Розробка заходу "Голодомор"

 

 

 

 

 

РОЗРОБКА

Виховної години  до Дня пам’яті  жертв голодомору

  «Голодомор – 1932-1933 років – біль серця всієї України »

 

 

 

 

Розробила:

Учитель історії

 Волноваської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Калініченко Поліна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година  до Дня пам’яті  жертв голодомору

  «Голодомор – 1932-1933 років – біль серця всієї України »

Тема. «Голодомор – 1932-1933 років – біль серця всієї України »

Мета. Поглибити знання учнів, про роки голодомору в Україні , сприяти усвідомленню  наслідків цієїстрашноїдрагадії  для українського народу. Вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей, виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм, виховувати  у дітей  співчуття, людяність, дотримання традицій вшанування померлих і загиблих.

 

 Обладнання. Приміщення оформлене світлинами, що засвідчують голодомор на Україні в 1932 – 1933 років. Малюнки та надписи. Стіл прикрашений рушником,свічки, калина,  половина чорного хліба, колоски обв’язані чорною стрічкою. Книжкова виставка.  Збоку прапор  з чорною стрічкою.

 

Технічні засоби: відеофільми, презентація.

 

 

ХІД ЗАХОДУ

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

 

Вчитель:

 

 28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про голодомор 1932-1933 років в Україні», в першій статті якого було визначено, що цей голодомор є геноцидом українського народу. І тепер щороку в останню суботу листопада українці пригадують ті страшні роки, які пережив увесь народ і о 16.00 ставлять на вікнах будинків запалені свічки пам’яті.(СЛАЙД 1)

 

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

(Учні читають вірш ”Фрагмент пам'яті” )

 

1 Учень.(СЛАЙД 2)

 А люди біднії в село,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися в хатах,

Та й мруть….

 

2. Учень.

Сумують комини без диму,

А за  городами за тином

Могили чорнії ростуть.

 

3. Учень.

 Гробокопателі в селі

Волочуть трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини.

4.  Учень.

Дні минають,

Минають місяці.

Село навік замовкло, оніміло,

Кропивою поросло.

 

Ведучий I(СЛАЙД  3)

 То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

Ведучий II: То був такий державний злочин –

Здригнулась навіть мертва Кафа,

Мерцями всіялося поле,

Ні хрестика і ні могили –

То був такий навмисний голод…

Перегляд  відео  (СЛАЙД 4)

Учитель : (СЛАЙД 5)

Скрізь, як говорив Т. Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті - „хліб". Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Учень зачитує свідчення очевидця:

Учень 1: «У голодовку 1933р. я ходила в школу. Коли мене приймали в жовтенята, я думала, що  ріднішої людини за Сталіна у нас нема, а він що зробив з нами? Померли з голоду мама,брат і сестра, а я ще ворушилась Приїхала підвода за трупами і їздовий сказав: «Щоб завтра не приїжджати, однаково вмре» Та вкинули і мене в силосну яму. Але йшов сусід, глянув, витягнув мене і за брав до себе. І от я ще живу»

 

Ведучий 1:

Ця історія є лише краплиною в морі людського горя, яке довелося пережити мільйонам українських сімей у 1932-1933рр. Вона доводить, що Голодомор в Україні був спеціально створений. Ця історія в котре доводить, що правда немає кордонів. Її потрібно шукати, а пам’ять шанувати.

 

Під пісню «Голодомор» із запаленими свічками виходять учні 3 класу з хореографічною постановою. (СЛАЙД 6)

Ведучий I: (СЛАЙД 7)

Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932 - 33років.

Ведучий 2: Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою владою.

Ведучий 1: Пам’ять про тих, хто не дожив,

Ведучий 2: Пам’ять про тих, хто недолюбив,

Ведучий 1: Пам’ять про живих і ненароджених.

Ведучий 2: Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

Ведучий 1: Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

Ведучий 2: Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.

Ведучий1: Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

Ведучий 2: Ніхто не має права про це забути!

Ведучий 1: Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.

Ведучий 2: Пом’янемо хвилиною мовчання великомучеників нашої історії.

Звучить метроном

Учнь зачитує вірш ( СЛАЙДИ 8-9)

 

Учень 1:

Голодомору  сльози  і  могили …

І  перед  ними  ми  в  боргу  завжди

За  тих,  що  крихти  хліба  не  доїли

І  не  допили  чистої  води.

Ще  душі  є  порожні,  як  руїни,

Які  в  житті  не  дихали  добром,

Що  віддали  у  жертву  Україну

І,  як  раба,  страждальний  мій  народ

Але  зернина,  що  у  полі  скресла,

Надією  і  вірою  зросла

І  Україна,  як  народ,  воскресла

І  наша  віща  доля  ожила.

Ісус  Христос  у  заповітну  пору

Зніс  на  Голгофу  непокори  хрест …

Та  не  погасне  біль  голодомору

І  вічна  наша  пам’ять  не  помре

 Пісня «Янголи»

 

Ведучий1 (СЛАЙД 10).

 Відчинімо наші душі і серця для пам’яті про ті страшні роки. Зробімо все для того, щоб ніколи, за жодних обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну.

Звучать скорботні дзвони, в кімнаті виключають світло, всі стоять із запаленими свічками

Ведучий 1:

Засвіти свічу на вікні.
Хай промінням сягне до зорі,
Хай освітить весь світ співчуттям.
Це збагни ти собі і затям.

Засвіти у серці свічу.
І думками туди я мчу,
Де мільйони моїх братів
В смерть летіли по волі катів.

Ведучий 2:

Запалімо мільйони свічок!
Душі тих малих діточок
З болем з неба за нами зорять.
І німують. Мовчать.

Засвіти свічу, засвіти!
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся Земля:
Панахиду Вкраїна справля…

 

Учитель(СЛАЙД 11)

Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні матеріальних, ні тим більше людських. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.  На цьому наш вечір закінчено.

Звучить пісня «Боже,Україну бережи»