Урок "Правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого"

Тема уроку: Правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого.

 

Мета та завдання:  

• охарактеризувати історичні постаті Володимира Мономаха  Мстислава Великого,  особливості їх внутрішньої та зовнішньої політики, її результати в  економічному, політичному, культурному житті Русі-України;
• розвивати хронологічні вміння працювати з різними джерелами інформації, аналізувати факти і події та встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки;
• формувати в учнів самоідентичність, виховувати почуття любові до Батьківщини, почуття власної гідності, на основі осмислення соціального і морального досвіду минулих поколінь.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: підручник, хрестоматія, мультимедійне обладнання.

Основні поняття і терміни: монарх

Основні дати:  1113-1125 – правління Володимира Мономаха

         1125-1132 – правління Мстислава Володимировича

Очікуванні результати:

Після цього уроку учні зможуть:

•    наводити приклади піднесення Русі-України за правління Володимира Мономаха і Мстислава Великого;
•    показувати на карті територіальні зміни України-Русі;
•    називати роки правління князів Володимира Мономаха і Мстислава Великого:
•    пояснювати та застосовувати основні поняття теми;
•    висловлювати власне ставлення до діяльності Володимира Мономаха і Мстислава Великого.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Вправа «Позитив»

Підніміть руки вгору, спіймайте уважність, наполегливість, творчість, добро, пригорніть до серця. Подивіться  один на одного, посміхніться  і  подумки побажайте успіхів один одному на уроці.

Бажаю всім гарної праці і співпраці на сьогоднішньому уроці.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Про кого із князів ідеться в цих рядках:

 

 

1. Літописи доносять людям:

«Хай місто матір’ю всім стане»

Своїм дружинникам й підлеглим

Так було сказано … (Олегом)

 

2. Усе життя провів в походах,

На битву, як на свято йшов,

Та на Дніпровських на порогах

Свою геройську смерть знайшов.

Хан з його черепа зробив

І золотом прикрасив чашу.

Якого князя хан розбив?

Чекаю відповідь я вашу. (Святослав)

 

3. Жінку мав за оберега,

У столиці панував,

Сином віщого Олега

Київ князя називав.

Був хоробрим і відважним

Цей слов’янський властелін.

Часто гордо і поважно

Виступав в походи він…

Від усіх племен поляни

Позбирали данину,

Заплатили й деревляни,

І притому не одну.

Князю ж все здавалось мало…

Розлютились вороги,

До дерев його припнули

І роздерли на шматки.  (Ігор)

 

4. Жона. Вдова.

Княгиня. Мати…

Яку ти мудрість осягла?

Як високо змогла піднятись

І влади велич вознесла!

Тобі вдалось зміцнить державу,

Намітить християнству путь,

Творить земні славетні справи, –

Цього не вправі ми забуть. (Ольга)

 

 

 

 

 

 

 

5. Звав тебе народ ласкавим,

Називав теж «Сонцем Красним»,

Бо зробив ти край великим,

А свій люд – багатим, щасним…

Християнську вніс ти віру

У народ – мов цвіт обнови…

І, побивши печенігів, –

Жив з сусідами у згоді;

Лад поширював в державі

І добробут у народі.

Тож за твого князювання

Край зацвів, як квітка рожі –

І за ти в нас «Великий»,

І «Святий» у церкві Божій! (Володимир Великий)

 

А хто із князів міг звертатися до своїх синів із такими словами:

 

Вас я, діти, покидаю,

Йду у ліпшу сторону

Але, діти, пам’ятайте

Мою заповідь одну:

Не сваріться, живіть в згоді!

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе! (Ярослав Мудрий)

 

- Хто  ж із синів які землі отримав?

І.Встановіть відповідність:

1.Ізяслав             А.-Смоленськ

2.Святослав        Б.-Київ

3.Всеволод         В.-Волинь

4.Ігор                    Г.-Чернігів

5.В`ячеслав         Д.- Переяслав

Перевірка: 1-Б; 2-Г; 3-Д; 4-В ;5-А.

 

 

 

 

ІІ.  Доповніть речення:

1. Ярослав Мудрий помер у 1054 році.

2. Тріумвірат Ярославичів – це союз  синів Ярослава – Ізяслава, Святослава, Всеволода.

3. Вони зазнали поразки від половців у 1068 році на річці  Альта.

4. Кияни повстали у 1068 році проти  Ізяслава, бо вимагали від нього зброю, щоб боротися проти половців.

5. Упродовж  1073 – 1076 рр. київським князем був Святослав.

6. З`їзд князів у  Любечі відбувся  у листопаді 1097 року.

7. У Любечі князі прийняли рішення про припинення усобиць , та спільну боротьбу проти  половців .

6.На Любецькому з`їзді було проголошено принцип  спадкового володіння  у наслідуванні земель.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

         Отож сьогодні, ми з вами говоритимемо про історичну особу, яка виступила організатором і активним учасником боротьби з половцями. Ім’я цього князя  назвете, розгадавши ребус.

 

• Що вам відомо про Володимира Мономаха з попереднього уроку?

На сьогоднішньому уроці ми з’ясуємо за яких обставин Володимиру Мономаху вдалось прийти до влади  в Київській Русі, схарактеризуємо його зовнішню та внутрішню політику, визначимо наслідки його діяльності.

 

ІV. Повідомлення теми уроку.

Тема сьогоднішнього уроку «Правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого»

Видатний історик Василь Татищев так описав зовнішній вигляд князя:

«Він був гарним обличчям, очі в нього були великі, волосся рудувате й кучеряве, лоб високий, борода широка. На зріст він був не дуже високий, але міцний тілом і дуже сильний»

Слухаємо історичну довідку, підраховуємо, розвиваємо хронологічні вміння.

Історична довідка.

        Володимир, син князя Всеволода, народився за рік до смерті свого діда Ярослава Мудрого (1053). Мати його, Марія – гречанка, донька візантійського імператора Костянтина ІХ Мономаха. Тому за родовим ім’ям матері і прозвали князя  Володимира  «Мономах». Він змалку мав хист до військової справи, тому вже у 15 років (1068) брав участь у першій битві русичів з половцями. У 22 роки (1075) Володимир одружився з англійською принцесою Гітою. У 60-річному віці (1113р.) він стає великим київським князем і править  упродовж 12 років. Помер Володимир Мономах у   1125 році у віці … років.

Рольова гра

Володимир Мономах. Мені судилося знамення долі – бути онуком наймогутніших правителів Європи – великого князя Київського Ярослава Мудрого та імператора Візантії Костянтина Мономаха.

       Діда Ярослава я не пам'ятаю, помер він, коли мені був лише рік. Дитинство моє пройшло в місті Переяславі Південному, столиці князівства мого батька Всеволода. Я мав гарну освіту, багато читав, та найбільше мене вабила військова справа. У 15 років я вже взяв участь у першій битві русичів з половцями. Я став «мечем» в руках свого батька, оскільки він не любив воювати, натомість багато читав, знав 5 іноземних мов.

      Я князював спочатку в Ростові, а потім у Смоленську. У 22 роки одружився з англійською принцесою Гітою. 1078 року я став князем чернігівським, а 1093 року – переяславським.

      Половці топтали руську землю, а міжусобиці, чвари, політична нестабільність заважали князям усвідомити, що тільки в об'єднанні й злагоді – сила держави.

      Щоб покласти край князівським чварам й об'єднатись для спільної боротьби проти половців, зустрілися князі у Любечі (1097). Я закликав у Любечі: «Пощо губимо руську землю, зводячи ворожнечу між собою?»    

 

1100 року я організував Витичівський з'їзд князів, а в 1103 р. – Долобський. В 1103, 1107, 1110 і 1111 роках ми виступили проти половців, завдали їм низку поразок. А після походу на Сіверський Донець кочовики надовго забули дорогу на Русь. Всього я здійснив 83 великі походи, 19 разів укладав угоди з половцями, полонив 300 половецьких князів.  

        У 1113 році бояри і купці Києва запросили мене на князівський престол. Я прийняв запрошення киян і став київським князем. Головна мрія мого життя – знову об'єднати в єдиній державі більшість давньоруських земель.

       На початку 1120-х років я об'єднав Київську, Волинську, Турово-Пінську, Новгородську, Переяславську, Смоленську, Мінську землі та Поволжя.

       Поступово внутрішнє становище Київської Русі стабілізувалось. На раді в селі Берестові був розроблений «Статут» – доповнення до судебника «Руська Правда», за яким скасовувалось холопство за борги, зменшувались податі для городян, полегшувались повинності, закупам дозволялось скаржитись на своїх володарів. Мене турбувало життя всіх: і багатих, і бідних.

       Своїх синів я повчав: «Не дозволяйте своїм слугам кривдити ні своїх, ні чужих, ані в селах, ані в полях, щоб вас не проклинали... Не дозволяйте сильним нищити людей. Я і бідного селянина, і убогої вдовиці не дав сильним покривдити».

       Я був переконаним противником смертної кари і дотримувався правової традиції, яка не дозволяла владі вбивати людей навіть за найтяжчі злочини.

У часи мого правління Русь знову зміцнила свої міжнародні позиції. Покращились відносини з Візантією та іншими країнами.

       Як і мій дід, я продовжував «шлюбну дипломатію». Моїми зятями були візантійський царевич Леон Діогенович та угорський король Коломан, сестра вийшла заміж за німецького імператора.

      Наприкінці князювання я, намагаючись передати власний життєвий досвід нащадкам, описав свою державну діяльність у «Повчанні дітям».

 

Робота з документом.

Робота в парах.

• Прочитайте документ і визначте головні заповіді, які залишив своїм синам Володимир Мономах.

 Із «Повчання [Володимира Мономаха за Лаврентіївським списком]»

А найголовніше — убогих не забувайте, а скільки можете по змозі годуйте і подайте [милостиню] сироті, і вдовицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодного християнина…

 

А понад усе — гордині не майте ні в серці, ні в розумі…

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів.

У домі своєму не лінуйтеся, а все помічайте. Не покладайтесь на тівуна, ні на отрока, щоб не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод; ні питву, ні їді не попускайте, ні спанню; і сторожів самі споряжайте, і вночі, розставивши скрізь [сторожу] , біля воїв самі лягайте, а рано вставайте; а оружжя не спішіть із себе знімати, не роздивившись, бо з-за лінощів раптово чоловік гине.

Лжі остерігайтеся, і п’янства, і блуду, бо в них гине душа і тіло.

Куди б ви не йшли і якими шляхами по своїх землях, не давайте отрокам чинити пакості, ні своїм, ні чужим, ні в селах, ні в житлах, щоб не почали вас проклинать.

Куди не підете і де не станете, напійте і нагодуйте страждущого.

А найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий чоловік, чи знатний, чи посол. Якщо не можете [пошанувати його] дарами, то їжею і питвом: бо вони мимоходом прославлять чоловіка по всіх краях або добрим, або злим.

Хворого відвідайте, покійного проведіть, бо всі ми смертні.

І чоловіка не минайте, не привітавши, доброго слова не сказавши.

Вчитель. Володимир Мономах помер в 1125 р. на 73-му році життя в зеніті своєї могутності й слави. Похований у церкві Св. Софії. Йому вдалося на деякий час відновити в повному обсязі державу Ярослава Мудрого і Володимира Великого. У пам'яті нащадків він залишився недосяжним ідеалом правителя, геніального полководця, який подолав внутрішні негаразди. За висловом літописця, Мономах «посвятив Руську землю, мов сонце... слава про нього пройшла по всіх землях».

(Звучить вірш поета Юрія Шкрумеляка.)

По незгодах між братами

Ти заблис,як зірка ясна.

 Бо за тебе Україна

Процвітала горда, красна.

Добрий, чесний ти й розумний

 Справедливо став судити,

Ти сильнішим не дозволив

Слабких кривдити й гнобити.

Міцно владою держав ти

Пребагату Україну,

І на ворога водив ти

Свою сміливу дружину.

Ти князів до згоди кликав,

Як дітей та рідна мати:

Знайте всі, що тільки згода

Може тривко будувати!

І на смертному вже ложі

Дітям дав свої науки.

 Довго тим наш край держався,

Що створили твої руки!

Завдання

1. Як оцінює поет діяльність князя?

2. Доведіть справедливість оцінки князя Володимира як видатного полководця і державного діяча свого часу.

 

Висновок: Значну роль відіграв Володимир у політичному житті держави. Він був ініціатором скликання князівських з'їздів, усіляко намагався примирити князів, припинити усобиці. Період правління Володимира Мономаха називають періодом розквіту Київської Русі, коли припинились тривалі міжусобиці князів. Кочівники більше не турбували кордони держави, що дало можливість зосередитись на внутрішніх проблемах. Він обмежив свавілля лихварів, продовжив удосконалення управління державою, вніс зміни і доповнення до «Руської Правди».

 

2. Мстислав Володимирович 

Повідомлення учня.

Наступником Володимира Мономаха на київському столі став його син – Мстислав, син англійської принцеси Гіти. Двадцятилітнім юнаком батько направив сина управляти Новгородом, після його ростовського князювання. Він брав активну участь у приборканні Олега Святославича, який прагнув переділу земель, розгромивши його дружину у битві на р.Клязьмі.
Наслідування Мстиславом київського столу не викликало ніяких заперечень з боку дворянства, бо він вже був однією з найважливіших постатей у житті Київської держави.

На київському столі Мстислав продовжував політику батька:

1. зміцнював князівську владу, приборкував непокірних князів;
2. успішною була відсіч спробам половців скористатися смертю Володимира Мономаха й повернутися в південноруські степи;
3. багато будував (Андріївська церква Янчинного монастиря – 1131р., Успенська церква і т.д.);
4. розширив міжнародні зв’язки (зятями Мстислава були: імператор візантійський, принц норвезький, принц датський та королевич угорський; сам князь був одружений зі шведською королівною Христиною, потім брав шлюб із дочкою половецького хана Тугоркана).

Смерть Мстислава 15 квітня 1132 року поклала край могутності династії Мономаховичів.

У середині ХІІ ст. за київський стіл розпочали міжусобну боротьбу онук Володимира Мономаха – Ізяслав Мстиславич, його дядько – син Володимира Мономаха – ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий та другий син Володимира –Ярополк.

Згодом цю боротьбу продовжили їх спадкоємці. У 1169 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський вчинив страшний розгром Києва та його розорення, спаливши місто та знищивши велику кількість населення. З цього моменту Київ втратив своє значення як центр руських земель. З другої половини ХІІ ст. розпочинається новий період в історії Руської землі – існування удільних самостійних князівств.

ІІІ. ПІДСУМОК УРОКУ

-                           Чому занепав Київ, а разом з ним і Київська держава?
(Питання виноситься для обговорення всім класом. Це є своєрідний підсумок уроку).

                         
Учні мають визначити такі причини:

1. Перетворення умовного земельного володіння у спадкове земельне володіння бояр та князів.
2. Економічне та військово-політичне зміцнення удільних князівств.
3. Поява нових економічних та політичних центрів, ріст суперництва між ними та Києвом.
4. Подальший етнічний розвиток земель, процес розвитку народностей у різних частинах держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.Встановіть відповідність:

1.Ізяслав             А.-Смоленськ

2.Святослав        Б.-Київ

3.Всеволод         В.-Волинь

4.Ігор                    Г.-Чернігів

5.В`ячеслав         Д.- Переяслав

 

ІІ.  Доповніть речення:

1. Ярослав Мудрий помер у ______________ році.

2. Тріумвірат Ярославичів – це союз  синів Ярослава - ___________________, ____________________,  ________________________ .

