Слово вчителя: Доброго дня усім! Сьогодні у нас не звичайне заняття – заняття-проект. Ми вирушимо у подорож у світ ІТ і згадаємо імена українців, якими пишається світ. А розпочнемо з події, яку відзначає весь інформаційний світ.

Всесвітній день інформації

У всі часи інформація займала в житті людини одну з найважливіших позицій. Інформаційна сфера існування людей піддавалася і піддається всіляким рухам, коливанням, лавиноподібним наростанням, так званим «інформаційним вибухам» і навпаки обмеженням, скороченням, відомим як «інформаційний голод». Інформація для людини, це всілякі сигнали і відомості, які передаються між людьми усно, жестикулярно або письмово, а також цілий ряд інших способів, спрямованих на передачу і сприйняття деяких даних усіма нашими органами чуття, які потенційно могли б бути відповідно оброблені і виведені на рівень нашої свідомості. Всесвітній день інформації відзначається 28 листопада і присвячений визнанню важливості інформації та її впливу на всі сфери життя.

Запитання до всіх присутніх: - Чому інформацію називають одним із найцінніших ресурсів сучасності?

/ Без інформації неможливо навчатися, працювати, розвиватися і навіть жити/

      Вивченням інформації займається дуже молода наука інформатика. Інформатиці як науці приблизно 70-80 років, оскільки вона почала формуватися в 1950-х роках, але остаточно як самостійна дисципліна оформилася в 1960-х роках із розповсюдженням комп’ютерів.

    Видатний німецький педагог-демократ, який вважається «вчителем німецьких учителів» Фрідріх Адольф Вільгельм Дістервег наголошував: «Не в кількості знань полягає освіта, а в повному розумінні й майстерному застосуванні в житті всього того, що знаєш».

Запитання до учнів: - Як цей вислів стосується роботи з інформацією?

/ Все , про що дізнаємося на уроках у школі, із книжок і повсякденного життя так чи інакше дозволяє нам приймати правильні рішення у різних ситуаціях, аналізувати певні вчинки і застосовувати знання у практичній діяльності. І тут зовсім не буває зайвих знань, адже знання – це скарб./

А видатний український педагог В. Сухомлинський писав: «В грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань.» .

Тож сьогодні проведемо комбіноване заняття, на якому пригадаємо вивчений раніше теоретичний матеріал, представимо проект – дослідження та зробимо висновки про почуту інформацію.

Тому ще раз вітаю усіх на нашому занятті. Бажаю усім гарного настрою, а від учнів очікую активності.

1. Пропоную усім присутнім взяти участь у грі «Хто швидше розгадає ребуси?» Усього їх 8 і вони пов’язані між собою однією темою.  Хто швидше розгадає,  отримає символічний Піксель. Отож починаємо!

2. А тепер підведемо підсумок гри, виконавши вправу «Асоціативний кущ»
       * То які асоціації викликає у вас слово «Інформатика»?
/Інформатика тісно пов’язана із поняттями інформація, дані, повідомлення та інформаційними процесами і інформаційними технологіями./

     * Чи пов’язані між собою поняття «інформація», «дані», «повідомлення»? Як саме?

Інформація – це нові знання, відомості, відображення реалій навколишнього світу у свідомості людини. Інформацію ми отримуємо за допомогою повідомлень, послідовності сигналів, які сприймаються людиною через органи чуття. А дані – це повідомлення, які подаються у вигляді, зручному для зберігання, передавання та опрацювання.

    * Чи виконуються дії над інформацією? Якщо виконуються, то які?

Так, виконуються. Пошук, отримання, передавання, опрацювання, зберігання – дії над повідомленнями.

      * Як інакше називають дії над інформацією?

 Інакше дії над інформацією – це інформаційні процеси. Особливості здійснення інформаційних процесів з використанням комп’ютерної техніки – це інформаційні технології.

Отже, усі ці поняття – частини однієї сфери, яку називають Інформатика

Матеріал повторено і можемо приступити до представлення нашого проекту.

Ми створили своєрідну «інформаційну карту». І зараз побачимо та почуємо, як ці поняття оживають у реальному житті – у відкриттях українців, які змінили світ. Отож розпочинаємо.

Відомих людей потрібно знати в обличчя.

Слово вчителю.  Мета заходу: за допомогою поєднання інноваційних технологій із дидактичним матеріалом, що має зміст патріотичного характеру, сформувати творчу, компетентну особистість, яка інтегрує знання, уміння, навички, які виявляються у прагненні, здатності і готовності до ефективного застосування сучасних засобів інноваційних технологій для вирішення завдань у професійній діяльності, у повсякденному житті, усвідомлюючи при цьому значущість результатів діяльності для своєї держави в майбутньому; зробити навчальний процес цікавішим та сформувати людину, що любить свою Батьківщину, є носієм національної культури, рідної мови, традицій.

Музичний супровід Євген Хмара «Світло» 

Хлопчик:

Є на карті така країна

І куди б не поїхав я,

Пам’ятаю, що я – з України!

