Урок-подорож "Сім чудес Вінниччини"

 

 

 

 

 

Урок – подорож

9 клас

«Сім чудес Вінниччини»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Класний керівник 9 класу

Сорокопуд Альона Михайлівна

Тема. Сім чудес Вінниччини

Мета: Розширити кругозір учнів про рідний край; розвинути інтерес до пізнання духовної та культурної спадщини свого народу; виховати  у дітей почуття патріотизму.

Обладнання: Символи України, Символи Вінниччини, карти  України та  Вінницької області, комп’ютер, мультимедійна дошка.

                                               Хід уроку 

І. Організаційний момент.

Здрастуй, березень,

Світлий березень.

Руку дай!

Пахне першоквітами,

Ніжним подихом

Рідний край!

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. (Під музику «Край, мій рідний край»)

Вчитель.  Любі діти! Ніжна весна зустрічає вас  чудовим сонечком і першими квітами.

 Добрий день, мої милі діти!

Ми на порозі в захоплюючу країну Знань. І сьогодні ми відправимося мандрувати рідним краєм.

Красивий, щедрий, рідний край

І мова наша солов'їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься... (Україна).

І. Січовик

 

Любов до Батьківщини і любов до людей є два швидких потоки, які,
об’єднуючись,   утворюють  могутню ріку патріотизму.

                                                    В. Сухомлинський

ІII. Основна частина уроку

Вчитель:

Сьогодні, до нас завітало багато гостей, які допоможуть нам більше дізнатися про мальовничі куточки нашої Вінниччини. І так до вашої уваги:

Історик-дослідник

Релігієзнавці

Мистецтвознавець

Культуролог

Геолог

Архітектор

Вчитель:

І так, готуючись до подорожі, ми зарання знаємо куди і як будемо мандрувати. Наша з вами подорож не є винятком. Ми зарання підготувалися до цієї подорожі, отримавши випереджальні завдання про мальовничі куточки, назви яких сьогодні прозвучать неодноразово.

ВЕД:

 Україна! Золота ,чарівна сторона. Земля , рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки  теплих слів  придумали люди, щоб  висловити любов  до краю, де   вони народилися  і живуть.

Рідний край! Починається  він із  батьківського  порога , стежини до хати, що ніжно  стелиться в садочку. А ще він починається   із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий  той край,  де  вона народилася, звідки пішла  у світ. Для  усіх нас найдорожча, найкраща  у світі  наша Вінниччина. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть  і працюють наші батьки.  Тут корінь нашого славного роду українського.

(демонстрація відео про стоголосся Бугу та печерські пороги).

ВЕД:

Вінницька земля неосяжна і родюча, вабляча затишною прохолодою лісів, тихими плесами ставків, величчю народного духу і щирістю людських сердець. Чи є ще на світі місце, де так проникливо-ніжно ллється журлива пісня, де спів соловейка заколисує теплими спогадами і душа лине до неосяжних висот буття людського? Вінниччина виплекала і подарувала світові видатних особистостей, які своїми зусиллями і талантом прославляють цю одухотворену землю. А барвисті сторінки історії нашого краю «розповідають» про знахідки трипільської культури, зброю скіфів і золото сарматів, пам’ятки козацької доби. Окрасою Вінниччини є унікальні історичні, архітектурні, природничі пам’ятки, духовні святині, однак далеко не всі вони достатньо відомі в Україні та за її межами.

Вчитель: Відомі в Україні і за її межами прекрасні куточки Вінниччини ми неодмінно повинні знати. Розпочне знайомство з чудесами Вінниччини наш культуролог (демонстрація відео – «Браїлівська скарбниця»).

Культоролог

Браїлів — одне з найдавніших поселень на Поділлі. Серед пам’яток містечка найвідоміші Свято-Троїцький жіночий монастир (ХVІІІ ст.) Української Православної Церкви та палац родини фон Мекків (ХІХ ст.), де відкритий Державний музей великого композитора Петра Чайковського і меценатки Надії фон Мекк. Найвища будівля старого Браїлова — це колишній парафіяльний костел Святої Трійці (1879).

Палац родини фон Мекків зведено наприкінці 60-х років ХІХ ст. Під час Другої світової війни він був зруйнований, але згодом відновлений. Частково зберігся чудовий ландшафтний парк, де зростає близько 45 видів дерев і чагарників, а величні липи та граби пам’ятають події минулих століть.

Сьогодні у палаці розташований музей П.Чайковського і Н. фон Мекк, колекція якого нараховує майже 2 000 предметів. Експозиція присвячена перебуванню П.Чайковського у Браїлові. Видатний композитор вперше прибув сюди 17 червня 1878 р., уподобав це місце і приїздив ще чотири рази впродовж двох наступних років. Тут він написав і присвятив Браїлову п’єси для скрипки та фортепіано «Воспоминание о дорогом месте».

