Урок "Пам’ятки середньовічної культури ХІV-XV ст."

Тема: Пам’ятки середньовічної культури XІV-XV ст. Костянтин Острозький. Юрій Дрогобич.

Мета:

навчальна: з’ясувати умови розвитку культури в другій половині ХІV – ХV ст.; розповісти про розвиток освіти та науки, архітектури та образотворчого мистецтва в цей період; охарактеризувати діяльність Юрія Дрогобича (1450-1494 рр.);

розвиваюча: розвивати увагу та пам’ять, вміння цікаво та доступно презентувати результати своєї роботи;

виховна: виховувати шанобливе ставлення до пам’яток культури.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: Гупан Н. М. Історія України: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закладів / Н. М. Гупан, І. І. Смагін, О. І. Пометун – К.: Видавничий дім «Освіта», 2015. – 216 с., атлас, додатковий матеріал.

Компетентності: спілкування державною мовою, обізнаність та самовираження у сфері культури, хронологічна, просторова та інформаційна.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• виготовляти лепбук;
• характеризувати умови розвитку культури в другій половині ХІV – ХV ст.
• розпізнавати пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва цього періоду.

Історичні діячі: Юрій Дрогобич (Котермак).

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент. 1 хв.

1.1. Привітання.

«Психоформула»

Люблю я свій розум,

Увагу та пам’ять.

Працює мій мозок.

І вчусь я старанно.

Сприймаю все нове

І мислю логічно.

Учителя слово

Здійсню я практично.

1.2. Перевірка відсутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. 6 хв.

2.1. Робота з картою «Знайди мене»

Знайдіть на карті держави, які володіли українськими землями в другій половині ХІV – ХV ст. Назвіть землі, що ввійшли до їх складу.

2.2. Презентація лепбуку

2.3. Робота з епіграфом

• Як Ви розумієте епіграф до уроку?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. 2 хв.

 

3.1. Оголошення теми та мети уроку

3.2. Метод «Займи позицію»
Теза: «Умови розвитку культури в другій половині ХІV – ХV ст. були сприятливими».

(Учні обирають відповіді – так, ні, не знаю).

ІV. Вивчення нового матеріалу. 30 хв.

1. Освіта та наука. Юрій Дрогобич

Пояснення вчителя

Перегляд відеофрагменту «Юрій Дрогобич»

• Яке велике відкриття зробив Юрій Дрогобич з України?

2. Архітектура

Формування компетентності «Спілкування державною мовою» та «Обізнаність та самовираження у сфері культури»

Верхній замок у Луцьку

Луцький Верхній замок є центральною  спорудою  Луцького  державного історико-культурного  заповідника «Старе  місто».  Зведений  останнім великим   князем  Галицько-Волинського князівства Дмитром Любартом у 1340-1383 роках замок  слугував  його  резиденцією. З часом замок став улюбленим місцем  перебування  великого  князя Литви  Вітовта. 

Замок Любарта або Луцький замок – верхній замок сучасного Луцька є одним з найбільших і найдавніших в Україні замків. Висота стін становить близько 12 метрів над валом, їхня товщина сягає 3 метрів. Загалом для зведення замку було використано до 5 млн цеглин. 

Верхній замок – своєрідна  історико-архітектурна  емблема Луцька.  Він добре зберігся і зараз реставрований. Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В’їздову, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами,  будинок шляхетських судів XVIII ст., повітову скарбницю поч. XIX ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова XII ст. та князівського палацу XIV-XVI ст.

Кам’янець-Подільська фортеця

Кам'янець-Подільська фортеця – фортеця у місті Кам’янець-Подільський (Хмельницької області України). Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам’янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV-XV ст. Подільського воєводства XV-XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793-1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», що належить до «Семи чудес України».

Будівництво Кам’янець-Подільської фортеці розпочалося ще в XI ст. і тривало протягом декількох століть. Сучасного вигляду споруда набула в середині XVI ст. зусиллями будівельників під керівництвом Іова Претвича. До  складу  Кам’янецької  фортеці  входять  одинадцять  башт,  кожна з яких має свою назву й історію. Так, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти,  надіслані  Папою  Римським  Юлієм II. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі. У підземеллях Замкового комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано панораму оборони замку 1672 р. під час турецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з арбалета, відчувши себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася система ходів і казематів.

Хотинська фортеця

Розташований на важливих транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка. Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького.

Хотинська фортеця – фортеця XIII-XVIII століття у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»,  одне із семи чудес України.

Хотинська фортеця – свідок численних війн та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі,  культури  та економіки.  Ця середньовічна красуня може багато чого розповісти тому, хто побажає вислухати її...

Упродовж 1250-1264 років Данило Галицький збудував Хотинську фортецю на місці Хотинського форту. Навколо неї було зведено семиметрову кам’яну стіну та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення. У XIV ст. було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур завширшки 5-6 і висотою 40 метрів і три башти. Саме у такому вигляді Хотинська фортеця збереглася до нашого часу.

Покровська церква-фортеця в с. Сутківцях

У селі Сутківці у Хмельницькій області збереглася унікальна церква-фортеця. За архітектурою і плануванням вона не має аналогів в усій Європі (в неї можна було витримати оборону). Церква має два поверхи. Перший поверх – власне церква з товстими стінами (3 м, як у замках). На другому поверсі  - оборонні, захисні вежі, що мали бійниці для обстрілу простору навколо церкви й машикулі (отвори під дахом церкви). Особливістю цієї церкви є стовп посеред церковної зали, за яким із дверей не видно навіть іконостасу.

Церква Покрову Пресвятої Богородиці – мурована сакральна споруда оборонного типу, збудована на честь свята Покрова. Покровська церква – унікальний взірець оборонного зодчества Поділля, нині є діючим храмом і музеєм, який відвідують численні українські й зарубіжні туристи. Вона є одним з найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиним середньовічним оборонним храмом тетраконхового типу. Найближчим аналогом церкви-донжону є донжон в Етампі (Франція).

Первинно Покровська церква-фортеця у Сутківцях була споруджена як оборонна споруда – село стояло на Кучманському шляху, звичному маршрутові набігів татар на Поділля. У 1476 році фортецю перебудовано під церкву з улаштуванням у першому ярусі цегляного склепіння на нервюрах і готичних щипців над другим ярусом центрального простору. У 16 ст. стіни першого ярусу було розписано фресковим живописом; його фрагменти збереглися й донині.

За об’ємно-планувальним вирішенням Покровська церква-фортеця належить до типу чотириконхових споруд. Стіни – кам’яні, завтовшки 1,5-1,6  м. Перекриття над першим ярусом являють собою систему цегляних хрестових і конхових склепінь із розпалубками на нервюрах. У центральному просторі вони спираються  на стовп, утворюючи  по  його кутах віялові пучки нервюр; у півколах, відокремлених від центрального простору арками, - деяку подобу зірчастого склепіння.

Замок Паланок (Мукачівський замок)

Замок Паланок (Мукачівський замок) – замок у закарпатському місті Мукачево. Унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, з поєднанням різних стилів.

У південно-західній частині Мукачева стоїть Мукачівський замок, одна з найцінніших історичних і воєнно-архітектурних пам’яток Закарпаття XIV-XVII ст. Замок побудований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і займає площу                     13 930 кв. м. Точна дата заснування замку невідома, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.

З 1396 по 1414 року замком володів Подільський князь Федір Корятович. Він значно розбудував і укріпив замок, перетворив його на свою резиденцію. Тоді ж у скелястій горі був вирубаний 85 метровий колодязь. Протягом XV-XVI століть замок побував у руках багатьох володарів, які його розбудовували та укріплювали.

У цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині був великий палац.

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця – фортеця в місті Судак (Крим, Україна), побудована генуезцями з 1371 по 1460 рік. Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів.

Перші фортечні споруди побудували тут візантійці у 6-7 століттях. Потім фортецею заволоділи хазари, в 10-12 століттях – знову візантійці. В 13 ст. Сугдея стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. В 1365 році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь південний берег. Більшість будівель Судацької фортеці, що збереглись до наших днів, належать генуезькому періоду, тому її іменують «генуезькою».

Зі сходу і півдня цитадель була неприступна, із заходу — важкодоступна, з північного сходу доступ перегороджував глибокий рів. Фортеця має два яруси оборони між якими розташовувалось місто. За межами кріпосних стін розташована ще одна башта – Фредеріко Астаґверра (Портова). За часів генуезців вона з’єднувалася стіною з Кутовою баштою фортеці і з баштою, що стояла на горі Палвані-оба. Ця оборонна лінія захищала територію старого порту Солдай

Фортеця стояла століттями. Вона була непідвладна природним стихіям, оскільки камені будівель були скріплені спеціальним розчином, який мав еластичність, тому її стінам не були страшні землетруси. Зруйнували її люди, розтягнувши як будматеріал для своїх будівель.

Вірменський собор у Львові

Вірменську церкву збудовано у другій половині  XIV століття  (1363-1370 роки) майстром Дорінгом. Протягом століть вона була  громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 році церква стала соборною: у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії.

Сам собор неодноразово перебудовувався: у 1437 році навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671), а згодом у ризницю (1731). У 1630 році прибудовано прямокутну західну наву.

Після пожежі  1712  року  інтер’єр  набуває барокового  характеру: тинькуються  стіни, встановлюються нові вівтарі.

Із застосуванням стилізації в інтер’єрі виконані  різьблена дерев’яна  стеля над навою  XVII століття,  фрески, орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Ян Генрік Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер)

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці – пам’ятка архітектури національного значення, єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні.

Ханський палац у Бахчисараї

Ханський палац у Бахчисараї (крим. Han Saray) – родова резиденція династії Ґераїв – правителів Кримського ханства у 1532-1783 р. Центр політичного, духовного й культурного життя кримських татар. Засновником Хансарая був Сахіб I Ґерай. Будівництво розпочато у 1532 р. і закінчено у 1764 р.

Бахчисарайський палац – пам’ятка історії та культури всесвітнього значення, єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури. Палац входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника. В приміщеннях палацу розташовані музей історії та культури кримських татар, художній музей, виставка холодної та вогнепальної зброї. Територія палацового комплексу займає 4,3 гектари, раніше площа комплексу становила 18 гектарів.

Палац розташований на лівому березі річки Чурук-Су. До складу комплексу входять північні та південні ворота, Свитський корпус, палацова площа, головний корпус, гарем, ханська кухня і стайня, бібліотечний корпус, соколина вежа, ханська мечеть, Персидський сад, ханський цвинтар, гробниця (дюрбе) Диляри-бікеч, гробниці Північне і Південне дюрбе, надгробна ротонда, баня «Сари-Гюзель», набережна з трьома мостами, сади і паркові споруди, Єкатерининьска миля, «Фонтан Сліз» та інші об’єкти.

Найдавніші будівлі палацового комплексу – велика Ханська мечеть і лазні Сари-Ґюзель, датовані 1532 роком.

Архітектурний стиль палацу продовжує традиції османської архітектури XVI-XVII століть. Головна архітектурна ідея – втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі. «Бахчисарай» перекладається з кримськотатарської мови як «палац-сад» (bağça – сад, saray – палац).

3. Образотворче мистецтво

Формування компетентності «Спілкування державною мовою» та «Обізнаність та самовираження у сфері культури»

Ікона св. Юрія Змієборця із с. Станилі поблизу Дрогобича

Найбільша мистецька цінність Дрогобиччини – це ікона св. Юрія Переможця з чотирнадцятого століття зі села Станилі, з дочірньої церкви парафії Стебника, 9 кілометрів від Дрогобича. Унікальність цієї пам’ятки полягає в тому, що Юрій зображений не на білому, а на чорному коні, що є винятковим в українській іконографічній традиції.

Дата появи ікони – початок XIV ст. У ній найповніше прочитується візантійський канон. Перенесена з церкви Собору св. Йоакима й Анни з села Станилі до Львівського Музею Українського Мистецтва у 30-х рр. ХХ ст.

Ікона Богородиці з пророками у Підгорцях

Ікона з Підгородців – одна з давніх пам’яток іконографічного  типу «Богородиця  з  Дитям і похвалою». Особливістю таких ікон є те, що в «похвалі» зображені як старозавітні, так і новозавітні персонажі,  що символізує поєднання Старого та Нового Заповітів.

Ікона була намальована на полотні розміром 137х106 см. Голова Діви Марії трохи повернена вліво, погляд і голова Дитяти Ісуса звернені прямо. Ісус правою рукою благословляє віруючих, а в лівій тримає згорнутий білий сувій Святого Письма. Богоматір підтримує Дитя, її ліва рука піднята у заступницькому і водночас указівному жесті, що спрямований на Ісуса, як Дорога життя. Богородиця має титул цариці.

Червоний колір указує на вогонь божества, синій – на людську природу. Ісус одягнений у біле. Це колір чистоти.

Ікона  виконана  у  візантійському  стилі.  Час створення та автор невідомі. Орнаменти вказують на кінець XV – початок XVI століття.

Вчені сходяться на думці, що ікона належить до ранніх пам’яток українського іконопису.

V. Узагальнення та систематизація знань. 5 хв.

5.1. Онлайн-вправа «Готуємось до ЗНО»

5.2. Оцінювання учнів

VІ. Домашнє завдання. 1 хв.

1. Опрацювати §27-28.

2. Скласти історичний портрет Василя – Костянтина Острозького.

3. Підготуватися до уроку контролю та корекції навчальних досягнень учнів з теми: «Руські удільні князівства у складі сусідніх держав. Кримське ханство».