Урок "Сторінками історії рідного краю"
Гілецький ліцей
Чорнухинської районної ради Полтавської області
Сторінками історії рідного краю
Конспект
розширеного заняття
історико-краєзнавчого
гуртка
Вчитель історії та
суспільствознавства:
Побєда Валентина
Миколаївна
Мета: на основі пошуку і дослідження різноманітних краєзнавчих джерел
визначити розташування Полтавської області серед адміністративно-
територіальних одиниць України; довідатися про чисельність та
національний склад населення краю; здійснити уявну подорож
визначними місцями Полтавщини та познайомитися із здобутками
жителів нашого краю в галузях матеріальної та духовної культур;
виховувати в школярів любов до рідного краю, до своєї «малої
Батьківщини»; повагу до її багатої і легендарної історії, до своїх
земляків як минулих, так і нинішніх поколінь;
розвивати навички самостійної роботи учнів із різними джерелами
історичних краєзнавчих знань; уміння знаходити, досліджувати
потрібну інформацію, критично мислити, робити узагальнення і
висновки, висловлювати власну точку зору
Тип уроку: урок-подорож (за проектною технологією)
Обладнання: - етнографічна виставка «Матеріально-побутова культура
рідного краю»;
- експозиція літератури та ілюстративного матеріалу;
- карти Полтавської області і Чорнухинського району;
- стенд «Школи у вишиванках»;
- презентація
Хід заняття:
На початку – вірш «Полтавському краєві» (автор Побєда В.М.) :
Учениця: Полтавський край! Свята земля!
Барвиста, рідна, мила.
Твоя історія жива
Багата і правдива.
Учень: Її плекали автори –
Сини і дочки краю.
Це ними вписані рядки
В літопис величавий.
Учениця: У ньому: сива давнина
І дзвін козацьких шабель,
Голодомор, страшна війна,
Суверенітет державний.
Учень: І ми завдячуєм творцям
Історії уклінно.
Разом: Взірець нам всім на майбуття,
Щоби прожити гідно!
Вчитель:
22 вересня цього року Полтавській області виповнилось 80 років. Цій особливій знаменній даті і присвячений шкільний тиждень краєзнавства під назвою «Моя історія жива» та сьогоднішнє розширене заняття Історико- краєзнавчого гуртка «Едельвейс» під назвою «Сторінками історії рідного краю» (слайд 1).
Вивчаючи щкільний курс історії України, ви обов’язково повинні знати, а яке ж місце у багатовіковій історії Української держави посідає наша «мала Батьквіщина», який вагомий слід в історії рідного краю залишили наші попередники – земляки. В усі час актуальними залишаються слова символа української нації Т.Г.Шевченка (слайд 2 Епіграф до уроку):
Подивіться лишень добре.
Прочитайте знову.
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова.
Не минайте ані титли, ніже тії коми,
Все розберіть та й спитайте тойді себе :
Хто ми? Чиї сини? Яких батьків?
Наше заняття буде проходити за проектною технологією, яка передбачає самостійну роботу учнів над чітко визначеними темами проекту. Вони працювали як у парах, так і індивідуально. А типи їхньої діяльності в проекті наступні (слайд 3 – схема). При підготовці учні опрацьовували велику кількість історичних джерел, створивши так званий «банк інформації» (слайд 4). Деякі основні джерела містяться у експозиціях. Кожний охочий може із ними ознайомитися. Тож настала черга оголосити основні теми проекту (слайд 5). Результати своєї роботи над цими темами вам представлять: картограф, статист, 2 екскурсоводи, релігіє знавець, архітектор, етнограф. Але і ви всі, хто присутній на занятті повинні активно включатися в роботу і на основі знань з історії України та свого власного краєзнавчого кругозору довати додаткову інформацію там, де вона буде потрібна. Нашими завданнями впродовж заняття є… (слайд 6 «Очікувані результати»).
Перш ніж перейти до роботи давайте проведемо інтелектуальну вправу – розминку «Асоціації». Вона полягає в тому, що я називаю будь-який термін із краєзнавства, а ви повинні називати свої терміни, поняття, дати, імена, які асоціюються у вас із даним завданням. Пропонується назва «Шумейково» (очікувані відповіді учнів: «війна», «Південно-Західний фронт», «військова рада», «бійці», «Городище», «відступ», «Лохвицький район», «Дрюківщина», «Кирпонос», «20 вересня 1941 року» тощо).
