Урок позакласного читання. Байки Езопа

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. БАЙКИ ЕЗОПА

Мета: розширити знання учнів про байки Езопа; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати зв'язне мовлення учнів, вміння аналізувати, співставляти прочитане; виховувати любов до художнього слова.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

Робота над скоромовкою

Тілі-тілі, кізки білі

Біля річки сіно їли,

Трішки випили водиці

Із глибокої криниці.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

— Сьогодні на уроці ми будемо читати байки давньогрецького байкаря Езопа.

1. поглиблення знань учнів про байки.

— Що таке байка?

— Байка – невеликий, переважно віршований твір алегоричного  змісту повчального характеру.

— Алегорія (грец. – інакомовлення ) – відображення одного предмета через інший.

Найчастіше людські характери і негативні явища суспільного життя відображаються в образах тварин, птахів, риб, комах, рослин і речей. Вони розмовляють, сміються, дошкуляють один одному, гніваються, як люди. Вони мають певні людські риси.

•      Чому ж саме звірі, птахи, рослини стали дійовими особами байки?

(Через те, що саме вони, наділені людськими рисами, дали змогу людині подивитися на себе збоку, побачити свої вади, які заважають жити).

•      З яких частин складається байка?

(Розповідь та мораль)

•      Що таке мораль?

(Мораль – це своєрідний висновок з розповіді, пояснення для чого вона написана. Найчастіше вона влучна і подібна до прислів’я).

 IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Розповідь учителя

За легендами, основоположником байки вважають Езопа, який жив у VI ст. до н. е. Езоп був рабом і не міг говорити вільно, відверто, тому звертався до форми байки. У той час байка існувала як вид усної творчості. Згодом близько II ст. до н. е.байки Езопа були записані, їх використовували як навчальний посібник у риторичних школах.
  Езоп жив у Стародавній Греції, приблизно в VII—VI ст. до н.е.
За переказами, він не був греком, а чужинцем, рабом відомого рабовласника Ксанфа, який вважав себе вченим-філософом, а насправді був нерозумною людиною.
  Від народження Езоп був горбатим і потворним. Зовсім, здавалось, негарний на вигляд, цей раб був надзвичайно розумним. Про його мудрість ходили легенди.

Якось господар Езопа наказав принести з базару найдорожчу річ. Раб приніс йому язик і так пояснив свій вибір: "Язик - могутня зброя, завдяки йому можна проповідувати любов, справедливість, здійснювати добрі вчинки, дарувати надію, цінувати та поважати людей, тому язик — найдорожча річ".
Коли наступного  разу господар наказав  подати найдешевшу річ, то раб знову приніс язик і пояснив свій вибір так: "Язик може чинити зло, вбивати та зраджувати,завдавати болю, приводити до розчарування. Тому це найдешевша річ.»

  Пізніше Езоп здобув волю, став радником царя Крези. Зазнавши принижень, він як ніхто розумів інших принижених, повчав людей своїми байками. У подальшому Езопа було несправедливо звинувачено у крадіжці золотого кубка із храму Аполлона, засуджено і вбито. Він був скинутий з високої скелі у безодню.

  Авторству Езопа приписують 426 прозових байок. Вони вирізняються надзвичайною простотою будови і лаконічністю. Він розповідав людям короткі байки, які навчали їх розрізняти добро і зло, замислюватися над своїми вчинками і словами. Ще за життя його назвали мудрецем. За зразком Езопових байок пізніше в різні епохи складали свої твори письменники різних народів.
 

2. Прочитання байки Езопа «Лисиця та Цап»

Езоп

ЛИСИЦЯ ТА ЦАП

(байка)

