Урок Тема уроку: "Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті"

Виникнення середньовічного міста.

Ремесло і торгівля в середньовічному місті

Мета: сформувати в учнів уявлення про виникнення середньовічних міст і розвиток у них ремесла і торгівлі; пояснити причини виникнення цехів і гільдій та з'ясувати їхню роль у житті міст; ознайомити з боротьбою міст за самоврядування і її результатами; пояснити зміст термінів і понять «бюргерство», «патриціат», «плебс», «цехи», «шедевр», «гільдія», «Ганза», «ярмарок», «лихвар», «міняйло», «вексель», «комуна», «комунальний рух»; виховувати повагу до історичних надбань.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, карти «Європа в X—XIII ст.».

Основні терміни і поняття: бюргерство, патриціат, плебс, цехи, шедевр, гільдія, Ганза, ярмарок, лихвар, міняйло, вексель, комуна.

Основні дати і події: XI ст.— поява перших міст-комун у Північній Італії.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Виникнення середньовічного міста. Населення міст.

2. Цехи. Майстерня ремісника.

3. Торгівля. Лихварі та банкіри.

4. Міське самоврядування. Міста-комуни. Городянин — людина нового типу.

5. Повсякденне життя

6. Міська культура

V. Закріплення нових знань

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями

1. Яку роль відігравали релігія і церква у житті середньовічних європейців?

* До уроків позначених зірочкою підготовані мультимедійні презентації.

2. Як розвивалася християнська церква в IV—VI ст.?

(Учні виступають із повідомленнями та презентаціями за темою «Християнізація Середньовічної Європи».)

3. Що таке Клюнійський рух? За що виступали його представники?

4. Якими були причини, перебіг і результати схизми 1054 р.?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Які міста Римської імперії вам відомі?

2. Як вони виникли?

3. Яким був склад населення міст Римської імперії, його побут і заняття?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виникнення середньовічного міста. Населення міст.

Розповідь учителя

У X—XI ст. у Західній Європі почалося відродження деяких старих і виникнення нових міст. Що ж зумовило відродження міського життя у Європі? Насамперед, процеси в економіці, розвиток сільського господарства. Так, у X—XI ст. збільшилося виробництво зерна, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво тощо. У селян поступово виникає надлишок сільськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. У свою чергу, зросла майстерність сільських ремісників. Вони вже не встигали займатися сільським господарством, це тільки відволікало їх від основної роботи. Зрештою ремісництво відокремилося від сільського господарства. Для збуту своєї продукції ремісники зосереджувалися в тих місцях, де були значні скупчення людей: на перехресті важливих шляхів, річкових переправах, під стінами замків та резиденцій єпископів і королів. Поступово в цих місцях почали формуватися постійні поселення ремісників.

Робота з документом

ІЗ РОЗПОВІДІ ПРО ВИНИКНЕННЯ МІСТА БРЮГГЕ (IX СТ.)

...Для потреб мешканців замку почали сходитися до воріт його мосту торговці або продавці цінних речей, згодом крамарі, потім власники заїжджих дворів для надання харчування і притулку тим, хто вів торговельні справи в присутності володаря, який часто там бував, почали зводити будинки й готелі, де розміщувалися ті, хто не міг мешкати всередині замку. І стало їхнім звичаєм говорити: «Ідемо до мосту». Тут поселення настільки розрослося, що скоро утворилося велике місто, яке дотепер у простій мові має назву «Міст», бо їхньою говіркою «Брюгге» означало «міст».

Запитання до документа

1) Як виникло місто Брюгге?

2) Якими були головні причини виникнення цього міста?

Отже, завдяки розвитку сільського господарства й ремесла та їх відокремленню і виникло європейське середньовічне місто.

Найбільше міст налічувалося в Італії та Фландрії. Середньовічні міста зазвичай були невеликими — 1—3 тис. жителів. Лише кілька міст у Європі мали населення понад 100 тис. жителів. Це Кордова, Париж, Лондон та інші. Міста розбудовувалися концентричними колами від центру фортеці або ринкової площі. Вулиці були вузькими, не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки і каналізації. Будинки стояли досить тісно і мали два-три поверхи. Нерідко верхній поверх нависав над нижнім, оскільки через дорожнечу землі фундаменти будували вузькими.

Тривалий час міста зберігали сільський вигляд: біля будинків розташовувалися сади і городи, у дворі тримали худобу і птицю. За стінами міста мешканці мали земельні ділянки і виноградники.

Більшість городян складали бюргери (від нім. Burg — фортеця). Вони були повноправними жителями міста, займалися торгівлею і ремеслом. Одні виробляли і торгували дрібницями, необхідними городянам і селянам з околиць. Інші, багатші, вели торгівлю з областями або країнами, закуповуючи і продаючи великі партії товарів. Крім названих груп, значну частину населення становили вантажники, водоноси, вугільники, м’ясники, пекарі, тобто ті, що були зайняті у сфері обслуговування. Сеньйорам та їхньому оточенню, представникам світської та духовної влади, тобто знатним людям, належали найкращі будинки в місті, вони мали доступ до міської влади і разом із заможними бюргерами утворювали патриціат — правлячу верхівку міста. Найбідніші прошарки міського населення називалися плебсом. У різних містах плебеї складали від 20 до 70 % населення.

Як правило, населення міст поповнювалося за рахунок вихідців із сіл, які тікали від своїх сеньйорів. Якщо такий утікач прожив у місті рік і один день, то він ставав вільним. У деяких міських документах навіть писалося: «Міське повітря робить вільним».

Робота з термінами і поняттями

Бюргерство — повноправні жителі західноєвропейського середньовічного міста.

Патриціат — міська верхівка.

Плебс — найбідніші верстви міського населення.

2. Цехи. Майстерня ремісника

Розповідь учителя

Середньовічні міста розвивалися, насамперед, як центри ремісничого виробництва. На відміну від селян, ремісники виготовляли продукцію на продане. Виробництво товарів розташовувалося в майстерні на першому поверсі помешкання ремісника. Усе виготовлялося вручну, за допомогою простих знарядь праці, одним майстром від початку і до кінця. Зазвичай майстерня була й крамницею, де ремісник продавав вироблені ним речі, будучи, таким чином, і основним робітником, і власником.

Цікаво знати

Члени цеху допомагали один одному опановувати нові способи ремесла, але при цьому вони охороняли свої таємниці від інших цехів. Виборна цехова верхівка пильно стежила за тим, щоб усі члени цеху перебували приблизно в однакових умовах, щоб ніхто не багатів за рахунок іншого, не переманював замовників. Із цією метою вводилися суворі правила, де чітко вказувалося: скільки годин можна працювати, скільки верстатів і помічників мати. Порушників виключали з цеху, а це означало втрату засобів до існування. Також існував суворий контроль за якістю товару.

Для розв’язання основних проблем ремісники почали об’єднувати свої зусилля, організовуючи цехи — замкнуті організації (корпорації) ремісників однієї спеціальності в межах одного міста, створені з метою усунення конкуренції (захисту виробництва і прибутків) і взаємодопомоги.

Робота з документом

ЗІ СТАТУТУ ЦЕХУ ПАРИЗЬКИХ ТКАЧІВ ВОВНИ (ХIIІ СТ.)

§ 1. Ніхто в Парижі не може бути ткачем, якщо не купив таке право в короля.

§ 3. Кожен ткач може мати у своєму будинку два широких верстати й один вузький.

§ 8. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня, до того ж не менше ніж на чотири роки служби. Плата за навчання має дорівнювати 4 паризьким ліврам... Або на сім років безоплатно.

§ 26. Тканина будь-якого ґатунку може мати ширину 7 чвертей, інакше майстер заплатить 5 су.

§31. Ніхто при виготовленні сукна не може примішувати до справжньої вовни вовну ягнят під загрозою штрафу в 10 су за кожен шматок.

§47. Ніхто не може починати роботу раніше, ніж зійде сонце. Штраф — 12 деньє.

Запитання до документа

1) Які основні положення щодо праці ткачів містяться в Статуті?

2) Які вимоги висуває Статут до знарядь праці?

3) Як регулюється якість продукції?

4) Чому Статут не дозволяв починати роботу раніше, ніж зійде сонце?

Крім виробництва, цехи організовували і побут ремісників. Члени цеху будували власні церкву, школу, разом відзначали свята. На утриманні цеху були вдови, сироти, інваліди. У разі облоги міста члени цеху під власним прапором утворювали окремий бойовий підрозділ, який мав обороняти певну ділянку стіни чи вежі.

До цеху входили лише майстри. Вони обирали голову і раду цеху. Підмайстри — помічники майстрів — членами цеху не вважалися, а отже, не користувалися привілеями і не мали права відкривати власну справу. Щоб стати майстром, підмайстер повинен був оволодіти секретами своєї спеціальності, потім пройти випробування і створити виріб, який би засвідчував його майстерність. У Франції цей виріб називався шедевром — «роботою рук». Нижче від підмайстра за ієрархічною драбиною були учні, яких ще в дитинстві віддавали майстрам на навчання. Спершу вони виконували роль слуги. Якщо навчання йшло успішно (майстри не поспішали розкривати свої секрети), учень міг стати підмайстром. Із часом цехи стали гальмувати розвиток ремесла.

ЦЕХОВА ІЄРАРХІЯ

3. Торгівля. Лихварі та банкіри

Колективна робота учнів з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал підручника і визначте нові риси й особливості розвитку торгівлі у Середньовічній Європі.

(Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допомогою наведеного матеріалу.)

Додаткова інформація

Розвиток торгівлі, як і ремесла, став однією з передумов виникнення міст. Торгівля в басейні Середньоземного моря ніколи не припинялася навіть після загибелі Західної Римської імперії. Престижні товари користувалися попитом, особливо серед верхівки варварських королівств. Дорогі тканини, посуд, зброя, прянощі — це те, на чому ґрунтувалася європейська торгівля перших століть Середньовіччя. Основні торговельні шляхи пролягали Середземним морем і річками. Недивно, що перші міста виникали на узбережжі або вздовж судноплавних річок.

Для ведення міжнародної торгівлі потрібні були не тільки великі кошти, а й сміливість. Далекі подорожі були небезпечними: пірати на морях чи розбійники на суходолі грабували купців. Також на товар і гроші претендували й деякі сеньйори, володіннями яких пролягали торговельні шляхи. Нерідко мито за провезення товару сягало половини його вартості.

Для захисту своїх інтересів купці, подібно до ремісників, об’єднувалися в гільдії. Згодом вони утворили торговельні компанії — об’єднання купців із різних міст зі своїми представництвами.

У Середні віки міжнародну торгівлю в Середземному морі контролювали купці з італійських міст Венеція та Генуя, де вони конкурували з візантійськими купцями.

У Північній Європі в басейні Балтійського і Північного морів торгівлю контролював торговельний союз багатих міст, який дістав назву Ганза.

Основні торговельні операції здійснювалися на ринках міст або на сезонних ярмарках. Ярмарки — великі щорічні торги, у яких брали участь купці з різних країн. На ярмарки місцевого значення з найближчих містечок і сіл звозили зерно, вино, тканини та інші товари. У XIII ст. найвідомішими були міжнародні ярмарки в чотирьох містах Шампанського графства на північному сході Франції.

Наприкінці XIII ст. в напрямках основних торговельних шляхів відбулися зміни. Генуезці відкрили морський шлях на північ Європи через Гібралтар. Це дозволило здешевити перевезення товарів і залучити до активної торгівлі північноєвропейські міста.

Будь-які значні фінансові операції неможливі без системи позичок. Людей, які позичали гроші під відсотки, називали лихварями. Лихварство було досить поширеним явищем від моменту появи грошей.

У Середні віки більшість платежів здійснювалася готівкою.

Ураховуючи те, що тоді в грошовому обігу було чимало різних золотих і срібних монет, які карбувалися в різних містах Європи та Азії, актуальною стала професія міняйл. Крім обміну монет, вони також контролювали їхню якість.

У XIV ст. лихварі та міняйли стали засновниками банків. Перші банки надавали дві основні послуги: зберігали гроші й надавали кредити, тобто позичали гроші за винагороду (під відсотки). Розвинулася нова система розрахунків — векселями.

Робота з термінами і поняттями

Цехи — союзи ремісників однієї або споріднених спеціальностей.

Гільдія — міський купецький союз.

Лихвар — людина, яка позичає гроші під відсотки.

Міняйло — людина, яка за певну платню обмінює гроші.

Цікаво знати

Так, наприклад, якщо купець із Любека хотів придбати товар у Венеції, то йому не було потреби їхати з готівкою до того міста, а достатньо було внести необхідну суму в контору, що представляла інтереси його венеціанського торговельного партнера, отримати вексель, який разом із замовленням відправляли до Венеції, і отримати товар. Гроші, що залишилися в Любеку, могли використовувати венеціанці для закупівлі товарів у цьому місті.

Банки і векселі дали могутній поштовх розвитку торгівлі та промисловості. У купців зникла необхідність возити із собою значну кількість готівки.

Найбільш авторитетними банкірами Європи були Медічі та Строцці в Італії, Фугери і Вельзери у Священній Римській імперії, Жак Кер у Франції.

4. Міське самоврядування. Міста-комуни. Городянин — людина нового типу

Розповідь учителя

Із виникненням міст з’явилася й система управління ними. Місто очолювала особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана самими жителями міста.

Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов’язані сплачувати або, подібно до селянської громади, відробляти податок. Ремісники віддавали частину своїх виробів, купці сплачували товаром або грошима, інші працювали на панщині або виконували іншу роботу. Жителів міст обтяжувала така залежність, і вони прагнули звільнитися від неї.

Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулася в XI—XIII ст. Для протистояння сеньйорам жителі міста об’єднувалися в союзи — комуни. Через повстання, подарунки королів, які боролися проти посилення влади сеньйорів, або завдяки викупу міста домагалися права самоврядування: мати власні виборні органи влади, суди, поліцію, ополчення, податки, скарбницю, закони тощо. Міста, які здобули самоврядування, називалися комунами.

Робота з термінами і поняттями

Комунальний рух — боротьба городян за самоврядування міст.

Перші комуни постали в Північній Італії в XI ст. Жителі міст, скориставшись боротьбою між папами та імператорами, проголошували своє самоврядування. Усі спроби Фрідріха І Барбаросси придушити цей рух успіху не мали. Так комунальний рух став поширюватися Європою. Проте не всі міста зуміли домогтися права самоврядування. Там, де була сильнішою влада сеньйора, успіхи комун були лише тимчасовими. Символом самоврядування стала міська ратуша — приміщення, де розташовувалися органи управління.

Поява і розвиток міст підривали засади Середньовіччя. Так, розвиток ремесла, торгівлі, банківської справи сприяли підриву натурального господарства і розвитку нового — товарного господарства. Міста змінювали життя людини Середньовіччя. Жителі міст помітно відрізнялися від селян не тільки заняттями. Вони інакше сприймали світ, були більш енергійними, покладалися переважно на свої сили і пишалися своїми успіхами. Вони значно більше знали про навколишній світ, були в курсі головних новин. Темп їхнього життя був значно вищим від сільського і не таким спокійним. Жителі міст прагнули до успіху, намагалися розбагатіти, примножити те, що вони отримали в спадок. У містах траплялося чимало пройдисвітів, шахраїв, тобто таких людей, які будь-якою ціною були готові здобути багатство. У їхньому розумінні багатство давало свободу, а свобода — найбільша цінність міста. Із часом нащадки жителів середньовічних міст змінили Європу і весь світ.

5. Повсякденне життя

Розповідь учителя

Житло

У більшій частині Європи селянські будинки споруджували з дерева; на півдні, де цього матеріалу бракувало, перевагу надавали каменю. Дах укривали соломою чи очеретом. У будинку була одна велика кімната, де готували їжу, їли й спали. Лише з XI—XIII ст. заможні городяни й селяни почали відокремлювати спальні від кухонь та їдалень. У палацах та замках представників знаті з’явилося багато кімнат. Проте кімнати розташовувалися одна за одною, і, для того щоб потрапити з однієї частини палацу до іншої, потрібно було пройти всі приміщення. Для опалення приміщення та приготування їжі люди використовували відкрите вогнище, яке поступово змінила піч. Печі з’явилися лише на початку XIV ст., їх запозичили в північних народів і слов’ян. Коли розводили вогонь, дим виходив крізь отвір у стелі. Пізніше з’явилися димарі. Освітлювали житло сальними свічками й масляними лампами. Дорогі воскові свічки могли придбати лише заможні люди. Маленькі віконця не мали шибок, затуляли їх шкірою або міхуром. У холодну пору року селянська родина часто жила в одному приміщенні з худобою.

Уся обстановка оселі складалася із грубо збитого столу, кількох лав уздовж стін, скрині для зберігання святкового одягу, який наживали роками й передавали в спадок. Спали на широкому ліжку або лавах. Постіллю був матрац, набитий соломою. Заможні люди замовляли меблі різьблені, інкрустовані коштовними металами й камінням.

Завдання

Опишіть вигляд оселі пересічної людини Середньовіччя.

Їжа та напої

Переважна більшість європейців харчувалася досить скромно, їли зазвичай двічі на день — уранці та ввечері. Повсякденною їжею були житній хліб, каші, боби, ріпа, капуста, зернова юшка з часником або цибулею. М’яса споживали мало. Значно більше в раціоні було риби. Із солодощів знали лише мед. Цукор потрапив до Європи зі Сходу в XIII ст. і був дуже дорогим. Фруктів та овочів споживали мало.

Харчовий раціон знаті й бідноти відрізнявся. У замках їли більше м’яса, причому було багато дичини, оскільки полювання вважалося привілеєм знаті.

На півдні Середньовічної Європи пили вино, на півночі — пиво. Замість чаю заварювали трави.