Отже, розпочнемо роботу за темами проекту. І першою темою є «Географічна довідка про Полтавську область». Вона має дві складові: 1.Фізико-географічне положення Полтавської області і 2. Чисельність та національний склад населення . Над цією темою працювали два учні. Тож надамо їм слово. Перший учень за картою характеризує географічне положення Полтавської області, а потім із учнями проводить вікторину із одночасним створенням «картографічної візитки». Другий учень за двома діаграмами у презентації дає інформацію про чисельність та національний склад населення нашого краю (слайди 7-8).
Запитання до учнів:
- З якими районами Полтавської області межує наш Чорнухинський район?
Переходимо до другої теми проекту «Визначні місця Полтавщини». У нас є дві дівчини – екскурсоводи, які вивчали дане питання, створивши цілу «збірку» ілюстративного та описового матеріалу про те чи інше місце. Із деякими з них вони хочуть ознайомити і вас (за слайдами 9-15 учениці зачитують характерні ознаки Круглої площі , Білої альтанки, Краєзнавчого музею в Полтаві; усипальниці Закревських у с. Березова Рудка Пирятинського району, музею М.В.Гоголя в с. Гоголево Шишацького району, меморіального комплексу в урочищі Шумейково Лохвицького району, «батьківської хати» Г.С.Сковороди в селищі Чорнухи).
Цікаві місця Полтавської області
З літописних часів на території регіону збереглися лише фрагменти земляних фортифікаційних споруд. Традиційно найдавнішими архітектурними пам’ятками є культові (православні) будівлі XVIII ст. Наступні віки презентують різноманітні споруди адміністративного, садибного і релігійного призначення, парки та усілякі пам’ятники.
Найбільш цікаві міста та села Полтавської області
Березова Рудка – родинна усипальниця Закревських у вигляді піраміди
Великі Сорочинці – одне з гоголівських місць
Гоголеве – прекрасний музей письменника Гоголя в колишньому родовому маєтку
Комендантівка – загадкова піраміда
Мгар – старовинний монастир
Миргород – місто-курорт
Опішня – центр гончарського мистецтва
Полтава- велика кількість історичних пам’яток
Хомутець – садиба Муравйових-Апостолів з парком
Чорнухи – батьківщина Г. Сковороди
Кругла площа в Полтаві
Кру́гла пло́ща (стара назва — Олекса́ндрівська) — історичний майдан у Полтаві, композиційний центр і символ міста. Пам'ятка містобудування і архітектури національного значення[1]. Основа класичногоархітектурного ансамблю площі закладена в 1805–1841 роках. У 1840–1842 роках центральна частина площі, засаджена деревами, перетворилася на парк з кільцевою магістраллю та радіальними алеями —Корпусний сад. Композиційне завершення площа отримала в 1945–1969 роках після відбудови.
Біла альтанка в Полтаві
Біла альтанка була відкрита під час святкування 200-річчя Полтавської битви в 1909 році. Вона була споруджена на тім місці, де під час Полтавської битвиперебував Подільський сторожовий бастіон міцності. Твердиня не малакам'яних стін і була захищена тільки крутими схилами пагорба, на якому вона розташовувалася, земляними валами й частоколом. Під час Північної війни , тут же, поруч з бастіоном перебувала сторожова вежа, де солдати гарнізону та мешканці фортеці відбивали атаки шведів.
Полтавський краєзнавчий музей
Заснований у 1891 році за ініціативою видатного вченого професора В. В. Докучаєва, який передав понад 4000 зразків грунтів, близько 500 зразків гірських порід, 862 гербарні аркуші.Нині фонди – унікальне зібрання предметів старовини, побуту та народного мистецтва, у якому не лише місцевий матеріал, а й старожитності різних частин світу: Стародавнього Єгипту, Індії, Японії, Китаю, Індонезії. Справжня гордість музею – козацькі старожитності, в яких зберігся високий дух свободи й незалежності. А всього в музеї близько 300 тисяч експонатів.
Василь Григорович Кричевський (1872—1952) – живописець, архітектор, графік, художник театру і кіно, вчений і педагог, автор проекту видатної пам’ятки української архітектури в стилі модерн – будинку Полтавського земства (зараз краєзнавчий музей) та малюнка Державного герба України.