Це для мене – як віза моя.

 

Народився я українцем

І пишаюсь корінням своїм.

Зі своїм ім’ям, як з гостинцем,

Я готовий ввійти в кожен дім.

 

Ми нащадки величного роду!

В нашім серці – Тараса ім’я.

Вірю в світле майбутнє народу!

Наша доля зорею сія!

Ведучий 1:  Напевно, жодна людина в світі не може не любити країну, в якій вона зросла, землю, по якій вона робила перші кроки. Так і я обожнюю свою Батьківщину: кришталеві роси, які пробуджують в мені відчуття теплого літа, та тепле сонце, яке дарує впевненість у безмежності щастя. Я люблю свою Країну, проте буду намагатися змінювати її недосконалі риси на краще.

Ведучий 2: Кожен громадянин має пишатися своєю державою. Не запитуй, що країна зробила для тебе, спочатку запитай себе, що ти зробив для країни. Я хочу, щоб у моїй Батьківщині не було міжусобиць, жорстокої війни, нехтувань історією. Тепер ми починаємо розуміти це дуже гостро.

Ведучий 1: Україна – це центр, серце Європи, її окраса та перлина у срібному намисті. Ми любимо кожен схід сонця, кожен листочок, колосочок наших ланів та лісів, пишаймося і будьмо горді з того, що Ми -українці!

 

Ведучий 2:

Усі ми мріємо, наче ті егоїсти.

Своє не цінуємо, чужеє бракуємо.

Завзято справедливості шукаємо,

А себе та своє плекати забуваємо……

 

Ведучий 1: Радянська колоніальна політика старанно насаджувала українцям почуття меншовартості та вторинності, яке ми ще довго інерційно плекали після здобуття Незалежності. Але зараз ми відмовляємося від російського напрямку та здобуваємо свою справжню національну ідентичність.

Ведучий 2: Останнім часом ми все частіше промовляємо імена земляків, які подарували світові багато нових відкриттів, зокрема й у галузі інформаційних технологій. Давайте згадаємо українців, які зробили цінний внесок у розвиток інформаційного суспільства. 
 

Ведучий 1: Початок ХХ століття і його середина – це час, коли людство робить гігантський крок уперед. І велика заслуга у цьому геніальних українців. Їхні розробки лягли в основу сучасної кібернетики. Знайомтесь:

Доповідь учня 1 Любомир Романків — людина, яка зробила можливим комп’ютер У 1931 році у місті Жовква Львівської області народився хлопець Любомир, якому судилося змінити світ. Його юність збіглася з подіями Другої світової війни, через що родина багато переїжджала по Європі, а згодом емігрувала до Канади.  Так починалося життя вченого-електрохіміка, який винайшов метод виготовлення тонкоплівкових мікроголовок для запису інформації. Саме завдяки цій технології змогли з’явитися жорсткі диски, які й досі використовуються у персональних комп’ютерах і серверах (втім, можливо, їх скоро замінять SSD-диски нового покоління, але їх би не існувало без тривалої епохи HDD-накопичувачів).  Любомир Романків  працював провідним науковцем в IBM ( американська транснаціональна корпорація), де його дуже цінували  і поважали. Адже саме завдяки винаходу українця компанія змогла заробити мільйони доларів на виготовленні комп’ютерів.  Ба більше — завдяки цій технології існує компанія Apple. Як згадує пан Любомир, Стів Возняк поклав в основу свого першого персонального комп’ютера саме ці диски, куплені в IBM, після чого стартапом зацікавився Джобс. Сам Романків, розробляючи магнітні голівки, навіть не задумувався над тим, що вони можуть нести таке значення для людства, і продовжував працювати над інноваціями. Наприклад, він винайшов технологію пайки для чіпів, яка використовується для виготовлення сучасних мікросхем, присутніх в усіх комп’ютерах.   Українець є автором та співавтором 67 патентів і 180 наукових відкриттів, а його біографія і досягнення розміщені в Залі національної слави США. У 2024 році помер у США,

Доповідь учня 2.  Лебедєв Сергiй Олексiйович

Сергiй Олексiйович Лебедєв був засновником першого в континентальній Європі комп’ютера з програмою, яка зберiгається в пам’ятi «МЭСМ» і одним із розробників перших у світі цифрових електронних обчислювальних машин із динамічно змінюваною програмою обчислень. Під його керівництвом і за безпосередньої участі було створено 18 ЕОМ, причому 15 з них випускалися серійно. Досвід роботи Сергія Олексійовича Лебедєва унікальний, оскільки він охоплює період від створення перших лампових комп’ютерів, що виконували лише сотні і тисячі операцій за секунду, до надшвидкодіючих супер-ЕОМ на великих інтегральних схемах.  Після переїзду до Києва, починаючи з кінця 1948 р., Сергій Олексійович весь віддається виконанню давно задуманого – створення електронної цифрової  лічильної машини. За словами самого Лебедєва, в 1948-1949 роках він вже розробив основні принципи їх побудови. На першому етапі робіт нове дітище Лебедєва одержало назву Модель електронної лічильної машини – «МЭСМ». В листопаді 1950 року на «МЭСМ» вже були виконані перші розрахунки – обчислення суми непарного ряду факторіала числа і зведення в степінь, а в грудні 1951 року «МЭСМ» була прийнята Держкомісією АН СРСР в експлуатацію..
 

