1. Урок-подорож „Назад в минуле”.

Мета: ознайомити учнів з мистецтвом епохи Відродження та її яскравими представниками, познайомити з роботами видатних митців, формувати уявлення про світ художніх творів; розвивати позитивно-емоційне ставлення до мистецтва, естетичні якості та смаки учнів.

Матеріали: репродукції картин Леонардо да Вінчі, Рафаеля, фотографії скульптур Мікеланджело, портрети митців.

Хід уроку

Вчитель. Зараз, діти, ми вирушимо в дивовижну подорож. Наш шлях прямує в минуле, до епохи Відродження (Ренесансу) – однієї із найяскравіших сторінок в історії світового мистецтва. Бурхливий розвиток мистецтва цього часу був спричинений культурними і політичними процесами в Європі, повернення до ідеалів античного світу.

До епохи Відродження відносять період з другої половини ХІІІ ст. до початку ХVІІ ст.

Запроваджена така періодизація:

1. Передвідродження (Проторенесанс) – друга половина ХІІІ ст. – поч. ХІV ст.;
2. Раннє Відродження – поч. ХІV ст. – ХV ст.;
3. Високе Відродження – ХV ст. – поч. ХVІ ст.;
4. Пізнє Відродження – ХVІ ст. – поч. ХVІІ ст.

Вивчаючи античний досвід, митці епохи Відродження виробляли нові підходи та стилі. У цей період художники не тільки створювали твори мистецтва, а й займалися науками: анатомією, математикою, археологією

Учень 1. Біля витоків образотворчого мистецтва епохи Відродження стояли майстри-флорентійці.

Філіппо Брунелескі (1377-1445 рр.) – архітектор, який протягом 14 років вивчав, змальовував, аналізував античні пам’ятки і став засновником науки про перспективу.

Учень 2. Мазаччо (1401 – 1428 рр.) художник, який прожив усього 27 років, але залиши в у спадок майбутнім поколінням розпис капели в церкві Санта-Марія дель Карміне у Флоренції, де вперше були використані закони перспективи.

Учень 3. Донателло (1386-1466 рр.) – художник, одним досягненням якого є відродження об'ємної статуї, що стало підґрунтям для розвитку скульптури.

Вчитель. Ми можемо милуватись картинами живописця Сандро Боттічелі, скульптора Андре Вероккіо, геніальними творами Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонаротті, Джордано Тиціана, Палладіо, Веронезе та інших.

Але наша зустріч відбудеться лише з декількома митцями та їхніми шедеврами. Отже, зустріч перша.

Розповідь 1. Історик (мистецтвознавцями та істориками виступають учні).

Ми з вами зустрічаємось з великим Леонардо да Вінчі.

На заході середньовіччя в Італії зійшла зірка, осяюючи весь подальший розвиток європейської цивілізації.

Живописець, інженер, механік, столяр, музикант, математик, патологоанатом, винахідник – ось далеко не повний перелік даних універсального генія. Археолог, метеоролог, астроном, архітектор...  Все це Леонардо да Вінчі. Він випередив свій час на далеко століть  наперед. Оточений легендами ще за життя великий Леонардо – символ прагнень людського розуму.

Народився 15 квітня 1452 року в живописному Тосканському містечку Вінчі. Побачивши надзвичайні здібності хлопчика, батько віддав його в майстерню А. Вероккьо.

Серед його ранніх робіт картина „Мадонна з квіткою” (1472р.). картина сприймається як проста невибаглива сцена радісного материнства юної Марії.

До нашого часу дійшли мальовничі твори Леонардо міланського періоду „Мадонна в гроті”, „Мадонна з дитиною” (Мадонна Літта). Працюючи у Флоренції створю портрет Мони Лізи, дружини відомого і багатого французького Франческо ді Джокондо. Портрет відомий, як Джоконда (1503 р.).

Фреска „Таємна вечеря” на стіні трапезної в монастирі Санта Марія делла Граціє мала великий вплив на розвиток живопису в майбутньому. Одинадцять апостолів були змальовані зі звичайних людей, а щоб написати Іуду художник довго вишукував модель. Створив Леонардо і скульптуру. Наприклад, велику кінну статую Сфорца, проте, в бронзі вона не була виготовлена, а залишалась глиняним зліпком на весь зріс. Вона була встановлена у дворі одного із замків, але згодом знищена французькими військами.

Він крім того займався наукою, медициною, розробляв проекти різних механічних пристроїв, але за життя йому так і не вдалося  виконати їх в матеріалі (за браком матеріалів на той час).

Багато його записів збереглося в щоденниках, близько 7000 сторінок, які записані в дзеркальному відображенні.

Помер Леонардо да Вінчі в 1519 році, залишивши після себе шедеври мистецтва, живописні полотна та безліч ескізів, у тому числі ескізи підводної лодки, парашута, дельтаплана, металургійних печей, печатного станка, намагався створити літальний апарат. Його називали генієм ще за життя, він знав про це, та не придавав цьому великого значення.

Історія однієї картини „Джоконда”.

Історик. 22 серпня 1911 р. із зали Лувру у Франції пропала всесвітньо відома картина Леонарда да Вінчі „Джоконда”. В 13 годин, коли музей відкрився, її на місці не було. Серед працівників почався переполох. Викликали  наряд інспекторів, перфекта поліції, музей обшукали, але картини ніде не було, зате знайшли раму та корпус картини на східцях.

Журнал оголосив нагороду 40 000 франків тому, хто принесе картину. Але ніхто не з'явився. Проходив час, а портрет прекрасної флорентійки лежав на горищі серед хламу в будинку, де жили італійські робітники. Тільки через 2 роки запропонували одному антиквару купити портрет „Джоконда” (Мона Ліза). Крадій, начебто, хотів повернути картину на батьківщину в Італію, та він не знав, що Леонардо сам продав її у Флоренцію.

Мистецтвознавець. У Флоренції Леонардо да Вінчі створив свій шедевр із шедеврів (1505 р.). „Джоконда”. Мона Ліза зачаровує своєю посмішкою. Риси обличчя у неї гармонійні, образ зачаровує, ховає у собі якусь таємницю.

Що тільки не робив Леонардо, щоб дівчина не сумувала, коли він її малював. Тут і запрошені музиканти, пісні, клоуни, але ніщо не радувало дівчину, а він ніяк не міг вловити потрібний вираз обличчя, посмішку. І тоді майстер розповів казку, в якій розповідалось про мудрість, життя, кохання. Казка, звичайно, мала гарний кінець і це дуже сподобалось дівчині, вона посміхнулась. Леонардо глянув на обличчя. О Боже, що сталось! Обличчя Мони Лізи сяяло світлом, очі зближались, а посмішка..., надавала їй загадковості. Всі емоції та почуття, які охопили художника були перенесені на картину, а щоб підсилити образ Мони Лізи, він зобразив її у скромному та простому одязі. Великий художник створив небувале, він не тільки вдихнув життя у свій шедевр, він навіть зобразив повітря, яке огортає постать дівчини невидимою димкою.

До цих пір „Джоконда” (портрет дружини купця дель Джоконда Мони Лізи) залишаться самою загадковою картиною великого да Вінчі. Її копіювали багато художників, але посмішка ставала фальшивою. Ні одна репродукція не може донести і тисячної долі зачарування, яка іде від портрета.

Вчитель. Що ж, перейдемо до іншої не менш видатної особистості.

Історик. Мікеланджело Буонаротті (1475 р.) народився в Капрезе в Тоскані в сім'ї чиновника – великий італійський скульптор, живописець, архітектор, поет.

Мати померла, коли йому було 6 років. Жив він завжди скромно. Ще з раннього дитинства проявився хист до малювання, хоча батькові це не подобалось, він мріяв про кар’єру сина, про навчання мовам.

Скоро батько зрозумів, що син, попри його бажання, мріє бути художником, і віддає його в навчання до живописця Доменіко Гірландайо, потім до скульптора Бертольдо, так, як зрозумів, що більше за все йому подобається скульптура. Він ліпив з глини, робив копії з творів великих митців і вже в 1490 році про Мікеланджело стали говорити, як про обдаровану людину. В 21 рік він відправляється в Рим, але скоро повертається і мріє про саму прекрасну статую для улюбленої Флоренції.

Вже  в ранніх творах „Мадонна біля східців”, „Битва кентаврів” проявляється його монументальність, пластичність, драматизм образів. Починає роботу (1501 р.) над скульптурою „Давид”. Коли статуя була закінчена, комісія вирішує поставити її на головній площі міста.

Знову Мікеланджело їде в Рим і створює ряд статуй „Моїсей”, „Повсталий раб”, „Вмираючий раб”.

В Ватикані створює геніальні розписи плафону Сикстинської капели, фреску „Страшний суд” (перегляд творів). Останні роки він присвятив поезії. Помер в Римі в 1564 році.

Вчитель. Геніальний майстер створив безліч шедеврів, які ви сьогодні бачили. А яка ж історія одного твору?

Мистецтвознавець. Це історія великої кількості картин, фресок, які прикрашають Сикстинську капелу в Ватикані.

Багато хто не вірив, що 33 річний Мікеланджело зможе виконати таку величезну роботу по настінному живопису. Сам художник не охоче брався до роботи, тому що до цього часу не займався таким живописом і пропонував, щоб Рафаель виконав розпис. Та папа Юлій ІІ сказав, що саме він, Мікеланджело, повинен розписати стелю Сикстинської капели, і тому нічого не хотів слухати.

Під стелею були розміщені платформи, які в багатьох місця пробивали поверхню стелі. Це не сподобалось художнику і він самостійно виготовляв підмостки, які не торкались стін і лежачи давали змогу виконувати роботу.