Якось улітку опівдні промітна, хитрюща лисиця спускалася з гори, простуючи до лісу. Там жила її сестра, в якої саме справляли іменини лисеняти. Тож і квапилася тітонька привітати свого небожа, а заразом смачно попоїсти та розважитись. Спустилася вона з гори та й побігла полем. Облизувала губи й думала:
«Напевне, сестра чимало смачненького наготувала, як торік і позаторік... пирогів, курочок... а то, гляди, ще й гусочку або качечку... Тієї птиці доволі навколо, а надто в мірошника... А медяники! Де ж і поласувати ними, як не в сестриці!»
Коли це раптом трах І бах! трісь!
Не стямилась лисиця, як гепнулась у колодязь. Пасучись думкою на ласощах, не помітила небезпеки. Добре, що хоч не забилася. Та й води в колодязі було трохи, ледве по коліна лисиці. Але сам колодязь був глибоченний, і хоч як вона дерлася та дряпалась — вибратись нагору не могла.
—  Ой, горенько мені, що ж я робитиму сама серед поля? Хто мене витягне звідси? Просиджу всеньку ніч у крижаній воді, то до ранку й закоцюбну...
Заплакала лисиця, заголосила:
—  Оце була б уже в сестри та любенько розмовляла в золотому товаристві, а на вогні смажилися б курочки, качечки, гусочки... Та ба, спіткало тебе лихо, тітонько лисице...
Аж раптом згори долинула чиясь хода. Підвела лисиця голову та й побачила цапа, що нахилився над колодязем. Мабуть, йому дуже хотілося пити.
Серце  в лисиці закидалось,  і  вона сказала подумки: «Є нагода врятуватися!»
І гукнула радісно, наче була рада-радісінька, що опинилася й колодязі:
—  Моє шануваннячко, цапе!
—   Це ти, лисице? — здивувався цап,— Добридень! Ну як там, добра вода? Я йду здалека і мало не зомлів зі спраги.
—  Ще й питає, чи добра! Пресмачна! Холодна й солодка. Вип'єш — як на світ народишся.  Лізь-но сюди,  покуштуєш — будеш мені дякувати.
—   Зараз! -— вигукнув цап, стрибнув у колодязь і жадібно припав до води. Пив, пив, аж поки вгамував спрагу, а потім підвів голову і вдячно глянув на лисицю.
—   Ну що, правду я сказала? Добра вода?
—  Ой же й добра! Освіжився нарешті! Від самого ранку ніде: не можу знайти води, всі джерела висохли.
—  За такої спеки воно й не дивно.
—  Може, полізьмо вже нагору? — спитав цап і спробував видертися по стіні. Але небавом збагнув, що з того нічого не вийде. І мовив до лисиці:
—   Що ж тепер робити?
—   Справді,—- вдавано засмутилася лисиця,— залізли сюди, не подумавши, як будемо вибиратися? Ну й бевзі ж ми, любий цапе!
—  Хоч  би що там  було, а треба поміркувати,  як видобутися нагору.
—   Ну-бо спробуймо так, — каже лисиця. — Ти стань дибки, передніми ногами обіприся об стіну й нахили голову, а я видерусь тобі по спині на роги й ухоплюся за цямрину. А коли вилізу, витягну й тебе. Згода?
—   Згода!
—  Ну, то ставай, як я казала.
Цап став дибки, сперся передніми ногами на стіну й нахилив голову. Лисиця видерлась по спині йому на роги, витягши лапи, вхопилася за цямрину та й вискочила з колодязя. Хитрунці цього тільки й треба було.
—  Ох, не віриться, що нарешті вибралась!
—  Ну, а тепер витягни мене! — гукнув цап. Лисиця нахилилася над колодязем і відказала:
—   Як же я тебе витягну, любий цапе? По-перше, я тебе не дістану. Та коли б навіть удалося схопити тебе за роги, чи подужаю я,  маленька лисичка,  витягти такого здоровенного цаписька?   Де в мене така сила візьметься?
Лисиця засміялася й нахилилася нижче:
—   Ех, цапе, цапе, аби в тебе було стільки розуму, скільки  в бороді волосся, ти б не стрибав у колодязь, не подумавши перше, як вибиратимешся нагору.
Та й побігла до сестри, де вже зібралися гості, їла, пила й розважалася аж до ранку.
На цапове щастя, була лисиця добросерда, хоч і хитрюща. Тож коли скінчився вранці бенкет, попросила вона в сестри міцну мотузку й, замість іти додому, побігла до колодязя.
—  Гей, цапе! -— гукнула.— Ти ще й  досі  тут  п'єш  воду? З колодязя долинув захриплий, жалібний голос:
—  Де ж мені бути? Звичайно, тут.
—   Ну,  зараз вилізеш. Я принесла мотузку. Один кінець прив'яжу до дерева, а другий спущу тобі. Хапайся за нього та й вилазь помалу.
Лисиця все зробила, як казала, та й дременула додому. Боялася, щоб цап не полоскотав їй боки рогами.
Невдовзі бідолаха вибрався нагору, мокрий і брудний. А згодом лежав у хліві на соломі, поволі приходячи до тями.
«Правду казала лисиця,— думав він.— Бракує мені розуму. Але це лихо мене навчило. Надалі ніколи не починатиму жодної справи, не подумавши перше, чи зможу довести її до ладу».

3. Гра “Чи уважний ти читач?”

Тестування за байкою “Лисиця та цап”

1. Коли Лисиця йшла до сестри?

А) Опівдні;

Б) вранці;

В) ввечері.

2. Кого бігла привітати Лисиця?

А) Матусю;

Б) сестру;

В) небожа.

3. Де знаходився колодязь, у який впала Лисиця?

А) Серед поля;

Б) серед лісу;

В) серед гір.

4. Якою, за словами Лисиці, була вода в колодязі?

А) Мокра;

Б) прозора;

В) пресмачна.

5. Чому Цап поліз у колодязь?

А) Хотів урятувати Лисицю;

Б) дуже хотів пити;

В) ховався від ворогів.

6. Чого вчить ця байка?

А) Не починати жодної справи, не подумавши;

Б) бути ввічливим;

В) допомагати одне одному.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Бліцопитування. Гра “Скажи швидко”

– Невеличкий, найчастіше віршований твір повчального змісту. (Байка)

– Повчальний висновок байки. (Мораль)

– Хто найчастіше є героями байки? (Тварини)

– Як називають автора байок? (Байкар)

– Ім’я першого байкаря. (Езоп)

– Назва байки Езопа; опрацьованої на уроках літературного читання. (“Двоє приятелів і ведмідь”)

– Мораль цієї байки. (Друзі пізнаються в біді.)

Домашнє завдання.

Вивчити що таке «Байка» та її складові.