Урок пам’яті "Чорнобильська катастрофа"

 

Чернігівський базовий медичний коледж

Чернігівської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДГОТУВАЛА: ЗДОР О.С.

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів, 2016

Мета: поглибити знання студентів про аварію на Чорнобильській АЕС; вчити любити рідну землю, відчувати чужий біль, людські страждання, як свої власні.

Обладнання: портрети пожежників, які загинули, мультимедійний проектор, екран.

Форма проведення: усний журнал.

 

Хід заняття

 

1-й ведучий.

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає плин,

Як тяжко, як тужно,

Моєму народу болить?!

2-й ведучий.

Журбо моя!

Зажуро!

Ти сива, сиза, біла!

Ти чорний біль!

Чорнобиль!

Ти у моїй крові!

 

Слово викладача

Шановні присутні! Сьогодні ми проведемо урок пам'яті про трагедію Чорнобиля.

Полин-трава... Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип'яті. А звідки, з яких глибин народних придбала чи назву Чорнобиль - полин-трава?Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у них серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності.Давайте перегорнемо 1 сторінку нашої книжки і послухаємо передісторію  катастрофи.

 

1 сторіка – це:

Передісторія катастрофи (виступи студентів)

У 1996 р. виповнилося 100 років від часу відкриття французьким вченим Беккарелем явища радіоактивності.

Відкриття радіоактивного розпаду атомів, якій супроводжується виділенням ядерної енергії, стало початком переходу людства до атомного віку. Але ядерна енергія, яка виявилась, несла людству небезпечні біди.

Початок формування потужного науково-промислового атомного комплексу на території колишнього СРСР поклав створений у Москві (1946 рік) перший в Європі ядерний реактор. Було сформовано союзне атомне відомство – Мінатоменерго (раніше Середмаш) – всесильна, могутня  організація.

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.

Щоб глибше зрозуміти весь трагізм становища, в яке потрапили мільйони людей, знайти коріння цього всенародного лиха, повернемося трохи до історії чорнобильського регіону і діючої в ньому атомної станції. Чорнобиль – місто Київської області України – розташований на річці Прип’яті при впаданні в неї річки Уж. Він є одним з найстаріших слов’янських міст.

Перші літописні відомості про Чорнобиль належать до 1193 року. У 1362 році він був загарбаний Литвою. Після Люблінської унії 1659 року підпав під владу Польщі. Населення Чорнобиля брало участь у визвольній війні українського народу (1648-1654) під керівництвом Богдана Хмельницького. Після другого поділу Польщі (1793 р. ) Чорнобиль у складі Правобережної України возз’єднано з Росією.

У 1923 році утворюється Чорнобильський район. Його центром стає місто Чорнобиль. У районі – 64 населені пункти

На сході район омивається Київським водосховищем. Розташований у межах Польської низовини. Для поверхні району характерно чергування заплавних лучно-болотних типів місцевості та піщаних горбів та пасм.

На ім’я міста Чорнобиля (до ХІІ ст. Стрежев) була названа і атомна електростанція. Все життя і діяльність Чорнобильської АЕС були пов’язані зі своїм ровесником – містом Прип’яттю.

Рішенням технічної ради Міністерства енергетики і електрофікації колишнього Радянського Союзу від 15 березня 1966 року пунктом будівництва Чорнобильського (Центрально-Української – такою була перша назва) АЕС було визначено село Копачі Чорнобильського району. А постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів республіки від 2 лютого 1967 року Центрально-Українська АЕС була перейменована на Чорнобильську атомну станцію.

Рішенням Міненерго СРСР за № 13 від 2 березня 1971 року було прийнято обгрунтовання збільшення потужності ЧАЕС до 4 млн. кВт. год.

У травня 1971 року будівельники ЧАЕС розпочали рити котлован під головний корпус І-го енергоблока. А вже 15 серпня 1972 року чашу котловану головного корпусу заповнили сотні учасників будівництва АЕС. Паралельно розгорнулися роботи по зведенню міста енергетиків – Прип’яті.

