Урок "Розкуркулення і насильницька колективізація. Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу."

Про матеріал

Урок з застосуванням ІКТ на основі сучаних освітніх технологій. Інтерактивні вправи виконано на платформі "LearningApps".

Перегляд файлу

ТЕМА: РОЗКУРКУЛЕННЯ І НАСИЛЬНИЦЬКА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ. ПРИМУСОВІ ХЛІБОЗАГОТІВЛІ. ГОЛОДОМОР 1932–1933 РР. – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. МАСШТАБИ ТА НАСЛІДКИ ГОЛОДОМОРУ.

Мета: охарактеризувати процес суцільної колективізації та розкуркулення селянських господарств, розкрити причини й механізм проведення колективізації; показати, що колективізація селянських господарств була найскладнішим етапом у створенні командної економіки; проаналізувати зміни у житті, побуті й психології, показати жахливі наслідки Голодомору 1932–1933 рр.; формувати навички критичного мислення; виховувати негативне ставлення до проявів терору і будь-яких проявів тоталітаризму.

Очікувані результати. Учні повинні:

визначати причини та масштаби Голодомору;
обстоювати правову оцінку Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу;
використовувати карту як джерело інформації про регіони Голодомору 1932-1933 років;
висловлювати і аргументувати власні судження щодо порушення прав людини в умовах тоталітарного режиму;
орієнтуватися в історичній термінології.

Тип заняття: комбіноване.

Обладнання: мультимедійний проектор, компьютер на кожного учня, підручник, стінна карта «Радянська модернізація України. Стан економіки в 1928–1939 рр.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал, фрагмент відеоуроку «Суцільна колективізація в СРСР (укр.) ЗНО з історії України».

Основні поняття і терміни: колективізація, колгоспи, куркуль, хлібозаготовельна криза, радгоспи, МТС, «закон про п’ять колосків», голод, геноцид українського народу.

Основні дати:

• 1927–1928 рр. – хлібозаготівельна криза;

• 1928 р. – створення МТС в Україні, початок суцільної колективізації;

• грудень 1929 р. – курс на «ліквідацію куркульства як класу»;

• лютий 1930 р. – початок форсованої колективізації;

• 2 березня 1930 р. – стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» та початок масового виходу селян з колгоспів;

• 7 серпня 1932 р. – Закон «Про охорону соціалістичної власності» («закон про п’ять колосків»)

ХІД УРОКУ:

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Перевірка готовності приміщення та учнів до уроку.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учням надається посилання на веб ресурс, або за технічної можливості одночасно доступ до онлайн вправи перевірки раніше засвоєного матеріалу.

https://learningapps.org/watch?v=pdsmttq7a20

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Шлях суспільства до соціалізму більшовики пов’язували із індустріалізацією країни. Наступним кроком стало переведенням селянства на рейки великого сільськогосподарського виробництва.

Колективні господарства (колгоспи) були зручною формою, за допомогою якої можна було викачувати ресурси до державного бюджету.

Як це відбувалося і до яких наслідків це призвело ми вивчемо на сьогоднішньому занятті.

ІV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ

Тема уроку «Розкуркулення і насильницька колективізація. Примусові хлібозаготівлі. Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу. Масштаби та наслідки Голодомору», а метою заняття буде встановлення ходу, засобів і наслідків суцільної колективізації для українського народу.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Слова вчителя: Щоб добре розуміти тему ми з вами вивчимо основні терміни та поняття що знадобляться нам у роботі.

Робота з термінами та поняттями подається у вигляді вправи флеш-картка (або на роздатковому матеріалі, або інтернет–вправа)
https://naurok.com.ua/test/kolektivizaciya---terminologiya-405773/flashcard

Колективізація – це створення колективних селянських господарств, яке на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю та від результатів своєї праці.

Суцільна колективізація – політика насильницького перетворення сільського господарства наприкінці 1920-х – у 1930-х рр. на основі «розкуркулювання» й суцільного насадження колективних форм господарства (колгосп) з усуспільненням значної частини селянської власності.