Мікеланджело взяв собі  помічників, але згодом зрозумів, що йому не подобається як вони працюють  і знищив всю їхню роботу, переписавши наново. Мікеланджело не любив коли йому заважають, тому навіть папу Юлія ІІ не допускав в капелу, але коли той тайком проникав, щоб подивитись  на роботу, художник кидав зверху дошки. Ще навіть коли робота не була закінчена, папа з нетерпінням оголосив про відкриття капели. Весь Рим кинувся сюди і занімів. Навіть завидники, які весь цей час намагалися помішати творінню, похилили голови перед генієм. Сам папа відслужив обідню, де на всіх зі стелі дивились могутні образи біблейських пророків, Творця в період створення світу, перших людей, Ноя, патріархів, причому кожен образ був як у рамі оточений красивими особливими орнаментами.

Всесвітній потоп, Ной, ковчег – стали другою частиною розпису під назвою „Потоп”, яку Мікеланджело розписав пізніше.

Вчитель. Ось ми вже познайомились з двома видатними майстрами цієї прекрасної епохи. І наступна наша зупинка буде біля картини відомого Рафаеля.

Історик. Рафаель Санті.

Народився у Флоренції в 1483 році в сім'ї живописця. Коли хлопчик підростав, батько став залучати його до роботи, так як замовлень у художника було багато, згодом поступає учнем до художника Перуджино. Одного разу, працюючи, почув,  як інші художники вихваляють творчі надбання Леонардо да  Вінчі та Мікеланджело. Він покидає майстерню, їде в Рим вчитись у відомих майстрів, а вивчаючи мистецькі твори Леонардо і Мікеланджело, розуміє, що треба працювати ще більше. Згодом це дало певні результати, так як манера його живопису стала надзвичайно удосконаленою. „Архангел Михайло, що перемагає Демона”, „Святий Георгій, що б’ється з драконом”, написані майже одночасно. „Мадонна з щигликом”, „Дама з єдинорогом”, „Положення до гробу” – ось ранні твори

За дорученнями папи Юлія ІІ працює над фресками. Афінська школа одна із них, яка вразила самого папу. На ній зображені давньогрецькі мислителі Платон, Сократ, Піфагор, Епікур та інші. Рафаелівські розписи у Ватикані принесли йому неабияку славу видатного живописця і архітектора. Велика кількість „Мадонн” складає певну частину його творчості. „Мадонна делла Счедія”, „Мадонна дель Імпаната”, „Тріумф Галатеї” та інші.

У віці 37 років Рафаель Санті помер (1520 р.) знаходячись у зеніті слави.

Мистецтвознавець. „Сикстинську Мадонну” Рафаель створив приблизно в 1516 році. Алтарні образи писались тоді на дошці, проте свою Мадонну він писав тоді на полотні.

Спочатку картина знаходилась в монастирській церкві Святого Сикста. Пройшов час 1711 р. король Август ІІІ подорожуючи побачив картину. В колекції короля не було жодної картини, створеної Рафаелем, але тільки в 1752 році розпочалися переговори щодо купівлі цієї картини. Чому ченці вирішили продати картину невідомо. Чи то скрута, чи інші якісь причини, але на той час картина була у досить занедбаному стані. За 27 тисяч скудо картина була куплена у ченців монастиря і тільки у 1754 році привезена до Дрездена.

Збереглися відомості, нібито, коли полотно внесли до тронної зали, король відсунув трон і вигукнув „Дорогу Великому Рафаелю!”. Її було розміщено у Дрезденській картинній галереї.

Ніжно притискає Мадонна сина до грудей. Світ картини надзвичайно складний. Ніби нічого не пророкує біду, але глядача не покидає тривога. Співає хор ангелів, які заповнили небо. Вони прославляють Марію та її сина. Але пробігають тривожні тіні по складках одягу, збираються хмари під ногами Марії, та саме сяйво, яке оточує дитя, передвіщає бурю. Всі погляди направлені в сторони, та тільки Марія з дитям дивиться на нас.

Рафаель створив прекрасне видіння в оточенні старця Сикста та Варвари. Говорять, що Рафаель писав картину тоді, коли сам переживав велике горе. Він створив самий прекрасний образ Богоматері, об'єднавши людяність і велику релігійність.

Історик.  ... А в роки Другої світової війни людство ледве не втратило великий шедевр. Перед своїм крахом гітлерівські війська  сховали картини Дрезденської галереї в сирих шахтах і замінували, тільки би ті не потрапили в руки радянським військам. За наказом радянського командування велися пошуки великих картин.

Коли врешті решт їх знайшли та відкрили перший ящик, перед людьми предстала жінка дивовижної краси з божественним сином на руках. І радянські солдати і офіцери, що кілька років крокували дорогами війни, зняли перед нею головні убори.

Вчитель. Закінчилась ще одна дивовижна історія , яка як і інші є славою всього мистецтва епохи Відродження, всього світового мистецтва.

Є твори-символи: в них суть, зміст цілих епох, прожитих, пройдених людством, у них згусток ідей і уявлень, у них піднесений зліпок дум і сподівань. Великі ідеї Відродження.

 Підсумок уроку. Рефлексія