Урок "Топоніміка, як засіб розвитку пізнавального інтересу учнів до рідного краю"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Топоніми села Липник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель:          Марко У.І.

 

 

 

 

 

Топоніми села Липник

1. Кам’янка-Волоська – назва пов’язана з історичним минулим села. Перша письмова згадка, що відноситься до 1565р вказує на те, що на цих землях були поселені полонені волохи (молдавани, румуни) і татари. Назва Волоська утвердилася від перших мешканців цієї території волохів.

2. Кам’янка-Липник – ця місцевість була сильно заболоченою, вкрита лісами і мала багато каміння і піску. Каміння і пісок – це наслідки формування поверхні нашої місцевості, тому поселення стали називати Кам’янка.

3. Липник – це сучасна назва села. Бо в нашому селі росли і ростуть липи, вся дорога до замку (писав п. Чайковський) була засаджена липами, які досягали великих розмірів.

 

З історичним минулим села пов’язані назви присілків і прізвищ.

4. Присілок Фарини в своєму корені має татарське «Фаріна» – мука.

5. Присілок Сулими - татарське «Селім».

6. Присілок Чауси – татарське «посол».

Цю версію підтверджують прізвища жителів: Сулим, Фарина, Чаус, Чулинда, Мавдрик, Стецина.

 

7. Місцевість – Чортомари.

Біля сучасної тракторної бригади між с. Старе Село і с. Липник існував оборонний замок-фортеця. Він називався по-волоськи «Четате море» – «Укріплений замок». Залишки цього замку існували до 1835 року. Місцевість ця була неспокійна, бо часто сюди приходили татарські загони (гамоули) по військову здобич. У зв’язку з цими подіями існує легенда, що саме в підвалах цього замку був ув’язнений загін татарів і саме їх душі виходять вночі і страшать людей. Тому цю місцевість прозвано – Чортомари.

 

8. Присілок – Козаки. Є припущення про те, що перші поселення на цьому присілку заснували козаки. Козацькі загони Б. Хмельницького були в нашому селі двічі. Раз в 1643 році, бо облягали фортецю у сусідньому селі Замок. Другий раз побували в 1649 році, коли йшли облягати місто Магерів.

 

9. Присілок – Шляхта. В 60-х роках 18 ст. Кам’янка була власністю особистого секретаря останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського. Після цього село стає власністю князів Воронецьких, які жили в «Укріпленому замку», а в 1840 році маєток купив Ян Чайковський.

Поселення людей, що було недалеко від польського маєтку стали називати Шляхтою. Тому, що частина його мешканців ходила на роботу до панського двору.

 

10. Присілок – Застава. Власністю Яна Чайковського був не тільки замок, що було відбудовано заново, а великий сад і стави, поряд з якими була панська гуральня. Нині присілок, що виник за колишніми панськими ставами, називається Застава.

11. Місцевість – Рейшурня (поля) – це колишня територія, де пан Ян Чайковський об'їжджав своїх коней. Нім. «Рейтер» – вершник. Пан мав дві дочки, які по цій місцевості прогулювались на конях тож рейшурня – місце для виїзду на конях.

12. Присілки – Помлинів І, Помлинів II. У 19 ст. пан Чайковський будує млин. І з’являється село Помлинів по один бік млина і по другий.

13. Село Старе Село названо так, бо із всіх поселень, які є на території нашої сільської Ради воно заселене найдавніше.

14. Равське названо через близькість до м. Рава-Руська.

15. Присілок Голокам’янка названо так через те, що це поселення виникло на голому місці, де нічого не було.

16. Присілки Стадницькі, Жигайли, Пуні, Луцики – виникли навколо поселень господарів, що першими заселилися тут і носять назву їх прізвищ.

17. Присілок Підгора – під горою Вовковицею.

18. Присілок Загірне – за горою, що називається Сулимівською горою.

19. Присілок Бори – від назви соснового лісу (бір).

