Урок. "Пахучі секрети тварин"

Про матеріал

Розширити знання учнів про пристосування тварин до виживання; ознайомити із пахучими секретами та їх значенням у житті тварин; розвивати уміння порівнювати особливості різних вивчених тварин та аналізувати їх поведінку; розвивати пам'ять, спостережливість, увагу та логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до оточуючих тварин; сприяти екологічному вихованню та природоохоронній діяльності.

Перегляд файлу

Тема: Пахучі секрети тварин.

Мета: Розширити знання учнів про пристосування тварин до виживання; ознайомити із пахучими секретами  та їх значенням  у  житті тварин; розвивати уміння порівнювати особливості різних вивчених тварин та аналізувати їх поведінку; розвивати пам’ять, спостережливість, увагу та логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до оточуючих тварин; сприяти екологічному вихованню та природоохоронній діяльності.

 

Матеріал для вчителя.

1. Додатковий матеріал.

*  Розташування пахучих залоз.

   У тваринному світі деякі види в організмі мають пахучі залози, які виділяють певний секрет для приваблювання особин протилежної статі, для відмітки території, де вони мешкають. Розміщуються пахучі залози на різних ділянках тіла у залежності від виду тварин. У лисиці вони розміщені біля основи хвоста, у собаки – на підошвах, у верблюда – на шиї, у мавппід пахвами, у слонів – між очима та вухами, у крокодилів біля анального отвору, у кіз та баранів – позаду рогів, у бобрівбіля статевих залоз, у антилоп – біля внутрішнього краю ока. На внутрішній стороні задніх кінцівок, поблизу колінних суглобів, в оленів знаходяться пахучі залози, виділеннями яких тварини мітять територію і по запаху впізнають представників свого виду. Секрет, що має різкий запах, олені залишають на нижніх гілках чагарників і дерев, каміннях і високих стеблах трави, інших предметах. За запахом самки плямистого оленя визначають і межі свого гарему. 

* Інші види залоз тварин.

    Крім пахучих залоз у деяких видів тварин існують зловонні запахи, що використовуються для захисту. Запах скунсів надзвичайний, назвати його пахучим не можна. Вважають, що тхори, борсуки, норки мають також захисні запахи. А зустрічі із росомахою не бажають ні ведмеді, ні пуми, тому що не виносять запаху анальних залоз. У лисиць під кінець вагітності у сечі накопичується відразливий запах, яким вона поливає входи в нори своїх жертв, щоб ті покинули житла і потрапили їй в зуби.

* Склад секретів пахучих залоз тварин.

    У більшості випадків – це суміш ліпідів, що виробляються сальними залозами та біологічно активні речовини, які є продуктом діяльності специфічних залоз. Секрет пахучих залоз являє собою рідку або мазеподібну масу, що може мати різноманітний колір. Типовим, найбільше вивченим прикладом пахучої речовини є мускус – червонобура речовина, пахучу основу якої становить мускон. Це густа масляна речовина з температурою кипіння 142143ºС. Дослідження показали, що маючи мускусний запах, пахучі секрети різних тварин містять біологічно активні речовини різної хімічної будови. Наприклад, секрет пахучих залоз бобрів являє собою сиропоподібну масу, яка містить не менше, ніж сорок різних речовин.

* Значення  пахучих речовин у життєдіяльності тварин.

   Всі клітини організму знаходяться у процесі передачі хімічної інформації одна одній: і на відстані, і поруч. А хімічна взаємодія ґрунтується на нюху. Із історії сенсорних систем, відомо, що нюх виник у тварин раніше за всі інші. Перші живі організми Світового океану повинні були реагувати на розчинені у воді речовини. Встановлено, що нюх відіграє велике значення у житті багатьох тварин – від комах до ссавців. Для назви речовин, які секретують тварини із своїх пахучих залоз, із 1959 р. стали використовувати термін «феромони», хоча у 1957 р. був запропонований термін «телергони». Вчені вважають, що феромони мають два впливи:

- перший викликає миттєву і необоротну дію, пов’язану із нервовою системою; 
- другий – повільну дію, яка викликає ланцюжок фізіологічних впливів у тварин. 
    Надто важливу дію на життєдіяльність феромони мають у комах. 
На ссавцях були проведені деякі експерименти по дії пахучих речовин. У кожній клітці утримували по чотири самки, ізольовано від самців, і у них виникала псевдовагітність, що пов’язано із дією запаху інших самок. Якщо у мишей видалити нюхові клітини, то псевдовагітність не виникає. У разі утримування по 30 самок, то їхні статеві цикли порушуються, а якщо посадити в клітку статевозрілого самця, цикли відновлюються і нормалізуються. Інші дослідження встановили, що коли посадити самку до самця, то значення запаху впливає тільки до спарювання, яке відбувається у перші дні перебування у клітці. Якщо самку пересадити до іншого самця, то її вагітність переривається. Через кілька днів настає спарювання із другим самцем і нова вагітність. Переривання вагітності може бути навіть у тій клітці, де недавно перебував самець, а на даний момент його немає. На спостереженнях кабанів було доведено, що запаху феромону кабана достатньо, щоб викликати готовність до запліднення 80% самок. Ця властивість використовується у тваринництві для виявлення готовності свиней до штучного запліднення. Феромони тварин виявляють велике значення для підтримання чисельності популяцій. Кількість гризунів, які утримуються у певному приміщенні, збільшується не безмежно. Коли чисельність особин на квадратний метр стає більшою, у тварин спостерігаються ознаки фізичного і нервового стресу, збільшується агресивність і змінюється шлюбна поведінка. Самки втрачають здатність давати приплод, матері, які родили малят, зовсім перестають піклуватися про потомство. Тому народжуваність падає. Все це ґрунтується на дії феромонів. 

