Урок розвитку зв’язного мовлення.

Урок розвитку зв’язного мовлення. 3 клас

Тема: Робота з деформова­ним текстом

Мета: вдосконалювати  навички грамотного, логічного і послідовного формулювання думок та поєднувати їх у зв'язному викладі; розвивати вміння точно добирати слова і речення, активізувати і поповнювати словниковий запас, вчити аргументовано виправляти помилки у мовленні; виховувати відповідальність за власне здоров'я.

Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.

Обладнання: підручник, зошит, телевізор, обладнання для роботи за технологією «6 капелюхів», предметні малюнки.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

Холодно в полі, в саду, на городі,

Осінь мандрує по нашій господі.

Тепло і затишно в класі у нас,

Доброго дня, я вітаю всіх вас.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Щоб наш урок пройшов цікаво, починаємо плідно працювати.

— Згадайте, всі предмети, які нас оточують, ми називаємо чим? (Словами)

— З чого складаються слова? (З букв)

Колективне читання вірша

Буква до букви — слово вродилось,

Заусміхалось, заколосилось.

Сонце зраділо слову, як брату,

Слово — це щастя, слово — це свято.

— Слова пов’язуються в речення. А речення, пов’язані за змістом, утворюють текст. Сьогодні на уроці розвитку зв’язного мовлення ви спробуєте попрацювати редакторами і будете редагувати тексти, виправляти помилки у мовленні.

ІІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Загадка

Тече, тече – не витече, біжить, біжить – не вибіжить.(Ріка)

( Демонстрація малюнка)

2.Бесіда

- Яка найбільша річка України?

3. Перегляд відеофільму про Дніпро.

https://www.youtube.com/watch?v=Iw_5cwDWn3A

4. Технологія «6 капелюхів»

Слухання притчі про старого Майстра

Колись давно, а може, й недавно, жив на світі старий мудрий Майстер. З усіх земних багатств володів він лише кольоровим фетром. Але руки в Майстра були золоті, а душа мудра. Тож дарував він людям щось значно  більше за головні убори ― капелюхи, кепки, панами й чепчики. Забравши своє замовлення, люди виходили з майстерні Капелюшника одухотворені, рішучі й натхненні.

Минали роки. Настав час, і Майстер покинув цей світ, залишивши шістьом синам свою славу, майстерню, обрізки кольорового фетру й... шість різнокольорових капелюхів ― білий, чорний, жовтий, червоний, зелений і синій.

― Мабуть, батькова спадщина ― це ті гроші, які нам заплатить замовник цих капелюхів, ― вирішили сини Майстра. Безумовно, вони коштують дуже дорого, тож ми станемо багаті! Поділимо гроші порівну й помандруємо світом шукати кожен своєї  долі, ― міркували сини.

Але спливав час, а багатий замовник  не з'являвся.

― Дивно, ― міркували сини, ― останнє замовлення мало бути найдорожчим. Якщо ж ніхто за ним не приходить, може, ми залишимо ці капелюхи собі?

І вирішили сини поділити капелюхи між собою.

― Я візьму  капелюх білого кольору, ― заявив перший син. ― Він такий витончений і чудовий! У ньому  я красуватимуся на балах і прийомах. І не буду почуватися усього-на-всього сином простого капелюшника...

― А я оберу чорний капелюх, ― сказав другий син. ― Чорний пасуватиме до будь-якого вбрання. У цьому капелюсі я буду строгий, елегантний і природний у будь-якій ситуації. Упевнений, він принесе мені щастя!

― А я візьму жовтий, ― сказав третій син. ― У наших краях так мало сонячних днів, я так за ними сумую! Жовтий капелюх  подарує мені гарний настрій, у ньому мені так личитиме посмішка! А той, хто посміхається, той щасливий.

― А мій капелюх - червоний, ― вигукнув четвертий син. ― Я завжди мріяв виділятися з юрби, прагнув, щоб на мене звертали увагу. У червоному капелюсі мене помічатимуть! Мене любитимуть найвродливіші жінки!

― Найоригінальніший із капелюхів - зелений! ― зауважив п'ятий син. ― Завдяки його кольору я завжди буду елегантним і сучасним! Хай він трохи нестандартний, та  я візьму його,  зелений капелюх!

― Ви розібрали всі капелюхи, ― мовив шостий син, ― позбавивши мене можливості вибору. Та я навіть радий, адже обираючи, обрав би саме синій колір! Який цікавий збіг! 

Отже, спадщину старого Майстра було чесно розділено. Зачинивши майстерню, брати вирушили облаштовувати своє життя.

Минуло чимало часу, і сини старого Майстра знову зійшлися під дахом батькової майстерні. Сидячи біля вогню, кожний із них розповів свою історію. Спадщина Майстра вплинула на  долю кожного з них.

Син, який узяв  Білий капелюх, став поважною людиною, обійняв високу посаду радника володаря могутньої країни, став послідовним і незворушним, логічним і чітким у своїх рішеннях чиновником. Розповідаючи історію свого життя, він зупинявся лише на фактах і подіях, нехтуючи почуттями й переживаннями – своїми та інших людей.

Володар Чорного капелюха став не просто спостережливим та уважним до всіх і всього, а прискіпливим,  в'їдливим і брутальним. Розповідаючи про людей, із якими його звела доля, він охоче називав їхні найслабші риси, захоплено визначав вади й недоліки, створюючи відразливі, потворні портрети.

Жовтий капелюх зробив третього сина оптимістом. З його розповіді випливало, що живе він у найкращому в світі місті, мешканці якого ― найкращі в світі люди. Він щиро радів і дню, і ночі, і теплу, і холоду,  кохався в квітах і займався благодійництвом.

Поки брати розповідали свої історії, один із них час від часу нетерпляче підхоплювався, то радісно аплодуючи, то розпачливо заламуючи руки, то роздратовано шпурляючи в куток свого Червоного капелюха. Брати спостерігали за ним із цікавістю, адже не кожен реагує на життєві умови й пригоди так емоційно. Виявилося, що четвертий син Капелюшника став актором, сценічне ім'я якого добре всім відоме!

      П'ятий син Старого Майстра розклав на столі фотографії, газети, плакати й афіші. Брати побачили його в товаристві добре відомих людей. Ось йому потискує руку президент, ось він дає інтерв'ю знаменитому журналістові, ось реклама написаної ним п’єси, ось репортаж із відкриття його виставки…  Хазяїн Зеленого капелюха вражав розмаїттям своїх талантів, це принесло йому визнання й популярність, та він залишався дуже скромним і зовсім невибагливим, як у юності. Чудово малював, складав прекрасні вірші й писав незрівнянну музику. Мав чимало винаходів у різних галузях. До всього, за що б не брався, підходив творчо, нетрадиційно.

     Знявши свій Синій капелюх, останній із синів Капелюшника пильно подивився братам у вічі.  І такою мудрістю, таким розумінням, такою любов’ю сяяв цей погляд, що зрозуміли брати: перед ними Мудрець і Вчитель. Багато хто звертався до нього по пораду,  багато кому допоміг він у житті…

Сини  Майстра зрозуміли, яку дивовижну спадщину залишив їм батько. І захотілося кожному з них зняти свій капелюх і приміряти капелюхи братів. Чинячи так, вони розвивали в собі все нові й нові якості, пізнавали світ і людей, і це робило їх  щасливими.

Минуло з тих пір багато, а може, і небагато часу, але різнокольорові капелюхи живуть серед людей і дозволяють одягати себе тим, хто прагне  безперервно вчитися чогось нового...

а) Об’єднання в групи за кольором капелюхів.

Б). Пояснення і виконання завдань у групах.

Білий капелюх – Скласти «Асоціативний кущ» до слова «Дніпро»

Червоний капелюх – використовуючи групу словосполучень, скласти невелику ( 2 – 3 речення розповідь про Дніпро).

Найбільша  річка, місто Київ, оспівували красу, поети і художники.

Жовтий капелюх  і Чорний капелюх – гра «Добре – погано».

Жовтий капелюх   - записати аргументи про користь річок для людини.

Чорний капелюх –навести приклади про шкоду, якої може завдати людині річка.

Зелений капелюх – вправа Передбачення».

Подумайте і напишіть, що трапиться, якщо на планеті Земля зникне вода?

Зелений капелюх – скласти сенкан до слова – теми «Дніпро»

в)Виступ груп.

Фізкультхвилинка.

г) Вправа «Інтрига»

Із «розкиданих» слів скласти рядки вірша про Дніпро.

Білий капелюх

чете  роДніп  по раїУкні

міжпо    черніськихгів   сівлі

 

Червоний капелюх

Ось   лоньОбо   жеу   в лидоні,

і  ївКи  у тійсвя   сікра

 

Жовтий капелюх 

мане   нірідгошо   у тісві

для  неме   юкра  на лізем.

 

Чорний капелюх

Де   куцвірнів    в  совикім тіжи

вилоли   , як  либу   ліма.

 

 

Зелений капелюх

жусьгор     їнокраю,  леюзем,

що   велосьдо  німе  тут жить.

 

Синій  капелюх

Не   раїукнець  ти шедую,

щояк    не    жешмо це битьлю.

 

Ґ) Читання вірша ( із екрана проектора).

Тече Дніпро по Україні
Поміж чернігівських лісів…
Ось Оболонь уже в долині,
І Київ у святій красі.

 

Нема ріднішого у світі
Для мене краю на землі,
Де цвіркунів в високім житі
Ловили, як були малі.

 

Горжусь країною, землею,
Що довелось мені тут жить.
Не українець ти душею,
Якщо не можеш це любить.

                                         Анатолій Іванов

 

5. САМОСТІЙНА РОБОТА

Запис вірша в зошити.

 

ІV. ПІДСУМОК УРОКУ

— Над чим ми працювали на уроці?

-         Що запам’яталося?

-         Що нового дізналися?