У ході будівництва першого, другого, а потім третього і четвертого реакторів масштаби робіт збільшувались. Визріло рішення про розширення ЧАЕС і доведення її потужності до шести, а в перспективі і до дев’яти атомних реакторів.

Спорудження ЧАЕС і м. Прип’яті було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою.

1 серпня 1977 року о 20 год 10 хв була завантажена перша ТВС. 21 грудня 1978 року був введений дію 2-й енергоблок. 3 грудня 1981 року було здійснено пуск 3-го блока ЧАЕС. 31 грудня 1983 року почав давати перші кіловати електроенергії 4-й енергоблок.

На 1 січня 1986 року потужність 4-х атомних енергоблоків становила 4 млн. кВт і вийшла на проекті параметри. Треба мати на увазі, що 3-й і 4-й енергоблоки, що входять у другу чергу ЧАЕС, відносяться до 2-го покоління атомних електростанцій. Вони розміщувались не окремо один від одного, як 1-й і 2-й енергоблоки. а в одному приміщенні, які розділяються між собою тільки внутрішніми стінами.

Будівництво атомної електростанції і м. Прип’яті проводилося поспішно, що призвело до зниження якості робіт, креслень.

У статті «Не приватна справа», яка була надрукована в газеті «Літературна Україна» 27 березня 1986 року, журналістка прип’ятської газети «Трибуна енергетика» Л. А. Ковалевська висвітила те, що потенційно заклало фундамент ще більш страшної аварії, ніж та, що мала статись через місяць. Автор статті зосередила вогонь критики на недоліках будівництва 5-го енергоблоку, навела факти безвідповідальності і халтури: в 1985 році постачальники недодали 2358 т металоконструкцій; 326 т суцільного покриття, з браком близько 220 т металоконструкцій.

Ще в 1983 році у процесі фізичного пуску 4-го реактору ЧАЕС виявилось, що СУЗ (стержні управління захистом) вносять позитивну реактивність і тільки через 5 сек. починають збуджувати негативну. Але ж аварійний захист реактора повинен з першої миті вносити лише негативну реактивність

Нажаль 4-й реактор не пройшов усіх необхідних випробувань.

Помилки проектантів, обслуговуючого персоналу не рідко призводили до аварій і відмов обладнання. Тільки у 1980 році 8 раз зупинялись енергоблоки, в т. ч. з вини проектних організацій – дві зупинки, заводів-постачальників – три зупинки, обслуговуючого персоналу – три.

На думку ряду вчених і спеціалістів, місце для будівництва ЧАЕС вибрано невдало в багатьох відношеннях. Так, московський геофізик, доктор фізико-математичних наук Е. В. Барковський вважає, що ЧАЕС було споруджено на розломі земної кори у долині річки Прип’ять. У церковно-історичній хроніці описано руйнівний землетрус. що стався у Чорнобилі в 1530 році. З 1972 року через порушення гравітаційної рівноваги внутрішніх геосфер Землі прискорилося осьове розтягнення планети, що зумовило багато геофізичних змін, зокрема активізацію сейсмічності. Незадовго до аварії на ЧАЕС спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора, пов’язані з рухом границі розлому.

1-й ведучий

Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйонзагиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених.

Ранок... Чорний ранок...26 квітня 1986 року.

О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати для українського народу.

1-й студент

Зоря полинова горить

І осяває в дооколі

Порожні села, ниви голі,

Бур'ян, що з вітром гомонить.

Печать і пустка - на віки.

Мов сльози, роси серебріють.

І страшно, хижо, дико виють

В безлюдній Прип'яті вовки.

 

2-й ведучий

«З руїн реактора виривається стовп вогню, пари, уламки перекриттів, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогненний стовп завмирає на висоті 1,5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка наче засмоктує себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згортається, випробовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка кривавого кольору. Ніч безвітряна. І стовп стоїть між небом і землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь».