Свято-Троїцький жіночий монастир (1767–1778) побудований коштом Ф. Потоцького як монастир католицького ордену тринітаріїв у вигляді цегляної тринавної базиліки з двоярусною дзвіницею. Інтер’єр розписав у 1787 р. віденський художник Й.Прагтль (розписи не збереглися). Після 1830 р., коли монастир став православним, розписи у стінних нішах виконав Є. Осмоловський. Келії монастиря двоповерхові, цегляні. У ХІХ ст. була зведена брама зі службовими приміщеннями.

Вчитель: Незвідану красу історико-культурного заповідника нам відкриє історик-дослідник (відеоматеріали – «Буша»)

Історик-дослідник

Історико-культурний заповідник «Буша» — єдиний у Вінницькій області, що створений за ініціативою місцевих органів влади у серпні 2000 р. Його площа — 6,68 га. На території та в охоронній зоні заповідника є близько десяти пам’яток археології, датованих ІV тис. до н. е.— VІІ ст. н. е., дохристиянський та християнський скельний храм V–ХVІ ст. з унікальним художнім рельєфом, залишки фортеці і підземних ходів ХVІ–ХVІІ ст. та міської ратуші ХVІ ст., цвинтар ХVІІІ–ХІХ ст.

Тут розташований також парк історичної скульптури, де щорічно відбуваються міжнародні пленери скульпторів-каменотесів «Подільський оберіг».

Найвідомішою пам’яткою Буші є залишки висіченого в скелі храму з унікальним художнім рельєфом. Відкрита пам’ятка в 1824 р. місцевим шляхтичем Ромуальдом Остоя-Овсяним, про що свідчить напис на самому рельєфі. Дослідження храму розпочав у 1883 р. професор В. Антонович. Саме з цього часу скельна знахідка стає відомою широкому колу науковців.

Буша славна також пам’яткою природи загальнодержавного значення «Гайдамацький яр» загальною площею 96 га. Колись тут був великий ліс з красенями-дубами. Дерева, що залишилися з тих часів, мають власні імена (Дідусь, Громовик) і взяті під охорону держави. Гайдамацький яр — унікальний геологічний ландшафт: в цьому місці річка розрізала товщі вапняків, сланців та пісковиків різних епох на глибину 120 м. Вивітрене каміння має оригінальні і виразні форми колон, стовпів, чудернацьких тварин і міфічних образів.

 

 Вчитель: Кожна людина гордиться краєм де народилася, а ми гордимося унікальним поєднанням прекрасного на теренах Шаргородщини. Про її мальовничі куточки нам розповість релігієзнавець (демонстрація відео – «Йосафатова долина»)

Релігієзнавець:

Виникнення Шаргорода пов’язане з ім’ям відомого польського політичного діяча і мецената Яна Замойського (1542–1605). Замойський отримав блискучу освіту, цікавився наукою, мистецтвом. Грамотою від 26 березня 1579 р. Стефан Баторій доручив йому звести укріплений замок, щоб убезпечити край, який знелюднів від безперестанних набігів татарських орд.

Підшукуючи місце для замку, він обрав місце де сьогодні розташований Шаргород. Фортеця отримала назву «Шаргород» на честь Флоріана Шарого, родоначальника Замойських. Об’єднавши свої подільські маєтності, Замойський почав їхню колонізацію. З його дозволу в Шаргороді оселилися євреї. Нові населені пункти він приєднав до Шаргородщини, до якої входили 2 містечка та 20 сіл.

Ним було засновано костел св. Флоріана Шарого (1595), зруйнований під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648 р., відбудований у 1717 р. Костел зведено у стилі бароко з каменю і цегли. У плані це тринавна чотиристовпна базиліка.

Миколаївський монастир у Шаргороді зведений у ХVІІІ ст. Нині він є пам’яткою різночасових споруд і складається з Миколаївського собору, прибрамного корпусу з дзвіницею, братського корпусу з Михайлівською церквою, кутової башти і господарського корпусу.  При монастирі у 1797 р. відкрита семінарія, яка проіснувала до кінця ХІХ ст. У цьому духовному училищі навчалися майбутні українські письменники С. Руданський і М. Коцюбинський.

Шаргородщина відома далеко за межами України унікальною долиною хрестів або Йосафатовою долиною. Що розташована неподалік села Голинцинці. Кількість та різноманіття хрестів у цій долині просто зачаровує. Щороку, тисячі прочан звідусіль з’їжджаються сюди аби відвідати землю де явилася Божа Матір. Кожного року, 15 серпня,  здійснюється хресний хід до цієї долини, щоб встановити хреста та уславити Сина Божого. І мабуть  присутні тут неодноразово до нього долучалися.