Піраміда – усипальниця Закревських
Українська піраміда знаходиться в селищі Березова Рудка, де колись розташовувалася садиба Закревських . В середині 17 століття їх маєток було відкрито для всієї української еліти. Садибу неодноразово відвідували такі знамениті письменники як Євген Гребінка і Тарас Шевченко. Ігнатій Платонович Закревський в той час знаходився на службі у царя Олександра III як посол Російської Імперії. Він часто бував у відрядженнях в країні великих фараонів і привозив звідти різні елементи інтер`єру. Також йому вдалося дістати древню статую богині Ісіди. Єгипетську скульптуру Ігнатій Закревський встановив біля входу в свою родову усипальницю.У цій піраміді і були поховані Закревські. З приходом на українські землі радянської влади іменна усипальниця була розграбована. Її неодноразово намагалися знести. Майже нічого не збереглося з часів її величі. Однак навіть зараз зарослі мохом і обвиті диким плющем стіни зберігають у собі таємницю роду Закревських.
Село Гоголеве Шишацького району Полтавської області
Батьківщина письменника М.В. Гоголя-Яновского (1777-1825 рр.). Тут пройшли дитячі і юнацькі роки М.В. Гоголя, сюди він приїжджав в різні роки до матері і сестер. У 1984 р. садиба батьків Миколи Гоголя (поміщицький будинок, флігель, парк) реконструйована. В даний час – музей-заповідник.
Урочище Шумейково
Однією з трагічних сторінок історії Другої Світової війни стало урочище Шумейкове, що знаходиться за 15 кілометрів від міста Лохвиця Полтавської області
20 вересня 1941 року тут потрапила в оточення колона штабу Південно-Західного фронту та Військової Ради. Намагаючись вийти з фашистського кільця, в низовині склали голови близько 800 радянських солдат. Із зброєю в руках разом із ними цього дня загинули начальник штабу Василь Іваноіич Тупіков та член Військової Ради фронту Михайло Олексійович Бурмістенко. В урочищі, біля джерельця, поліг смертю хоробрих смертельно поранений кулею й розривом ворожої міни командувач Південно-Західним фронтом, Герой Радянського Союзу, генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос.
У 1976 році тут було відкрито Меморіальний комплекс воїнам Південно-Західного фронту .
Садиба Г.С.Сковороди в Чорнухах
1972 році за рішенням ЮНЕСКО в 134 країнах світу відзначалося 250-річчя з дня народження геніального філософа. Був створений Всесоюзний та республіканський ювілейні комітети, а також районні ювілейні комісії в Чорнухах, Золочеві, Лохвиці та Переяслав-Хмельницькому. Зокрема, на батьківщині Сковороди до цього ювілею було побудовано і відкрито меморіальну садибу батьків Григорія Сковороди та історико-краєзнавчий музей, значна частина експозиції якого була присвячена саме життю і творчості мандрівного мислителя. Відтворенню садиби передувало вивчення значного числа архівних документів, біографічних і етнографічних джерел, проект садиби розробляли архітектори В. Тертичний та Ю. Чернов.
Запитання до учнів:
- Яке визначне місце вам найбільше запам’яталося і чому?
- В якому із вище названих місць бували ви і що вам запам’яталось?
- А чи є у нашому селі якісь визначні історичні місця?
Нагадую всім, що третьою темою нашого проекту є «Козацька сторінка в історії нашого краю». Фактів козацької історії на теренах нашої області дуже багато. Ви це добре знаєте з уроків історії України чи історії Полтавщини. Це факти як ранньої історії українського козацтва, так і пізньої. От саме із пізньої історії ми обрали питання, пов’язане із містом Гадяч.
Запитання до учнів:
- Який зв’язок має це місто із козацькими часами?
(після відповіді учнів як підсумок – витяг із відеофільму «Гетьманська
столиця України»)
Коли на уроках історії України ми вивчаємо духовну культуру, то завжди її елементом є релігійне життя. Тому четверту тему «Духовна і матеріальна культура ми розпочинаємо із релігійної сторінки. Я хочу зазначити, що у минулому столітті не було такої свободи віросповідання, яка існує нині. Був період злочинної сталінської влади, коли віроломно порушувалися права і свободи людей. Одним із таких злочинів було руйнування релігійних святинь, коли у повітря вибухами здіймалися прекрасні рукотворні архітектурні споруди. Нині на території нашої області є багато таких релігійних святинь, які, хоча і постраждали, але все ж зуміли відродитися, щоб до них могли приїздити люди і помолитися, не боячись будь-якого тиску зі сторони влади. Зараз вам наш релігіє знавець надасть інформацію про релігійні храми Полтавської області
(учениця - релігієзнавець зачитує топ-5 релігійних святинь і останнім називає Спасо-Преображенський Мгарськиї монастир) (слайд 16)
У цього монастиря також є своя трагічна сторінка, про яку йтиметься у наступному літературному творі (учениця читає поезію Раїси Плотникової «Мгарський монастир»)
Мгарський монастир
Не день, не два — а три століття
Ген на горі, впритул до неба,
Стояв, загорнутий в блакиття,
Притиснувши хреста до себе.
