Тема. Практичне заняття «Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента».

Тема. Практичне заняття «Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента».

Мета: визначити роль шкіл, університетів у розвитку середньовічного Заходу; сформувати уявлення учнів про те, яким було життя середньовічного студента; закріпити теоретичні знання учнів, набуті впродовж вивчення навчального матеріалу; розвивати вміння працювати у малих групах і самостійно здобувати знання; сприяти формуванню толерантного ставлення до думок інших і вміння шукати з ними порозуміння.

Тип уроку: засвоєння набутих знань.

Обладнання: підручник, атлас, матеріали, підготовлені вчителем і учнями до практичного заняття.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

III. Проведення практичного заняття

IV. Закріплення нових знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему практичного заняття, інформує про заплановані форми роботи.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Де виникли перші університети у Західній Європі?

2. Які предмети викладали в університетах у Середні віки?

3. Що спільного було в устрої університету й ремісничого цеху?

III. ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Ознайомлення з матеріалами, наданими вчителем

Школи та університети

Освічених людей у Середні віки було відносно небагато. У Ранньому Середньовіччі, як ви вже знаєте, освічені люди жили здебільшого в монастирях.

Піднесення Європи, що почалось у X ст., викликало потяг до знань і потребу в освічених людях. Освіта почала виходити за межі монастирів.

У Середньовічній Європі можна виділити три рівні шкіл. Нижчі школи існували при церквах, монастирях, даючи елементарні знання тим, хто бажав присвятити себе служінню Богові. Тут вивчали латинську мову, якою велося богослужіння, молитви і сам порядок богослужіння. Середні школи найчастіше утворювалися біля резиденцій єпископів. У них вивчали сім «вільних наук» — граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію. Остання містила географію, астрологію, музику. Перші три науки складали «тривіум», наступні чотири — «квадривіум».

Починаючи з XI ст. в Європі зароджувалися вищі школи, які згодом назвали університетами (від латин, universitas — сукупність). Така назва походила від того, що перші університети були громадами, які об’єднували учителів і учнів (учні ще називали університет «альма матер» — ласкава матір). Такі об’єднання мали чіткі правила поведінки, структуру і претендували на незалежність від влади міста, в якому вони розташовувалися.

Перші такі об’єднання, де вивчали медицину і римське право, виникли в італійських містах Салерно і Болоньї. Упродовж XII—XIII ст. кількість університетів постійно зростала. Найвідомішими були Паризький (Сорбонна), Оксфордський і Кембриджський (в Англії), Саламанкський (в Іспанії) тощо. У 1500 р. в Європі налічувалося 65 університетів.

Цікаво знати

Взірцем для університетів Європи став Паризький університет. Він виник ще в першій половині XII ст. та існував як «вільна школа». У 1200 р. король Франції Філіп II Август надав «школі» спеціальні права. В університеті було чотири факультети: артистичний (підготовчий, на якому вивчалися «сім вільних наук»), медичний, юридичний, богословський (філософський).

Викладання велося латинською мовою. Це давало змогу студентам почати навчання в одному університеті, а закінчити в іншому. Чіткого терміну навчання в університетах не було, тому деякі студенти вчилися досить довго. Студентів, які подорожували від одного університету до іншого, називали вагантами (бродягами). Основними формами навчання були лекції та диспути.

Запитання

1. Охарактеризуйте розвиток освіти в Середні віки.

2. Що таке університет і як там навчалися?

Обговорення кращих презентацій, підготовлених учнями за темою

«Школи у Середні віки»

Опрацювання тексту документа

ІЗ ПОСТАНОВИ ПАПСЬКОГО ЛЕГАТА ПРО СТУДЕНТІВ І МАГІСТРІВ ПАРИЗЬКОЇ ШКОЛИ (1215 Р.)

Хай ніхто не читає лекцій із вільних мистецтв, якщо не досяг двадцяти одного року і не прослухав принаймні протягом шести років усіх основних книг.

Нехай кожен обіцяє, що буде вчитися щонайменше протягом двох років, якщо тільки цьому не завадить серйозна причина, про що він повинен заявити публічно або перед екзаменатором. І він не повинен заплямувати себе безчесним вчинком.

Коли хто-небудь підготувався до того, щоб вчити, він має бути екзаменований згідно з формою, яка міститься в... рішенні єпископа Парижа...

Ті, хто в склав іспит, повинні викладати у звичайних школах книги Арістотеля за старою та новою діалектикою ... Ніхто не повинен читати по книгах Арістотеля «Метафізика» і з філософії природи або читати «Суми...» за цими книгами...

Ніхто не повинен влаштовувати бенкетів ... на зборах магістрів і диспутах хлопчиків та юнаків. Але кожен може запрошувати до себе друзів і товаришів, але щоб їх не було дуже багато. Підношення одягу, або інших речей, як це заведено, або навіть більше, ми всіляко заохочуємо, особливо щодо бідних.

Ніхто з магістрів, що навчають вільних мистецтв, не повинен мати більше ніж одну мантію чорного кольору, яка спускається до п’ят... Ніхто не може носити під мантією черевики з оздобленням...

Якщо помре магістр мистецтв або богослов’я, всім магістрам належить не спати всю ніч. Кожен із них особисто читає Псалтир або забезпечує іншим способом його читання. Кожен має бути присутнім у церкві, де до півночі або більшу частину ночі йде служба, якщо тільки цьому не завадить серйозна причина. У день поховання не можна проводити лекції і диспути...

Кожен магістр повинен мати право суду щодо своїх учнів...

Ніхто не отримує дозволу вчити від канцлера або іншої особи за гроші, або шляхом обіцянки, або шляхом будь-якої іншої угоди...

Щодо богословів ми наказуємо, що ніхто в Парижі не може викладати богослов’я, якщо він не досяг тридцяти п’яти років, не навчався протягом восьми років і не прослухав всіх необхідних книг...

Ніхто не допускається в Парижі до навчання або до виступів із проповіддю, якщо не є людиною гідного життя і досить обізнаним у своїй науці. Ніхто в Парижі не може вважатися студентом, якщо він не має певного вчителя.

Запитання до документа

1. Поясніть, чому саме папський легат регламентує діяльність Паризького університету.

2. Які сфери життя студентів регламентує легат?

3. Чим це було зумовлено?

4. Висловіть припущення щодо того, які правила порушували студенти.

Завдання

Доповніть текст кількома реченнями.

Система університетської освіти значною мірою вплинула на формування західноєвропейської цивілізації. Університети сприяли розвитку наукової думки, самосвідомості та зростанню утвердження свободи особистості. Магістри і студенти, переїжджаючи з міста в місто, з університету в університет, тим самим здійснювали культурний обмін між країнами. Про національні надбання відразу ж ставало відомо і в інших європейських країнах. Так, наприклад, твір «Декамерон» італійця Джованні Бокаччо (1313—1375) був швидко перекладений усіма мовами Європи, його читали і знали скрізь.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Метод «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням колективно сформулювати і записати тези про роль університетів у Середньовічній Європі.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель пропонує учням по черзі висловитися щодо того, що корисного вони дізналися на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Складіть запитання для кросворда за термінами і поняттями, запропонованими вчителем.

2. Випереджальне завдання. Підготуйте презентацію (до 10 слайдів) за темою «Архітектурні шедеври Середньовічної Європи».