Доповідь учня 3. Катери́на Ло́гвинівна Рвачова (заміжнє Ющенко)  (8 грудня 1919, Чигирин — 15 серпня 2001) — винахідниця, математичка, програмістка, автор першої у світі мови програмування високого рівня («Адресної мови програмування»), науковець-кібернетик, доктор фізико-математичних наук, заслужений діяч науки. Нагороджена орденом княгині Ольги. Її називають "українською Адою Лавлейс".  Ця мова забезпечувала вільне розташування програми в пам'яті комп'ютера. Саме створення «Адресної мови» стало першим фундаментальним досягненням наукової школи теоретичного програмування. Саме наша українка своїми програмними розробками випередила англійку Діну Джонстон – авторку першого програмного забезпечення для Бі-Бі-Сі, королівських ВПС та Британської залізниці; американку Карен Спарк Джоунз, першу програмістку-лінгвістку з Кембриджу, Ґрейс Гоппер – авторку Коболу і голову жіночого відділу шифрувальниць Блетчлі-парку ВМФ США. 
Деякий період викладала українську літературу та писала вірші.

Ташкент, 1 травня 1942 року.

Я знаю, що таке журба

По рідній, милій Україні,

Я знаю, як рида душа

в далекім краї, на чужині.

Я знаю: тяжко зустрічать

весну прекрасну за горами,

Зітхать і мріять, як дзюрчать

Струмки весняні під ногами.

Цю весну можна описать,

Та варт про неї тут згадати,

Писать і рими підбирать,

Коли так хочеш покидати?

Весна змішалась з зимнім днем

Цвіте урюк – дощ не змовкає,

І на сирій, слизький девал

Вітер пелюсточки збиває.

Не чути запаху квіток

і соловейка в темнім гаю,

Не чути гуркоту річок,

Як то бувало в ріднім краю!

О краю щирих юних мрій!

Ти, краю рідний, серцю милий!

Нащо ж шукаю я собі

другого місця для могили?

Ні, не залишила тебе!

Я тут – душа моя з тобою,

І раз зустрівшись, назавжди

Вже не розстануся з тобою.

1.V.1942

Ведучий 2: У другій половині ХХ століття українські науковці виходять на світову арену ІТ. Їхні розробки змінюють вигляд комп’ютерної техніки.

Доповідь учня 4. Глушков Віктор Михайлович

Віктор Михайлович Глушков є основоположником інформаційних технологій в Україні, генієм, що набагато випередив свій час. Він увійшов у вітчизняну історію ІТ як розробник теорії цифрових автоматів, творець багатопроцесорних макроконвеєрних суперЕОМ і організатор Інституту кібернетики АН України. Багатогранний талант Віктора Михайловича дозволив йому отримати блискучі наукові результати світового значення в математиці, кібернетиці, обчислювальній техніці і програмуванні, створити в цих областях науки власні школи. В серпні 1956 р. В. М. Глушков радикально змінює сферу своєї діяльності, і пов’язує своє життя з кібернетикою, обчислювальною технікою і прикладною математикою. З цього часу В.М. Глушков жив і працював у Києві. Тут він керував лабораторією обчислювальної техніки і математики Інституту математики АН України, створеною раніше С.О. Лебедєвим і відомою своїми піонерськими розробками обчислювальних машин «МЭСМ» та «СЭСМ».

У 1959 році Віктор Михайлович почав роботу над цікавим новим проектом автоматизації рухомої (моторної) функції роботів. Він хотів створити автоматичну руку на візку, яка пересувалася б уздовж щита управління будь-яким об’єктом і перемикала б тумблери, рубильники, повертала ручки тощо. Одночасно до неї додавався примітивний зір, здатний сприймати лише положення стрілки приладів або ділення шкали. На жаль, Глушков не зумів знайти інженера, який любив би працювати з механікою, руками. Він говорив, що якби в Інституті кібернетики були хороші майстерні, то в 1963 році київські вчені могли б першими в світі мати механічну руку.

