Урок-реквієм, присвячений річниці Голодомору в Україні (для учнів 7-8 класу) "Хай не згасне пам'яті свіча"

Урок-реквієм, присвячений річниці Голодомору в Україні

 (для учнів 7-8 класу)

 

«Хай не згасне пам’яті  свіча»

Учитель

Пам’ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Однією із них був Голодомор 1932-1933 рр., який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України.

Україна... Це моя і твоя Батьківщина... Це синє бездонне небо, неосяжні лани пшениці, спів солов'я, народ-трудівник, це історія, це радість і журба...

Лунає музика – "Реквієм" А. Моцарта.

Учениця
НЕ ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ ПАМ'ЯТЬ,

ВІДЛУНЮЄ ЗНОВУ РОКАМИ.
Я ЗІТХНУ...

 ЗАПАЛЮ ОБГОРІЛУ СВІЧУ.
ПОМІЧАЮ: НЕ ЗАМКИ - ТВЕРДИНІ, НЕ ХРАМИ –
СКАМ'ЯНІЛИЙ ЧОРНОЗЕМ – ПОТРІСКАНІ СТІНИ ПЛАЧУ.
ПІДНЯЛИСЬ,ОЗИВАЮТЬСЯ В ДЕСЯТИЛІТТЯХ
З ДАЛИНИ, АЖ НЕМОВ З КАМ'ЯНОЇ ГОРИ
НАДІЙШЛИ. ПРИДИВЛЯЮСЬ: "ВКРАЇНА, ДВАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ"
І НЕ РІК, А КРИВАВЕ КЛЕЙМО: "ТРИДЦЯТЬ ТРИ"

 

Учень 
      "Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.

Учитель
        Страшні тридцяті роки XX століття. Скільки горя та страждань принесли вони нашому народу! Люди змушені були пройти через знущання з боку влади, зраду близьких, злиденність та постійний страх. Занадто багато випробувань випало на їхню долю. І сьогоднішня наша розмова стосується одного з них, голоду 1933 року, що отримав страшну назву Голодомор. Було запроваджено День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада.

Учень

 Ти кажеш, не було голодомору

 І не було голодного села?

  А бачив ти в селі пусту комору,

  З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

    Вчитель

Те, що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках, ніде в документах не зафіксовано, бо Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища. До загибелі мільйонів селян привело холоднокровне рішення Сталіна відібрати в українських селян їстівні припаси, а потім оповити голодуючих завісою мовчання, заборонити будь-яку допомогу їм з боку міжнародної громадськості (тобто милостиню нещасним прохачам давати було заборонено). Щоб перешкодити втечам голодних людей за межі України, на її кордонах були розміщені загороджувальні загони внутрішніх військ, які нікого не випускали.

Внаслідок цього вимирали цілі села, було зафіксовано випадки людоїдства і трупоїдства. Прагнучи врятувати хоч дітей, селяни часто везли їх до міста і там залишали в установах, лікарнях, на вулиці.

Учень
      Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.
- Ану одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті?-
Застукало в серці, різнуло? – Ой горе! Це ж гості до мене!
Та чим же я буду вітати – іще не вварився синочок...

Учитель

Голодомор забрав мільйони людей. Кількість жертв голодомору – від 3,5 до 5 млн. чоловік.

Попелом лежать ці мільйони у нас під ногами. Гарячим пекучим попелом. І багатьом вже не дає спокою той спопелілий біль предків.

Хай простять нам наше безпам’ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.

Учениця

У той час як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні в той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт. 
     Газети репетували біля кожної розкритої ями з хлібом, вихо­вуючи в міських жителів ненависть до сільської куркульні, яка нібито мала намір саботажем заготівель задушити їх голодом.
       Зрештою влада заборонила реєструвати смертність від голоду та приховувала Голодомор від світової громадськості. 

Учень

Голодне лихоліття вразило найбільше дітей. Третина всіх померлих від голоду – діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участі у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300 г хліба на працюючого. За переписом населення 1926 року дітей віком до 4-х років виявилось 16%, тобто у голодному 1933 році їм мало б виповнитись 10 років. Якою ж була доля дітей у страшні тридцяті роки ХХ століття?

Учениця

Весна… А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а обличчя майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад-вперед, скільки сидить -  стільки і гойдається, і безкінечно одна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…

Учень ( із переглядом відео)

 

Маленькі рученьки, простягнуті до Бога…

Маленький хлопчик, умираючи, просив Бозю:

 «Дай хоч одненьку картопельку».

 Бозю! Що там у тебе в руці?!

 Дай мені, Бозю, хоч соломинку…

 Щоб не втонути в Голодній Річці.

 Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.

 Таж підрости хоч би трохи бодай.

 Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я – пташенятко, прибите в дорозі.

 Хоч би одненьку пір’їночку дай.

 Тато і мама – холодні мерці.

 Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!

 Холодно, Бозю. Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?

Учитель

  Нестерпне горе, біль і розлука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли».

  Учениця  (або перегляд відео)

А. Листопад «Остання колискова» (перегляд відео)

 

Спіте, дітки, спіте, любі.
І не просинайтесь!
Вже не буде мучить згуба.
Забере Вас пташка райська.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
І не будуть пухнуть нозі.
Спи, синочку, горе – паску.
Засинай, навіки, доню.
То моя остання ласка
З материнської долоні.
Натопила маковинням.
Затулила лядку й комин.
І в тумані темно – синім
Заспівала колискову.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
І не будуть пухнуть нозі.
Спи, синочку, горе – паску.
Засинай, навіки, доню.
То моя остання ласка
З материнської долоні.
Ще пограймось навперейми.
В піжмурки з бідою.
Лельки!
Заховаємось од неї.
У сиру земельку…

Учитель

Хай у кожному місті і селі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом  Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.

 На вшанування світлої пам’яті голодомору в Україні 1932-1933 роках оголошую хвилину скорботи.

Усім присутнім  роздається  хліб із такими словами:

        «Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхньої хресної путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга».

(Діти запалюють свічки). Хвилина  мовчання

Звучить «Реквієм» Моцарта

III. Підсумок заходу 

Учитель

Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Сьогодні ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться
 

Учень:

Прости нас, Господи великий, 
Прости ще раз, в останній раз — 
Позбав нас від такого лиха, 
Народи всі і грішних нас. 
Дай силу нам себе здолати, 
Себе в собі перемогти, 
Тебе благають діти й мати 
— Спасти нас можеш тільки Ти. 
 

Пречиста Діво, Божа Мати, 
Своїм нас сяйвом опромінь, 
Дай сил гріхи нам подолати 
На віки вічнії. Амінь!