Урок "Рідний край. Проект"

Про матеріал

Урок для учнів третього класу початкової школи на основі краєзнавчого матеріалу.

Перегляд файлу

Прізвище, ім’я, по батькові Сіренко Наталія Валентинівна

Дата народження 02.11.1970

Освіта Вища

Назва навчального закладу, який закінчив ХДПУ ім. Г.С.Сковороди

Рік закінчення 1994 р.

Фах за дипломом вчитель початкових класів

Навчальний заклад Печенізька ЗОШ ім. Г. Семирадського Печенізької районної ради Харківської області

Стаж роботи за спеціальністю 29 років

Домашня адреса смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області, вул. Незалежності, буд. 40, кв.44; тел. 098-664-20-58

Згідно з Державним стандартом навчальний процес у початковій школі спрямовують на досягнення його головного результату – сформованості ключових і предметних компетентностей.

Краєзнавчий матеріал розкриває великі можливості для навчання і виховання школярів.

У зміст освіти і виховання молодших школярів входить безпосередньо вивчення дітьми об’єктів природи рідного краю. Краєзнавство допомагає виховувати в учнів велике громадянське почуття.

ПРИРОДОЗНАВСТВО

Тема: Навчальний проект. Чим славиться моє селище.

Вид практикуму за домінуючою діяльністю: науково – дослідницький.

Мета практикуму: розвиток уміння здобувати нові знання.

Очікувані результати: вміє презентувати висновки та результати свого дослідження за допомогою певного освітнього продукту (доповідь, твір, фото колаж, малюнки).

Тривалість: 2 тижні.

Етапи навчального проекту

I етап. Організаційна робота.

Формування проблеми, обґрунтування актуальності обраної теми.
Визначення теми та конкретних завдань проекту.
Визначення об’єктів дослідження.

II етап. Планування навчального проекту

Ознайомлення учнів з проблемою, темою, постановка конкретних завдань дослідження.
Формування груп для проведення дослідження.

Учні класу об’єднуються в групи за об’єктами дослідження:

група 1 – досліджує історію Печеніг через вірші;

група 2 – досліджує Печеніги, використовуючи історичні факти;

група 3 – досліджує історію через картини, малюнки та фотографії;

група 4 – презентує відеофільм « Сім чудес Печеніжчини»

група 5 – висвітлює селище через написання власних творів.

3. Вибір методів проведення досліджень (робота з додатковою літературою, перегляд картин, малюнків, фотографій,створення відеофільму).

ІІІ етап. Реалізація навчального проекту

Складання учнями опису процесу дослідження:

обговоріть в групі, де ви будете брати матеріал для досліджень, що ви вже знаєте з історії Печеніг, а що хочете дослідити;
озвучте пропозиції, аргументи, судження щодо кінцевого вигляду освітнього продукту, який ви створите;
обговоріть в групі, що саме необхідно вам зробити для того, щоб освітній продукт був якісний та оригінальний.

Розподіл обов’язків між членами групи.
Збір та обробка інформації учнями.
Обговорення результатів досліджень.
Формування висновків та одержаних результатів.
Виготовлення освітнього продукту.

IV. Захист результатів ; оцінювання досліджень і власної діяльності у навчальному проекті

Оформлення результатів досліджень.
Підготовка до захисту перед класом.
Захист результатів досліджень.

4. Аналіз успіхів і невдач. Висновки.

Додатковий матеріал

Матеріал, який підготувала група «Поети»

Від Печеніг розгін у світ доріг,

А в селищі коріння твого роду,

Могили предків, батьківській поріг,

Надійні друзі, люті лиховоди.

Багато рік, а до душі Дінець,

Чимало селищ, а своє – найкраще

Тут свій чернецький вітерець,

І запах трав із лісової хащі.

Орав і сіяв твій селянський рід,

Діди любили нас навік привчити

Блакитний обрій, синій небозвід,

Пшениці золотаві крутосхили.

Великий світ, а Батьківщина тут,

Де хліб і сіль, дала у руки мати,

Де народивсь і правнуки ростуть,

Щоб, як і ти, край батьківський квітчати.