 

Доповідь учня 5 . Сьогодні компакт-диск – це раритет. Але був час, що на цих блискучих кружечках зберігалася вся інформація. Фільми, музика, фото. Але мало хто знає, що творцем є В’ячеслав Петров — випускник Харківського політехнічного інституту, вчений-кібернетик у галузі оптичного запису інформації, академік НАН України.
Наприкінці 1960-х років науковець розробив концепцію оптичних компакт-дисків як єдиного носія інформації. У 1977 році вона була представлена на Всесвітньому електротехнічному конгресі. Перші оптичні накопичувачі були створені в його лабораторії та підключені до супер-ЕОМ. Вже пізніше технологію почали використовувати для запису дисків CD та DVD, зокрема музичних компакт-дисків, які грали в плеєрах всіх підлітків 2000 років. Вчений здійснив ще ряд корисних винаходів та зробив значний внесок в розвиток української науки. Заснував Інститут проблем реєстрації інформації НАН України та декілька наукових видань, ініціював створення комп'ютерної мережі Київської міської державної адміністрації та ще багато чого.  В’ячеслав Петров — автор 230 винаходів, чотири його ліцензії куплені компанією Samsung.

Доповідь учня 6. Міжнародним науково-навчальним Центром інформаційних технологій і систем НАН України та МОН України спільно з АТЗТ “Сольвейг” та ПАТ “НВО Київський завод автоматики” розроблено ФАЗАГРАФ.

ФАЗАГРАФ — це портативний електрокардіограф з пальцевими електродами для інтегральної оцінки функціонального стану серцево-судинної системи за тонкими змінами форми електрокардіограми, які непомітні на традиційній ЕКГ. Це високочутливий прилад, призначений для оперативної реєстрації кардіограм та автоматичного виявлення в них наявності відхилень від норми. Він фіксує найменші патологічні зміни в роботі серцево-судинної системи і дає змогу накопичувати інформацію про стан здоров’я обстежуваної особи.

Інтерпретація отриманих за допомогою «ФАЗАГРАФа» даних може мати різні рівні деталізації і є доступною для використання як будь-ким із медичних працівників (тобто не лише кардіологами), так і самим пацієнтом – у домашніх умовах. Прилад пройшов успішні клінічні випробування, був схвалений у багатьох медичних установах України. Його серійне виробництво налагоджено на Київському заводі автоматики імені Г. Петровського. «ФАЗАГРАФ» нині застосовується у різних галузях: крім власне кардіології (в тому числі дитячої), це також спортивна та військова медицина, медицина праці, оцінювання негативного впливу навколишнього середовища на серцево-судинну систему тощо.

 Ведучий 1: А тепер ХХІ століття. Час, коли Україна знову дивує світ своїми відкриттями.

Доповідь учня 7. Годинник-глюкометр для діабетиків

 Вчений із Закарпаття Петро Бобонич винайшов глюкометр у вигляді наручного годинника. З його допомогою діабетики можуть дізнаватися рівень цукру в крові в будь-який момент. Для цього не потрібно здавати кров. У 2002 році на цукровий діабет захворіла його дружина. Петро Бобонич створив для неї апарат без проколювання шкіри. Також його глюкометр можна використовувати для введення інсуліну за допомогою інсулінового насосу, який програмується через глюкометр-наручний годинник. Бобонич розробив і запатентував приставки до мобільних пристроїв для вимірювання концентрації глюкози крові у хворих на діабет. Завбільшки як мобільний телефон. Складається із пластмасової кліпси зі світлоприймачами і діодами, які підключені до мультиметру – приладу для електронних вимірювань. Кліпса кріпиться до вуха чи пальця. Через кровоносні судини проходить інфрачервоний промінь від світлодіода до фотоприймача й подає відомості про рівень глюкози на монітор апарата.

 Також він автор оптичного томографа для діагностики захворювання молочної залози жінок. Цей прилад зміг би дати можливість діагностувати захворювання без застосування рентгенівського проміння, яке є шкідливим для людей.

Доповідь учня 8. Гнучкий суперконденсатор . Львів претендує на звання міста високих інноваційних технологій і туризму. Львівські винахідники таки дивують світ, попри недофінансування науки в Україні. Фахівці з Львівської політехніки у 1990 – 2011 роках під керівництвом Григорія Ільчука у співпраці з Тайванським текстильним дослідним інститутом придумали гнучкий тканинний суперконденсатор, який працює на сонячній батареї і може зарядити навіть мобільний телефон. Пристрій являє собою компактну систему енергозбереження, котра гнеться і кріпиться до будь-якої поверхні. Причепила пристрій на торбину – виглядає не лише елегантно, але й від нього зарядила мобільний телефон, диктофон Радіо Свобода і iPod, просто на вулиці, бо система працює і при розсіяному сонці. А ще це автономне джерело живлення можна причепити під куртку, встановити у наметі, що дозволить його освітити чи обігріти.

Це український винахід увійшов у топ-100 кращих досліджень і розробок світу 2011 року за версією впливового американського журналу R&D Magazine.

Доповідь учня 9. Рукавичка EnableTalk для людей з обмеженими можливостями. Рукавичка призначена для перекладу мови жестів в слова. Пристрій для людей з обмеженими можливостями слуху та мовлення розробили українські студенти. Він виглядає, як дві рукавички, оснащені датчиками, які відстежують положення рук і передають дані на мобільний пристрій.