2-й студент

Зойкнула Земля чаїним криком:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

1-й ведучий

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежні з охорони Чорнобильської АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком.

2-й ведучий

23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення - направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 квадратних метрів. Адже в цьому залі знаходилися всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитися на бікфордів шнур.

 

 

2 сторіка – це:

Ядерна катастрофа (виступи студентів)

Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж після вибуху, зупинилась. Почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і всіх елементів активної зони. Утворився багатокомпозиційний розплав металу, що ділився.

Розвитку обстановки у ще більш загрозливому напрямку сприяло те, що на тих ділянках зруйнованого реактору, котрі були доступні для попадання зовнішнього повітря з киснем і мали температуру 1200-1500^оС, загорівся графіт. Всього графітове завантаження складало 1800 т. Після вибуху водню в реакторі залишилося близько 800 т графіту.

Таким чином, створилась вкрай загрозлива ситуація, коли горіння графіту і виникнення під реактором потужної теплової колони утворили небачений в історії людства штучний радіаційний вулкан фантастичної сили.

За перші десять діб після фатальних чорнобильських вибухів із руїн 4-го ядерного реактора було викинуто радіації в декілька мільйонів разів більше, ніж під час найбільшої в історії атомної енергії аварії на американській АЕС «Трімай-Айленд» у 1979 р.

Завжди мудра природа зі своїми самозахисними функціями на цей раз ніби втратила пильність, послабила свій імунітет. Потужні вітряні потоки, що утворилися саме в цей час у чорнобильському районі, підхопили радіаційний циклон і він смертельним вихром пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, потім він погнав ядерні хмари в Німеччину, Нідерланди та Бельгію. Зловісні вибухи на 4-му реакторі посіяли атомну бурю і розкидали радіацію по різних напрямках і концентраціях. Рівні радіоактивного забруднення місцевості не завжди залежали від відстані до ЧАЕС. У Києві, наприклад, 30 квітня -2 травня 1986 року зареєстровані середні рівні радіації становили 1,4 мР/год. Ці рівні радіоактивного забруднення були приблизно в 100 разів вище фонових, тобто природних.

Радіонукліди проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе. Вже в перші після аварії дні в пробах зелені, яєць були виявлені такі радіонукліди, як йод – 131, рутеній – 103, 106, барій-лантан – 140, цирконій-ніобій – 95, церій – 141, 144, цезій – 134, 137

 До кінця червня 1996 року значимість йоду – 131 в питомій вазі радіоактивного забруднення території знизилась на стільки, що ведучими за внеском в сумарну дозу радіоактивності стали довгоживучі радіонукліди – цирконій, ніобій, рутеній, церій, цезій. Одним із найбільш небезпечних і поширених радіонуклідів є цезій – 137.

На забрудненій радіонуклідами площі України спочатку було виділено три зони:

- зона відчуження (рівень радіації по зовнішньому кордону 29 мР/год). Площа 982 км2. Вона охоплювала ЧАЕС, м. Прип’ять, 15 населених пунктів, 4627 дворів, 4 колгоспи, 9 промислових об’єктів, 11 навчальних закладів, раніше там проживало 62 852 людей;

- зона відселення (20-5 мР/год). Її площа – 3320 км², на які розміщено 23 населених пункти, 9969 дворів, 5 колгоспів і господарств, 8 промислових об’єктів, 27 навчальних закладів. Тут проживало 33 562 людини;

- зона жорстокого контролю (5-3 мР/год). Площа 1500 км², 86 населених пунктів, 29 754 дворів, 2 колгоспи, радгоспів, 16 промислових об’єктів, 44 навчальних закладів. Тут проживало 46 200 людей. 

3-й студент

Вогонь і землю зріднили собою,

І кипіла у них під ногами земля.

Навіть небо двигтіло од вогненного болю,

І тривога палюща долітала здаля.

А трагедія кожную мить наростала,

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою таїну.

