди.
Будь щаслива, хай добро
З душі не убуде!

 

Рома Запорожченко

Користуючись нагодою,

Милуючись статністю і вродою,

Хочу, Рома, тобі, зізнатися:

У тебе не можна не закохатися!

Тебе не вистачатиме на баскетболі

І на сцені, і в танцювальнім колі.

Зичу  тобі  на ввесь зал –

Щоб жив на  найвищий бал.

 

 Класний  керівник.

 Весняний сад. Пора цвітіння,

І ви, як квіточки на нім.

Це зрілість ваша, це змужніння.

Вам далі йти… Та вже самим.

Приймати рішення самому,

Труднощі в житті долати.

Та впевнена я вже в одному:

Вам розуму не позичати.

 

І вже сьогодні мої мудрі дорослі діти видали „Закон про випускника”.

.Слово для зачитання «Закону про випускника» надається президенту класу.

Закон про випускника

Прийнятий на класних зборах 11 класу

Класні збори, від імені класного народу, виражаючи його суверенну волю, піклуючись про випускників приймають “Закон про випускника”

Розділ І: Загальні засади.

Стаття 1. Випускник віднині стає самостійним, ні від кого не залежним вільним і суверенним. Його воля і суверенітет забезпечується батьками.

Стаття 2: Суверенітет випускника поширюється на всю територію, яку він займає і закінчується там, де починається територія батьків.

Стаття 3: Випускник є людина. І в цьому прохання не сумніватися.

Стаття 4: Знання є основним багатством випускника, Головне пам’ятати де це багатство заховане.

Стаття 5: Основним символом випускника є атестат. Столицею випускника є школа.

Розділ ІІ: Права, свободи та обов`язки випускника.

Стаття 6: Ніхто не може втручатися в особисте життя випускника, окрім батьків, учителів та громадськості.

Стаття 7: Випускник зобов`язаний до кінця днів своїх вітатися з учителями і вчити цього своїх дітей.

Стаття 8: Випускник має право навідуватись, підтримувати, надавати спонсорську допомогу рідній школі в будь-який день, місяць, рік і в будь-якій валюті.

Стаття 9: Випускник зобов`язаний сприяти вирішенню демографічної ситуації на Україні, тим самим забезпечуючи школи учнями.

Розділ ІІІ: Права, свободи та обов`язки батьків випускника.

Стаття 10: Батьки випускника є гарантом його майбутнього навчання.

Стаття 11: Батьки випускника наділяються обов’язками:

• забезпечувати його вступ до навчального закладу;
• щотижня забезпечувати його продовольчою сумкою та  грошовими преміями;
• гарантувати складання екзаменаційних сесій;
• забезпечити випускнику достойне життя і почесний вихід на пенсію

Стаття 12: Батьки випускника користуються правом недоторканості на час виконання своїх обов’язків, ухиляння від своїх обов’язків розцінюється як порушення даного закону.

Стаття 13: В окремих випадках, повноваження батьків випускника дозволяється доповнювати дідусеві та бабусі.

Розділ ІV: Прикінцеві положення:

Стаття 14: Закон про випускника набуває чинності з моменту вручення атестату.

Стаття 15: День вручення атестату є найбільшим святом в житті випускника і відзначається щорічно.

Стаття 16: Незнання батьками  даного закону не звільняє їх від виконання його положень.

Закон треба скріпити печаткою всіх присутніх, відбитком великого пальця(учні по черзі ставлять «печатки»).

 

 Перша вчителька та класний керівник по черзі запалюють свічки, розставлені на столі в красивому підсвічнику:
Я запалюю свічку надії,
Щоб збувалися всі ваші мрії!

Я запалюю свічку чекання,

Щоб зустріли ви справжнє кохання!

  Я запалюю свічку довіри,

  Щоб жили ви у злагоді й мирі!

    Я запалюю свічку терпіння,

    Щоб з роками приходили вміння,

      Щоб краса й почуття не згасали

      Й один одного ви пам’ятали!
Підніміться, будь-ласка, візьміться за руки. Давайте загадаємо бажання і повіримо в те, що воно обов’язково збудеться!
 

Волею долі склалося так,
Що у житті довелось нам зустрітись.
Може, це вірний майбутнього знак,
Може, це вибрик, та треба змиритись.
Вірно ішли ви по цьому шляху
До юних років від самого дитинства
І не найгірший цей шлях, вам скажу,
Тож, не втрачайте свого оптимізму!
Не розгубіть чистоти своїх душ,
Як там життя б не закрутило,
Посеред буранів й негаданих стуж
Кожного з вас я б захистила…
Волею долі склалося так,
Що треба прощатися з вами назавжди.
Вірно ідіть у доросле життя,
Несіть своє світло, несіть свою правду!

Усі ці роки я намагалася вас захистити, вберегти від чогось поганого, недоброго слова чи вчинку. Тепер мене не буде поруч і цього робити я не зможу. Тому я хочу на згадку про себе подарувати вам ось такі іконки з вашими святими-охоронцями, щоб вони берегли вас і приносили щастя.

Довго думала, що подарувати вам сьогодні і вирішила, що подарую вам те, чого ви хочете самі. Вітаю вас із першим етапом переходу у майбутнє «без шкільне» життя.

 

За те, що ви у нас неординарні хочу створити Книгу рекордів.

 Пропоную занести до книги рекордів 11 класу 

1. Запорожченка Романа – за вміння пропускати 1-ші уроки
2. Шила Олександра – за найдовший шлях, пройдений від школи додому
3. Нестерчука Віталія – за вміння бути вище чвар
4. Горбачову Каріну –  за вміння вигадати поважну причину пропусків
5. Гришка Владислава – за артистизм і запізнілу зміну наголосів
6. Довгаль Тетяну – за уміння йти напролом
7. Салашну Владиславу – як володарку красивої коси
8. Євтушенко Ольгу – за талант організатора
9. Смолік Марину – за вміння приховувати знання
10. Борківця Дмитра – за вміння вийти сухим із води
11.Лубяного Андрія – за найбільший час, проведений біля дзеркала
12. Камнєву Юлію – за подолання алергії на школу
13. Максакову Катерину – за найкоротший шлях від дому до школи.

Окремими відзнаками нагороджені:

Камнєва Юлія – за сміливість перейти з 8-Б до 8-А класу. 

Горбачова Каріна – за сміливість залишитися одною з учнів 9-Б класу в 10 класі.

 

 Рефлекія  уроку – з латини  «повертаюсь назад».

 

- Які моменти шкільного життя Вам найбільше запам’яталися?  Кожен пригадує цікаву історію з шкільного життя. Перегляд фото (пісня «Старі фотографії» у виконанні дуету гітаристок).

 

Домашнє завдання

Класний кервник:

1. Притча про чашку кави

Група випускників престижного вузу, успішних, що зробили чудову кар'єру, прийшли в гості до свого старого професора. Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі й життєві проблеми.
Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і тацею, заставленою різними чашками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були прості, інші - коштовні.

Коли випускники розібрали чашки, професор сказав: - Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали, тоді як прості і дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас – хотіти тільки краще для себе, але це і є джерело ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву краще. Найчастіше вона просто дорожча, але іноді навіть приховує те, що ми п'ємо. Насправді, все, що ви хотіли, була просто кава, а не чашка. Але ви свідомо вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася.

А тепер подумайте: життя – це кава, а робота, гроші, становище, суспільство – це чашки. Це всього лише інструменти для підтримання та змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.
Найбільш щасливі люди – це не ті, які мають все найкраще, але ті, які отримують все найкраще з того, що мають.

2.  Перша вчителька Ольга Іванівна  зачитує поради Мономаха.

 Класний  керівник: 

Ось і перегорнули ми сторінки нашого шкільного життя довжиною в 11 років. Результатом вашої копіткої праці стануть екзамени і атестат зрілості. Що порадити, які слова-дороговказ дати вам в майбуття? Благословляючи вас в щасливу путь, я хочу, щоб ви пам’ятали : що ви принесете у цей світ, таким він і буде. Тож принесіть в нього ЩАСТЯ, ДОБРО, МУДРІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ. І знайте, що щастя – це не гроші, не влада, це – стан душі, шукати його треба в собі. Добро – це вміння нести у світ свої прагнення і не нав’язувати  нікому того, що не бажаєш сам. Мудрість – це не вказівки комусь, яким треба бути, а здатність змінюватись самому. Справедливість – це уміння не оцінювати інших за своїми мірками.

Хай дійсно ваше людське щастя буде осяяне життєвою мудрістю і всеперемагаючим сяйвом духовності.

Що ж, наш урок закінчується і дзвоник, який продзвенить буде дзвінком у життя. І голос дзвіночка сьогодні незвичайний. Він продзвенить різними кольорами.

Жовтим кольором (подзвонити, і так кожен раз) – кольором сонця, світла і тепла. Хай життя ваше буде світле, повне хліба, багатства і достатку!

Червоним кольором – кольором любові і кохання. Хай по ваших життєвих шляхах поруч йде тільки любов!

Зеленим кольором – кольором життя, оновлення. Залишайтеся завжди молодими, повним сил, прагнення до кращого!

Блакитним кольором – кольором мрії і надії. Саме з мрією люди досягають найбільших вершин.

Сьогодні цей різнокольоровий дзвінок звучить саме для вас.