Рукавички EnableTalk дозволяють встановити мовний контакт між людьми з особливими потребами та тими, хто не розуміє мову жестів. Вони були розроблені у 2012 році командою українських студентів QuadSquad – Антоном Пастерниковим, Максимом Осикою, Антоном Степановим та Валерієм Ясаковим. На конкурсі Microsoft Imagine Cup 2012 цей проект посів перше місце. Кожна рукавичка має 15 сенсорних датчиків, які розпізнають мову жестів і трансформують її в текст на мобільному пристрої. З’єднання відбувається через Bluetooth, а працюють рукавички на сонячних батареях. Ціна такого винаходу складає 75 доларів США. Для порівняння: ціни аналогічних приладів часто сягають 1000 доларів США і, крім того, вони оснащені меншою кількістю сенсорів.

Доповідь учня 10. Мамограф нового типу. У 2013 році учені Донецького фізико-технічного інституту імені О. О. Галкіна створили новий тип мамографа.

Цей прилад призначений для виявлення ранніх стадій розвитку злоякісних пухлин молочної залози без застосування рентгенівського опромінення при скринінговому обстеженні.

Принцип дії приладу базується на реєстрацію патологічних процесів в людському організмі за допомогою фіксування зміни локальної температури.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України мамограф включено до переліку базового медичного обладнання установ первинної медичної допомоги в нашій країні.

Доповідь учня 11. Рукавичка для людей з проблемами зору

Хлопець із Миколаєва Іван Селезньов представив на міжнародному конкурсі "Intel International Science and Engineering Fair" свій проект "Нове чуття: ультразвукова рукавичка для просторової орієнтації людей з вадами зору". Така річ може стати досить корисною з точки зору орієнтації у просторі. Однак Іван все ще чекає, коли матиме змогу розвинути проект в Україні. Справжній фурор серед винахідників у всьому світі викликав електронний поводир для сліпих, винайдений 16–річним вундеркіндом iз Миколаєва Іваном Селезньовим. Завдяки Івану наша країна увійшла до трійки кращих на Всесвітньому конкурсі науково–технічної творчості в США. Українського школяра не тільки нагородили грошовою премією, а й запропонували співпрацю. За словами юного винахідника, особливою родзинкою його новинки, що привернула увагу вчених, стала дешевизна пристрою та простота в експлуатації. Івану вдалося зробити прилад, який коштує не більше 200 гривень. А це — в десятки разів менше, ніж ціна імпортних подібних пристроїв для незрячих. Завдяки Іванові Селезньову тисячі незрячих та слабкозорих українців зможуть гуляти вулицями самостійно.

— Мій ехолокатор — це фактично технічне втілення феномену, який існує в природі, адже саме так кажани орієнтуються в суцільній темряві, — розповідає Іван Селезньов. — Винахід працює за принципом орієнтування нічного птаха: він посилає в простір ультразвукові хвилі, і якщо там є якась перешкода, то хвилі відбиваються від неї і повертаються назад. Одні з них мають звукову пам’ять сигналу — чим ближче перешкода, тим гучніший звук, а другий — працює, як вібромотор.

— Уперше я протестував свій винахід на 21–річній студентці Олександрі, — продовжує свою розповідь Іван Селезньов. — Дівчина прагне жити повноцінно, але має дуже поганий зір. Мій прилад дозволить їй вести активніший спосіб життя. На черзі — рідна бабуся і дядько, у яких теж є серйозні проблеми із зором. Тестуючи прилад, люди розповідають мені про недоліки ехолокатора, я їх враховую. Також для мене важливі побажання і зауваження людей — це дозволить надалі довести винахід до досконалості. А ось придумати оригінальний дизайн мені допомогла мама. Спочатку я хотів оформити свій ехолокатор як рукавичку, але це виявилося не дуже зручно в експлуатації. Тоді народилася ідея замінити рукавичку на наколінники для роликів — і це виявилося набагато перспективнiшою задумкою.

Доповідь учня 12.  Безкровний аналіз крові. Аналіз крові без крові? Ні, це не фантастика Харківський вчений Анатолій Малихін придумав, як зробити аналіз крові безкровним, не пошкоджуючи шкіру пацієнта.. Він створив прилад, п'ять датчиків якого прикріплюються на певні ділянки тіла людини, а лікар вводить у спеціальну комп’ютерну програму USPIH особисті показники пацієнта, серед яких: вік, стать, вага, частота пульсу і дихання.після чого на екран комп'ютера виводиться 131 показник здоров'я. І вже за 3-12 хвилин можна дізнатися стан свого організму. Якщо користуватися стандартними методами, то на очікування такого результату доведеться витратити від декількох годин аж до декількох днів. За достовірність результатів можна не хвилюватися, адже прилад пройшов багато клінічних випробувань як в Україні, так і за кордоном, та отримав відповідні документи та сертифікати. Вражають й розміри апарата: 160х100х45 мм і оптимальна вага 0,35 кг. Розробки українця тривали 25 років. Точність даних до 98%, що не поступається традиційному способу. Однак переваги "Біопроменя" затьмарює ціна. Викласти за чудо-апарат доведеться 20 тисяч доларів. І поки українців мучать звичайними аналізами крові в чергах і на голодний шлунок, винахід українця активно використовують у Китаї, Саудівській Аравії, Німеччині, Єгипті та Мексиці.