Як спинити її - нуртувало єдине бажання.

Не терпілось, не ждалось - загрожував згаяний час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на вас.

1-й ведучий

А вогонь все лютував, не вщухав. Коли на місце аварії прибув начальник пожежноїчастини майор Телятников, то побачена картина приголомшила його.

2-й ведучий

Відкритий реактор, а зверху над його смертоносним радіаційним диханням, на величезній висоті, приблизно в 70 метрів, метушилися маленькі постаті. Майор піднявся на дах машинного залу. З тріском палала вся площина покрівлі. Навкруги разом із вогнем вирував задушливий дим, киплячий бітум пропалював чоботи, розпеченими бризками осідав на одяг, в'їдався в шкіру. До 5-ї години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець. І величезний стовп диму, пилу, кіптяви відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, Росії, сіючи за собою смертоносну радіацію. Ціною життя 28 пожежних було врятовано інші блоки АЕС, Київ, Україну та інші країни від страшної катастрофи.

1-й ведучий

Ось імена перших жертв Чорнобильського полум'я: Володимир Тищура, Віктор Кібенюк, Володимир Правик, Василь Ігнатенко, Микола Титенюк і Микола Ващук.

4-й студент

Перший удар на себе,

Перший вогонь на себе.

Так відчайдушно Данко

Людям віддав своє серце.

З полум'ям стали до бою,

З полум'ям смертоносним.

І заступило собою

Світ, що малий, що дорослий.

Світ з посивілим житом,

З цвітом і гроном калини,

З вічним дитячим сміхом,

Що на вустах батьківщини.

Світ - із лугами, лісами,

З ріками і зорею,

З чистими небесами

Над скупаною землею.

І віддали все, що мали:

Життя - що одно в людини.

Вірю, що ви врятували

Долю моєї дитини.

 

3 сторіка – це:

Ліквідація аварії (виступи студентів)

Незважаючи на евакуацію людей, залишити реактор, що випромінював згубну радіацію, не можна було так як є, більше того, повністю зупинити Чорнобильську АЕС відразу ж після аварії було абсолютно неможливо. Тому для ліквідації наслідків були сформовані групи ліквідаторів.

У ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС записувалися добровільно. Серед них були як співробітники МНС, так і військові, в тому числі строкової служби, та небайдужі цивільні особи. Радянські ЗМІ віщали про безпеку та сучасності атомної енергетики, твердили, що за нею майбутнє. На той момент люди, необізнані в атомній енергетиці, не усвідомлювали всієї небезпеки ситуації, тому в ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС йшли охоче, щиро бажаючи допомогти своїм співвітчизникам.

Тільки потім вони зрозуміли, наскільки сильно підірвали своє здоров'я. Одним з першочергових завдань ліквідаторів було засипати реактор. У результаті навколо реактора силами ліквідаторів був побудований саркофаг, який повинен був зупинити подальше розповсюдження радіації і дати надію на те, що колись Чорнобильський район знову стане придатним для проживання.

Отримана ліквідаторами доза радіації вбила багатьох протягом декількох років. Інші ж стали інвалідами, що потребують постійної дорогої медичної допомоги. Перших ліквідаторів відразу після їх роботи направили літаком до Москви в інститут променевих хвороб, єдиний на той час в Радянському Союзі. Деяких ліквідаторів, які потрапили в цей інститут, вдалося врятувати. Решта ж отримали державні дотації у вигляді пенсії і пільг, що збереглися і в незалежній Україні до наших днів.

5-й студент

Як багато горя... Воно б'є у наше серце, у свідомість. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові й нові жертви.Але я вірю, що пісня у лузі ще озветься, і доля сонечком зійде, з'явиться радісна веселка після чистого дощу над тобою, мій загублений краю.

6-й студент

У лугах пишається калина,

Біжить по каменю вода.

За руку мати молода

Веде у світ малого сина.