"Хіба звикати православним
Монастирям? Ні, не звикати
Свій хрест нести і хрест державний
Руками обома тримати?
Невже Раїна Вишневецька
На тому світі має славу
Коли серденько й досі б 'ється,
Вмуроване у цю державу!
Вмирали літописці мудрі,
Вмирали і ченці, й гетьмани,
Але не нелюди, а люди
У вірі, а не у обмані.
І вже коли до нечестивих
Обличчям повернулась доля,
Соборну церкву в ризах сивих
Терзали, Ось вона, сваволя!
І гроші, гроші, гроші, гроші...
В кишеню, в пельку, навіть в душу,
Тому хто харконе на прощі
І хрест зламає невмирущий.
Сула гуляла ген аж до садів,
Хоча Великдень вже відгомонів
Під пильним оком тих, із "сільсовєта'
Ще не світало, але люди йшли
Під монастирські сумовиті стіни.
Почули, що приплив із-за Сули
Якийсь безбожник в образі людини.
Неначе в пекло ліз він по стіні,
А з кожним рухом слалися прокльони,
І скочувались по крутій спині
Та падали памолоді пасльони.
Спливала кров'ю вранішня зоря,
Півні мгарські немовби голосили,
Ридала ридма стомлена земля,
Ударив хрест об неї, наче брила.
Стояла церква покриткою, й мить
Здавалося впаде, як та руїна...
І хтось на тому світі закричить:
Богдан, Мазепа чи сама Раїна.
Та репалася тиша, і луна
Од реготу котилась за Сулою.
Військові спрагло тицяли юрбою.
Заюшилася стоптана трава.
Ввижалося - роса червоно-синя,
А дядько йшов, радіючи: грошва
Біля грудей, а гріла навіть спину.
Вчинила повінь в річці круговерть,
Де верби, наче навмання бродили,
І бовталася на ковбанях смерть
Без кладовища, без хреста й могили.
"Герой" сп'янів, бо човен розгойдав,
І вже весло гуляло, ніби стерво.
Якийсь вояка з берега кричав:
Ти що, здурів! Куди тебе поперло!
Коловоротна паща, мов розплата.
Перед людьми і богом завинив,
І змила річка, повінню розп 'ята.
В монастирі розстрілювали фрески.
Стріляли душогуби у святих.
Стогнала церква стомлено й безхресто.
Пташиний щебет в розпачі притик.
Розкриті склепи варвари громити
І тіло Чудотворця в засланні.
Спливає час в розорені могили,
Довбає дірку куля у стіні.
І хто замолить? Хто той гріх, замолить?
Не розтерзає їх і не зсудомить
Ні каяття, ні віра, ні любов,
Не треба сліз! Монастирі не плачуть!
Вони й безхресті вірою бринять.
У них своя благословенна вдача,
Щоб вистоять і кожному воздать!
Запитання учням:
- Чому ніхто із села не наважився на повалення хреста, навіть за відповідну винагороду?
- Якою вам бачиться людина, яка вирішили здійснити цей страшний злочин?
- Що крім грошей, отримав хрестопродавець?
- А церква? Якою вона постає?
Наступним питанням духовної культури є освіта. І, оскільки, нині дуже багато говориться про Опанаса Сластіона та його творчу спадщину, ми вирішили ще раз звернути увагу на школи Лохвицького земства. При вивченні даного питання було створено стенд «Школи у «вишиванках». Чому цей стенд має таку назву – дізнаєтесь із наступної інформації (учениця за стендом веде пояснення ).