 

Доповідь учня 13. Рідкий струменевий скальпель.Наукові співробітники Аерокосмічного інституту та Національного авіаційного університету, а також хірургів Першої київської лікарні створили рідкий струменевий скальпель, який не пошкоджує судинну систему при проведенні операцій на внутрішніх ораганах людини. Високий тиск при роботі апарату дозволяє видаляти нем'язові тканини з мінімальною крововтратою. Це робить складні операції менш травматичними. З допомогою «рідкого ножа» хірурги можуть видалити пухлину, не пошкоджуючи орган. Винахід авіаконструкторів здобув широку популярність серед лікарів. Подібна технологія використовується для очищення злітних смуг, трубопроводів та боєприпасів. Використання цього інструменту в широкому спектрі операцій сприяє їх ефективності та швидкому реабілітаційному процесу.  Скальпель не має аналогів на Заході і є інструментом багаторазового використання.

 

Доповідь учня 14. Біонічний протез руки – це сучасний протез із зовнішнім джерелом живлення, який реагує на м'язові сигнали та дозволяє виконувати різні дії. Він працює шляхом зчитування електричних імпульсів з м'язів за допомогою вбудованих у куксу датчиків, які передають сигнали на механізми протеза, забезпечуючи рух руки. Біонічні протези відновлюють рухливість, дрібну моторику та дозволяють виконувати повсякденні завдання, хоча не призначені для важкої фізичної роботи. Студент Сумського державного університету Юрій Шкиря розробив біонічний протез руки. Унікальний протез із сенсорними датчиками, які реагують на рух м’язів, вперше виготовили в Україні у 2016 році. Київське протезно-ортопедичне підприємство поєднало власні розробки з іноземними технологіями, завдяки чому волонтер, який залишився без руки під час подій Євромайдану, знов має кінцівку.
Роман Дзівінський отримав поранення 6 лютого на Майдані. Він саме розбирав гуманітарну допомогу, коли стався вибух. В результаті отриманого поранення руку довелося ампутувати. Роман каже – його немає навіть у списку поранених на Майдані, а лікування та протезування оплатила Українсько-американська громада США за сприяння «Злученого українсько-американського допомогового комітету» (ЗУАДК). Проживши два роки після Революції гідності без лівої руки, Роман Дзівінський наприкінці 2015-го знову мав обидві кінцівки.«В перші ж 20 хвилин я дуже багато зробив... Навіть у хлопців, які приїхали з-за кордону, не було таких показників, які були в мене за першу годину з новою рукою» - ділиться враженнями Роман.

 

Доповідь учня 15. Маска Михайла Чумаченка, яка вміє посміхатися.  Варто згадати одеського школяра Михайла Чумаченка, який у 14 років розробив інтерактивну Led-маску та заснував свою компанію Qudi. Цей стартап не настільки масштабний, як згадані вище розробки, але схоже на те, що хлопець далеко піде. Розробкою одесита Михайла Чумаченка є розумна маска Qudi. Створювати її хлопець розпочав у 14 років. Під час її розробки він хотів об'єднати два своїх захоплення: брейкданс, де важливо вирізнятися аксесуарами та комп'ютерне програмування. Спочатку Михайло показав свій ґаджет на IT-конференції у Львові, а далі хлопця запросили презентувати стартап вже у Лісабоні, на найбільшому у світі IT-форумі «Веб Саміт», де винахід дуже сподобався експертам. Втім, хлопець на цьому не зупинився. У зв'язку з згостренням ситуації з COVID-19, він створив ще одну розумну маску – медичну. Головна її фішка – зчитувати інформацію, коли власник посміхається або навпаки та демонструвати відповідну емоцію.

За словами винахідника, наразі це дуже актуально, адже через звичайні маски міміки людини не видно:

Наприклад, ви прийшли до магазину й хочете посміхнутись касиру. Якщо ви знімете звичайну маску, то ймовірно вас просто виведуть. Але в медичній масці Qudi ви можете просто посміхнутися й подарувати людині позитивні емоції. У 2020 році Михайло Чумаченко закінчив одинадцятий клас.