Колгосп – колективне господарство; форма колективного господарства, що набула поширення в СРСР після проведення колективізації. Землі, реманент, техніка колгоспу з формальної точки зору були власністю тих, хто його утворив. Але за радянської дійсності фактично селяни втратили будь-які права власності на усуспільнене майно (землі, реманент, робочу худобу), у власності селян залишалася лише присадибна ділянка, птиця, дрібна худоба, корови.

Радгосп – державне сільськогосподарське підприємство з найманою працею.

Куркуль (куркульство) – поширена назва заможних селян, господарів в Україні. Ярлик, який радянська влада навішувала противникам колгоспного будівництва на селі. Передбачалося знищити як класового ворога.

Розкуркулення – кампанія експропріації селянських господарств у 1930-ті рр., складова частина примусової колективізації. Здійснювалася на основі постанови ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Формально спрямована проти найзаможніших селян (в Україні їх було 1,5 %), на практиці вилилась у репресії проти значної кількості середняків, які в Україні складали 2/3 селян. Поряд із примусовою колективізацією розкуркулення стало передумовою занепаду сільського господарства й голодомору.

«Закон про п'ять колосків» – назва в народі постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», яка передбачала жорсткі заходи за найменші посягання на суспільну (соціалістичну) власність. За рік дії постанови було засуджено 54 тис. осіб.

Слова вчителя: Курс на індустріалізацію було взято на XV з’їзді ВКП(б). Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи об’єднається 30 % селянських господарств. Але вже на листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б) курс було змінено на суцільну прискорену колективізацію. Резолюція пленуму «Про сільське господарство України і про роботу на селі» передбачала в Україні найвищі темпи колективізації з усіх союзних республік. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів, де цю кампанію планувалося завершити восени 1931 – навесні 1932 р.

У процесі колективізації можна виділити кілька етапів:

1) 1929-1930 рр. – час прискореної колективізації, яка перетворилася, по суті, на комунізацію. Це стало зрозуміло після опублікування в 1930 р. Примірного статуту сільгоспартілі, яка розглядалася як перехідна до комуни форма колгоспу. Село поринуло у вир самознищення. Селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. У 1928–1929 рр. в Україні було знищено до 50 % поголів’я худоби. Такі темпи суцільної колективізації фактично означали війну проти селянства і викликали його масовий спротив. Тиск на селян різко загострив політичну ситуацію в країні.

2) 1930 р. – маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські. Почався масовий вихід із колгоспів. Але вже наприкінці 1930 р. боротьба з «перегинами» завершилася, процес відпливу селян із колгоспів було призупинено. У 1930 р. вільну торгівлю фактично було заборонено, практично вся товарна продукція колгоспів ішла в розпорядження держави. Колгоспники, щоб вижити, могли розраховувати тільки на присадибні ділянки. Відсутність матеріальної зацікавленості селян позначалася на продуктивності їхньої праці та приводила до занепаду сільського господарства в цілому.

3) 1931-1933 pp. – прискорення темпів колективізації. Щоб виправити становище, що склалося після першої спроби насильно загнати селян до колгоспів, а також надати технічну допомогу колгоспам, держава починає створювати машинно-тракторні станції (МТС). І хоча їх мережа швидко зростала, наприкінці 1932 р. діяло лише 592 МТС, які обслуговували тільки половину колгоспів республіки, і то, переважно, великих. Решта колгоспів могла розраховувати тільки на власні сили. Не задовольняла і якість цих тракторів. Колгоспникам нараховувалися трудодні, але на них вони нічого не отримували, оскільки практично все вироблене в господарстві йшло на поставки державі. Продовжувала діяти продрозкладка. Становище селян було злиденним. За результатами хлібозаготівельної кампанії 1932 р., запасів продовольства в селян не залишалося. До цього додавалося невміле керівництво, яке давало розпорядження, де і що сіяти. Недивно, що селяни вдалися до саботажу хлібозаготівель. Ці чинники вкрай негативно позначилися на рівні продуктивності праці селян та призвели до деградації сільськогосподарського виробництва. Щоб провчити селянство, сталінське керівництво вдалося до терору голодом (Голодомор 1932-1933 рр.). Як наслідок, було зламано опір селянства і до кінця 1933 р. було в основному завершено колективізацію в Україні (колективізовано 70 % дворів).