 

Вчитель: Відома Вінниччина не тільки місцями де лікують душу людську, але і відомим на увесь світ Миколою Пироговим. Знайомство з діяльністю прекрасного хірурга нас познайомить історик-дослідник (відео-Музей – садиба Пирогова)

Історик-дослідник

У південно-західній частині Вінниці є музей-садиба Миколи Івановича Пирогова — видатного лікаря і вченого, творця воєнно-польової хірургії, педагога і громадського діяча.

М. Пирогов — автор багатьох наукових праць та трактатів, що увічнили ім’я вченого: «Аннали», «Повний курс прикладної анатомії тіла людини», «Патологічна анатомія азіатської холери», «Основи загальної воєнно-польової хірургії» та багато інших. В останні роки життя писав мемуари «Щоденник старого лікаря…». Чотири рази Російська Академія наук присуджувала йому Демидівську премію.

Чверть століття М. Пирогов жив і працював в Україні. У 1861 р., подавши у відставку з посади попечителя Київського навчального округу, Микола Іванович оселився в садибі Вишня, де пройшли останні двадцять років його життя. Тут він продовжував активну наукову і громадську діяльність, зокрема створив першу на Поділлі сільську лікарню та збудував аптеку, де за рецептом з позначкою «для бідного» ліки відпускалися безкоштовно.

Пирогов помер у Вишні 23 листопада 1881 р. від ракового виснаження. Доктор Д.Виводцев з Санкт-Петербургу забальзамував його тіло, яке 24 січня 1882 р. перенесли до усипальниці, збудованої дружиною Миколи Івановича. У 1885 р. над усипальницею зведено церкву за проектом київського архітектора В. Сичугова.

27 жовтня 1944 р. уряд вирішив увічнити пам’ять М. Пирогова, створити у садибі музей і зберегти останки видатного хірурга.  Музейний комплекс набув світової слави, його відвідало більше 7 млн осіб з 169 країн світу. Нині він належить до найважливіших об’єктів культурної спадщини України і занесений до Державного реєстру пам’яток історії та архітектури національного значення. Його парк є також пам’яткою садово-паркового мистецтва. На головній алеї музею-садиби відновлено аптеку з інтер’єром та обладнанням пироговського часу. Воскові фігури відтворюють епізоди діяльності видатного лікаря на Поділлі. У музеї проходять виїзні сесії Академії медичних наук України, Пироговські читання, з’їзди, наукові конференції

 

Вчитель: Вінниччина край неповторних надбань історії, культури та геології. Так, яскравим прикладом геологічних відкриттів стало селище Городище (за 2 км від м. Немирів). Про унікальність його геологічної спадщини нам розповість присутній тут геолог (відео – «Великі вали»)

Геолог

Мовчазними, загадковими спорудами видніються в багатьох місцях Південного Побужжя земляні укріплення у вигляді валів і ровів. Вони і досі дивують своєю складною будовою, масивністю земляних насипів. Слугували вони не одному народові, використовувались переважно для захисту від нападу ворогів. Більшість з цих городищ виникла в VІІ ст. до н. е.

Одна з найвідоміших пам’яток України того часу — так зване Немирівське скіфське городище, або Великі вали. Воно датоване VІІ–VІ ст. до н. е., являє собою потужну захисну систему площею біля 100 га. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Річка Мірка ділить городище на дві нерівні частини. Майже в центрі огородженої валом площі, на високому північному березі річки, є особливе внутрішнє укріплення — так зване замчисько.

Територія городища вперше заселена в ІІІ тис. до н. е. племенами трипільської культури. Пізніше на цих теренах з’явилися скіфи-орачі, про яких писав Геродот (VІІ–VІ ст. до н. е.), та слов’янські племена уличів (Х–ХІ ст.).

Вчені встановили, що основний вал насипаний в VІ ст. до н. е. На території городища виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На замчиську була культова споруда — так званий «зольник», пов’язаний, вірогідно, з культом домашнього вогнища, та три поховання скіфського часу.

На території Немирівського городища вперше на Поділлі знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв’язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.

У наш час саме тут відбувається зимовий фестиваль з лендарту «Аплікація духу» за участю українських, російських, польських та китайських митців.

 

Вчитель: Окрасою Вінниччини є палац Потоцьких у м. Тульчині. «Подільський Версаль» та багато прекрасних порівнянь можна дібрати до цієї споруди. З її архітектурним ансамблем нас познайомить архітектор (відео-палац Потоцьких)

Архітектор

Однією з визначних пам’яток класицизму є палац родини Потоцьких в центрі Тульчина, побудований у 1782 р. за проектом французького архітектора Лакруа. До ансамблю входили власне палац, театр (перебудований), манеж, стайні (не збереглися), турецька лазня, оранжереї, службові і житлові приміщення, два бічні флігелі.

