ЕТАПИ НАДАННЯ ДОПОМОГИ
ПОРАНЕНИМ В ВІЙСЬКОВО-
ПОЛЬОВИХ УМОВАХ
Захист України
Етапи надання допомоги пораненим в військово-польових умовах.
Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у військово-польових умовах.
• Перший етап — допомога в „червоній зоні” (англ. Care Under Fire – в різних джерелах перекладається як:
„надання допомоги під вогнем”, в зоні обстрілу),
• Другий етап – допомога в „жовтій зоні” (англ. Tactical Field Care – в різних джерелах перекладається як:
„надання допомоги на полі бою”, „надання допомоги в військово-польових умовах”, „надання допомоги в зоні укриття”),
• Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою в медичні заклади „зеленої зони” — мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки (англ. Tactical Evacuation Care).
• при наданні допомоги в „червоній зоні” ви знаходитеся під вогнем супротивника, що значно обмежує допомогу, яку ви можете надати. Допомога переважно складається з використання джгута для зупинки небезпечної для життя кровотечі з ран в області кінцівок і якнайшвидшого переміщення потерпілих у безпечне місце.
• В умовах бою бути бійцем-рятувальником – це ваша вторинна місія. Ваша основна функція – виконати первинну місію. Першим пріоритетом на полі бою для вас є вести вогонь у відповідь і вбивати ворогів. Ви можете надавати допомогу пораненим солдатам, тільки якщо це не заважатиме виконанню вашої первинної місії.
Цілі під час надання допомоги пораненим в зоні обстрілу :
1) Виконати бойове завдання;
2) Запобігти більшій кількості жертв (дбати про безпеку власну та інших бійців);
3) Зберегти життя пораненого.
Такий підхід базується на наступних важливих принципах:
— Лише необхідне втручання у кожний конкретний період процесу надання допомоги;
— Необхідне медичне втручання, застосоване у неправильний період під час бойових дій, може привести до додаткових жертв.
ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ЕТАПУ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ ОБСТРІЛУ НАДАВАЙТЕ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ В «ЗОНІ УКРИТТЯ» — У ВІЙСЬКОВО-ПОЛЬОВИХ УМОВАХ.
• надання медичної допомоги у військово-польових умовах в ЖОВТІЙ ЗОНІ.
• Почніть етап надання медичної допомоги у військовопольових умовах після того, як ви і поранений більше не знаходитесь під прямим вогнем противника. На цьому етапі у вас є більше часу для надання допомоги. Однак бойова обстановка може змінитися, і ви можете опинитися знову в умовах обстрілу.
• При наданні медичної допомоги у військово-польових умовах медичне обладнання та матеріали часто обмежені тими, які були принесені на поле бою бійцемрятувальником або окремими солдатами. Проте, процес і процедури при наданні медичної допомоги у військовопольових умовах після завершення етапу надання медичної допомоги в умовах обстрілу коротко описані нижче. • Пам’ятаємо! Все, що потрібно для надання допомоги СПОЧАТКУ треба брати з аптечки поранненого!!!
Згадайте, що Ви вже вивчали:
• Перевірка своєї небезпеки!!! • Кричати – ТИ ЖИВИЙ? МОЖЕШ НАДАТИ ДОПОМОГУ СОБІ САМ?! МОЖЕШ ПЕРЕЙТИ ДО УКРИТТЯ?
А лиш потім:
• Оцініть стан пораненого застосовуючи правило C-A-B-C (Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція) і надавайте пораненому необхідну допомогу.
• Огляньте пораненого на наявність небезпечних для життя кровотеч.
• Зробіть необхідні заходи для відновлення прохідності дихальних шляхів, включаючи введення носоглоткового повітроводу при необхідності.
• Обробіть будь-які відкриті ушкодження грудної клітини. В разі напруженого пневмотораксу проведіть декомпресію.
• Перевірте стан кровоспинного джгута, якщо він застосовувався. Якщо на етапі надання медичної допомоги в умовах обстрілу ви накладали пораненому джгут для зупинки кровотечі з ран кінцівок, перевірте кровотечу.
• Огляньте пораненого на наявність незначних кровотеч.
• Огляньте пораненого на предмет наявності будь-яких необроблених ран на кінцівках, які можуть бути небезпечні для життя, і обробіть їх.
• Продовжуйте обробляти інші травми (накладення шин на переломи, перев’язка інших ран, опіків і т.д.).
• Введіть знеболюючі та антибіотики з польової аптечки IFAK. Використовуйте IFAK пораненого. Не використовуйте вашу польову аптечку, так як вона може знадобитися вам самим.
• Вжийте необхідних заходів для запобігання розвитку шокового стану або надайте допомогу при шоку, що вже розвинувся. • Передайте інформацію про медико-санітарну обстановку командиру підрозділу. При необхідності викличте військового парамедика (санітарного інструктора) з додатковими засобами. Повідомте командира підрозділу, якщо поранений не зможе продовжити виконання бойового завдання. • Слідкуйте за пораненим. Слідкуйте за рівнем свідомості (шкала AVPU) кожні 15 хвилин і диханням пораненого.
Якщо він у свідомості розмовляйте з ним при можливості – підбадьорте, заспокойте, поясніть, що збираєтеся робити. • В разі необхідності підготуйте пораненого до евакуації. Запишіть дані клінічного огляду, відомості про виконані лікувальні заходи, а також зміни в стані потерпілого в спеціальній реєстраційній картці. Передайте дану інформацію разом з потерпілим на наступний рівень надання допомоги.
надання допомоги під час тактичної евакуації. При здійсненні евакуації допомога надається до надходження постраждалого в пункт збору або до медичної установи.
Розрізняють немедичну та медичну евакуацію.
• 1) Немедична евакуація потерпілого (CASEVAC) відноситься до переміщення потерпілих з використанням немедичного транспортного засобу або літального апарату. Під час такої евакуації боєць-рятувальник може перебувати з потерпілим для надання йому допомоги під час транспортування.
• 2) Медична евакуація (MEDEVAC) відноситься до евакуації потерпілих з використанням спеціалізованого санітарного автомобіля або санітарного літака. На медичних транспортних засобах для евакуації (наземних і повітряних) присутній медичний персонал для надання потерпілим допомоги під час евакуації.
В обох випадках допомога надається по протоколу C-A-B-C! (Критична кровотеча – Дихальні шляхи, Дихання – Циркуляція) в послідовності та по правилам описаних для другого етапу.
Поранених слід оперативно переміщати на наступний рівень надання допомоги, інакше наявні цінні ресурси витрачатимуться на підтримання пацієнтів, що перешкоджатиме іншим постраждалим отримати допомогу.