      Ще одну властивість виявили американські вчені. Їм вдалось навчити лабораторних тварин відрізняти за запахом здорових людей та шизофреників. Із поту хворих на шизофренію була видалена речовина та вивчено її хімічний склад. Після даного відкриття почалась робота над використанням запахів для діагностики деяких захворювань. 

       Значення запахів для людини неоднозначне. Ми знаємо, що новонароджена дитина впізнає маму за запахом молока у тижденьдва від народження. 35річні діти за запахом можуть впізнавати батьків, і навпаки. Сьогодні феромони багатьох ссавців і людини вивчаються досконаліше і вже скоро будуть використовуватися у ветеринарії та медицині.

* Використання людиною.

    Східні лікарі частіше всього використовували секрет мускусної залози кабарги. У дорослого самця може бути до 50 г мускусу. При висушуванні секрету запах зникає, а при зволоженні знову з’являється. Саме цікаво, що запах мускусу відчувається у концентрації 1:100 000 000 000. У китайській медицині ці ліки використовувались при неврастенічних станах, втратах свідомості, безсонні, істерії, судомах та тонізуючого засобу для серцевого м’яза. Мускус входив до ліків, які описував ще Авіценна. Негативне у цьому було лише те, що для отримання 34 кг мускусу вбивали тисячі тварин. Саме тому, на жаль, кабарга є завидною метою для браконьєрів – мускус дуже дорогий. У парфумерії використовується для закріплення запаху при виготовленні високоякісних духів.

 

2. Цікавинки.

 

* Дуже цікаві експерименти проводив відомий етолог Лоренц. Він забирав пацюка зі зграї і поміщав його в місце, де зберігалися запахи іншої пацючої сім’ї. Через якийсь час повертав пацюка назад, причому на нього чекала плачевна доля бути роздертим родичами.

*  У місті Марракеше (Марокко) знаходиться мінарет – башта заввишки близько 70 м, побудована за наказом султана на знак перемоги над іспанцями. Мінарет знаменитий тим, що його стіни пахнуть мускусом. Натуральний мускус – цінні пахощі, які виробляють залози самця кабарги – тваринного сімейства оленів. Запах мускусу додає 3-метилциклопентадеканон-1. Виявляється, при будівництві мінарета в 1195 році в цемент, що скріпляє камені, підмісили близько тисячі мішків мускусу. І запах не зник навіть через 800 років... 

*  Меркаптани (особливі хімічні речовини) додають запах украй смердючому секрету скунса – невеликому звіру сімейства куницевих (інша його назва – вонючка). Описані випадки, коли люди непритомніли, вдихнувши виділення цих тварин, і навіть наступного дня відчували головний біль.

*  У орібі пахучих залоз більше, ніж у будь-якої іншої антилопи. Вона має шість пар залоз. Залози цієї антилопи розташовуються над вухами і біля очей, а найбільші з них знаходяться в паховій області. Крім того, залози знаходяться на колінних суглобах передніх кінцівок, також між пальцями і на копитах задніх кінцівок. Завдяки ним орібі, що заблукали, знаходять своє стадо.

*  Мангусти  під час сечовипускання стоять на передніх лапах, щоб збільшити радіус території, яку вони таким чином позначають

*  У період залицяння і спаровування з пахучих залоз деяких тварин виділяються секрети із сильним запахом. Завдяки цьому запаху тварини впізнають і знаходять одна одну.

*   Скунсові здатні вибризкувати струмінь секрету на відстань 16 м.

*  Єдиним ворогом скунсів, на якого не діє пахучий секрет, є віргінський пугач, що полює на них вночі. Смугасті скунси починають користуватися пахучими залозами з місячного віку.

*  У цілях самозахисту смугастий скунс викидає в супротивника з анальних залоз струмінь секрету, що має огидний запах, в якому неначе змішалися „аромати" часнику, гнилої капусти, паленого пір'я і гуми. Радіус дії хімічної зброї, якою смугастий скунс цілиться прямо в очі супротивникадо 4 м.    Якщо попередження не діє, скунс стає у стійку на передніх лапах, прицілюється, розкладає задні лапи і 78 разів стріляє смердючою рідиною. Смугастий скунс рідко коли промахується. 

*  Не варто тривожити скунса! Маленьке смугасте звірятко спочатку попередить ворога – вигне спину і голосно клацне зубами, а потім — бережись! Скунс повернеться спиною, підніме хвіст і секретом анальних залоз точно поцілить у мішень з відстані 23 м! 0,000000000002 г пахучої речовини досить, щоб одяг помічений скунсом можна було викинути. При попаданні в очі ця рідина викликає тимчасову сліпоту.

  

3. Тварини, які мають найбільш розвинені пахучі залози.

 

             

                      Скунс                                                      Бобер

 

 

 

 

                                   

           Лисиця                                                     Плямистий олень

 

 

            

            Росомаха                                                        Баран

 

 

            

                  Дикий кабан                                                    собака

 

 

 

                                                      

               Орібі                                                                     мангуст

 

4. Список використаних джерел інформації:

А. Брем.  Життя тварин. Ссавці / М., "Терра", 1992

О. Теннер Способи захисту у тварин / М., "Мир", 1985

uk.wikipedia.org/wiki/

www.zoolog.com.ua/

http://pti.kiev.ua/korysna-info/tvarsvit/302-osoblivosti-sekretiv-pakhuchikh-zaloz-ta-yikhnye.html

http://volodarka-nvo.org.ua/index.php/chomuchka/jak/item/1738-movi-zapahiv.html

vseslova.com.ua/word/Феромони-113366u

 

doc
Додано
23 квітня 2018
Переглядів
712
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку