Урок-проєкт "Історія моєї сім'ї"

ІСТОРІЯ МОЄЇ СІМ’Ї

      Мета:

Після участі у тренінгу учасники повинні:

•                    краще знати історію своєї сім’ї та сімей своїх друзів;
•                    бути переконаними, що варто культивувати сімейні традиції;
•                    відчувати гордість за своїх предків;
•                    розуміти, що вони самі також творять історію.

    Допоміжні матеріали:

•                    список запитань, які можна використати під час розмови з бать­ками або батьками батьків;
•                    текст «Знайомство з минулим»;
•                    пропозиції щодо позашкільної діяльності учнів.

    Дидактичні засоби: великі аркуші паперу, аркуші паперу форма­ту А4, список головних історичних подій у вашій місцевості, кольорові фломастери, схема генеалогічного дерева, карта завдань.

Тривалість проведення: 2 х 45 хвилин.

Хід тренінгу

           Щонайменше за місяць перед запланованим уроком попросіть учнів, щоб вони відшукали в домашній колекції найстарішу фотографію ко­гось із членів своїх сімей. Скажіть, щоб вони зібрали якомога біль­ше інформації про цю людину (зокрема про місце і момент, коли була зроблена ця фотографія): хто це, як її/його звати, де ця людина жила, чим займалася тощо.

Також попросіть учнів, щоб вони порозмовляли зі своїми батьками, а якщо це можливо, з бабусями та дідусями, щоб назбирати якомога більше інформації про історію своєї сім’ї. Під час розмови учні можуть використовувати запропоновані нижче питання.

         Запитання, які можна використати під час розмови з батьками або батьками батьків:

•                    3 якого часу наша сім ’я пов ’язана із цією місцевістю?
•                    Що робили члени нашої сім % які сюди переїхали?
•                    Ким були мої прадіди?
•                    Де працювали і чим займалися мої бабуся і дідусь? Де працюють і що роблять мої батьки?
•                    Які головні події з минулого нашої місцевості пам ’ятають наші діди, батьки?
•                    Яким був колись дім (квартира) наших дідів?
•                    Як наші діди проводили вільний час?
•                    Як, коли і з ким бавились наші батьки, коли були дітьми?
•                    Чи є в нашому домі якась традиція, яку перейняли батьки від дідів, а ми бажаємо продовжувати у власному домі?

                                          Вступна частина

        Сімейні генеалогічні дерева, альбоми з фотографіями, листи та щоденники — найкращі джерела знань про життя сім’ї та близь­кого оточення. Мета цього уроку — звернути увагу учнів на пізна­вальну цінність сімейних архівів.

        Об’єднайте учасників у три команди. Дайте кожній команді один із тер­мінів: «минуле», «традиція», «історія» — і великий аркуш паперу. Зверху учні мають записати термін, а нижче — всі свої асоціації, пов’язані з ним.

Після цього попросіть учнів, щоб вони таким самим чином створи­ли «ментальну карту», в центрі якої буде слово «сім’я».

По завершенні роботи повішайте аркуші на стінах. Попросіть, щоб учні їх уважно переглянули і висловили свої думки та спостереження. Можна почати розмову такими запитаннями:

•                   Як твориться історія?
•                   Яке значення мають традиції для людей?
•                   Який вплив на те, ким ми є, мають наші предки?

       Попросіть, щоб учні ознайомились зі списком головних історичних

подій, що відбулися у вашій місцевості від часу їх народження, і допи­сали в ньому дати, важливі для їхніх сімей.

                                            Основна частина

      Роздайте великі аркуші паперу і попросіть учасників пригадати важливі події свого власного життя й записати їх на спіралі часу «Зна­йомство з минулим».

•                    Знайомство з минулим.

Запропонуйте учасникам відповісти на запитання:

•                   Навіщо ми розмовляємо про минуле?
•                   Чи сильно ми відрізняємось від людей, які жили перед нами?
•                   Як ми змінюємось? Від чого це залежить?

Скажіть їм, що вони зможуть відповісти на ці запитання після за­вершення роботи над своїми проектами.

Попросіть, щоб учасники подивились на дати важливих подій у власному житті та у житті своєї місцевості. Чи вони помічають якісь збіги? Що із цього випливає?

                                            Завершення

          Об’єднайте учасників у команди із 5—6 осіб і попросіть, щоб вони ви­брали 10 важливих для них предметів, які можна було б помістити у «кап­сулу часу», щоб майбутні покоління мали уявлення про те, як вони жили.

         Запитайте, що сталося б, якби люди не мали здатності пам’ятати про минуле і користувалися б тільки короткою пам’яттю, як тварини.

         Представте учасникам пропозиції щодо позашкільної роботи, пода­ні нижче, і попросіть, щоб кожен з них вписав своє ім’я у підготовлену вами карту завдань. Це завдання учасники виконують самостійно або у складі групи (у групи об’єднуються за бажанням). На виконання за­вдання відводиться час (додатковий).

                           Пропозиції щодо позашкільної діяльності.

Кожна місцевість має свою історію. Цю історію творять люди. Ти і твої близькі—також частина історії вашої місцевості. Але ми забуваємо про ті події, що не були описані. І тому варто описувати свої переживан­ня, досвід, враження. Підготуй три аркуші зі свого журналу, опиши в ньому три дні свого життя, але таким чином, щоб записати ті події, що відбувалися навколо тебе і були також важливим для твоєї місцевості.

Кожна місцевість має свої таємниці. Розкрий одну з них і опиши її.

Відшукай найстаршого мешканця своєї місцевості, з яким можна буде провести інтерв’ю. Попроси його розповісти про події минулого у твоїй місцевості.

У кожного є улюблені місця. Знайди своє «чарівне місце», зроби фотогра­фії або малюнки цього місця, дізнайся, чи не пов’язана із ним якась історія.

Придумай якнайбільше назв статей, які б відносились до пробле­матики багатокультурності й могли бути надруковані у місцевій газеті.

Про наше минуле розповідають також цвинтарі. Відшукай на міс­цевому цвинтарі найстаріші гробниці, запиши прізвища та роки життя осіб, які там поховані. Спробуй відшукати нащадків однієї з них. Можешвибрати таку людину, життя якої, на твою думку, було найцікавішим. Перевір, чи так це було насправді.

Якщо у твоїй місцевості є музей, піди туди і відшукай якнайбільше інформації про минуле своєї місцевості. Якщо музею нема, розпочни діяльність, що сприятиме створенню хоча б невеликого краєзнавчого куточка. Для початку всі могли б принести старі предмети, які й ста­нуть першими експонатами. Повідомте органи місцевого самоврядуван­ня про свою ініціативу. Якщо у вас небагато старих предметів, можете почати збирати ті, які не схожі на музейні експонати і яких багато на горищах та у підвалах — через десять-двадцять років вони вже пере­йдуть до історії. Пам’ятай про те, що необхідно докладно описати ко­жен предмет — кому він належав, для чого його використовували тощо.

Попросіть кожного з учасників створити вдома генеалогічне (родин­не) дерево своєї сім’ї. На його гілках необхідно записати імена і прізвища своїх прадідів, дідів і батьків, а біля імен, по можливості, — дати їх на­родження (смерті). Можна організувати шкільний конкурс на найкраще генеалогічне дерево і запросити до участі не лише учнів, а й їхніх батьків.

• Рефлексія.

Запитайте, що для кого було цікавим, корисним.

•  Євалюація (оцінювання, анкетування)

Може бути здійснена у будь-якій формі.

•  Завершальне слово тренера.

Вручення нагород. Взаємна подяка.