Урок пам'яті та скорботи до Дня пам'яті жертв політичних репресій.

“Пам’яті мільонів…”Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

За час комуністичного режиму, за підрахунками істориків, через репресії радянських каральних органів пройшло понад 10 мільйонів громадян. Радянська влада створила тотальну систему стеження і доносів, а на території російського Сибіру для утримування репресованих та використання їхньої праці була організована спеціальна система таборів ГУЛАГ. Комуністи прийшли до влади внаслідок насильницьких дій і утримували владу за допомогою тотальних репресій. Людей позбавляли власності, арештовували за сфальсифікованими обвинуваченнями, катували, розстрілювали, ув'язнювали у тюрмах та таборах, використовували як безоплатну робочу силу у колгоспах і на великих будовах, піддавали насильницькій депортації, обмежували у доступі до професій. В історії нашого народу чимало сумних сторінок. Та чи не найтрагічнішими були ті, які пов’язані з репресивною політикою радянського тоталітаризму. Пам’ять назавжди закарбувала людські трагедії 1930-х років, коли за одне лише необережне слово можна було заплатити життям.

Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священників, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинились сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 30-х роках. Приміром, в Україні в 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.

За задумом Сталіна, масові репресивні операції мали завершити двадцятилітню боротьбу з "соціально-ворожими елементами", утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити "кадрову революцію". Підставою для розгортання терору була теза Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва. Також велика кількість "чисток" подавалися як усунення можливості саботажу і шпигунства, з огляду на можливу війну з Німеччиною. Найбільша увага суспільства була сконцентрована на репресіях як проти лідерів Комуністичної партії, так і проти державних службовців, командного складу збройних сил, широкого загалу членів партії. Однак кампанія репресій торкнулася інтелігенції, селян – особливо тих, яких називали "надто багатими селянами" (куркулями). Вістря репресій було спрямоване і проти цілих етносів та етнічних груп, яких називали "п'ятою колоною".

Розстріляні під час репресій представники української інтелігенції Курбас, Куліш і Підмогильний

Офіційно початком Великого терору став оперативний наказ НКВД 1937 року про репресування "колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів". Проте наявні документи НКВД свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь. Цей наказ запроваджував ліміти (плани) на покарання людей. Вироки за першою категорією означали розстріл, за другою – ув’язнення в таборах ГУЛАГ (Главное управление лагерей), з яких багато хто так і не повернувся живим. Заарештований був позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами вибивали з арештованих потрібні зізнання. Дружини та чоловіки "ворогів народу" підлягали обов’язковому арешту, а дітей віком до 15 років передавали у спеціальні дитбудинки. Члени сімей засуджених до розстрілу "ворогів народів" підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР. Часи Великого терору у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Людина могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

По всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених: П’ятихатки у Харкові, Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз у Прикарпатті, Суча балка на Луганщині, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова. Такі ж братські могили є і у Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі, Одесі та багатьох інших містах. В більшості їхня вина була лише в тому, що вони були громадянами Радянського Союзу і жили в часи сталінського «Великого терору» 1937–1938 років. Найбільше місце поховань жертв репресій – Биківнянський ліс біля Києва.

Великий терор згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва 17 листопада 1938 року. Тоді ухвалили постанову, якою "орієнтували правоохоронні органи на припинення "великої чистки" та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців Великого терору. Незаконність Великого терору визнали ще за часів СРСР після смерті Сталіна, коли в роки "відлиги" провели часткову реабілітацію репресованих. Але реабілітаційні процеси 1950-1960 років мали обмежений характер. Більшість засуджених за політичними звинуваченнями не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.

Джерела:https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/15-travnya-den-pamyati-zhertv-politychnyh-represiyhttps://ccu.gov.ua/novyna/do-rokovyn-dnya-pamyati-zhertv-politychnyh-represiy-vidkrylas-vystavkahttps://dn.gov.ua/news/17-travnya-den-pamyati-zhertv-politichnih-represijhttps://rozhrada.gov.ua/news/pamyati-10-milyoniv-v-ukrayini-vshanovuyut-zhertv-politychnykh-represiyhttp://www.golos.com.ua/article/50703https://www.radiosvoboda.org/a/27470685.htmlhttp://stb.loga.gov.ua/oda/press/news/tretoyi_nedili_travnya_v_ukrayini_vidznachaietsya_den_pamyati_zhertv_politichnihhttps://24tv.ua/v_ukrayini_vidznachayut_den_pamyati_zhertv_politichnih_represiy_shho_treba_znati_pro_teror_n1155015

Презентацію приготувала вчитель Красноріченського ліцею Сватівського району Луганської областіГайда О. М.