20. Присілок Гайові – від поселення в цій місцевості лісничого (гайового).

21. Присілок Дубрівка – поширені дубові гаї.

22. Присілок Березина – з листяних дерев переважає береза.

23. Присілок Мощана – від вимощеної дороги, що тут прокладена; протікає річка Мощанка.

24. Місцевість Жуковлянка – пасовище для худоби, луг походить від слова «жувати».

25. Бузьків горб коли лелеки відлітають в теплі краї тут гуртуються.

26. Лисяча гірка місцевість, де є нори лиса.

27. Короставиця – поле, що дуже забур’янюється.

28. Урочище Під Липами -росте кілька лип.

29. Поле Лози – заболочене, поросле верболозом.

30. Поле Дернево – поширені дерново-підзолисті грунти.

31. Присілок Лужки – місцевість, де переважають луги, пасовища.

32. Панська дорога – дорога, яку побудував пан, щою виїжджати від свого двору на гостинець.

33. Гостинець – головна дорога, що йшла через село.

34. Урочище Панькові Липи – назва поширилась від імені чоловіка Панька, що виїхав зі села до Канади і посадив липи, які згадував, сумуючи за Батьківщиною.

35. Урочище біля Святого Яна.

Існує легенда про Святого Яна. Ця легенда пішла від одного випадку.

Один чеський король був одружений на красивій дівчині, але вона була йому невірною і кохала іншого. Ця дівчина ходила сповідатися до одного священника, який звався Ян. Король підозрював свою жінку в невірності. Коли він довідався про те, що вона сповідалася в священника Яна, то зразу поїхав до нього, щоб він розповів сповідь жінки. Але священник відмовився, бо не мав права розповідати тайну сповіді. Тоді лютий король наказав втопити Яна, і тому біля річки ставлять йому пам’ятник. Такий пам’ятник стоїть у нас на березі річки Марусі.

 

Цікавою формою роботи у нашій школі є вивчення місцевих назв (топонімів) на території нашого села і присілків, що належать до Липницької сільської Ради. Учні не тільки їх вивчають, а бережуть у своїй пам’яті, ще й розказують іншим. Адже кожен об’єкт не називається просто так. В кожну назву люди вклали всю свою фантазію, поетичність і багату душу.

Здається, кожна назва близька і знайома. Про її виникнення розповідають рідні, сусіди, старожили села. Проте часто буває нам замало бесід зі старожилами, переказів, іноді доводиться матеріал брати з архівних документів.

Кожен учасник краєзнавчого гуртка, що діє в нашій школі, допомагає творити історію рідного села. І кожен топонім має багато цікавого для дітей. Та не завжди простота пояснення тієї чи іншої назви виявляється легкою справою.

На сьогоднішній день, ми багато топонімів, зібраних учасниками гуртка, мусимо ще доопрацьовувати. Подаємо ті, що найкраще нам відомі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Липник

 

Село Липник розташоване в фізико-географічному регіоні Розточчя, недалеко від м. Рави-Руської в низовині річки Рати. Через село тече річка Маруся, яка впадає у річку Мощанку.

Цікава двійна назва села: Кам’янка-Волоська і Кам’янка-Липник.

Кам’янка-Волоська (пол. Катіonka Woloska) була одним з найбільших сіл в Галичині і в Рава-Руському повіті. Ці землі належали до земель кочівних, а на місці с. Липник були колись густі ліси і непрохідні болота. На цих землях у XVI осідають перші поселення волохів і татар.

Назва села Кам’янка-Волоська утвердилася від перших мешканців цієї території волохів (молдаван).

Відомо, що у 1787 році Кам’янку-Волоську отримав австрійський князь Яблонський взамін с. Яблунів, яке перейшло до Польщі. Він збудував тут замок, посадив велику липову алею. Звідси і походить назва села «Липник».

Назва Кам’янка-Липник прижилася від тих часів, коли мешканці села виявили поклади каменю – пісковик і використовували його для будівництва своїх будинків.