3. Вони зазнали поразки від половців у 1068 році на річці  _______________.

4. Кияни повстали у 1068 році проти  ___________________, бо вимагали від нього  ________________________, щоб боротися проти половців.

5. Упродовж  1073 – 1076 рр. київським князем був ___________________.

6. З`їзд князів у  Любечі відбувся  у листопаді ____________ року.

7. У Любечі князі прийняли рішення про припинення __________________ , та спільну боротьбу проти _________________________.

6.На Любецькому з`їзді було проголошено принцип _____________________ у наслідуванні земель.

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

   Мені судилося знамення долі – бути онуком наймогутніших правителів Європи – великого князя Київського Ярослава Мудрого та імператора Візантії Костянтина Мономаха.

       Діда Ярослава я не пам'ятаю, помер він, коли мені був лише рік. Дитинство моє пройшло в місті Переяславі Південному, столиці князівства мого батька Всеволода. Я мав гарну освіту, багато читав, та найбільше мене вабила військова справа. У 15 років я вже взяв участь у першій битві русичів з половцями. Я став «мечем» в руках свого батька, оскільки він не любив воювати, натомість багато читав, знав 5 іноземних мов.

      Я князював спочатку в Ростові, а потім у Смоленську. У 22 роки одружився з англійською принцесою Гітою. 1078 року я став князем чернігівським, а 1094 року – переяславським.

      Половці топтали руську землю, а міжусобиці, чвари, політична нестабільність заважали князям усвідомити, що тільки в об'єднанні й злагоді – сила держави.

      Щоб покласти край князівським чварам й об'єднатись для спільної боротьби проти половців, зустрілися князі у Любечі (1097). Я закликав у Любечі: «Пощо губимо руську землю, зводячи ворожнечу між собою?»     1100 року я організував  Витичівський з'їзд князів, а в 1103 р. – Долобський. В 1103, 1107, 1110 і 1111 роках ми виступили проти половців, завдали їм низку поразок. А після походу на Сіверський Донець кочовики надовго забули дорогу на Русь. Всього я здійснив 83 великі походи, 19 разів укладав угоди з половцями, полонив 300 половецьких князів.  

        У 1113 році бояри і купці Києва запросили мене на князівський престол. Я прийняв запрошення киян і став київським князем. Головна мрія мого життя – знову об'єднати в єдиній державі більшість давньоруських земель.

       На початку 1120-х років я об'єднав Київську, Волинську, Турово-Пінську, Новгородську, Переяславську, Смоленську, Мінську землі та Поволжя.

       Поступово внутрішнє становище Київської Русі стабілізувалось. На раді в селі Берестові був розроблений «Статут» – доповнення до судебника «Руська Правда», за яким скасовувалось холопство за борги, зменшувались податі для городян, полегшувались повинності, закупам дозволялось скаржитись на своїх володарів. Мене турбувало життя всіх: і багатих, і бідних.

       Своїх синів я повчав: «Не дозволяйте своїм слугам кривдити ні своїх, ні чужих, ані в селах, ані в полях, щоб вас не проклинали... Не дозволяйте сильним нищити людей. Я і бідного селянина, і убогої вдовиці не дав сильним покривдити».

       Я був переконаним противником смертної кари і дотримувався правової традиції, яка не дозволяла владі вбивати людей навіть за найтяжчі злочини.

У часи мого правління Русь знову зміцнила свої міжнародні позиції. Покращились відносини з Візантією та іншими країнами.

       Як і мій дід, я продовжував «шлюбну дипломатію». Моїми зятями були візантійський царевич Леон Діогенович та угорський король Коломан, сестра вийшла заміж за німецького імператора.

      Наприкінці князювання я, намагаючись передати власний життєвий досвід нащадкам, описав свою державну діяльність у «Повчанні дітям».

 

 

 

 

 

• Прочитайте документ і визначте головні заповіді, які залишив своїм синам Володимир Мономах.