Доповідь учня 16. Система відстеження переміщення безпілотників. Школяр з Волині Максим Шумаков розробив систему відстеження переміщення безпілотників , навчаючись у 10 класі. Після його закінчення хлопець вступив до Українського католицького університету у Львові, де удосконалив свій учнівський винахід. "Я сподіваюсь, якщо мій проєкт і не матиме якогось прикладного значення реально для військових розробок, то хоча б він буде слугувати певним прикладом для того, аби молоді люди долучались до академічної роботи та до технологічної роботи", – говорить Максим Шумаков. Система здатна працювати і для наземних безпілотних апаратів, але розробники вирішили орієнтуватись на БЛА. Пристрої такого формату використовують під час рятувальних операцій для пошуку травмованих та поранених, а також у наукових дослідженнях. Ще їх можуть застосовувати для фотографування та відеозйомки об’єктів під час військових дій. У сільському господарстві винахід також може стати у пригоді. У багатьох європейських країнах, США та Японії використання дронів під час посівної дуже швидко стало зручним і корисним інструментом не лише для обприскування, але й для моніторингу ґрунту та посівів. Рівень собівартості винаходу на момент створення складав 30 доларів. Сам Максим зазначив, що пристрій для відстеження відповідних перешкод для безпілотників дозволяє дрону успішно повернутися до місця запуску. Навіть у разі, якщо ворог почне “глушити” його засобами радіоелектронної боротьби, техніка зможе без пошкоджень оперативно дістатися відповідної точки координат. Нова система дозволяє дрону повернутися навіть, коли заглушені системи GPS, Wi-Fi чи інші функції. Винахідник використав алгоритм, який дозволяє визначати перешкоди в реальному часі. Функціонал запам’ятовує траєкторію польоту. Саме за нею безпілотник може повернутися у зворотньому напрямку. Наразі винаходом зацікавилися представники української армії. Зараз Максиму 25. Він працює в ІТ-компанії.  

Доповідь учня 17. Розпізнавання облич  Останнім часом все цікавіше стає спостерігати за розвитком таких сучасних технологій, як наприклад розпізнавання облич. З моменту презентації перших напрацювань в цієї області минуло вже більше 10 років. За цей час з'явилися нові вражаючі можливості. При всьому цьому розвиток технології не зупиняється ні на хвилину. Суть технології полягає в використанні камер з функцією розпізнавання облич для виявлення вузлових точок та вимірювання відстані між певними точками на обличчі. Щоб отримати так звані відбитки обличчя камері необхідно виявити близько 80 таких точок. Справжнім проривом стало усвідомлення того, що відбиток обличчя є унікальним кодом, який є у кожної людини та який можна зчитати на відстані. В Україні розвиток та впровадження технології розпізнавання облич тільки починається, але вже зараз можно впевнено заявити, що технологія зробила крок в корпоративний сектор. Багато підприємств починають впроваджувати розпізнавання облич у свої системи безпеки. Особливо великі перспективи для впровадження технології мають системи контролю,  доступу та обліку робочого часу персоналу, де вона дозволяє позбавитися від ID карт та підвищити рівень безпеки компанії.

 

Крім того, розглядаються можливості розпізнавання облич банками та платіжними системами. Наприклад, ПриватБанк спільно з Visa тестує систему FacePay24, яка дозволить користувачам відмовитися не тільки від носіння гаманця, але й від потреби використовувати смартфон. Усі покупки будуть оплачуватися в автоматичному режимі з використанням системи розпізнавання облич. Таке рішення тестується в пілотному режимі в магазинах у Дніпрі. 

Після отримання відбитка обличчя здійснюється пошук в базі даних для співвіднесення обличчя з іменем. Вірогідність помилки при цьому мінімальна. З 1000 сканів тільки 8 можуть бути ідентифіковані з помилкою. З цієї причини технології розпізнавання обличчя має широкі перспективи для застосування.

 

Доповідь учня 18.  Марина В'язовська І зовсім нещодавно світ вразила молода українська вчена Марина В’язовська. У 2016 році вона розв'язала одну з найскладніших математичних задач сьогодення, над якою науковці бились уже кілька століть ще з XVII сторіччя – так звану «гіпотезу Кеплера».
Її досягнення має велике значення для корекції помилок у мобільних телефонах, інтернеті й космічних дослідженнях. Марині В’язовській 37, зараз вона живе у Швейцарії, має чоловіка і двох діточок. Працює у Швейцарському федеральному технологічному інституті Лозанни. До цього вона жила у Німеччині. За своє досягнення українка у 2016 році отримала Премію Салема, котру вручають лише одному вченому-математику на рік за видатні результати досліджень, а трохи згодом у 2022 році – ще й математичну Нобелівку у Гельсінкі за свій розв'язок задачі пакування куль у 8-вимірному просторі. Замість розв’язання на 300 сторінках тексту з використанням 50 000 рядків програмного коду  розв'язання В’язовської 8-вимірного випадку займало лише 23 сторінки та було «приголомшливо простим»^. Але реалізуватися у якості науковця на Батьківщині, на жаль, вона не змогла.

Музична вставка Скорик « Мелодія» 

 

Ведучий 1: Українці - талановита нація і цей перелік винаходів цьому доказ. Шкода, що, як і раніше, українські вчені не отримують підтримку від держави. Тому і зараз доводиться реалізовувати свої плани та винаходи на теренах інших країн, які дуже зацікавлені у наших вчених.

 

Моє серце стало вдвічі більшим

Від розпуки, болю і жалю….