Щебече, мов пташка, дитина,

Цвіте і сяє далина,

Але тривожна і сумна Лежить під небом Україна.

Здається, ніби мирна днина, -

Проте, Чорнобильська біда

Не проминула без сліда.

І гіркота пече полинна.

Передчуття терзають злі;

Повторювать все важче й важче,

Що вічно будуть син і мати,

І будуть люди на землі.

1-й ведучий

Пролітають роки. Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжуєжиття. Вона мовчки страждає за помилки людей. Природа оживає:

Жасмин цвіте, і трави косять,

І сіно пахне і п'янить.

І йдуть дощі, коли не просять,

І з вітром колос гомонить.

Усе живе жадає жити,

Снаги і сили повне вщерть.

І важко, й страшно говорити,

Що над усім чигає смерть.

2-й ведучий

Радіація встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, але йприйдешньому. Чорнобиль – незаживаюча рана на тілі нашої землі.У 1986 році виселено з чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населенихпунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160тисяч осіб. На даний час усього виселено із чорнобильської зони 166 тисяч населення.Більше 2 тисяч населених пунктів мають статус постраждалих.

 

4 сторіка – це:

Наслідки аварії для Чорнобильського району: створення зони відчуження (виступи студентів)

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС були катастрофічними. Весь Чорнобильський район Київської області був визнаний непридатним для проживання, внаслідок чого було ліквідовано і переданий під юрисдикцію Іванківського району Київської області. Територія Чорнобильського району була оголошена зоною відчуження. На дорогах, що ведуть в зону, були встановлені блокпости, а сама територія з часом огороджена для захисту від мародерів.

Про зону відчуження існує багато чуток і легенд, озвучені багато альтернативні причини аварій на АЕС. Чорнобильська зона не раз побувала в центрі уваги письменників, журналістів і творців комп'ютерних ігор. Вимушена евакуація призвела до безповоротної втрати автентичної культури Чорнобильського району, жителі якого роз'їхалися не тільки по Київській області, а й по всій країні. Радянський Союз був змушений переглянути своє ставлення до ядерної енергетики та її повсюдного використання. Також деякі історики вважають, що наслідки аварії на Чорнобильській АЕС підірвали авторитет влади в очах населення.

Перефразовуючи відомий вислів, можна сміливо стверджувати: «Є у Чорнобиля початок, немає у Чорнобиля кінця». Бо наслідки трагедії пожинаємо до сьогодні і ніхто не може запевнити, що вона не коситиме наступні покоління. Хто вони — жертви Чорнобиля? Чи збільшується їх перелік? Яка медична допомога їм потрібна? І які у них перспективи?