2. Рідні Печеніги мила сторона,

Нас навік з’єднала доленька одна.

І немає кращих на землі доріг,

Що ведуть до милих серцю Печеніг.

(ці рядки написала поетеса з м. Чугуєва Любов Суркова).

3. Любіть чорний ліс і море,

І Дінець і луги.

Любіть край наш дорогий

Рідні Печеніги.

Кохайте край наш дорогий

Що зветься Україна

Маленьку часточку її

Це рідні Печеніги.

Матеріал, який підготувала група «Історики»

1.Печеніги – селище міського типу. Розташоване на правому березі річки Сіверського Дінця, за 23 км. Від Чугуїва, за 56 км. від Харкова, за 12 км. від від залізничної станції Гракове. Населення 8200 чоловік. Місцевість, на якій розташоване селище та навколишні села, зветься Печенізьким полем…

2. В давнину наші землі були степом, степ був покритий ковилою або тирсою, коли трава дозрівала, то з неї осипалися колючі насінини. Предки наші ходили босі, то ж тирса колола їм ноги – пекла. Кажуть, від цього, і походить назва Печенізьке Поле, поле, що пече ноги. Так це чи ні – покрити загадкою таємницею.

3.Нині селище Печеніги центр селищної Ради, Центр Печенізького району. На території селища є Печенізька школа ім. Г. Семирадського, дитячі садочки, Будинок культури, бібліотека для юнацтва і дорослих, редакція газети «Печенізький край», ветеринарна станція, автостанція, районна мережа електроліній, пошта, АТС. Наше селище – це впорядкований населений пункт з районною лікарнею і іншими районними службами. Складалося і будувалося воно віками, має свою велику, славну історію.

4. Про заселення території Печеніг уперше згадується в грамоті 1646 р., де вказується, що село заснували 205 переселенців. У 1817 р. засновано військове поселення в Печенігах. Військове поселення водночас займалося сільським господарством і відбували військову службу.

У 1869 р. В печенігах було споруджено центральну каторжну в’язницю.

У лютому 1923 р. в селі побудовано електростанцію, яку урочисто відкрили. Згодом в селищі з’явився трактор, молотарка. Велика увага приділялась ліквідації не писемності серед дорослого населення.

Наприкінці 1923 р. – Печеніги стали районним центром. Держава допомагала районові.

У 1930 – 1931 р. – організовано колгоспи «Червоний хлібороб», «Печеніжець», «Нове життя».

5. Незабаром було споруджено Будинок культури на 400 місць, Будинок піонерів, відкрилась середня, три семирічні і початкова школи, в яких навчалося 700 дітей. З не писемністю було покінчено.

У 1930 р. печенізька лікарня мала 50 ліжок, поліклінічне, хірургічне, акушерсько – гінекологічне та дитяче відділення. З перших дні окупації населення розгорнуло боротьбу з німецькими загарбниками в жовтні 1941 р. був створений партизанський загін.

6.У 1958 р. за рішенням уряду Радянської України було розпочато будівництво великого водосховища – Печенізького водосховища.

Споруджена платина довжиною 3,7 км. в 1964 р. будівництво Печенізького моря було закінчено. Довжина моря 70 км; ширина 3 км. Закінченням будівництва нашому населенню відкрилися великі можливості для відпочинку.

ВІДГУК ПРО ЕКСКУРСІЮ ДО МУЗЕЮ

Краєзнавчий музей

В нашому селищі є чудовий музей. Одного разу наша вчителька запропонувала нам екскурсію до музею. Ми з задоволенням підтримали її. Прийшовши до музею ми потрапили в історію минулого часу. Там були представлені макети звірів – це кабан, фазан, качка, заєць та інші. Пройшовши в другу кімнату ми побачили бойові припаси Великої Вітчизняної війни, стародавні монети. А також було цікаво побачити знаряддя праці, якими користувалися на землі наші предки.

Про все це та інше нам допоміг дізнатися екскурсовод. За це ми йому подякували. В музеї ми дізналися багато цікавого. З хорошим настроєм ми повернулися до школи.