Воно б’ється зараз вдвічі швидше,

Бо пишаюсь й водночас скорблю…….

І стиснулось серце України,

Бо нема подіям вороття,

Бо її найкращі діти
віддали за матінку життя!

          Ведучий 2:     Не осушить сонце її сльози

Але втішить вітер нових змін,

А травневі довгождані грози

Перемоги розхитають дзвін!

          Хай розквітнуть в посмішках обличчя

Українські з заходу на схід!

Хай нас Україна всіх покличе

В мирі на урочистий обід!

Хай серця пульсують в унісоні!

Нас чекає світле майбуття!

Низько схилим голови в поклоні

Перед тими, хто за це віддав життя…

 

 

Ведучий 2: А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер! Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

 

 Підсумок заняття. Рефлексія. «Осіннє дерево»

* Чи була інформація для вас цікавою?

*Чи була ця інформація відомою для вас?

*Чи корисна ця інформація?

* Чи зрозуміла ця інформація?

Слово учителю: з допомогою проекту ми з’сували деякі властивості інформації, а саме: інформація достовірна і об’єктивна, бо перевірена і опрацьована на різних сайтах; точна, зрозуміла і сподіваюся, що корисна.

Ми переконалися, що інформаційні технології – це не лише машини, програми  чи  додатки. Це, насамперед, люди, які мислять, творять і надихають. І серед них наші українці! То ж пам’ятаймо: майбутнє ІТ починається з кожного з нас!

А заняття наше добігло до завершення. Тому щиро дякую усім за участь!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1:  Напевно, жодна людина в світі не може не любити країну, в якій вона зросла, землю, по якій вона робила перші кроки. Так і я обожнюю свою Батьківщину: кришталеві роси, які пробуджують в мені відчуття теплого літа, та тепле сонце, яке дарує впевненість у безмежності щастя. Я люблю свою Країну, проте буду намагатися змінювати її недосконалі риси на краще.

 

Ведучий 1: Україна – це центр, серце Європи, її окраса та перлина у срібному намисті. Ми любимо кожен схід сонця, кожен листочок, колосочок наших ланів та лісів, пишаймося і будьмо горді з того, що Ми -українці!

 

Ведучий 1: Радянська колоніальна політика старанно насаджувала українцям почуття меншовартості та вторинності, яке ми ще довго інерційно плекали після здобуття Незалежності. Але зараз ми відмовляємося від російського напрямку та здобуваємо свою справжню національну ідентичність.

 

Ведучий 1: Початок ХХ століття і його середина – це час, коли людство робить гігантський крок уперед. І велика заслуга у цьому геніальних українців. Їхні розробки лягли в основу сучасної кібернетики. Знайомтесь:

         

 Ведучий 1: А тепер ХХІ століття. Час, коли Україна знову дивує світ своїми       відкриттями.

 

Ведучий 1: Українці - талановита нація і цей перелік винаходів цьому доказ. Шкода, що, як і раніше, українські вчені не отримують підтримку від держави. Тому і зараз доводиться реалізовувати свої плани та винаходи на теренах інших країн, які дуже зацікавлені у наших вчених.

 

Моє серце стало вдвічі більшим

Від розпуки, болю і жалю….

Воно б’ється зараз вдвічі швидше,

Бо пишаюсь й водночас скорблю…….

І стиснулось серце України,

Бо нема подіям вороття,

Бо її найкращі діти
віддали за матінку життя!

 

 

 

 

Ведучий 2: Кожен громадянин має пишатися своєю державою. Не запитуй, що країна зробила для тебе, спочатку запитай себе, що ти зробив для країни. Я хочу, щоб у моїй Батьківщині не було міжусобиць, жорстокої війни, нехтувань історією. Тепер ми починаємо розуміти це дуже гостро.

 

Ведучий 2:

Усі ми мріємо, наче ті егоїсти.

Своє не цінуємо, чужеє бракуємо.

Завзято справедливості шукаємо,

А себе та своє плекати забуваємо……

 

Ведучий 2: Останнім часом ми все частіше промовляємо імена земляків, які подарували світові багато нових відкриттів, зокрема й у галузі інформаційних технологій. Давайте згадаємо українців, які зробили цінний внесок у розвиток інформаційного суспільства. 
 

Ведучий 2: У другій половині ХХ століття українські науковці виходять на світову арену ІТ. Їхні розробки змінюють вигляд комп’ютерної техніки.

       

  Ведучий 2:     Не осушить сонце її сльози

                          Але втішить вітер нових змін,

                          А травневі довгождані грози

                          Перемоги розхитають дзвін!

      

   Хай розквітнуть в посмішках обличчя

                                      Українські з заходу на схід!

                                      Хай нас Україна всіх покличе

                                      В мирі на урочистий обід!

Хай серця пульсують в унісоні!

Нас чекає світле майбуття!

Низько схилим голови в поклоні

Перед тими, хто за це віддав життя…

Музична вставка Скорик « мелодія» 

 

Ведучий 2: А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер! Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.