Школи у «вишиванках»
2016-2017 роки-це період занесення будівель земських шкіл Полтавщини до загальноукраїнського реєстру архітектурно-історичних пам’яток. Приємним є те, що і на території нашої Гілецької загальноосвітньої школи є земська будівля,до якої 19 травня 2017 року було прикріплено меморіальну дошку. Я зацікавилася даними зразками архітектурного стилю початку XX ст.,дослідила декілька джерел і хочу донести до вас дуже важливу інформацію. Такі школи спроектував архітектор з Миргорода Опанас Сластіон і побудовані вони були у 1912-1913 роках в народному стилі. Характерні великі шестикутні вікна дозволяли добре освітлювати класи. Сластіон застосовував розкладні дерев’яні перегородки, які дозволяли за потреби переобладнати кілька класів в одну велику залу. Оскільки такі технології на той час практично не були відомі,автор виступив у цьому напрямку новатором. Архітектор підходив до справи не лише з практичного боку, а й з точки зору естетики: мальовничі орнаменти на стінах відтворювали елементи української вишивки і традиції цегляного мурування. Усі школи мали на даху башти, які мали певне символічне значення, вказували на особливий статус сільської школи та її важливу роль. Всього таких шкіл було побудовано близько 3-ьох десятків. Багато із них на сьогоднішній день завалилися, але є й такі, як наша, що збереглися, дають змогу школярам в цьому приміщенні отримувати знання протягом десятиліть. Тож давайте будемо не тільки пишатися наявністю в нас такої будівлі, а й піклуватися про її збереження, адже вона є неоціненним свідком минулого української нації і осередком «розумного», «доброго», «вічного» сьогодні,завтра й на довгі роки…
Перегорнемо останню сторінку в історії нашого краю – це матеріальна культура, основу якої становить етнографічна виставка. Неможливо уявити минуле Полтавщини, якщо ми не знатимемо хоча б дещо із того. Що становило побут місцевого населення. Перед собою ви бачите речі, які відображають господарську спеціалізацію увідповідності до наявних природних умов як, наприклад, рогозяні вироби у селі нашого району Городищі чи гончарний посуд у Опішні Зіньківського району та нашому селі Постав – Мука, брилі у Семенівському районі та селі Чорнухинського району Білоусівці. Є на виставці ті речі, що були у вжитку повсюди – це: вироби із полотна, вишиванка, вишиті рушники, рубель з качалкою (вчитель демонструє яким чином відбувалося прасування рублем і качалкою). А ще є у нас прилад , який становить сімейну реліквію вашої товаришки, яка розповість , що це за такий пристрій і для чого він був призначений (розповідь учениці про прядку).
Коли ми заговорили із вами про речі, то я б хотіла ознайомити вас із сучасним елементом речових історичних джерел – це монета, яка не є простою. Це ювілейна монета, запущена Нацбанком України восени і приурочена 80 річчю Полтавської області (слайд 17).
І як додаток до нашого місцевого колориту звучить пісня у виконанні нашої землячки, безсмертної Чураївни – Раїси Кириченко «Полтавські галушки» і учасниці танцювального колективу виконають український народний танок.
Заключний етап – підсумок роботи на занятті – рефлексія, яка ділиться на дві
частини. (учням вчитель роздає картки, на яких вони ставлять плюси чи мінуси по засвоєнню матеріалу, який розглядався впродовж заняття слайд 18)
|
Сьогодні на занятті я:
на адміністративні одиниці
Лохвицького земства |
На протилежному боці карток ви зробите інші позначення, але згодом, коли почуєте наступний матеріал – це старовинна притча. Тож слухайте уважно.
«Йшов дорогою мудрець, а назустріч йому три людини,які везли пусті візки. Мудрець запитує їх: - Хто такі? Звідки йдете? Зустрічні відповіли, що вони каменярі і повертаються із будівництва. Мудрець запитує першого каменяра: «А що ж ти зробив за цілий день?». Він відповів, що возив цілий день те кляте каміння. Тоді мудрець питає другого: «А ти що робив?». Каменяр сказав, що цілий день сумлінно виконував свою роботу. А в третього зустрічного обличчя засяяло від задоволення і він зі щирою усмішкою відповів: « А я брав участь у будівництві храму».
Отже, відповідь якого зустрічного ви поділяєте? Оцініть свої зусилля і старанність на сьогоднішньому занятті. Тому на карточках за умовними позначеннями, які ви бачите на слайді. Позначте свій вибір (слайд 19).
Умовні позначення: трикутник – 1-й зустрічний; квадрат – 2-й зустрічний; круг – 3-й зустрічний (учні позначають свій вибір і здають картки вчителеві)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку