Урок "Техніки виконання виробів з бісеру"

Техніки виконання виробів з бісеру
Мета уроку:повторення технології  виготовлення виробів на дротяній                
основі;

                  -формування навичок роботи у різних техніках;
                   -формувати свідоме дотримання правил безпеки праці ;

                 - заохочувати оригінальність і фантазію;

                 - розвивати естетичні та творчі смаки, пізнавальний

                   інтерес, вміння бачити  красу яка нас оточує,

                   намагання самому створювати  гарні, оригінальніні речі;                  

                 - виховувати  спостережливіть, посидючість,

Обладнання та матеріали:
Бісер, дріт, ножиці, плоскогубці, серветка, інструкційні картки, вироби. 
План уроку.
1.  Організаційна  частина
2. Актуалізація опорних знань  та життєвого досвіду  учнів 
3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
4. Мотивація навчальної діяльності
5. Вивчення нового матеріалу
6.Закріплення вивченого матеріалу
7. Практична робота
8.Заключна частина:
Хід уроку
1.  Організаційна  частина
«Мікрофон».
- чи готові ви сьогодні працювати?

- ваші очікування від уроку, чого ви хочете сьогодні навчитися?

2. Актуалізація опорних знань  та життєвого досвіду  учнів 
- Якою цікавою інформацією про бісер ви  можете поділитися?  ( Домашні завдання)

З ІСТОРІЇ  БІСЕРУ

Мистецтво виготовлення виробів з бісеру сягає  глибини  віків. Виготовлення прикрас з бісеру – один із самих загадкових, найцікавіших видів народної творчості. Інтерес до даного виду творчості в різні часи то раптового зростав, то практично повністю зникав. Виготовлення виробів з бісеру має свою багатовікову історію й особливості розвитку.
Людина по своїй природі прагне краси. Вона з давніх-давен оздоблювала своє житло, одяг та предмети побуту. Багато красивих речей можна створити з намистинок, стеклярусу, блискіток.
Бісер поширений у всіх культурах світу. Його використовували  не лише як матеріал для виготовлення прикрас, але й як засіб платежу. З бісеру виготовляли чотки у християнстві і буддизмі.
Про історію виникнення бісеру сьогодні можна сперечатися. За легендою вперше зуміли добути бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому,  фінікійські купці везли по Середземному морю природний мінерал – селітру,  що добули в долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на  піщаний  берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву.
Існує також версія що  батьківщиною скла  був Давній Єгипет. Археологічні розкопки свідчать про те що оздобленням  речей та виготовленням  бісерних прикрас тут займалися ще в ІV ст. до н.е. Саме з Єгиптом пов’язані перші згадки про бісер. Назва його походить від арабського слова «бусра, бусер – штучні перли». В давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру.
Найпоширенішим видом скляних виробів було намисто. Завдяки вдосконаленню технології виготовлення, його можна було робити все дрібнішим. Так виник бісер. Спочатку його виготовляли з непрозорого скла переважно чорно-синього або зеленого кольору різними способами. Розплавлену скляну масу витягували у тонку нитку та накручували на мідний стержень, товщина якого відповідала отвору намистинок. Після цього стержень вилучали, а намистинку повторно нагрівали, обробляючи вручну. Технологія  скловиробництва  постійно вдосконалювалася. Так у ІІст. до н.е з’явилося напівпрозоре скло, а в І  ст. до н.е почали варити прозоре скло різних кольорів.
Із Давнього Єгипту й Сирії виробництво скла поширилося в Римську  імперію, оскільки Єгипет був завойований римлянами. Саме в римській імперії було винайдено спосіб видування скляних виробів за допомогою трубки. З краплі розплавленої скляної маси майстер за допомогою трубочки (тростяної чи залізної)  видував трубочки малого діаметра. Видуті трубочки розрізали спеціальними ножицями на дрібні частинки і піддавали обробці. Спочатку шліфували в барабані сумішшю товченого вугілля з вапном. Після заповнення отворів бісер висушували, змішували з невеликою кількістю піску і нагрівали до темно-червоного кольору в чавунних барабанах, які повільно оберталися. Під час цього процесу розм’якшені скляні кільця округлялися, згладжувалися нерівності, обертання не давало їм сплющитися, а порошкова суміш запобігала запливанню отворів. Після охолодження бісер промивали, висушували, повторно шліфували для повернення блиску, втраченого при розжарюванні.
Виробництво бісеру поширились у Грецію, Галію (теперішня Франція), Візантію, Німеччину. Внаслідок розколу Римської імперії на дві держави, центр склоробства було перенесено у її східну частину – Візантію. Після занепаду Візантії,  Венеція на довгі роки (X-XVIIIст.) стала володаркою технології скловиробництва, а наприкінціXVIст. почали займатися скловарінням у Богемії (Північна Чехія).
На території нашої держави  бісер був відомий ще у ІV- IIIст.. до н.е., про що свідчать прикраси з скляного намиста,  бісеру, стеклярусу знайдені у похованнях тих часів. Всі народи  які тут проживали: скіфи, сармати, давні слов’яни були знайомі з оздобленням одягу,  взуття та предметів побуту бісером.
За часів Київської Русі жінки та діти носили намисто, браслети різного кольору, причому дані вироби  вже виготовлялися у місцевих  майстернях.  Татаро-монгольська навала надовго перервала розвиток скловиробництва на Русі. Лише в XV ст.  рукодільниці почали використовувати венеціанський бісер для виготовлення предметів культового призначення, одягу та речей духовенства.
Починаючи з XVIII ст. бісер, який ввозили з Венеції використовували у домашньому рукоділлі. Попит на бісер зріс. Тому у 1754 р. М.В.Ломоносов відкрив Усть-Рудицьку фабрику. Тут виготовляли: бісер, стеклярус, грановані каміння та брошки, кольорове скло. Фабрика проіснувала 10 років і була закрита невдовзі після смерті Ломоносова. У кінці XVIII-XIX ст. захоплення бісерними ремеслами в аристократичних колах були досить поширеними на Русі. У кінці XIXст. бісерне мистецтво поширилось провінційними містами, а з появою недорого бісеру ( відкриття кустарних майстерень у Московській, Казанській, Гродненській, Київській губерніях), цим рукоділлям почали займатися в селах.
Популярний бісер і сьогодні. Його широко застосовують для оздоблення одягу, виготовлення аксесуарів. Вражають своєю чарівністю бісерні сучасні і народні прикраси. Для оздоблення предметів інтер’єру бісер є незамінним та неповторним матеріалом.

- Яких правил безпеки праці необхідно дотримуватися при роботі з бісером?

ПРАВИЛА    БЕЗПЕКИ ПРАЦІ,  САНІТАРІЇ І ГІГІЄНИ  ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ     ВИРОБІВ З БІСЕРУ.

1.Перед початком роботи підготувати робоче місце.
2.Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.
3.Роботу виконувати при достатньому освітленні.
4. Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.
5. Інструменти  класти на стіл ручкою до себе, передавати  – ручкою 
від себе.  Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від
працюючого. Передавати ножиці,  тримаючи за зімкнуті леза.
6. Плоскогубці, круглозубці та кусачки тримати в обхват, не закладати 
пальці між  ручками  інструмента –  можна  защемити пальці. 
7.  Зберігати інструменти слід у спеціальній коробці.
8.. Не користуватися несправним інструментом, іржавими та зігнутими
голками.

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
Знати: техніки плетіння виробів на дротяній основі
Вміти: виконувати підбір матеріалів та інструментів для виготовлення виробу
4. Мотивація навчальної діяльності
Засвоєння прийомів роботи і підбору кольорів  необхідне для подальшого їх застосування при виготовленні виробів із бісеру.

Навчальна гра. «У шкільному музеї».  Учні знайомляться з роботами учнів школи. 

5.5. Роль кольору у створенні композицій. 
Робота з бісером потребує елементарних знань про колір та його властивості, а також вплив форми на сприйняття кольору. Колір – це результат відображення світла від поверхні предмета і сприйняття частини відображеного світла зоровим апаратом людини. Колір являється одним із найважливіших композиційних  засобів в декоративно-прикладному мистецтві.
Знання властивостей кольору дуже важливо при роботі з бісером. Не   дивлячись на простоту кожної окремої бісеринки,зібрані разом, вони не зберігають чистий природний колір. Основними причинами зміни предметного кольору є: посилення чи послаблення сили світла, зміни джерела освітлення (сонячне чи штучне),суміщенні і накладанні кольорів відносно  спостерігача. Просвічуючись чи відображаючись одна в одній, бісерини зачаровують  переливами кольорів. Заслуга цього належить вмінню майстра гармонійно підібрати кольори.
На основі аналізу  сучасної  практики   роботи з бісером розроблено рекомендації гармонійного поєднання кольорів.

6.Закріплення вивченого матеріалу
6.1 Виконання тренувальних вправ по підбору бісеру за кольором.
(Учням роздано набори з бісером різного кольору і ескізи та фотографії  виробів виконані в ахроматичних  кольорах.)
6.2.Метод незакінчені речення.
Слово «бусер» в перекладі з арабської  …….
Найперше скло утворилось поєднанням річкового піску і……
Дрібні,  круглі, або  злегка приплюснуті  намистинки називають……..
Розмір бісеру позначають номером, чим більший ………
З червоним кольором гармонують………….
Намистини – круглі бісерини  з діаметром ……..
Рубка, січений бісер – скляні палички, довжина ……...
Скляні   трубочки, довжина їх більша за діаметр називають……
Одним з найважливіших композиційних  засобів у декоративно-прикладному мистецтві є ………..
7.Заключна частина:
- рефлексія
Що нового ви дізналися на уроці? Чи виконали поставлені завдання? З якими труднощами зустрілися при виконанні тренувальних вправ? 
- аналіз кращих робіт учнів;  
- мотивація оцінок, оцінювання виконаної роботи;
- контроль прибирання робочих місць;
- робота із щоденниками ( виставлення оцінок, повідомлення домашнього завдання : підібрати матеріали та інструменти;  знайти цікаві повідомлення про бісерне мистецтво)

6.Закріплення вивченого матеріалу
З чого розпочинають роботу при паралельному плетінні?
При якому способі нанизування використовують центральну вісь?
Як виконують плетіння петельками?
7. Практична робота.
7.1. Вступний інструктаж.
Безпека праці при роботі. Виконати зразки  способів плетіння за інструкційними карками
7.2. Самостійна робота учнів.
7.3. Поточний інструктаж.
Вчитель контролює і корегує роботу дітей.
7.4. Заключний інструктаж
Підсумок виконання практичної роботи. Аналіз найтиповіших помилок. Рекомендації щодо їх усунення.
8.Заключна частина:
-Рефлексія. 
Чи виконали ви поставлені завдання? У чому причина ваших успіхів чи невдач?
У якій техніці плетіння сподобалося працювати найкраще?
Прийомами якої техніки хотілось би навчитися володіти краще?;
-Аналіз кращих робіт учнів;  
- мотивація оцінок, оцінювання виконаної роботи;
- контроль прибирання робочих місць;
- повідомлення домашнього завдання . (Клас поділити на дві групи. Одній з груп поставити завдання знайти інформацію про виготовлення прикрас, іншій про виготовлення виробів для оздоблення інтер’єру)