Екскурсія до музею

Музей ім. Т. А. Суліми – це не просто показ експонатів, а також і зібрання матеріальних, інформаційних джерел і фотографій з метою збереження історії Печеніг для майбутніх поколінь.

З 26 березня 2002 року в приміщенні в'язниці було відкрито музей. Т. А. Суліма – історик і краєзнавець, його невтомна праця щодо збереження історико-культурної спадщини нашого краю виплекала дітище, якому він віддав значну частину свого життя – Печенізький історико-краєзнавчий музей, який існував до 1961 року. З відновленням району, вже новому музею було присвоєно його ім’я.

Екскурсія до музею

Краєзнавчий музей імені Т.А. Суліми відкрив свої двері для відвідувачів 26 березня 2002 року.

Чисельність експонатів нашого музею дуже вражає. Тут присутні експонати знайдені при археологічних розкопках, а також є речі принесені місцевими жителями.

Коли я відвідала музей, гід своєю розповіддю ніби зачаровує, у кожному залі у мене було відчуття ніби я сіла у машину часу яка переносить мене з однієї доби в іншу, а насправді ми просто переходили з одного залу до іншого. В музеї є стародавній посуд, зброя. Є галерея присвячена Великій Вітчизняній війні. Є український побут, одяг, прикраси, меблі, вишиванки. Є також галерея присвячена сучасним змінам у селищі – це фотокартки будівництва дамби, церкви, школи. У підвалі музею збереглися тюремні каземати де утримували політичних в’язнів.

Отже, я отримала незабутні враження від музею і всім хочу побажати, щоб відвідували історичні пам’ятки нашої культури.

Матеріал, який підготувала група «Художники»

Малюнки, фотографії, картини місцевого художника А.В. Суркова мальовничих куточків сел. Печеніг та всесвітньовідомого земляка – художника Г. Семирадського.

$C:\Users\Jenya\Desktop\Новая папка (3)\IMG_0072.JPG$ $C:\Users\Jenya\Desktop\Новая папка (3)\IMG_0071.JPG$

$C:\Users\Jenya\Desktop\Новая папка (2)\IMG_0058.JPG$ $C:\Users\Jenya\Desktop\Новая папка (2)\IMG_0053.JPG$ $C:\Users\Jenya\Desktop\IMG_0054.jpg$

Матеріал, який підготувала група «Кінорежисери»

Відеоматеріал, який знайомить з рідним селищем та розповідь учнів по темі « Сім чудес Печеніжчини».

№ 1 «Притока Дону, по ній проходив кордон між Печенігами та Київською Руссю» .

№ 2 «І сосновий,і дубовий».

№ 3 « Там відпочиває душа».

№ 4 « Створене штучно, але є найулюбленішим місцем відпочинку».

№ 5 Там дізнаєшся про минуле і сучасне свого рідного краю».

№ 6 « Вона розмовляє перед негодою, а її назва означає «шум».

№ 7 « Там можна співати і танцювати».

SDC11005

Матеріал, який підготувала група «Письменники»

ТВОРИ УЧНІВ «МОЄ СЕЛИЩЕ»

Моє селище

Моє селище - це місто, де я народилась і живу. Печеніги - це мальовничий край. Природа нашої землі - це ліси, луки, ставки і найголовніше - водосховище, яке ми називаємо Печенізьке море. Влітку я дуже люблю купатися у ньому. А ще я обожнюю наш ліс. Весною він втопає в квітах, а восени радує грибами. У селищі збудовано нову, велику церкву яка мені дуже подобається. А ще в нас світила, прекрасна, триповерховий ліцей. Навчатись у ньому одне задоволення! От чому я люблю на край і нашу Україну!

Моє селище-Печеніги

Селище в якому ми проживаємо називається-Печеніги. Це дуже красиве селище з мальовничими місцями. У нас є хвойний і листяний ліс. Вздовж Печеніг протікає річка Сіверський Дінець, де літом багато відпочиваючих. Також ми маємо Печенізьке водосховище. Раз на рік там відбувається фестиваль “Печенізьке поле”, куди приїжджають показати свої таланти колективи з різних куточків України. Завжди багато людей відвідує це свято. У нас екологічно чистий район і люди залюбки їдуть сюди відпочивати. Я пишаюся своїм селищем.

Мій рідний край

Моє селище має назву Печеніги. Воно розташоване в мальовничій місцевості. Поблизу селища розташована річка Сіверський Дінець. Поблизу є лікарня, школа, магазини і багато інших підприємств. Також в Печенігах знаходиться музей в якому можливо для себе упізнати багато цікавого. Особливо красиве селище влітку. Я дуже люблю своє селище Печеніги.

Моє рідне селище Печеніги

Наше селище називається Печеніги. Знаходиться воно в мальовничому куточку України, на правому березі річки Сіверський Дінець. Навесні вулиці

селища буяють зеленю та квітучими садками.

Навколо селища розташовані лісі, луки та водосховище, яке ми називаємо, «Печенізьке море». Влітку я дуже люблю купатися в ньому. Стало доброю традицією щороку на водосховищі Проводити фестиваль «Печенізьке поле». Це дуже видовищне свято. На ньому виступають творчі колективи з різних куточків нашої України. В центрі селища розташована школа імені Генріха Семирадського, в якій я з великим задоволенням навчаюсь.

Мої рідні Печеніги

Я дуже люблю свій рідний край, свою Печеніжчину. Моє селище називається Печеніги. Я живу на вулиці Жовтневій, яка знаходиться біля річки Сіверський Дінець. Природа мого селища дуже красива. Навкруги нього ростуть ліси: листові та соснові, на луках – лікарські рослини та прекрасні лугові квіти.

Біля селища розташоване Печенізьке водосховище. Влітку на його берегах відпочивають та купаються дорослі та діти.

Облетів журавель

Сто морів, сто земель

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

- Де найкращая земля?

- Журавель відповідає:

- Краще рідної немає!

Моє селище

Так, як я народилася та проживаю в селищі Печеніги, то моє улюблене місце Печенізьке водосховище.

Печенізьке водосховище – велике руслове водосховище на річці Сіверський Донець.

Гребля Печенізького водосховища розташована в селищі Печеніги, яке (як і водосховище) отримало назву від кочових племен печенігів, які мешкали на цих землях ІХ – Х століття від Р.Х.. На Печенізькому водосховищі багато піщаних пляжів де я дуже полюбляю купатися влітку. Що може бути кращім у літню пору за відпочинок на природі? На березі річки, водосховища під кронами дерев.

З високої гори біля водосховища відкривається багатокілометрова панорама лісів, доріг, а також глибоких ярків, синє – синє небо, а навкруги розливається перелив пташиного співу.

Водосховище чарівне й красиве не тільки влітку, а й восени, взимку, навесні.

Наш край по праву вважається одним із живописніших куточків України. Флора й фауна багата і різноманітна. Тут росте більше 20 видів злаків, водиться сурок степовий (бабак), тхір, тушканчик великий, з птахів – огар, перепел, стрепет, з плазунів – гадюка степова, ящірка.

Я дуже люблю своє селище – це найкраще місце в Україні.

Творча робота « Моє улюблене селище»

Я живу в Печенігах, це моє улюблене селище, моя маленька Батьківщина. Воно дуже мальовниче тут живуть працьовиті люди. Окрасою Печеніги є Свято - Преображенський храм, помолитися до якого приходять щонеділі та великі християнські свята не лише печенізькі,а й гості нашого краю. На мій погляд другою архітектурною прикрасою селища є школа імені Генріха Семирадського. Школа має два просторих спортивних зали, охайну їдальню, світлі класні кімнати, бібліотеку, а також актову залу, в якій великою шкільною родиною ми святкуємо свята, приймаємо гостей. Поруч з приміщенням школи кілька років тому було встановлено пам`ятник всесвітньовідомому художнику Генріху Семирадському, який також

прикрашає моє рідне селище. В центрі Печеніг поряд з районною державною адміністрацією триває будівництво районного Будинку культури, який, сподіваюсь скоро відкриє свої двері для печенізьців та гостей району. Важливою архітектурною будівлею селища є Краєзнавчий музей імені Т.А.Сулими, в кімнатах якого зберігаються історичні пам’ятки нашого краю. Ця будівля представляє дуже важливу історичну пам`ятку адже в ній багато років тому був розташований Новобєлгородський каторжний централ. Влітку до нашого селища на відпочинок приїздять туристи, адже поруч хлюпоче хвилям,мальовниче, рукотворне море - Печенізьке водосховище. На його березі кожного року. Проходить велике, феєричне дійство, що зветься етнічний мистецький фестиваль «Печенізьке поле», гостями якого щороку стають понад 50тисяч шанувальників з усіх куточків не лише України, а й інших Країн колишнього Радянського Союзу.

Ось таке воно моє улюблене селище, моя маленька Батьківщина, яку я дуже ЛЮБЛЮ!!!!

Моє селище – Печеніги

Моє рідне селище – Печеніги. Воно – найкраще, найгарніше. Воно красиве і взимку і влітку, навесні і восени.

Навесні, коли починає прокидатися вся природа після зими, коли починають зеленіти ліси, поля та луги прокидається і печенізький край.

В лісі з’являються перші весняні квіти – проліски, згодом зеленіють листочки на деревах. В полі, як зійде сніг, зеленіє пшениця, прочинають працювати трактори. Прокидається також і Печенізьке водосховище і наша річка Сіверський Дінець. Крига сходе і вода починає виблискувати на весняному сонечку. Бабуся пасе коло річки своїх гусей та качечок. На зелений луг виганяють корівок.

Влітку мені наш край подобається найбільше. Я люблю ходити до бабусі, а потім разом з бабусею, дідусем і моєю сестричкою або разом з мамою і татом ходити на річку. Як там гарно! Нізащо не хочеться виходити з води. А коли проходить не великий теплий дощик, то іноді з’являється Різнокольорова красуня – веселка.

Кожного літа у нас на водосховищі проходить пісенний фестиваль. Там багато співають і танцюють. А найбільше мені подобається коли вже пізно ввечері починається феєрверк. І тисячі маленьких зірочок падають над водою і тому їх встає вдвічі більше. Всім людям це дуже подобається. А потім виступають співаки з Києва.

Коли приходить осінь природа мого рідного краю убираються золотом. Сади, ліси, дерева у моєму дворі, дерева біля школи одягають красиве вбрання. Згодом дерева залишаться голими. Від води тягне прохолодою.

І ось проходить зима. Сніг вкриває вулиці, будинки і все – все. Сонечко не може підніматися високо над землею. Мороз щипає за щички та носики, сніг виблискує на сонечку. Вікна розмальовані красивими візерунками. Водосховище і річка на зиму ховається під лід.

Кожної неділі в ранці, коли я ще лежу у ліжку, чути як починають дзвонити дзвони в церкві. Церква в нашому селищі збудована зовсім не давно, сім років потому. Вона стоїть у центрі селища, а купола її видно далеко. Допоміг збудувати нашу церкву засновник підприємства ЗАТ «Фінпрофіль» Олег Володимирович Меншиков. Працюючи на той час на цьому підприємстві мій тато також приймав участь в будівництві церкви.

Я навчаюсь в школі ім. Г.Семирадського. Це красива, нова, трьохповерхова споруда. В нашій школі дуже красиво. Вона носить ім’я видатного художника Генріха Семирадського. Такі люди окраса нашого краю.

В нашому селищі є музей. Він світлий, великий, цікавий, славетний. В ньому проходять виставки народної творчості.

А скільки цікавих, розумних, щедрих та роботящих людей живе і працює в Печенігам.

Моє село найкраще, найгарніше у цілому світі - тому що це моя Батьківщин6а!

$C:\Users\Jenya\Desktop\33875_170x128_04272_20120125_011518.jpg$ $C:\Users\Jenya\Desktop\34392370.jpg$ $C:\Users\Jenya\Desktop\11138_170x128_Kraevedcheskii muzei.jpg$