Конспект до уроку з теми:
ОЗЕРА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ
Найбільша кількість озер в Північній Америці знаходиться на півночі материка, та біля Пн-Зх та Зх окраїн гір Апалаччі. Це пов’язано із просуванням давнього зниклого льодовика, що рухався з півночі, утворюючи великі заглибини та котловини. Вважається що початок утворення сучасних верхніх Великих озер було закладено 1,1 — 1,2 млрд років тому , коли Американська Середньоконтинентальна рифтова система розподілила щит на дві частини. Сформована долина утворила басейн, що нарешті став сучасним озером Верхнім. Іншій розлом сформував Рифт Святого Лаврентія близько 570 млн років тому на його підмурівку були утворені озера Ері і Онтаріо, а також майбутня річка Св. Лаврентія.
Великі озера, були сформовані наприкінці останнього льодовикового періоду (тобто близько 10000 років тому), коли Лаврентійський льодовиковий щит відступив. Відступ льодовикового щиту залишив після себе велику кількість талої води (див. озеро Агассис), яка заповнила басейни, створені льодовиком — сьогоденні Великі озера. Через нерівномірний характер льодовикової ерозії, деякі високі пагорби стали островами Великих озер. Ніагарський поріг відповідає контуру Великих озер між Нью-Йорком і Вісконсіном. Значні за площею озера розташовані на північному заході материка. В їх утворенні також брав участь давній льодовик. Кілька безстічних залишкових озер є на нагір'ї Великий Басейн. У наш час, втративши стік до океану, вони майже всі стали солоними. Найбільшим серед них є Велике Солоне озеро.
Прісні озера: Верхнє озеро, Гурон, Мічиган, Онтаріо, велике ведмеже.
Безстічні озера: Велике солоне.
Солоні озера: велике солоне.
Стічні озера: Верхнє ,Гурон, Мічиган, Ері.
Тектонічно-льодовикове походження: Верхнє озеро, Гурон.
Льодовикове: Онтаріо, велике Ведмеже.
Тектонічне: Ері, велике солоне, Мічиган.
Озера, котрі є солоними-вони безстічні, адже вода слабко поновлюється, і навпаки- стічні озера прісні. Більшість озер Пн америки зазнали діяльності льодовиків, хоча спочатку були утворені під дією геологічних чинників- ваажаються тектонічного походження.
ВЕРХНЄ
Розташування Верхнє озеро |
||||||||
Країна |
|
|
|
|||||
Регіон |
|
|
|
|||||
Геологічні дані |
||||||||
Тип |
Льодовиково тeктонічнe |
|
|
|
||||
Частина від |
|
|
|
|||||
Розміри |
||||||||
|
|
|
||||||
183 м м |
|
|
|
|||||
Глибина середня |
147 м м |
|
|
|
||||
Глибина макс. |
406 м м |
|
|
|
||||
Довжина |
563 км км |
|
|
|
||||
Ширина |
257 км км |
|
|
|
||||
Берегова лінія |
4385 км км |
|
|
|
||||
Об'єм |
12 100 км³ км³ |
|
|
|
||||
|
||||||||
Басейн |
||||||||
Вливаються |
Ніпігон, Сент-Луїс, Піджен, Пік, Вайт, Мічипікотен, Каміністіква |
|
|
|
||||
Витікають |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
||||
Верхнє озеро – буквально «рай» для розведення і вилову риби (переважно це – осетер, форель і сига). Найпопулярніша і поширена риба тут отримала назву «whitefish», що означає «біла риба», а в краях Північної Америки її прозвали сиг.
ГУРОН
Загальна довжина берегової лінії становить 6 157 км, в тому числі й протяжність всіх островів. Північна частина Гурона є «матір’ю» для величезного острова Манітулін – це найбільший острів у всьому світі з тих, які розташовані в прісних озерах. До речі, на цьому острові не завмерло життя, і за останніми даними там проживає близько 13 тисяч осіб. Історія озера починається в далекому 1656 році, коли його виявили французи. Першим, хто побачив всю красу озера, був Ніколя Сансон – відомий картограф свого століття.Також озеро Гурон відоме як кладовище кораблів. Найвідомішею бурею на озері стала Велика Буря, яка сталася в 1913 році. Ця буря тривала в період 7-10 листопада, і забрала життя 10 судів, і 235 моряків.
Розташування |
||||
Країна |
|
|
|
|
Регіон |
|
|
|
|
Розташування |
центральне з-поміж інших Великих озер |
|
|
|
Прибережні країни |
|
|
|
|
Геологічні дані |
||||
Тип |
льодовикове |
|
|
|
Група озер |
|
|
|
|
Частина від |
|
|
|
|
Розміри |
||||
59,6 тис. км² км² |
|
|
|
|
176 м м |
|
|
|
|
Глибина середня |
59 м м |
|
|
|
Глибина макс. |
230 м м |
|
|
|
Довжина |
332 км км |
|
|
|
Ширина |
245 км км |
|
|
|
Берегова лінія |
6 157 км км |
|
|
|
Об'єм |
3 540 км³ км³ |
|
|
|
Вода |
||||
Період оновлення |
693 792 000 секунда[5] |
|
|
|
Басейн |
||||
|
|
|
||
Вливаються |
|
|
|
|
Витікають |
|
|
|
ЕРІ
Озеро є витягнутим, досягаючи довжини в 388 кілометрів, при цьому, його максимальна ширина – всього 92 кілометри. Середня глибина озера була зафіксована на позначці в 19 метрів. Завдяки своїй незначній глибині, води озера досить добре прогріваються, а тому стає досить поширеною і вдалою рибна ловля, яка породила тут велику кількість рибних господарств, які займаються розведенням мальків. Температура вод озера Ері досягає 24 градусів вище нуля в літні місяці, і лише 2 градусів морозу в зимовий період. Частина озера, яка знаходиться близько до берегів, або та, де глибина озера найменша, все-таки замерзає, і знаходиться в завмерлому стані, починаючи з грудня і включно до березня або квітня.В озеро Ері впадає досить багато річок, наприклад, Момі, Детройт і інші, а ось витікає лише одна – Ніагара, яка утворює 48 метровий Ніагарський водоспад. Береги озера прихистили міста Ері, Монро, Буффало і безліч інших маленьких поселень.Незважаючи на те, що озеро багате господарською діяльністю, мертві зони тут також не виняток. Їх головна причина – забруднення озера фосфоритами. Хоча, варто все-таки відзначити, що протягом останніх 20 років такі ділянки озера вдалося значно зменшити.
Розташування |
||||
Країна |
|
|
|
|
Регіон |
|
|
|
|
Геологічні дані |
||||
Частина від Походження |
Тектонічно льодовикове |
|
|
|
Розміри |
||||
25 745[1] км² |
|
|
|
|
174[1] м |
|
|
|
|
Глибина середня |
19 м |
|
|
|
Глибина макс. |
64[1] м |
|
|
|
Розмір |
388 x 92 км |
|
|
|
Довжина |
388 км |
|
|
|
Ширина |
92 км |
|
|
|
Берегова лінія |
4385 км |
|
|
|
Об'єм |
484 км³ |
|
|
|
Вода |
||||
Період оновлення |
2,6 років рік |
|
|
|
Басейн |
||||
|
|
|
||
Власний басейн |
|
|
|
|
Вливаються |
|
|
|
|
Витікають |
|
|
|
|
Площа басейну |
58 800 км² |
|
|
|
ОНТАРІО
Розташування |
||||
Країна |
|
|
|
|
Регіон |
|
|
|
|
Геологічні дані |
||||
Частина від |
|
|
|
|
Склад |
|
|
|
|
Розміри |
||||
18 529 км²[1] км² |
|
|
|
|
75 м[1] м |
|
|
|
|
Глибина середня |
86 м м |
|
|
|
Глибина макс. |
244 м[1] м |
|
|
|
Розмір |
311 x 85 км |
|
|
|
Довжина |
311 км |
|
|
|
Ширина |
85 км |
|
|
|
Берегова лінія |
1 146 км км |
|
|
|
Об'єм |
1 639 км³ км³ |
|
|
|
Вода |
||||
Період оновлення |
6 років рік |
|
|
|
Басейн |
||||
Вливаються |
|
|
|
|
Витікають |
|
|
|
|
Площа басейну |
690 000 км² |
|
|
|
На сьогоднішній день, озеро Онтаріо фактично є домом, а також головним джерелом прісної питної води для понад 9 мільйонів чоловік, що проживають в Онтаріо, Канада та штаті Нью-Йорк, США. Через діяльність людини, як мінімум 10 видів риб вимерли, а 15 екзотичних видів були і зовсім виведені з озера Онтаріо. Крім спрямованої діяльності людини відновити флору і фауну озера, сама природа сприяє цьому. Озеро ніколи повністю не замерзає, тому що воно є досить глибоким.
ВЕЛИКЕ НЕВІЛЬНИЧЕ
Розташування |
||||
Країна |
|
|
|
|
Регіон |
|
|
|
|
Розташування |
|
|
|
|
Геологічні дані |
||||
Тип |
залишок величезного льодовикового озера |
|
|
|
Розміри |
||||
27 200 км² |
|
|
|
|
156 м |
|
|
|
|
Глибина середня |
41 м |
|
|
|
Глибина макс. |
614 м |
|
|
|
Довжина |
480 км |
|
|
|
Ширина |
109 км |
|
|
|
Берегова лінія |
3 057 км |
|
|
|
Об'єм |
1 580 км³ |
|
|
|
Вода |
||||
Басейн |
||||
Вливаються |
|
|
|
|
Витікають |
|
|
|
|
Площа басейну |
971 000 км² |
|
|
|
Тут Розвинута берегова лінія; замерзає на 8 місяців; витікає річка Макензі; судноплавне; рибальство;
На березі розташовані міста Єлловнайф (центр видобутку золота), Форт-Резолюшн.
ВЕЛИКЕ СОЛОНЕ
Розташування |
||||
Країна |
|
|
|
|
Регіон |
|
|
|
|
Геологічні дані |
||||
Тип |
|
|
|
|
Розміри |
||||
від 2 500 до 6 000 км² |
|
|
|
|
1 280 м |
|
|
|
|
Глибина середня |
4,5—7,5 м |
|
|
|
Глибина макс. |
15 м |
|
|
|
Довжина |
120 км |
|
|
|
Ширина |
45 км |
|
|
|
Об'єм |
18 920 000 000 кубічний метр |
|
|
|
Вода |
||||
Солоність |
317 ‰ і 142 ‰ |
|
|
|
Басейн |
||||
Вливаються |
|
|
|
|
Площа басейну |
55 685 км² |
|
|
|
Країни басейну |
|
|
|
Береги озера були безлюдною пустелею до 1848, коли сюди пришли мормони; за допомогою штучного зрошування околиці озера стали придатні для сільського господарства; на річці Джордан мормонами було засновано місто Солт-Лейк-Сіті («Місто Солоного озера»), що нині є столицею штату Юта і найбільшим поселенням на березі озера (іншим містом на березі озера є Огден). Східний берег озера населений більше західного. Уздовж східного і південного берегів озера (частково — по греблі завдовжки близько 40 км) проходить Південна Тихоокеанська (англ. South Pacific) залізниця.