Урок "Структура військового колективу"

Інтегрований урок з елементами тренінгу

Вчитель військового ліцею

 предмету Захист України

Юлія КЛИМЕНКО

ТЕМА: «Культура  спілкування у військовому колективі.

Психологічна структура військового колективу (настрій, традиції, думка)

МЕТА:обґрунтувати важливість колективної командної роботи; ознайомити ліцеїстів з особливостями та психологічною структурою військового колективу, поняттями «офіційного» та «неофіційного» лідерства; роллю колективної думки, традицій та настрою. Відпрацювати уміння конструктивно спілкуватися. Розвивати у ліцеїстів під час уроку пізнавальні процеси такі, як мислення, увага, уява, використання правильної психологічної термінології. Виховувати командний дух під час виконання тренінгових вправ, колективний  та патріотичний дух групи та сприяти розумінню ліцеїстами цінностей єдиного колективу.

Обладнання: мультимедійне обладнання, презентація, ватмани, кольоровий папір, зошит, маркери.

Час проведення:45 хвилин

ХІД УРОКУ

І. ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА

1. Доповідь  про готовність групи

2. Привітання ліцеїстів. Психологічний настрій групи.

3. Актуалізація знань ліцеїстів

- Що називають «колективом»?

- Які бувають колективи?

- Яку роль відіграє колектив у житті людини?

- Чому іноді деяким людям некомфортно у колективі? Які чинники заважають успіху?

- Чим відрізняється військовий колектив від звичайного?

4. Оголошення та пояснення теми і мети уроку

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Оголошення правил перед початку уроку

Інформаційна довідка

1. Людина задовольняє свої життєві потреби через активну взаємодію з навколишнім середовищем. Основними видами людської діяльності є праця і спілкування. Від них походять усі інші види діяльності|: гра, навчання, спорт, військова служба.

Військова служба  у Збройних Силах – це дуже важливий вид діяльності, покликаний гарантувати безпеку Україні. За своєю суттю вона є діяльністю військовослужбовців з певними обмеженнями: відсутність звичних умов життя, наявність певного дискомфорту, особлива регламентованість поведінки, звуження кола людей, з якими військовослужбовець спілкується (юнак).

2. Психологічна структура військового колективу.

Військова діяльність є колективною діяльністю людей, яким держава довірила найновішу зброю і техніку для забезпечення миру і спокою.

Військовий колектив – це соціальна група, головною метою діяльності якої є військовий захист, оборона держави.

Специфічні особливості військового колективу полягають у тому, що:

1. По–перше, його діяльність детально регламентована і вимагає від воїнів чіткості, точності, узгодженості під час виконання наказів, розпоряджень.
2. По-друге, його діяльність має високу суспільну значущість, яка забезпечує успішне функціонування інших колективів (трудових, навчальних, сімейних ) і суспільства в цілому.
3. По-третє, стосунки між військовослужбовцями діляться на чітко обумовлені – службові або офіційні (які діють за статутами ЗСУ), та неслужбові, або неофіційні, емоційні (які виникають між військовослужбовцями самі по собі, на основі симпатій, спільних інтересів, нахилів, а не з волі командирів або начальників).

З моменту  поповнення підрозділу молодими воїнами у ньому починається поділ колективу, внаслідок якого кожний юнак , залежно від своїх здібностей, моральних якостей, рис характеру займає певне місце в структурі колективу, отримує в ньому певну соціальну роль. Критерії такого поділу різні. Проте в більшості військових колективів це –

• Фізичні дані (сила, спритність, витривалість)
• Моральні якості (товариськість, чесність, надійність)
• Вольові риси  (сміливість, рішучість)
• Вміння спілкуватися, знаходити спільну мову з іншими

На основі цього встановлюють емоційні (неофіційні) стосунки в колективі

ВПРАВА «Хто ти в колективі?»

Ліцеїсти по черзі, напроти один одного говорять наступну фразу, та продовжують….  «им’я ……, для мене ти в нашому колективі людина, яка….., але тобі не достає……»

3. Найвищу сходинку соціального статусу у військовому підрозділі займає лідер(неофіційний, офіційний), найнижчу – той, кого не визнає, не сприймає колектив, хто слабко підготовлений до військової служби, погано розвинений фізично, не засвоїв основ допризовної підготовки, має хворобливу уяву, не вміє спілкуватися з товаришами, у кого занижена самооцінка своїх можливостей.

І офіційні, й неофіційні стосунки воїнів у військовому колективі існують не відокремлено, а паралельно, одночасно і певним чином впливають одні на інших.

У військовому колективі одного призову утворюються дещо менші за кількісним складом неофіційні групи (мікрогрупи). Спочатку вони складаються за принципом земляцтва і підтримуються розмовами про своє село (місто), місцеві події, спільних знайомих. Пізніше стають спільні інтереси, нахили та уподобання юнаків.

У воїнів одного призову стосунки складаються здебільшого безконфліктно, спокійно, на основі статутних вимог.

Значно складніше є взаємини між воїнами різних періодів служби. Якраз між ними і можуть виникнути так звані нестатутні стосунки – горезвісна «дідівщина». Вони характеризуються тим, що окремі старші  воїни виявляють у відношенні до молодших зневагу, зарозумілість, грубість, навіть жорстокість, трапляються випадки фізичного знущання, утисків, приниження гідності.

Причин, що призводять до цього, є декілька:

-негативні традиції, що склалися в тому чи іншому військовому колективі, де через байдужість, безвідповідальність окремих командирів створюється ситуація, коли за кожним періодом служби закріплюється певний – неофіційний – статус: молодих і старших. І хоч більшість воїнів старших призовів  сприймають факти нестатутних стосунків негативно, але через традиції, що склалися у колективі, змушені виконувати роль, що їм відводиться.

Частина фактів нестатутних стосунків у військовому  колективі зумовлюються низькими моральними якостями окремих юнаків, їх навичками протиправної поведінки до призову в ЗСУ. Іноді провокують воїнів старших періодів служби на нестатутні стосунки й самі новобранці:  ті, у яких висока самооцінка не збігається з їхніми уміннями і знаннями, й ті, хто не прислухається до порад старших, ігнорує їхній досвід у військовій справі.Слід виявити, що нестатутним стосункам не надається належна оцінка командирами і активом.

ВПРАВА «Ситуації в колективі»

Іншим соціально-психологічним явищем, що характерне для будь-якого колективу, є| колективна думка. Колективна думка — це один із компонентів морально-психологічної атмосфери підрозділу (частини).

Думкою військового коллективу називається єдина позиція, що поділяється всіма його членами, з конкретного, значущого для всіх питання. Вона виступає у формі знання, думки про цей предмет, відношеннядо нього у формі коллективного рішення,тобто наміру зробити певну колективну дію. Для більшості людей думка оточуючих, відносно себе надзвичайно важлива|, оскільки носить оцінюючий характер. Через цю призму відносин людина осмислює своє місце в колективі, виробляє правила своєї поведінки в ньому. Окрім| цього, колективна думка може відображати основні принципи організації конкретного колективу. Але слід мати на увазі, що психологічний механізм дії колективної думки може здійснювати не тільки позитивний, але і негативний вплив на особистість. Так, наприклад, одні військовослужбовці оцінюють вчинки товаришів по службі, виходячи з норм і правил, встановлених законами і військовими статутами, інші ж користуються при цьому обивательськими критеріями. Тому в практиці нерідко трапляється так, що в повсякденному житті, на загальних зборах  військовослужбовців раптом виявляються дві думки: одна – офіційна, зовнішня, інша — внутрішня, кулуарна, нерідко дієвіша, глибоко захована у середині міжособистісних відносин.

У процесі керівництва підрозділом офіцери обов’язково повинні вивчати думки колективу, оцінювати їх вплив на вирішення завдань, впливати на них особистимпереконанням, через актив, за допомогою колективного обговорення цих завдань і заходів для їх виконання.

5. Колективні норми є різновидом стійких колективних думок, предметом яких являються правила, вимоги до поведінки воїна в тих або інших умовах. У якості єдиних норм у колективній свідомості закріплюються вимоги законів, принципів моралі, військових статутів.

6. Іншим, не менш значущим, соціально-психологічним явищем, характерним для більшості колективів, є колективний настрій.

Колективні (групові) настрої — найважливіша складова психології колективу. Вони виражаються в сумісному переживанні тих або інших подій, фактів і, у свою чергу підсилюють почуття окремих людей. Тому практичне значення колективних настроїв велике. Вони впливають на поведінку і діяльність, на працездатність людей. При цьому одні настрої (ентузіазм, віра в загальний|спільний| успіх, захопленість, стан загального підйому) сприяють успіху колектив; інші ж (стан занепаду, невіра в свої сили, смуток, нудьга, образа або незадоволеність)навпаки, різко знижують можливості колективу.

Колективні настрої сильно впливають на поведінку воїнів, відбиваються на рівні дисципліни й організованості частин і підрозділів, на ефективності їхньої праці. Командири зобов'язані враховувати це у своїй роботі та проявляти активність у формуванні відповідних колективних настроїв.

7. Важливою умовою діяльності і розвитку колективу є традиції, бойові реліквії і військові ритуали.

Традиції — це властивістьпевнихсторінпсихологіїколективузберігати свою стійкість і розвиватисявідноснонезалежновідзмінв особовомускладі. Цієювластивістюволодіютьколективні думки, щоранішесформувалися, норми, зокрема так звана норма досягнень, згідно з якоюколектив, щодобивсявисокихрезультатів у тійабоіншійобластівійсьководіяльності, маєтенденціюзберігати і примножуватидосягнуте (бойовітрадиції, спортивні й ін.).

До традицій відносять також деякі колективні звички, які забезпечують раціональне, засноване на досвіді, вирішення звичного круга завдань колективної діяльності (звичаї), або спеціально спрямовані на подальше зміцнення колективу, підвищення його згуртованості, залучення нових членів до його духовних цінностей – ритуали.

До колективних звичаїв відносяться деякі особливості внутрішнього порядку військового побуту, сталого в підрозділі, стабільні форми сумісного відпочинку воїнів, система основних виховних заходів, що міцно увійшли до способу життя підрозділу, і ін.

Роль традицій колективу у вихованні особистості надзвичайно велика, оскільки людина непомітно для себе засвоює звички і буденні уявлення про суспільне буття, характерні для її соціального оточення. Отже, кожен командир зобов'язаний проявляти турботу про формування позитивних традицій свого підрозділу і підтримувати ці традиції, використовуючи їх можливості|спроможностідля виховання своїх підлеглих

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

1. Таким чином, підбиваючи підсумки уроку, можна зробити висновок що структура психології колективу дуже складна і різноманітна.При цьомукоженструктурнийелементможематисвоїособливості (наприклад, колективна думка може бути єдиноюаборізноплановою, відносини в колективіможуть бути принциповимиабобезпринципними, доброзичливимиабонапруженими; настроїколективу — тонізуючимиабо такими, щознижуютьактивність людей тощо).

Тому сучасний офіцер повинен мати добрі знання психології, щоб не тількизнати особливості військовогоколективу, але й уміло використовувати дані особливості у практиці керівництва підрозділом і виховання своїх підлеглих.

2. Питання  ліцеїстам по уроку.
3. Підведення підсумків
4. Домашнє завдання