4) 1934-1937 рр. – завершальний етап колективізації. У 1933 р. Й. Сталін відмовляється від прискорених темпів колективізації. Викликано це було, звичайно, не гуманними цілями. Необхідно було рятувати посівну кампанію 1933 р. після голодомору. Постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами» скасовувалася продрозкладка. Надлишки можна було продавати на ринку, що дещо стимулювало працю людей.

Слова вчителя: Зараз я пропоную вам переглянути відеоролик який ми обговоримо. «Суцільна колективізація в СРСР (укр.) ЗНО з історії України». https://www.youtube.com/watch?v=KlR1vUwF_Gg

Закріплення:

1) Чому важливо зберегти пам'ять про Голодомор?

2) Які уроки на майбутнє ми можемо винести з тих страшних подій?

3) Значення культури у висвітленні історичних подій?

4) Що потрібно робити для збереження прав і свобод людини?

Слова вчителя: Передумови Голодомору:

- форсована індустріалізація;

- суцільна колективізація;

- розкуркулення;

- хлібозаготівлі;

- терор проти національної інтелігенції;

- нищення духовності.

Причини Голодомору:

- волюнтаристська політика сталінського керівництва;

- завищений план хлібозаготівель для України на 1932 рік;

- експорт продовольства на потреби індустріалізації;

- відсутність допомоги голодуючим союзного центру.

Масштаби Голодомору:

- голод охопив практично всі регіони радянської України (учитель демонструє картосхему України із зазначенням регіонів за рівнем смертності у 1932-1933 роках).

Наслідки Голодомору:

- величезні людські втрати (за різними оцінками – від 3,5 млн. до 8 млн. осіб);

- знищене старе українське село з його народними звичаями і традиціями;

- сільську місцевість перетворено на резервацію фактично закріпачених селян;

- деградація сільського господарства, знищено селянина-господаря;

- придушено опір колективізації, остаточна перемога колгоспного ладу на селі.

Окрім мільйонів загиблих від голоду і ненароджених, що само по собі суттєво вплинуло на генофонд і розвиток українського народу, Голодомор боляче вдарив по тих, хто залишився живими. Він негативно вплинув на їхню соціальну та політичну активність, посіяв страх перед владою. Історична пам'ять і психологія тих, хто вижив у 1932-1933 роках, була скалічена згадка мами про людоїдство, про доноси на сусідів тощо.

До спустошеної України переселяли селян з Росії, Білорусії, Казахстану.

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

ФРОНТАЛЬНЕ ОПИТУВАННЯ

Що таке колективізація?
Яка її мета?
Визначте причини суцільної колективізації.
Чому сталінське керівництво здійснювало колективізацію в кілька етапів?
Хто такі куркулі та підкуркульники? Чи завжди вони були ворогами радянської влади?
Що означав лозунг «ліквідація куркульства як класу»?
Чому, незважаючи на жорсткі партійні заходи, стан сільськогосподарського виробництва невпинно падав, а селянство зубожіло?
Чи досягла своєї мети колективізація?

VII. ПІДСУМКИ УРОКУ

Колективізація селянських господарств була найскладнішим етапом у створенні командної економіки.
Щоб здійснити суцільну колективізацію, держава знищила найзаможніший прошарок селян
Голодомор 1932-1933 рр. вселив у свідомість селянства соціальний страх і політичну апатію.
Колгоспний лад становив економічний фундамент командної економіки, позбавляючи селян власності на засоби виробництва.
Головним результатом колективізації став індустріальний стрибок, за здійснення якого було сплачено велику ціну: численні жертви насильницького розкуркулення й голодомору, утрата селянами відчуття господаря, тривала деградація й дезорганізація сільського господарства.