 Із «Повчання [Володимира Мономаха за Лаврентіївським списком]»

А найголовніше — убогих не забувайте, а скільки можете по змозі годуйте і подайте [милостиню] сироті, і вдовицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодного християнина…

А понад усе — гордині не майте ні в серці, ні в розумі…

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів.

У домі своєму не лінуйтеся, а все помічайте. Не покладайтесь на тівуна, ні на отрока, щоб не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод; ні питву, ні їді не попускайте, ні спанню; і сторожів самі споряжайте, і вночі, розставивши скрізь [сторожу] , біля воїв самі лягайте, а рано вставайте; а оружжя не спішіть із себе знімати, не роздивившись, бо з-за лінощів раптово чоловік гине.

Лжі остерігайтеся, і п’янства, і блуду, бо в них гине душа і тіло.

Куди б ви не йшли і якими шляхами по своїх землях, не давайте отрокам чинити пакості, ні своїм, ні чужим, ні в селах, ні в житлах, щоб не почали вас проклинать.

Куди не підете і де не станете, напійте і нагодуйте страждущого.

А найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий чоловік, чи знатний, чи посол. Якщо не можете [пошанувати його] дарами, то їжею і питвом: бо вони мимоходом прославлять чоловіка по всіх краях або добрим, або злим.

Хворого відвідайте, покійного проведіть, бо всі ми смертні.

І чоловіка не минайте, не привітавши, доброго слова не сказавши.

 

 

 

 Прочитайте інформацію.  Охарактеризуйте правління  Мстислава Великого.

Наступником Володимира Мономаха на київському престолі став його син – Мстислав, син англійської принцеси Гіти. Двадцятилітнім юнаком батько направив сина управляти Новгородом, після його ростовського князювання. Він брав активну участь у приборканні Олега Святославича, який прагнув переділу земель, розгромивши його дружину у битві на р.Клязьмі.
Наслідування Мстиславом київського столу не викликало ніяких заперечень з боку дворянства, бо він вже був однією з найважливіших постатей у житті Київської держави.

На київському престолі Мстислав перебував у 1125 – 1132 роках і  продовжував політику батька:

1. зміцнював князівську владу, приборкував непокірних князів;
2. успішною була відсіч спробам половців скористатися смертю Володимира Мономаха й повернутися в південноруські степи;
3. багато будував (Андріївська церква Янчинного монастиря – 1131р., Успенська церква і т.д.);
4. розширив міжнародні зв’язки (зятями Мстислава були: імператор візантійський, принц норвезький, принц датський та королевич угорський; сам князь був одружений зі шведською королівною Христиною, потім брав шлюб із дочкою половецького хана Тугоркана).

Смерть Мстислава 15 квітня 1132 року поклала край могутності династії Мономаховичів.

 

 Прочитайте інформацію.  Охарактеризуйте правління  Мстислава Великого.

Наступником Володимира Мономаха на київському престолі став його син – Мстислав, син англійської принцеси Гіти. Двадцятилітнім юнаком батько направив сина управляти Новгородом, після його ростовського князювання. Він брав активну участь у приборканні Олега Святославича, який прагнув переділу земель, розгромивши його дружину у битві на р.Клязьмі.
Наслідування Мстиславом київського столу не викликало ніяких заперечень з боку дворянства, бо він вже був однією з найважливіших постатей у житті Київської держави.

На київському престолі Мстислав перебував у 1125 – 1132 роках і  продовжував політику батька:

5. зміцнював князівську владу, приборкував непокірних князів;
6. успішною була відсіч спробам половців скористатися смертю Володимира Мономаха й повернутися в південноруські степи;
7. багато будував (Андріївська церква Янчинного монастиря – 1131р., Успенська церква і т.д.);
8. розширив міжнародні зв’язки (зятями Мстислава були: імператор візантійський, принц норвезький, принц датський та королевич угорський; сам князь був одружений зі шведською королівною Христиною, потім брав шлюб із дочкою половецького хана Тугоркана).

Смерть Мстислава 15 квітня 1132 року поклала край могутності династії Мономаховичів.