Українська медицина не була готовою до такої масштабної катастрофи. Наслідки Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей — багатогранні і пов’язані як із прямим впливом іонізуючої радіації, так і з іншими негативними чинниками аварії.  Загальновизнаним ефектом опромінення є онкологічні захворювання. Тривалість латентного періоду залежить від типу раку й дози опромінення. До «ранніх» онкозахворювань відносять рак щитоподібної, молочної залоз та лейкемію. Серед населення України, яке зазнало впливу Чорнобильської катастрофи, першим визнаним наслідком радіаційного опромінення став підвищений ризик розвитку раку щитоподібної залози (РЩЗ). Значне підвищення його частоти серед пацієнтів, опромінених у дитячому віці, було зафіксоване вже через 4-5 років після аварії та достовірно пов’язується з опроміненням ЩЗ радіонуклідами йоду, в основному 131I. Тільки в Україні до 2012 р. було прооперовано більше 7 тис. хворих на РЩЗ у віці 0-18 років — 74% з них на момент аварії були у віковій групі 0-14 років. Спільними дослідженнями Інституту ендокринології та обміну речовин НАМН України та Національного інституту раку США встановлено причинний зв’язок між поглиненою дозою та збільшенням захворюваності на РЩЗ в опромінених у дитячому та підлітковому віці. А щодо дорослого населення? — Радіаційні ризики РЩЗ у дорослих поки що є предметом дискусії. Підвищену захворюваність було зареєстровано у ліквідаторів та евакуйованих із 30-кілометрової зони. Зараз проводяться міжнародні пілотні дослідження.  В Україні та інших постраждалих країнах було налагоджено ефективну систему ранньої діагностики, лікування та реабілітації, що допомогло досягти значних успішних результатів. Однак, незважаючи на це, довгострокові результати лікування потребують подальшого вивчення, оскільки якість життя пацієнтів у післяопераційному періоді зменшується і таким хворим необхідна довгострокова підтримка. Останнім часом міжнародними дослідженнями встановлено підвищений ризик радіаційно-індукованої лейкемії серед чорнобильських ліквідаторів. Визначені рівні ризику були аналогічні тим, які раніше реєструвалися після атомного бомбардування в Японії. Також в останні роки серед ліквідаторів та в окремих групах постраждалих зросла захворюваність на деякі види солідних раків, приміром, рак молочної залози серед жінок-ліквідаторів 1986-1987 рр., а також серед жінок, що проживають у найбільш забруднених районах Білорусі та України. Результати цитогенетичних досліджень постраждалого населення України, Білорусі та Росії засвідчують збільшення соматичних мутацій у лімфоцитах периферійної крові, зокрема у дітей, народжених від опромінених батьків. Крім мінісателітних досліджень збільшилася кількість доказів ролі геномної нестабільності, послаблення імунітету та інших немішеневих ефектів, але масштаб цих досліджень є недостатнім. Існує ряд доказів зростання показника смертності від серцево-судинних захворювань серед ліквідаторів, але їх зв’язок із дозою опромінення повинен бути предметом подальших досліджень. З’явилося таке поняття як «комплекс жертви Чорнобиля». Це стан, що піддається медичній корекції? — Психіка людини тісно пов’язана з загальним станом організму, тому постійний психологічний тиск може бути одним із чинників розвитку стрес-індукованих захворювань. Населення нашої країни було під таким тиском багато років — спочатку в умовах невизначеності та дефіциту інформації, потім — розповсюдження інформації про неминучість тяжких наслідків опромінення. Навіть при відсутності опромінення такий психологічний пресинг може призводити до формування захворювань та «комплексу жертви». Дослідження свідчать про наявність у населення, постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС, довгострокових психічних розладів, у тому числі депресії, тривожності та посттравматичних стресових розладів. Зараз проводиться міжнародне дослідження для визначення зв’язку порушень когнітивної функції та їх молекулярного підґрунтя з дозою опромінення та іншими негативними чинниками Чорнобилю. Негативно вплинули на здоров’я людей і фактори переселення, обмеження виробничої та інвестиційної діяльності. До того ж маємо прийняти як виклик часу зростання смертності ліквідаторів від непухлинних захворювань (ішемічної хвороби серця та цереброваскулярної патології), онкологічних та гематологічних захворювань.

Про зміни генетичної інформації під впливом іонізуючої радіації відомо з 20-х років ХХ сторіччя, коли генетики не лише виявили факти виникнення генних та хромосомних мутацій у живих організмів при опроміненні, але й використовували дію цього потужного мутагенного фактора для індукції генетичних змін (радіаційний мутагенез).

Реакція організму людини на малі дози опромінення, як і радіочутливість у цілому, завжди індивідуальна і залежить у тому числі від стану системи детоксикації (яка, до речі, знаходиться під генетичним контролем). Численні наукові праці провідних учених України і світу показали ще одну важливу особливість: саме постійне низькоінтенсивне опромінення підвищує чутливість організму людини до дії інших самих різних пошкоджуючих факторів зовнішнього середовища фізичної, хімічної, біологічної природи. Тому так важко відокремити й оцінити дію на генетичний апарат конкретної людини лише малих доз радіації, не враховуючи сумарний вплив інших шкідливих факторів, що підсилюються дією радіації.

