1.Повідомлення теми та мети уроку.

2. Згадайте, які рішення були прийняті на Любецькому з’їзді князів?

Як ви розумієте значення понять «тріумвірат», «снеми»?

Чи пам’ятаєте ви, що Володимир Мономах був оборонцем Руської землі?

Розповідь вчителя

1. Причини політичного дроблення Київської держави.

Період в історії Київської держави від середини ХІІ до середини ХІІІ століття називають добою політичної роздробленості. Уже в ХІІ столітті на її території з’явилися окремі самостійні князівства. Їх було близько п’ятнадцяти. На українських землях сформувалося п’ять князівств: Київське, Переяславське, Чернігівське, Галицьке, Волинське.

Період політичного дроблення пережили більшість держав Європи

. Які ж причини зумовили це явище в Київській державі?

 Насамперед — великі розміри держави та неоднорідний етнічний склад населення. Цю думку підтверджує той факт, що першими перестали коритися київському князю Полоцьке князівство (сучасна територія Республіки Білорусь), Новгородська республіка та Володимиро-Суздальське князівство (Російська Федерація), яке особливо посилилося за княжіння сина Мономаха — Юрія Довгорукого. Своє прізвисько «Довгорукий» він отримав за те, що втручався у боротьбу за київський трон та міжусобиці на Русі, перебуваючи у далекому периферійному Володимиро-Суздальському князівстві. У 1147 році вперше згадується назва міста Москва.

 Іншою причиною, яка негативно впливала на становище держави, була відсутність сталого механізму престолонаслідування. Не сприяло цілісності держави посилення економічного, соціального, культурного розвитку удільних князівств. Їхні мешканці освоювали нові терени, будували міста, розвивали ремісниче виробництво, торгівлю, писемність та мистецтво

. Водночас зростало вотчинне землеволодіння, власники якого підтримували того удільного князя, де мали вотчину. Натомість удільні князі не були зацікавлені в сильній владі великого київського князя, більше того, самі прагнути мати такі ж повноваження.

Додавали клопотів постійні напади кочовиків та зменшення прибутків від торговельного шляху «із варягів у греки».

Сучасні історики вважають роздробленість не розпадом держави, а зміною її устрою. За цих обставин, управління нею здійснював союз найвпливовіших князів, а не один великий київський князь, як це було раніше. Таку форму правління називають колективним сюзеренітетом. Не дивлячись на ці зміни, до середини ХІІІ століття Київська держава була цілісною зі спільними законами, релігією. Періодично скликалися з’їзди князів для вирішення важливих питань як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Київ і надалі залишався столицею держави, і за право покняжити в ньому змагались удільні правителі.

Завдання : Дайте відповідь на запитання:

• 1. Назвіть князівства, що сформувалися на українських землях.
• 2. Визначте причини політичної роздробленості Київської держави.
• 3. Що таке колективний сюзеренітет?

Робота з картою

Робота в парі . Дайвідповідь на запитання  .

• Попрацюйте в парах. Використовуючи карту та легенду карти. Задайте запитання одне одному.

  1. Знайти по карті Київське, Переяславське і Чернігово-Сіверське князівства, визначити їх столиці.

  2. Назвати інші міста, що знаходились на території цих князівств.

  3. Назвати сусідів даних князівств.

  4. Яке із князівств займало найбільшу територію?

  5. А яким князівством, на вашу думку, намагатимуться оволодіти всі князі і чому?

   

Екскурсія до удільних князівст .

 Робота в групах

Поділити клас на шість груп по 4-5 чоловік, завданням яких є прочитати відповідний  пункт , обзац параграфу підручника і зробити візитну картку князівства, яка б містила найважливішу інформацію   ( місце розташування, чисельність населення,найбільші міста,князь, особливості розвитку, світлини)

 Візитна картка робиться на окремому аркуші паперу, який по закінченні роботи кріпиться на дошці. На роботу надається до 10-12 хв.

Группа 1.2. Київське князівство за доби політичного дроблення.

У період політичного дроблення Київське князівство ще деякий час було сильним, розвиненим. Місто Київ і надалі залишалося центром держави і одним із найбільших міст. У ньому мешкало близько 50 тисяч осіб. Для свого часу то була дуже велика кількість городян. Тут розташовувалися двори бояр і купців, великі ремісничі майстерні. Разом з тим, він був добре укріпленою фортецею, за мурами якої населення ховалося від набігів ворогів. Його авторитет підтримувала християнська церква. У Києві розташувалася резиденція митрополитів. За київський трон вели боротьбу багато удільних князів.

Київська земля була однією з найбільш густозаселених територій держави. Родючі ґрунти й різноманітні корисні копалини сприяли розвитку хліборобства і ремесла. Вигідне географічне розташування князівства сприяло зростанню торгівлі. Центрами ремесла і торгівлі були здебільшого міста, яких у Київській землі налічувалося близько восьми десятків. З-поміж них виділялися Канів, Увітичі, Вишгород, Василів. Найбільш розвиненими ремеслами були ювелірне, гончарне, деревообробне, ливарне. Київські ремісники запровадили багато технічних новинок, які згодом поширилися на інших землях. Поряд з ремеслом процвітала і торгівля. Як і раніше, тут можна було зустріти купців з різних земель Русі, а також із Чехії, Польщі, Візантії. Мережа річок пов’язувала Київську землю з різними частинами Русі та сусідніми народами.

Після смерті Мстислава Великого за київський трон вели постійну боротьбу багато удільних правителів. Під час княжіння в Києві Мстислава Ізяславича володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський, онук Володимира Мономаха, вирішив відібрати київський стіл. Він організував коаліцію із дванадцяти князів і в 1169 році напав на місто. Два місяці жителі й воїни боронили Київ, але сили були нерівні. Андрій Боголюбський захопив і пограбував місто. Однак він не залишився тут княжити, а переніс свою столицю у місто Володимир, зробивши його центром Північно-Східної Русі. Після такої руйнації «стольний град» не був готовий до боротьби з половцями, які постійно йому загрожували.

• Робота із світлинами
• 
• Київ початку XIII століття. Графічна реконструкція
• 
• Торговище на Подолі — головний ринковий майдан міста з церквою Богородиці Пирогощі. Графічна реконструкція

Група 2.3. Чернігівське  князівства.

За заповітом Ярослава Мудрого, чернігівські землі дісталися Святославові. Його сини Олег і Давид започаткували династії чернігівських князів Олеговичів (літопис називає їх Ольговичами) та Давидовичів. Представники цих родів змагалися між собою за право займати чернігівський стіл. Водночас вони не полишали спроб утвердитися в Києві. Столичне місто князівства — Чернігів величчю й могутністю поступалося лише Києву.

Князівські тереми в Чернігові. Графічна реконструкція

У Чернігівській землі літописи згадують 46 міст, з-поміж яких — Новгород-Сіверський, Путивль, Брянськ, Курськ, Стародуб, Остер. Тут було розвинуте хліборобство, ремесла. Але часті набіги половців спустошували ці землі. Нерідко князі об’єднували свої зусилля і тоді здобували перемогу над половцями. Проте були й невдачі. Із Чернігівщиною пов’язана подія, про яку розповів невідомий автор у творі «Слово о полку Ігоревім». У ньому йдеться про похід проти половців новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в 1185 році. Русичі зазнали в ньому поразки. «Бились день та бились і другий. А на третій, в південну годину, похилились Ігореві стяги!» — оповідає автор. Князя захопив у полон половецький хан Кончак та спробував переконати його спільно з половцями заволодіти Київською державою. Однак Ігор відмовився укладати союз із половецьким ворогом, присягаючи на смерть за свою батьківщину — християнську Русь.

«Бій Ігоря з половцями». Мініатюра з Радзивіллівського літопису

У творі звучить заклик до єдності та припинення чвар.

Група 3. ‘Переяславське князівства.

Переяславське князівство складалось із земель, розташованих на лівому березі Дніпра. Тут розвивали хліборобство, ремесла, торгівлю. Економічному зростанню сприяли торговельні шляхи: Залозний, Соляний, «із варягів у греки». Проте сусідство із половецьким степом робило життя неспокійним. Мешканці князівства повинні були боронитися від частих нападів кочовиків. З цією метою вздовж кордонів збудували земляні вали та укріплення. Більшість із 25 міст князівства, які згадують літописи, мали переважно оборонний характер. Неприступною фортецею був Переяслав. Переяславські князі брали активну участь у походах проти половців. Особливо відзначився в цій боротьбі князь Володимир Глібович. На спомин про його смерть у 1187 році літописець записав, що «за ним Україна багато потужила». Ця згадка про Україну є першою в історичних джерелах.

III .Підсумок та узагальнення

Запишіть у зошит дати і події, пов’язані з ними, трьома кольорами:

- 1169 р. — володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський захопив і пограбував Київ;

- 1185 р. — похід Ігоря Святославича проти половців;

- 1187 р. — перша письмова згадка назви «Україна».

• Запитання:
• 1. Назвіть князівства, що сформувалися на українських землях.
• 2. Визначте причини політичної роздробленості Київської держави.
• 3. Що таке колективний сюзеренітет?
• Чому Київське князівство в період роздробленості зберігало статус центру держави?

•  Назвіть особливості розвитку Київського князівства.
•  Яка подія відбулася в 1169 році?
• Представники яких родів змагалися за право займати чернігівський трон?
• Про яку подію в історії Чернігівського князівства розповів автор «Слова о полку Ігоревім»?
• 3апитання. Назвіть особливості розвитку Переяславського князівства.

5. Перевірте себе, зайшовши за посиланням.

• Завдання
• Заповніть таблицю, записавши в стовпчики відповідні номери наведених фактів, які стосуються Київського, Чернігівського та Переяславського князівств.
• 1. Розташоване на сході Лівобережжя.
• 2. Найбільш населене князівство.
• 3. Розорене Андрієм Боголюбським.
• 4. Був побудований Софійський собор.
• 5. Потерпало від постійних нападів половців.
• 6. Розташоване на Правобережжі Дніпра.
• 7. За володіння ним між князями тривали суперечки.
• 8. Розташоване на півночі України.
• 9. Перебувало в залежності від Києва.
• 10. Князь Святослав Ярославич.
• 11. Розташоване на перетині торгових шляхів.
• 12. Князь Володимир Глібович.
• 13. Столиця цього князівства посідала друге місце за розміром серед руських міст.
• Відповідь

•  
• Робота з джерелом
• Робота з підручником
• Опрацювати матеріал підручника «Слово о полку Ігоревім» — історичне джерело і літературна пам’ятка Київської Русі» (С. 124-125) і дати відповіді на запитання.
• 1. Які події зображені в «Слові о полку Ігоревім»?
• 2. У чому, на думку автора, полягали причини невдачі цього походу?
• 3. Які відомості про життя і побут тогочасного суспільства ми можемо отримати з даного джер
  1. Із «Повісті минулих літ» про погром Києва дружиною Андрія Боголюбського

«І грабували вони два дні увесь город — Поділля, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали, жінок вели в полон, силоміць розлучуючи із мужами їхніми. Діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна без рахунку, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали, і всі святині були забрані. Запалений був навіть монастир Печерський».

• 1. Яку оцінку діям дружини Андрія Боголюбського у Києві ви можете дати?



«Захоплення Києва князем Андрієм Боголюбським». Мініатюра із Радзивілівського літопису

 

2. Із «Київського літопису» про першу згадку про Україну



Пам’ятний знак на честь першої літописної згадки «Україна» і пам’ятник князю Володимиру Глібовичу в місті Києві.

«У рік 6695 [1187] надумав князь Святослав зі сватом своїм Рюриком піти на половців... Володимир Глібович також приїхав до них із Переяслава з дружиною своєю. Він був муж доблесний, і сміливий, і сильний у бою... У тім же поході розболівся Володимир Глібович недугою тяжкою, од якої він і скончався. і покладений був у церкві Михайла, і плакали по ньому всі переяславці. Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині. Був же він князь доблесний і всякими доброчесностями сповнений. За ним же Україна багато потужила».

• 1. За які чесноти поважали князя Володимира Глібовича?
• 2. Порівняйте діяння князя Андрія Боголюбського та Володимира Глібовича. Поміркуйте, що ці князі мали спільного, а що їх відрізняло один від одного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роздрукувати :

Київське князівство за доби політичного дроблення.

У період політичного дроблення Київське князівство ще деякий час було сильним, розвиненим. Місто Київ і надалі залишалося центром держави і одним із найбільших міст. У ньому мешкало близько 50 тисяч осіб. Для свого часу то була дуже велика кількість городян. Тут розташовувалися двори бояр і купців, великі ремісничі майстерні. Разом з тим, він був добре укріпленою фортецею, за мурами якої населення ховалося від набігів ворогів. Його авторитет підтримувала християнська церква. У Києві розташувалася резиденція митрополитів. За київський трон вели боротьбу багато удільних князів.

Київська земля була однією з найбільш густозаселених територій держави. Родючі ґрунти й різноманітні корисні копалини сприяли розвитку хліборобства і ремесла. Вигідне географічне розташування князівства сприяло зростанню торгівлі. Центрами ремесла і торгівлі були здебільшого міста, яких у Київській землі налічувалося близько восьми десятків. З-поміж них виділялися Канів, Увітичі, Вишгород, Василів. Найбільш розвиненими ремеслами були ювелірне, гончарне, деревообробне, ливарне. Київські ремісники запровадили багато технічних новинок, які згодом поширилися на інших землях. Поряд з ремеслом процвітала і торгівля. Як і раніше, тут можна було зустріти купців з різних земель Русі, а також із Чехії, Польщі, Візантії. Мережа річок пов’язувала Київську землю з різними частинами Русі та сусідніми народами.

Після смерті Мстислава Великого за київський трон вели постійну боротьбу багато удільних правителів. Під час княжіння в Києві Мстислава Ізяславича володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський, онук Володимира Мономаха, вирішив відібрати київський стіл. Він організував коаліцію із дванадцяти князів і в 1169 році напав на місто. Два місяці жителі й воїни боронили Київ, але сили були нерівні. Андрій Боголюбський захопив і пограбував місто. Однак він не залишився тут княжити, а переніс свою столицю у місто Володимир, зробивши його центром Північно-Східної Русі. Після такої руйнації «стольний град» не був готовий до боротьби з половцями, які постійно йому загрожували.

Чернігівське  князівства.

За заповітом Ярослава Мудрого, чернігівські землі дісталися Святославові. Його сини Олег і Давид започаткували династії чернігівських князів Олеговичів (літопис називає їх Ольговичами) та Давидовичів. Представники цих родів змагалися між собою за право займати чернігівський стіл. Водночас вони не полишали спроб утвердитися в Києві. Столичне місто князівства — Чернігів величчю й могутністю поступалося лише Києву

У Чернігівській землі літописи згадують 46 міст, з-поміж яких — Новгород-Сіверський, Путивль, Брянськ, Курськ, Стародуб, Остер. Тут було розвинуте хліборобство, ремесла. Але часті набіги половців спустошували ці землі. Нерідко князі об’єднували свої зусилля і тоді здобували перемогу над половцями. Проте були й невдачі. Із Чернігівщиною пов’язана подія, про яку розповів невідомий автор у творі «Слово о полку Ігоревім». У ньому йдеться про похід проти половців новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в 1185 році. Русичі зазнали в ньому поразки. «Бились день та бились і другий. А на третій, в південну годину, похилились Ігореві стяги!» — оповідає автор. Князя захопив у полон половецький хан Кончак та спробував переконати його спільно з половцями заволодіти Київською державою. Однак Ігор відмовився укладати союз із половецьким ворогом, присягаючи на смерть за свою батьківщину — християнську Русь.

Група 3. ‘Переяславське князівства.

Переяславське князівство складалось із земель, розташованих на лівому березі Дніпра. Тут розвивали хліборобство, ремесла, торгівлю. Економічному зростанню сприяли торговельні шляхи: Залозний, Соляний, «із варягів у греки». Проте сусідство із половецьким степом робило життя неспокійним. Мешканці князівства повинні були боронитися від частих нападів кочовиків. З цією метою вздовж кордонів збудували земляні вали та укріплення. Більшість із 25 міст князівства, які згадують літописи, мали переважно оборонний характер. Неприступною фортецею був Переяслав. Переяславські князі брали активну участь у походах проти половців. Особливо відзначився в цій боротьбі князь Володимир Глібович. На спомин про його смерть у 1187 році літописець записав, що «за ним Україна багато потужила». Ця згадка про Україну є першою в історичних джерелах.