Посуд більшості європейців — миски, кухлі — був дуже простим, виготовленим із глини чи олова. Виробами зі срібла чи золота користувалася лише знать. Виделок не було, за столом їли ложками. Шматки м’яса відрізали ножем і їли руками. Селяни споживали їжу з однієї миски всією сім’єю. На бенкетах знаті ставили одну миску на двох та кубок для вина. Кістки кидали під стіл, а руки витирали скатертиною.

Запитання і завдання (Слайд 14)

1) Що їли люди в Середні віки? Складіть перелік основних продуктів.

2) Чим їжа та напої людей тих часів відрізнялися від сучасних? Визначте особливості харчування середньовічної людини.

Одяг і прикраси

Тривалий час жіночий і чоловічий одяг був схожим: довга, до колін, сорочка, короткі штани, верхня сорочка, плащ. У XII ст. він почав дедалі більше розрізнятися, з’явилися перші ознаки моди. Зміни стилів одягу відбивали тогочасні суспільні вподобання.

Одяг відображав місце людини в суспільстві. У вбранні заможних переважали яскраві кольори, бавовняні й шовкові тканини. Біднота задовольнялася темним одягом із грубого домотканого полотна. Взуттям чоловіків і жінок були шкіряні гостроносі черевики без твердої підошви. Більшість незаможних людей носила дерев’яні черевики або взагалі ходила босоніж.

Знать полюбляла додавати до свого одягу різноманітні прикраси. Чоловіки й жінки носили каблучки, браслети, пояси, ланцюжки.

З одягу селянин зазвичай носив лляну сорочку-камизу і штани до колін чи навіть до кісточок. Поверх камизи вдягали ще одну довгу сорочку з широкими і довгими рукавами (блузу). Верхнім одягом був плащ, стягнутий на плечах застібкою (фібулою). Узимку носили або грубо вичесаний овечий кожух, або теплу накидку з цупкої тканини чи хутра.

Запитання і завдання

1) Який одяг носили люди Середньовіччя?

2) Чому представники незаможних верств населення одягалися досить скромно?

3) Визначте основні риси моди Середньовіччя. Про що міг розповісти одяг середньовічної людини?

б. Міська культура

Розповідь учителя

Міщани, які за способом життя значно відрізнялися від інших прошарків середньовічного суспільства, теж створили власну культуру. Міська культура мала світський характер і була тісно пов’язана з народною творчістю. Серед мешканців міст були популярними віршовані байки, жарти, в яких розповідається про кмітливих жителів міст, що знаходили вихід із будь-яких скрутних ситуацій.

Яскравий вияв міська культура мала у розвитку літератури. Найбільш відомим і улюбленим твором міщан був французький «Роман про Лиса», у якому в образах тварин представлені всі прошарки середньовічного суспільства: феодали, королі, священики, міщани. Головний герой — Лис Ренар, кмітливий, життєрадісний, здатний знайти вихід із будь-якої ситуації. Ренар є уособленням заможного бюргера. Він постійно водить за ніс Вовка Ізегріна та його брата Прімо (уособлювали образи рицарів): то примусить Ізегріна ловити рибу хвостом і того поб’ють селяни, то переконає Прімо служити у церкві і той ледве тікає від розгніваних селян. Лис обдурює Лева (короля), глузує з жадібного Віслюка (священика). Як справжній Лис, він ганяється за зайцями, курми (звичайні люди), але з цього в нього нічого не виходить. Роман веселив усіх. Один абат скаржився, що його монахи читають із більшим бажанням, ніж Біблію.

Не менш популярним був і «Роман про Троянду», у якому оспівуються природа та людський розум, стверджується рівність людей.

Міська література виховувала почуття людяності. Вона відбивала самосвідомість городян, які цінували свободу і незалежність.

Невід’ємною частиною міської культури була творчість мандрівних акторів, музикантів, співаків, танцюристів і акробатів, фокусників, яких називали жонглерами. Вони були улюбленцями жителів міст. Мандруючи від міста до міста, вони влаштовували свої вистави на міських площах просто неба.

Завдання

Заповніть порівняльну таблицю.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Де у Середньовічній Європі була найбільша кількість міст?

2. На які групи поділялося міське населення?

3. Що таке цехи?

4. Що таке шедевр?

5. Що таке комунальний рух?

6. Назвіть найвідоміших банкірів Середньовічної Європи.

7. Де і коли постали перші міста-комуни?

8. Що таке вексель?

9. Хто у Середньовіччі контролював міжнародну торгівлю в Середземному морі?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Метод «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням колективно визначити і записати нові риси розвитку середньовічних міст.

VII .ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте §  підручника.

2. Підготуйтеся до уроку узагальнення й тематичного контролю за розділом «Середньовічний світ Західної Європи».