Урок "Петриківський розпис"

Про матеріал

Дидактичне забезпечення уроку технології з теми "Петриківський розпис".

Перегляд файлу

Державний навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

ПЛАН-КОНСПЕКТ

УРОК НА ТЕМУ: «Історія Петриківського розпису»

Розглянуто та схвалено на засіданні Розробила: методичної комісії професії _ _________Любов ІВАЩЕВА художнього напряму

Протокол №___від________

Голова методичної комісії

______________Любов ІВАЩЕВА

Запоріжжя, 2025

Творчість — це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту,

особливий зв'язок між інтелектуальним життям особистості і прояви її сил в активній діяльності.

В.О. Сухомлинський

План уроку №___

Дата: ____________ Група:__________

Тема програми: Декоративні розписи Тема уроку: Історія Петриківського розпису

Мета уроку: навчальна (дидактична) ознайомити здобувачів освіти з історією виникнення та становленням петриківського декоративно-орнаментального народного малярства.

Розвивальна: розвивати вміння розрізняти основні елементи орнаменту та розуміти символіку "петриківки".

Виховна: виховувати повагу до українського народного мистецтва, яке визнано Нематеріальною культурною спадщиною людства ЮНЕСКО.

Тип уроку: комбінований.

Вид уроку: лекція з елементами візуального аналізу та практичної вправи (демонстрація мазків).

Форми і методи навчання: пояснювально-ілюстративні, проблемний метод, інтерактивний метод.

Дидактичне забезпечення: репродукції робіт корифеїв (Тетяни Пати, Надії Білокінь, Ярина Пилипенко ), інструкційна карта, презентація з елементами відео демонстрації, акрилові фарби, олівець Н, палітра, стакан, паперові серветки, пензлі «котячка» або синтетичні, папір 200 g/m².

Технічні засоби навчання: документ камера, ілюстрації.

Хід уроку:

1. Організаційна частина

1.1 Перевірка явки здобувачів освіти

1.2 Перевірка готовності здобувачів освіти до уроку

2. Підготовчий етап

2.1. Цільова установка, мотивація

2.2. Повідомлення теми, навчальної мети та завдань уроку

3. Актуалізація опорних знань

3.1 Сьогодні ми доторкнемося до справжнього мистецького дива, що прославило Україну на весь світ — Петриківського розпису. Цей розпис зберігає у собі тепло рук майстрів і красу нашої природи.

Що ви знаєте декоративно-прикладне мистецтво?

Які види народного розпису вам відомі?

Де в побуті використовується розпис?

4. Вивчення нового матеріалу

4.1 Історичні витоки Петриківського розпису.

Петриківський розпис — це унікальне українське декоративно-

орнаментальне мистецтво, що виникло у селі Петриківка, розташованому на Дніпропетровщині. Його історія сягає XVIII–XIX століть, коли жителі цього краю почали прикрашати свої оселі яскравими квітковими узорами. Спочатку розпис мав суто побутове призначення. Ним оздоблювали внутрішні стіни хат, піч, скрині, полиці, віконні наличники, двері, навіть посуд. У народі казали, що «порожня хата без розпису — як людина без душі». Малюнки створювали без попереднього ескізу, вільно, з натхнення і фантазії, тому кожна робота була неповторною.

Перші відомості про петриківські орнаменти належать до середини XVIII століття. Жінки розмальовували хати природними фарбами, зробленими з рослин, ягід, глини. Кісточки для малювання виготовляли власноруч — із котячої шерсті «котячка».

Особливістю петриківського малярства стало зображення стилізованих

квітів, гілочок, ягід, птахів, метеликів — усього, що символізувало життя, добробут і красу природи. Саме тому цей розпис став відображенням українського світогляду, любові до землі та гармонії з природою.

На початку XX століття у Петриківці з’явилися перші професійні

майстри, які почали розвивати народну традицію у новому руслі. Великий внесок у популяризацію розпису зробила Тетяна Пата — майстриня, що навчала молодь і створила першу школу декоративного розпису у 1930-х роках. Її учениці, серед яких Надія Білокінь, Федір Панко, Яким Прудкий, Марфа Тимченко, продовжили традицію, розвиваючи її у нових формах — на папері, дереві, кераміці.

У 1950–60-х роках розпис став символом українського народного

мистецтва. Його мотиви почали використовувати у поліграфії, текстилі, декоративних виробах, сувенірній продукції.

У 2013 році Петриківський розпис було внесено до Репрезентативного

списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Це стало міжнародним підтвердженням його унікальності та культурної цінності.

(Для отримання додаткової інформації скористайтеся кюар кодом) 4.2 Корифеї Петриківського розпису.

Корифеї Петриківського розпису — це ті, хто перетворили народне

малювання на високе мистецтво, що стало обличчям України у світі.

Петриківський розпис має глибоке коріння, але його справжній розквіт

і становлення як окремого виду декоративно-ужиткового мистецтва пов’язане з іменами видатних майстрів — корифеїв, які не лише створювали прекрасні твори, а й передавали своє мистецтво наступним поколінням.

Тетяна Пата - видатна українська майстриня,

засновниця школи Петриківського розпису. Народилася у селі Петриківка, де ще з дитинства захопилася народним малюванням. Вона першою почала навчати дітей і молодь мистецтву розпису, створивши у 1930-х роках школу народних майстрів, з якої вийшли такі відомі учні, як Надія Білокінь, Федір Панко, Марфа Тимченко. Твори відзначаються витонченістю композицій, гармонійністю кольорів і м’яким, впевненим мазком. Тетяна заклала основи сучасної Петриківської традиції, тому її називають «матір’ю» Петриківського розпису

(додаток 1).

Надія Білокінь

Створювала роботи на папері, дереві, меблях, а

також у монументальних формах. Її квіти вирізняються тонким колоритом, плавними переходами відтінків, витонченістю форм. Надія Білокінь внесла у Петриківський розпис власний авторський стиль, який поєднав класичну традицію з декоративною новизною (додаток 2).

(Для отримання додаткової інформації скористайтеся кюар кодом) Ярина Пилипенко

«Петриківський розпис — це не лише

орнамент. Це спосіб говорити кольором про любов до

України».

— Ярина Пилипенко.

Ярина народилася у селі Петриківка —

духовному осередку українського декоративного розпису. Її роботи вирізняються виразною композицією, чистотою кольору та поєднанням класичних і новаторських елементів. Тематика робіт — українська

природа, квіти, птахи, символи добра і гармонії. Створює декоративні панно, розписи інтер’єрів, сувенірну продукцію, а також бере участь у виставках народного мистецтва (додаток 3).

Завдяки цим митцям Петриківський розпис вийшов за межі

домашнього декору і став національним символом українського мистецтва. Їхня творчість зберегла душу народу, а водночас відкрила шлях новим поколінням художників, які продовжують традиції, вплітаючи у них сучасні мотиви.

4.3 Художні особливості Петриківського розпису.

Петриківський розпис — це не просто орнамент. Це мова кольору,

лінії й руху, якою українці з покоління в покоління передавали любов до життя, природи та краси рідного краю.

Основні художні риси:

1. Орнаментальність і декоративність.

Усі композиції побудовані на ритмічному поєднанні рослинних мотивів — квітів, гілок, листя, ягід, птахів. Орнамент передає гармонію природи і життєву енергію.

2. Світлі, чисті кольори.

Переважають теплі відтінки — жовтий, червоний, рожевий, зелений, блакитний.

Білий фон символізує світло і чистоту, на якому яскраво «розквітають» барви.

3. Вільна композиція.

Малюнки створюють без попереднього контуру — художник працює відразу пензлем, «з натхнення». Це робить розпис живим, рухливим і природним.

4. Типові елементи.

Основні мотиви — квіти (барвінок, айстра, мак, калина, волошка), ягоди (малина, калина, виноград), птахи (півники, павичі, жар-птиці). Кожен має символічне значення — краса, добробут, любов, щастя. 5. Мазкова техніка (додаток 4).

Художники використовують особливі пензлеві мазки: зернятко — дрібний мазок для пелюсток і ягід; гребінець — для пір’я та листя;

перекидка — плавний подвійний мазок для пелюсток квітів.

6. Ритм і симетрія.

Композиція вибудовується за принципом ритмічності, але без жорсткої симетрії — це створює відчуття руху, «живого дихання» орнаменту.

5. Систематизація та узагальнення знань і вмінь Практичне закріплення знань.

(Перегляд відео з презентації (слайд 9)).

Робота з інструкційною картою (додаток 5 карта).

6. Підсумки уроку Рефлексія.

Що нового ви дізнався сьогодні про Петриківський розпис?

Чи змінилося ваше бачення народного мистецтва після цього уроку?

Який інструмент чи прийом роботи сподобався найбільше?

Петриківський розпис — це унікальна сторінка української

культури, у якій поєдналися любов до природи, декоративність і яскравість народного світовідчуття.

7. Домашнє завдання

1. Намалювати невелику композицію у стилі Петриківського розпису — «Квітка з листям» (формат А4, гуаш або акрил).

2. За бажанням — знайти приклади сучасного використання Петриківського орнаменту в одязі, рекламі, предметах побуту.

Викладач Любов ІВАЩЕВА

Список використаної літератури.

1. Енциклопедія українознавства для школярів і студентів / авт.-уклад. В. В.

Олефіренко та ін. Донецьк: Сталкер, 2000.

2. Супруненко В. П. Енциклопедія українства «Ми українці». 2 книга.

Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 1999.

3. Кара-Васильєва Т. В. Творці Дивосвіту. Київ: Радянська школа, 1984.

4. Петриківські розписи. Альбом. Київ, / упоряд. О. О.ТЕКСТ 1973.

5. Степовик Д. Скарби України. Київ: Веселка, 1991.

6. Шестакова О. І. Український декоративний розпис. Київ: Реклама, 1989.

Додаток 2

«Півонія», 1960 р. «Гвоздики», 1960 р

Технологічна карта до виконання «Петриківського розпису».

«Я квітка, що не в’яне, Я птах, що не злітає,

Я лист, що не опадає —Хто я?»

(Відповідь: П...й р...с)

Мета: сформувати вміння використовувати цифрові технології для дослідження та аналізу елементів Петриківського розпису; навчити застосовувати отримані знання у створенні власної композиції.

Розвинути власні навички виконання традиційних прийомів розпису, уміння працювати за законами композиції та відтворювати автентичні орнаментальні мотиви у сучасному художньому виробі.

Завдання: навчитися відтворювати елементи орнаменту згідно з інструкційною картою, дослідити технологію виконання розпису, вільно володіти технікою «Петриківський розпис».

Інструменти: акрилові фарби, пензлі «котячка», вода, палітра, олівець, стакан, паперові серветки, папір 200 g/m².

Інструктаж з БЖД:

ØПідготуй робоче місце: тримай стіл чистим, матеріали розмісти зручно, забезпеч хороше освітлення.

ØПрацюй тільки з безпечними фарбами: не торкайся їх руками, не піднось до обличчя, уникай потрапляння в очі.

ØОбережно користуйся пензлями: не роби різких рухів, не направляй пензлі в бік себе чи інших.

ØДотримуйся порядку і дисципліни: не бігай під час роботи.

ØБудь уважним до води: не розхлюпуй, у разі проливу — одразу витри. Ø Дотримуйся гігієни: працюй у фартуху,

№

Завдання вправи

Виконання вправи

«Зернятко»

Проводимо на папері

вертикальну та горизонтальну лінії. Уздовж вертикальної лінії наносимо «зернятка» круглим пензлем, що при намочуванні збирається на кінчику в голочку. Для цього можна використати фарбу будь-якого кольору. Корпусом пензлика натискаємо так, щоб мазок мав форму краплі води. Повторюючи мазок багато разів, намагаємося

наносити «зернятко» однакового розміру і на

однаковій відстані. Ми не тільки навчимося правильно наносити такий мазок, а й потренуємо окомір і вправність своєї руки.

Так само наносимо «зернятка» уздовж

горизонтальної прямої. Якщо наносити «зернятка» похило до проведеної кінчиком пензля прямої лінії, то можна отримати або колосок, або листок акації.

Це залежить від напряму

	«зернятка». Спробуємо і переконаємося.
2.	«Криве зернятко» Наступний елемент петриківського розпису «криве зернятко». Набираємо фарбу на круглий пензлик і починаємо наносити мазок, як і звичайне «зерня», але при натискуванні трохи повертаємо руку вправо чи вліво. Маємо викривлену півколом краплину. Пишемо «криві зернятка» попарно, назустріч одне – одному – отримаємо пуп’янок.
3.	«Квітка цибулька» Складається з двох мазків, вигнутих півлунками й поставленими один проти одного. Заповнивши порожнє місце між півлунками гребінчиковим або двоматрьома зернятковими мазками, матимемо форму.
4.	«Гребінчик» Мазок, що починається з потовщення. Його роблять
	натиском пензля і закінчують тоненьким вусиком, який передають за допомогою легкого дотику кінчика пензля. Покладені кілька таких мазків нагадують гребінець.
5.	«Перехідний мазок» Накладається одним пензлем але двома фарбами. Спочатку пензель вмочують в одну фарбу (наприклад, у зелену), а потім у другу (наприклад, жовту). Такий мазок утворює витончені переходи від одного кольору до іншого.