Планування палацу анфіладне. Архітектурне оздоблення інтер’єрів збереглося лише у головному вестибюлі. Широкі сходи ведуть на другий поверх, де були парадні зали. Деякі споруди садиби виходили фасадами на вулицю і належали до забудови міста.

Навколо ріс парк під назвою «Хороше», закладений у 1782 р. за проектом архітектора П. Ленро. У парку були ставки, канали, скульптури, фонтани.

В Тульчині родина мала ще один палац, значно менший. Обидва палаци Потоцьких, за легендою, з’єднувалися підземним ходом, таким широким, що по ньому могли проїхати четверо коней.

Пам’ятка пов’язана перш за все з ім’ям Станіслава Щенсного (Фелікса) Потоцького (1751–1805) — одного з найзаможніших польських магнатів, відомого політичного діяча. З 1780 р. разом з другою дружиною Юзефою (з роду Мнішків) він оселився у Тульчині. Сюди була перевезена з Христинополя велика бібліотека, яку подружжя значно збільшило.

Тульчинську садибу називали «подільським Версалем». Власник мав репутацію доброго господаря, «справжнього доброчинця тих країв». Після одруження з красунею Софією (на честь якої збудував парк «Софіївка» в Умані) мешкав з нею у Тульчині. Тут він помер і був похований.

У 1975 р. після реставрації палац пристосували під культурно-освітнє училище.

 

Вчитель: Загадковий Дністер приваблює усіх своєю різнобарвністю та зачаровує мальовничими куточками вздовж своїх берегів. Своєю красою та неприступністю вабить Свято-Усікновенський Лядівський монастир, що розташований високо в горах на лівому березі Дністра та дістав назву «Подільський Афон». Знайомство з ним  нам проведе релігієзнавець (відео –Лядово)

Релігієзнавець

Околиці с. Лядова належать до унікальних природних об’єктів Середнього Подністров’я. Село розташоване біля великого каньйону Дністра на лівому березі річки Лядови, з усіх боків оточене крутими схилами долини, на яких виходами крейди утворені стіни з печерами, стовпами, окремими скелями. Тут можна зустріти такі рідкісні рослини, як гіацинт блідий, два види ковили, напровесні цілі ділянки квітучого горицвіту. У цій місцевості перші поселення з’явились 150 тис. років тому.

Однак Лядова відома перш за все тим, що тут зберігся один з найдавніших православних монастирів — скельний, заснований в ХІ ст., який отримав поетичну назву «Подільський Афон». Він розташований на скельній терасі 90-метрової гори над Дністром. Ансамбль складається з трьох печерних храмів: Усікновення Глави Іоанна Предтечі, Святої Параскеви П’ятниці та Святого Антонія Печерського.

У 1848 р. до церкви Іоанна Предтечі добудовано дзвіницю (зруйнована 1938 р., нині відбудовується). На території монастиря є могили ченців ХVІІІ–ХІХ ст., а також лікувальні джерела. За легендами та народними переказами, тут зупинявся на шляху з Афону до Києва преподобний Антоній Печерський.

Мандрівка по мальовничих куточках Вінниччини була дуже захоплюючою, але нам потрібно дізнатися, що ми з цієї мандрівки запам’ятали.

 

ІY.  Закріплення вивченого

Гра «Хвостик»

1.     Чим славен Буг в межах Вінниччини?  (Печерськими порогами)
2.     Чий маєток розташований в м. Тульчин? (графа Потоцького)
3.     З іменем кого пов'язаний Браїлів?    (композитора Чайковського)
4.     Що називають Малим Кам’янцем?  (с. Буша Ямпільського району)
5.     Немирівське Городище називають ….. (Великими Валами)
6.     Яка алея пов’язана з життям Миколи Пирогова? (Липова алея)
7.     Свято-Усікновенський Лядівський монастир називають (Подільським Афоном)
8.     Найближче до нас розташована одна із окрас Вінниччини – це (Йосафатова долина)

 

V Підсумок уроку

 

Вчитель: Ось ми  і закінчили нашу подорож рідним краєм. Ви, діти, маєте у своєму серці почуття любові до рідного краю, а тому зможете зробити все для того, щоб Україна і надалі розквітала і багатіла. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати і вміти. То ж старайтеся вчитися так, щоб вами пишалася Батьківщина, рідна Вінниччина і, взагалі, вся Україна. В добрий час, любі діти.