Основна проблема чорнобильської катастрофи у тому, що разом із радіоактивними елементами короткого періоду напіврозпаду (наприклад, для радіоактивного йоду цей період становить вісім діб) у навколишній простір потрапили й елементи-«довгожителі» — цезій, стронцій, полоній. Усі вони мають високу тропність до певних органів і систем людського організму. Наприклад, стронцій нагромаджується у кістках і зубах, цезій — у нирках. Виникає проблема так званого «інкапсульованого» опромінення. Постійне внутрішнє хронічне опромінення становить серйозну небезпеку — воно фактично повільно руйнує імунну систему. Спершу знижується активність імунних клітин, а згодом зменшується їх кількість, формується імунодефіцит. Нині в Україні дедалі частіше діагностують так звану вторинну імунну дисфункцію, що проявляється зниженням функціональної активності клітин — нейтрофілів, макрофагів, Т-лімфоцитів. Низька активність імунної системи не дає змоги організму раз і назавжди побороти наявні в ньому хронічні інфекції. Найпоширеніші діагнози сьогодення — «вегето-судинна дистонія», «синдром хронічної втоми», «персистуючі вірусні інфекції» — тяжко піддаються лікуванню за традиційними схемами. До того ж у разі недостатності імунної системи захворювання не супроводжується яскравими клінічними проявами — немає високої температури, очевидного запального процесу. Людина може не почуватися хворою, а постійну субфебрильну температуру і втому легко списати на стреси і перевантаження. Але такі «тліючі» хвороби відчутно знижують і якість життя, і продуктивність праці. Люди раніше старіють, виходять на інвалідність або на пенсію за станом здоров’я— а це вже економічні збитки для держави. На жаль, ми не можемо науково достовірно порівняти стан імунної системи у населення до і після чорнобильської катастрофи хоча б тому, що службу клінічної імунології створено порівняно недавно. Нині в кожному регіоні працюють мінімум 2-3 лікарі-імунологи, аналіз крові на визначення кількості і якості роботи імунних клітин уже став рутинним. Зрозуміло, що за таких умов показник виявлення імунодефіцитів є доволі високим. У 1986-му таких можливостей не було. Щоправда, через кілька років після аварії намітилися тенденції, які давали змогу опосередковано говорити про те, що імунна система починає страждати. Йдеться про зростання статистики патології вагітності та хронічних вірусних інфекцій. Цікаво, що перші кілька років після катастрофи нічого критичного у стані здоров’я населення помічено не було. Лише серед ліквідаторів констатували різке зростання тяжких форм вегето-судинної дистонії. А вже на початку дев’яностих ми зіткнулися з різким зростанням кількості вірусних інфекцій, часто з тяжким перебігом, а також автоімунних захворювань. У карточках пацієнтів дедалі частіше почали з’являтися записи «нейроінфекція», «персистуюча герпесвірусна інфекція», «персистуюча цитомегаловірусна інфекція», «синдром хронічної втоми». Усе це свідчило про те, що імунна система людей виснажувалася раніше, ніж зазвичай.  Променева хвороба – це хвороба і симптоми в результаті надмірного впливу іонізуючого випромінювання. Є два основних види випромінювання: іонізуюче і не іонізуюче. Не іонізуюче випромінювання виділяється у вигляді світла, радіохвиль, від мікрохвильових печей і радарів. Цей вид випромінювання, як правило, не викликає пошкодження тканин. Іонізуюче випромінювання є випромінювання, яке проводиться безпосередньо впливом хімічної речовини на тканини людини. Х-промені, гамма-промені, і бомбардування частками (нейтронні пучки, пучки електронів, позитронів, мезонів і ін) випускають іонізуюче випромінювання. Цей тип випромінювання може бути використаний для медичного обстеження і лікування, промислових і виробничих цілей, і зброї.т.д. Променева хвороба виникає, коли людина піддається дії дуже високих доз іонізуючого випромінювання. Радіаційне опромінення може відбутися в одній великій експозиції ( гостра ), або в ряді невеликих експозицій розтягнутих у часі ( хронічне ). Вплив може бути випадковим або навмисним (променевої терапії ). Променева хвороба, як правило, пов’язана з гострим опроміненням і має характерний набір симптомів, які з’являються в певному порядку. Хронічний вплив, як правило, пов’язано із затримкою медичних проблем, таких як рак і передчасне старіння, яке може відбутися протягом тривалого періоду часу. Ризик розвитку раку залежить від дози і починає розвиватися навіть при дуже низьких дозах. Не існує "мінімального порогу". Експозиція від рентгенівських променів або гамма-променів вимірюється в одиницях рентген. Наприклад: Все, експозиція тіла – 100 рентген / рад (1 Гр) призводить до променевої хвороби. Все, експозиція тіла 400 рентген / радий (або 4 Гр) викликає променеву хворобу і смерть. Без лікування, майже всі, хто отримує більше, ніж це кількість радіації, помирають протягом 30 днів. 100 000 рентген / радий (1000 Гр) призводить до майже миттєвої втрати свідомості і смерті протягом години Тяжкість симптомів і захворювань (гостра променева хвороба) залежить від типу і кількості радіації. Симптоми променевої хвороби можуть відбутися відразу після опромінення, або протягом найближчих декількох днів, тижнів або місяців .Кістковий мозок і шлунково-кишковий тракт є особливо чутливими до променевої хвороби. Діти і немовлята ще в утробі матері, швидше за все, буде серйозно поранені випромінюванням. Тому що важко визначити кількість радіоактивного опромінення внаслідок ядерних аварій, кращі ознаки тяжкості експозиції: тривалість часу між впливом і появою симптомів, тяжкість симптомів та тяжкості зміни у білих клітинах крові. Якщо людина рве менш ніж через годину після впливу, це зазвичай означає, що дози опромінення дуже високі, і смерть можна очікувати. Причини включають в себе: Випадковий вплив високих доз радіації, наприклад, ядерні аварії електростанції

1-й ведучий

Чи буде квітень, як завжди,

Дарунком весняної здоби,

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його «Чорнобиль»?

Чи, може, викинем його

З календарів своїх, допоки

Нас темний грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Сумління мисль не має меж,

її спинити годі. І ти, Чорнобилю,

Ти теж не маєш меж сьогодні.

2-й ведучий

Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Тепер цю траву не назвеш незабудкою.

Чорнобиль - мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. І наша пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися дотрагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.Трагедія Чорнобиля розбудила нашу совість. Дзвони Чорнобиля закликають: «Пам'ятайте!».

1-й ведучий

Щоб наша дума й дорога

Єднали глибину і вись, -

Волає чорнобильська пересторога:

- Людство, зупинись!

2-й ведучий

На землі, у домі вселюдському,

Суперечностей і негараздів - тьма.

Будьмо, люди, обережні в ньому,

Іншого житла у нас нема!

1-й ведучий

На грані людства, на краю -

У тривозі атомній стою.

Душа тривожиться, мов птиця:

А що, як висохне криниця?

Тривожиться у полі колос:

Чому замовк пташиний голос?

І вмить здригається планета,

І річка Прип'ять, і річка Лета.

Не все, не все пощезне в світі.

Ще в зорях - сад, земля - у цвіті.

Лист подорожника. Дорога.

Та в серці - атомна тривога.

2-й студент

З'явившись під знаком біблійної зірки Полин, Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою варварству, технократичній сваволі, коли дозволяли собі знущатися з природи - одвічної матері й майбутнього, з XXI століття: нам усім, як грузне попередження - схаменутися, задуматися про цивілізацію поки не пізно.(Тихо лунає «Маленький реквієм» П. Чайковського)

Слово викладача (запалює свічку). Свічка поминальна і свічка Надії... 26 квітня полум'я свічок у кожному домі зіллються в одне полум'я Віри! Ми будемо жити.